SSD за кілька років перейшли із категорії дорогих і крутих накопичувачів у маст-хев для кожного комп’ютера, який дозволяє працювати на швидкості, що відповідає сучасним стандартам технологічного світу.
Чим більш поширеними стають ССД, тим більше видів цих пристроїв пропонують виробники, щоб заповнити усі ніші за бюджетом та потребами користувачів. Тому далі ми розберемося, як обрати твердотільний накопичувач для ПК, при цьому не переплатити та отримати усі переваги цих пристроїв. Серед головних критеріїв вибору:
- Форм-фактори – фізичний вигляд диска, його розміри та вид роз’єму для підключення до материнської плати: SATA 2,5’’, М.2, mSATA.
- Роз’єми. Їх є 5: SATA, mSATA, M.2, U.2 и PCI-Express.
- Інтерфейси підключення – види логічного підключення накопичувача до процесора або спосіб переміщення даних всередині ПК. Це класичний інтерфейс SATA та сучасний надшвидкий NVMe, який підключається через шину PCI-Express.
Різноманіття породжує проблеми з вибором, адже роз’єми, наприклад, можуть мати дуже схожий зовнішній вигляд, що спричиняє помилки у виборі пристрою. Також материнка може мати потрібний роз’єм, але не підтримувати інтерфейс. Щоб уникнути неприємних моментів, коли куплений ССД не підходить, спочатку треба детально розібратися з видами форм-факторів, роз’ємів та інтерфейсів.
Роз’єми і форм-фактори SSD накопичувачів
2,5’’ SATA
Цей форм-фактор, без перебільшення, можна вважати класикою, адже він повністю відповідає за габаритами жорстким дискам HDD. Окрім ідентичного зовнішнього вигляду пристрої 2,5’’ мають такий же фізичний роз’єм підключення (SATA), і логічний інтерфейс SATA, як і у класичного вінчестера. Роз’єм має невеликі габарити та Г-подібний ключ всередині, а диск до нього підключають з допомогою плоского кабелю. До слова, через цей же роз’єм можна підключити DVD-привід та інші пристрої.
М.2
Пристрої з форм-фактором М.2 мають вигляд друкованої плати і підключаються до материнської плати напряму через роз’єм М.2 без використання додаткових кабелів чи перехідників.
М.2 – сучасний стандарт підключення пристроїв, який спочатку мав назву NGFF – Next Generation Form Factor або наступне покоління форм-факторів. Оскільки роз’єм М.2 може підтримувати і інтерфейс SATA, і NVMe, під час вибору пристрою слід бути особливо уважними. Справа в тому, що при наявності роз’єму М.2 застарілі та бюджетні материнки можуть не підтримувати інтерфейс NVMe – відповідно: купівля більш дорогого NVMe SSD не буде виправданою, адже пристрій не підійде.
Ще один нюанс вибору накопичувача М.2 – його фізичні габарити. Всі ці пристрої мають однакову ширину – 22 мм, але різну довжину. Найпоширеніші габарити 2230, 2242, 2260, 2280, де останні дві цифри – довжина в міліметрах. Особливо уважно слід обирати розмір, коли йдеться про модернізацію ноутбука – накопичувач може просто не поміститися у відведене для нього місце.
Також не варто забувати, що до роз’єму М.2 передбачене підключення інших пристроїв Wi-Fi, Bluetooth, NFC. Тож під час модернізації ПК спочатку слід визначити, які пристрої будуть підключатися в цей роз’єм.
mSATA
Форм-фактор mSATA зараз уже вважається застарілим. Його використовували для підключення ССД дисків, Wi-Fi-адаптерів та інших пристроїв у ноутбуках. Накопичувачі візуально нагадують М.2, але їх можна легко відрізнити за кріпленням: в mSATA два гвинтики, а в М.2 – один.
U.2
Цей тип форм-фактора практично не застосовується для накопичувачів масового використання. Роз’єм U.2 застосовують для підключення пристроїв 2,5’’ , які працюють з інтерфейсом PCIe. Їхня особливість полягає у можливості «гарячої» заміни, що актуально для серверного та професійного обладнання.
PCI-Express
Універсальний роз’єм PCI-Express використовують для підключення до материнської плати багатьох пристроїв: відеокарт, карт захоплення тощо. З недавніх пір через цей роз’єм стало можливим і підключення SSD, що значно розширило швидкісні показники роботи накопичувачів. Саме цей роз’єм підійде для підключення NVMe диска до материнки, а також М.2 ССД через спеціальний адаптер.
Інтерфейси SSD накопичувачів
Попри те, що на ринку твердотільних дисків актуальними вважаються два інтерфейси – SATA та NVMe, уже зараз очевидно, що майбутнє – за NVMe.
Справа в тому, що застарілий інтерфейс SATA навіть в найновішій версії SATA III може забезпечити пропускну здатність тільки 500-600 МБ/с. Цей недолік прихований у його конструктивних особливостях: наявність багатьох інтерфейсних прошарків затримують та уповільнюють передавання даних.
Використання інтерфейсу SATA було виправданим для HDD дисків, оскільки вони працювали зі швидкістю до 200 Мб/с – пропускних можливостей було більш, ніж достатньо. Сучасні ССД видають у кількадесят разів більші швидкісні показники, тому SATA їх гальмує і не дає розкрити свій потенціал.
Саме це послугувало причиною для розробки нового інтерфейсу – NVMe, який працює через швидкісну шину PCIe та забезпечує швидкість передачі даних, яка вимірюється уже в ГБ/с. На швидкість передачі даних впливає кількість ліній, по яких дані «рухаються». Їх може бути 2 або 4.
До порівняння:
- SATA II має пропускну здатність до 300 МБ/с;
- SATA III – до 600 МБ/с;
- PCIe 3.0×2 (з двома лініями передачі) – до 1,97 ГБ/с;
- PCIe 3.0×4 (з чотирма лініями) – до 3,94 ГБ/с;
- PCIe 4.0×4 – до 7,88 ГБ/с.
Інтерфейс зі стандартом PCIe 4.0 присутній у консолях нового покоління, але, скоріше за все, скоро він стане широкодоступним для усіх користувачів.
Ознайомившись за видами технічних характеристик ССД, можемо підсумувати, що:
- Із 5 існуючих форм-факторів 2,5’’ SATA та М.2 – найпоширеніші;
- З двох існуючих інтерфейсів SATA – застарілий і досить повільний, а NVMe – сучасний і швидкий.
Диски 2,5’’ працюють тільки з інтерфейсом SATA, коштують порівняно недорого і підходять для модернізації домашніх комп’ютерів. Накопичувачі М.2 можуть працювати і з SATA (дешевші моделі), і з NVMe (дорожчі). Тому, обираючи твердотільний накопичувач М.2, треба спочатку ознайомитися із специфікацією материнської плати ПК та ССД. Потім – зважити власні потреби щодо швидкості пристрою: якщо швидкість у пріоритеті – вам потрібен SSD NVMe.