Світова політика стає рівно такою, якою і була до цього. Просто те, що було сховано під капотом – тепер проявляється як на рентгені.
Те, що раніше було прийнято говорити лише за кулісами, кулуарно – тепер пишуть в соцмережах.
Чи хтось досі вірить, що топ політики світу розмовляють в житті так, як в телевізорі?
Поправивши краватку, ввічливо, дипломатично ведуть переговори з колегами, сидять з осанкою школяра в кабінетах, рівно тримають спинку, чемно усміхаються, підписують папери та тиснуть руки?
За моїми спостереженнями справи вирішуються інакше. Закриті клуби чи дачі, віскі, і багато мату.
Тай в офіційних кабінетах багато мату.
Якось давно мене з колегами запросив в гості один сенатор республіканець. Я була дещо вражена, що в будинку з видом на Капітолій, в понеділок ввечері стільки п’яних конгресменів, сенаторів, чиновників Білого дому. Сидять, грають в карти, і обговорюють свої політичні плани. Мене вразило саме те, що це був понеділок.
Хоча в Україні я це бачила не раз. Але американська політика здавалась іншою. Люди всюди люди.
З того часу я багато разів, зблизька бачила як це працює, в різних країнах. Повірте, ми в цьому плані особливо не відрізняємось від наших партнерів.
Тому коли починається лемент – як же так, політики почали відверто крити один одного хуями, грубо обсміювати і погрожувати – нічого нового не сталось.
Це такі ж люди як ми з вами, іноді кращі, часто гірші. Але в основному мають той cамий набір гріхів і страхів: слабкостей, амбіцій, образ.
Нічого нового не сталось.
Просто реальна політика виходить з тіні. І все більше зриває маски лицемірно-дипломатичних посмішок.