Приготуйтесь до потужного 2020 року.
Значення українських досягнень 2019 року погано розуміють як в Україні, так і за кордоном. Це, можливо, і не дивує. Зазвичай українці підозрюють свій уряд у найгіршому, в той час як іноземні медіа зрідка точно доповідають про українські реформи. З вересня 2019 року висвітлення України в США було спотворено негативними заголовками, пов’язаними з імпічментом. Утім прогрес, досягнутий Україною за останні 12 місяців, не слід недооцінювати. Він вимостив шлях до подальших важливих зрушень у 2020-му. Ключовими сферами, вартими спостереження, буде чистка правоохоронної системи України, покращення державного управління і відкриття усіх видів ринків до конкуренції.
Нинішня економічна ситуація України куди краща, ніж багато хто думає. У 2016−2019 роках адміністрація Порошенка здійснила вражаючу роботу з досягнення макроекономічної стабілізації, якій передувала жорстка криза 2014−2015 років, викликана відвертим грабіжництвом попередників, уряду Януковича, та розгортанням російської військової агресії. Більшою мірою завдяки заходам, здійсненним за президента Порошенка, дефіцит бюджету зменшився до 2% ВВП, у той час як інфляція впала до 5%. А розмір державного боргу від 80% ВВП у 2016 році сягнув 52%. У 2019 році найкращими в світі визнали показники гривні, що зміцніла на 19% до американського долара. Середня місячна зарплата в Україні зросла від $200 до нинішнього рівня у приблизно $450. Дохідність облігацій та відсоткові ставки впали. Насправді, головною загрозою сьогодні є те, що гривня зростає надто швидко, спонукаючи Національний банк купувати більше доларів та урізати відсоткові ставки. Матеріал опублікован на сайті “НВ”.
Минулого року також відбулись, можливо, найбільш вільні та найбільш справедливі національні вибори в незалежній історії України. Занепокоєні передусім корупцією, виборці безцеремонно усунули стару гвардію від влади, створивши безпрецедентну зміну поколінь в українській політиці. Вражає, що 80% нових депутатів, які зайняли свої крісла в серпні 2019 року, були новачками, так само як і всі (крім двох) міністри, призначені в новий уряд. Для здолання усюдисущої корупції таке очищення було вочевидь необхідністю. Вкрай важливим є те, що Україна зробила все демократичним шляхом. І нині важливо розширити це очищення і на інші державні інституції.
Це поширено — звинувачувати «олігархів» у корупції в Україні, не називаючи імен. Як на мене, основну загрозу для економіки та добробуту України становить хижацька держава. На практиці олігархами вважають людей, які достатньо сильні, щоб захищати свою власність від державних загарбників, а передусім від правоохоронних органів, які займаються корпоративним рейдерством. Щоб поширити права власності на ширшу бізнес-спільноту, Україна повинна реформувати всі правоохоронні органи.
Адміністрація Зеленського дала цьому напряму вражаючий старт. Офіс Генпрокурора виглядав найбільш вразливим. Новий генпрокурор Руслан Рябошапка розпочав достойну похвали чистку верхів, вимагаючи як компетенції, так і непідкупності від своїх прокурорів. Скасування депутатської недоторканності та повернення статті про незаконне збагачення — теж важливі кроки. На додачу парламент прийняв хороший закон, спрямований на чистку Державного бюро розслідувань, і Зеленський звільнив голову відомства.
Величезні проблеми з національними судами залишились. Прийняття нового закону про судову реформу критикують, і як його втілювати — незрозуміло, а 44 судді були призначені до Верховного Суду, не пройшовши перевірку на непідкупність. Корумпованих суддів необхідно також усунути з судів нижчих рівнів.
Головним бар’єром залишається СБУ, що отримала нового голову, та наразі там заледве помітні ознаки реформування. Парламент має прийняти закон щодо Служби, яку слід очистити згори донизу, приблизно так само як Офіс генпрокурора. Якщо це станеться, Україна може надати надійні права власності, спонукаючи як українців, так й іноземців тримати більше коштів у країні.
2020-й також має стати роком, коли українська держава здійснить вирішальний стрибок від радянської бюрократії до діджиталізованого уряду. Попри епізодичні спроби модернізувати державне управління в Україні, ось як дуже добре сприйнята реформа Вінницької міської ради, більшість адміністрацій залишились жахливо радянськими та бюрократичними за своєю суттю. Для багатьох документів необхідно близько 30 поставлених уручну підписів, без відповідальності за жодним. Зібрання колективу присвячені радше збору підписів, аніж серйозним аналітичним дискусіям. Усе це мусить змінитись. Україна потребує сучасного, комп’ютеризованого державного управління. Хороший приклад тому Естонія. Президент Зеленський на правильному шляху зі своєю візією «держави у смартфоні». Сподіваймось на те, що щойно створене Міністерство цифрової трансформації отримає усе необхідне, щоб здійснити революцію у роботі держорганів України.
Насамкінець, ринки мусять відкритися. Україна має відмінний інструмент для цієї мети. Це Угода про асоціацію з ЄС, що містить сотні правил для відкриття міріад ринків. Україна вже схвалила більшість із них, але у багатьох випадках формальні правила ще не пройшли шлях до повної реалізації, що посприяла б бажанню європейських конкурентів увійти в Україну в більш широких масштабах. Закони щодо ринків газу та електроенергії були прийняті, а ринок електроенергії й зовсім формально запрацював ще з липня 2019 року.
У другому й третьому кварталах 2019 року зростання українського ВВП перевалив за 4%. Прем’єр-міністр Гончарук поставив за мету досягнути 5% у 2020-му, та 7% — в подальші роки. Це здорові та реалістичні цілі. А тим, хто сумнівається, варто згадати, що у 2000−2007 роках український ВВП в середньому сягав 7,5%. Нині є всі макроекономічні складові для того, щоб повторити цей досвід. Більшість буде залежати від того, чи зможе Україна відкрити свою економіку, створивши при цьому прозорі та однакові правила гри.