Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп написав на своїй платформі Truth Social: “У зв’язку з тим, що Росія і сьогодні продовжує завдавати ударів по Україні, я рішуче розглядаю можливість запровадження великомасштабних банківських санкцій – санкцій та тарифів щодо Росії – до того часу, поки не буде досягнуто припинення вогню та кінцевої угоди про встановлення миру”.
Ця фраза Трампа швидко облетіла весь світ та викликала безліч коментарів експертів, які губляться в здогадках, що ж в дійсності хотів сказати очільник наймогутнішої держави світу.
Водночас президент США дав вказівку відключити Україну від всього, що тільки можливо. І це вже призвело до збільшення жертв серед її мирного населення. На що прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, після останніх нападів Росії, заявив: “Ось що буває, коли хтось заспокоює варварів”.
Наразі справжнє ставлення президента США до України розкриває його інтерв’ю 9 березня телеканалу Fox News. На запитання журналістки Марії Бартіромо, чи не хвилюється він, що його поведінка може означати, що Україна не виживе, Трамп відповів: “Ну, вона все одно може не вижити. Але, знаєте, у нас є слабкі сторони з Росією. Знаєте, для цього потрібно двоє”.
Перекриваючи допомогу він свідомо кидає Україну під колеса поїзда історії. І Дональду Фредовичу абсолютно байдуже, що там далі може статися з Україною, для нього головне, щоб вона капітулювала перед Росією. А він виступив у ролі “миротворця”.
Після того, як Трамп проголосив, що його президенство є сильнішим за правління Вашингтона, стало абсолютно зрозуміло, що немає жодних шансів на те, що він взагалі здатен вести адекватну міжнародну політику. Він відчуває себе одночасно Господом Богом та королем Америки, і його его несе величезну небезпеку для Сполучених Штатів.
Дональд Трамп швидко просувається до відмови від утворених за багато десятиліть альянсів Америки зі своїми союзниками, дрейфуючи в бік Москви. Приймаючи рішення, які за його попередників виглядали б абсолютно неможливими.
Якщо подивитися на історію альянсів, то вони необхідні для боротьби з ворогами різних силових калібрів, але їх надзвичайно важко підтримувати, як і керувати ними. НАТО є найбільш раціонально розвиненим і підтримуваним альянсом в історії, але йому потрібна наддержава, щоб створити узгоджений центр і механізми взаємодії між державами-учасниками. Таким центром були США.
Трамп вірить, що влада ґрунтується на страху, а не на довірі. І він вважає, що з багатством та владою, контрольованими Америкою, вони можуть легко робити те, що хочуть, лише демонструючи свою непереможність. Проте, якщо він насправді хоче, щоб США залишалися могутніми та користувалися міжнародною повагою потрібна демонстрація сили, а не бажання догодити Москві, підштовхуючи Україну до капітуляції під приводом ефемерного “миру” на її умовах.
Та враховуючи прихильність Дональда Трампа до Путіна, погроза Трампа збільшити санкції проти Росії може бути театральною. Головне, що може бути закладено в ній. Адже угода, яка винагородить Росію за її війну навіть одним квадратним метром української землі, – це не угода, це капітуляція. Будь-яке врегулювання, яке винагороджує Росію таким чином, тільки збільшить її силу, даючи Путіну можливість перегрупуватися та повернутися до України через декілька років, щоб окупувати її нові території. Таке сумнівне “врегулювання” не вирішить проблеми агресії Москви. Навпаки, воно провокувало б її на нову агресію в майбутньому.
Все це відбувається на фоні того, що Дональду Трампу, за дуже короткий термін з початку свого президенства, вдалося повністю зруйнувати взаємну довіру з Європою. І цю порушену довіру надзвичайно важко буде відновити. Безперечно, що Європі потрібно активізуватись та більше інвестувати у власну безпеку. Але сильний західний альянс, діяльність якого триває вже 80 років, також пішов і на користь Америці. А зараз ми стаємо свідками розпаду цього альянсу в той час, коли світ став більш агресивним, роз’єднаним і небезпечним, ніж будь-коли раніше.
Можна з впевненістю стверджувати, що Північноатлантичний альянс був дієвим інструментом у вправних руках Вашингтону, який допомагав йому підтримувати глобальну стабільність, давав Сполученим Штатам більшу дипломатичну владу та авторитет, сприяв американському економічному зростанню та слугував стримуючим фактором у протистоянні з потенційними супротивниками. Усім потрібні союзники, навіть супердержаві. Жодна нація, якою б сильною та могутньою вона не була, не впорається з викликами, котрі з’являється перед нею, сама.
Але тепер Трамп почав себе поводити таким чином, ніби Європа є американським васалом, виставляючи їй заднім числом рахунки за її свободу та підтримку, яку їй надавав не він особисто, а американський народ. А це, як то кажуть, дві великі різниці.
Водночас президент США Дональд Трамп хоче знову інтегрувати Росію у світову економіку. Але варто пригадати, що з 1991 року світові демократії використовували пряники, щоб спокусити Росію. А таким нелюдям, як Путін, потрібні батоги, а не пряники, щоб зрозуміти, що він зовсім не всесильний у світовій геополітиці. І ситуація складається таким чином, що ще трохи й Європі доведеться протистояти не тільки Путіну, а й Трампу.
Трамп ніяк не хоче усвідомити того, що диктатор Путін ніколи добровільно не відстане від України. Його ідеєю-фікс була і є – знищити українську державність та ліквідувати українську націю. Саме тому Кремль прикладав стільки зусиль, щоб Україну протримали три десятиліття на порозі Євросоюзу та НАТО.
А тепер, якщо Трамп захоче вивести Америку зі складу НАТО, то це стане його найкращим подарунком Російській Федерації. За іронією долі, якщо Росія отримає владу над Європою, Путін зможе налаштувати половину світу проти США. Хоча Дональд Трамп не вічний, але спотворений жахливий світ, який він сформує під своє викривлене сприйняття дійсності, й далі продовжуватиме бути реальністю.
Хоча Трамп дуже не любить НАТО, але НАТО ніколи не займалося лише захистом Європи – спочатку від СССР, а потім від Російської Федерації. Воно також обслуговувало і стратегічні геополітичні інтереси Сполучених Штатів, щоб зберегти їхній вплив, збільшити їхню військову силу та сформувати систему глобальної безпеки. В цьому сенсі Північноатлантичний альянс – це не американська благодійність. Це стратегічна інвестиція, яка служить США так само, як і Європі.
Якби Вашингтон справді сприймав це як обтяжливий тягар, він би давно припинив своє членство у НАТО. Але він цього не зробив з тієї причини, що реальність є набагато складнішою. Оскільки союзи укладені Сполученими Штатами, важливі для американської національної безпеки. Тому єдиний бенефіціар відмови Трампа від союзників – це диктатор Путін. Який, як і вся Росія, залишається заклятим ворогом Америки.
Але як донести до Дональда Трампа, що якби Путін дійсно хотів миру, як заявляв президент Америки, він би не починав ніякої війни в Україні? Як пояснити Трампу, що це війна на знищення українського народу? Путін хоче всі українські землі, вважаючи їх своїми. Та російський диктатор дуже недооцінив рішучість, мужність та стійкість хороброго українського народу, і тепер потрапив у пастку цієї війни на виснаження.
Якби українська армія мала доступ до американської та європейської зброї в достатніх обсягах, які потребують фронти протистояння з російськими загарбниками, то ще восени 2023 року можна було б вигнати московські терористичні війська з майже всіх територій України.
Але адміністрація колишнього президента США Джо Байдена допомагала Україні так, щоб вона не програла, але й не виграла. Тепер же новий американський президент Дональд Трамп нав’язує українцям ні що інше, як “мир через капітуляцію”.
При цьому Дональд Трамп вкидає в інформаційний простір нову дурку, що він настільки “сміливий”, щоб сказати Путіну, що він запровадить мита на практично неіснуючу торгівлю між Росією та США.
Зараз Росія становить найбільшу загрозу світовому порядку з часів Другої світової війни. Не дивлячись на те, що Російська Федерація слабша за США у військовому та економічному сенсі, вона залишається підступним і смертоносним ворогом із тісними зв’язками з іншою супердержавою, що зароджується, Китаєм. Тому гарячкова поспішність президента Трампа укласти угоду з Україною може мати довгострокові наслідки для безпеки Америки та світу.
Найгірше в ситуації, котра об’єктивно склалася є те, що крім загальної, мерехтливої ефективності людського сприйняття, розлад особистості значно погіршує людське судження. У випадку з Трампом, здається, що він має недоліки в обох психологічних сферах. Як відомо, Трамп часто підпорядковує об’єктивні дані якійсь своїй особистій ідеї. Ця суб’єктивізація цілі (на кшталт: вибори 2020 року були вкрадені) змушує його постійно плутатись в думках, неправильно інтерпретувати дійсність та помилятися.
Дональд Трамп – це аномалія історії. Будь-яка країна, яка базує свої довгострокові рішення на його збочених примхах, готує собі неминучу катастрофу. Адже зараз Трамп веде себе так, ніби путінська Російська Федерація стала союзником Вашингтону. Хоча Росія завжди витрачала свій потенціал на внутрішню тиранію та зовнішній імперіалізм. Імперіалістичне вторгнення Російської Федерації в Україну стало цьому підтвердженням.
Як повідомляло агентство Reuters, анонімні офіційні особи кажуть, що Дональд Трамп насправді планує протилежне – послаблення санкцій до зустрічі з Путіним. І знаючи тяжіння 47 президента США до Москви, навряд чи можна довіряти публічним заявам Трампа щодо України.
Можна собі лише уявити, як би склалася доля західної цивілізації, якби в 480 році до н.е. цар грецького міста-держави Спарти Леонід сказав своїм воїнам-спартанцям перед битвою при Фермопілах, що оскільки перси мають кращі карти, ми повинні повернутися додому.
Дональд Трамп й досі не хоче зрозуміти, що від того, як закінчиться війна в Україні, залежить доля не тільки українців, чи європейців, а й західної демократії.
Люцифер в обличчі Путіна пропонує Трампу диявольський вибір – поступитися темним силам зла, чи боротися і перемогти їх. І від того, який остаточний вибір зробить американський президент зараз залежить майбутнє всієї людської цивілізації.
