Дії кремлівців після саміту миру в Швейцарії, включно з поїздкою “путіна” в КНДР і В’єтнам, схожі на рефлекси собачок Павлова. Але є відмінність, кремлівці знають, що з 9 по 11 липня на саміті НАТО їм видадуть нову порцію інформації для роздумів, і знають яку.
На саміті НАТО у Вашингтоні буде завершено формування десятирічного плану постачання озброєнь в Україну з розписом, хто з членів Альянсу і які їхні типи буде передавати. Контролювати виконання цих графіків буде Марк Рютте, новий генсек Альянсу. Аналітики справедливо писали, що на саміті завершиться марафон із підписанням Україною договорів про гарантії безпеки з тими членами Альянсу, які його ще не підписали.
Десять років – стандартний термін, заявлений у них. Це серйозна інформація для роздумів кремлівцям у відповідь на інавгурацію “путіна”. Ви хочете “путіна” і війну до 2030 р. – отримаєте план забезпечення України зброєю до 2034 р. При цьому США та інші члени Альянсу з 2022 р. не роблять секретів із таких поставок. Публікують кількість гаубиць, снарядів, дронів, ракет і всього іншого, із зазначенням типів і орієнтовних термінів. Ба більше, подовгу публічно обговорювали передачу багатьох типів озброєнь, чим змушували кремлівських собачок подавати голос.
Разючий контраст із нічийними “зеленими чоловічками”, які захопили Крим у лютому 2014 р., і “шахтарями” з “трактористами”, які то купували танки та гармати у “воєнторзі”, то знаходили їх сотнями у вугільних шахтах.
У підсумку брехня про трактористів на танках у шахтах стривожила навіть самих кремлівців, і Гіркін був уповноважений у листопаді 2014 р. заявити, що це він натиснув спусковий гачок війни. Їх турбувало те, що більше половини мешканців РФ восени 2014 р. продовжували вірити в “нас там немає”, а першу вересневу мінську угоду про перемир’я потрібно було розірвати, щоб захопити Дебальцеве. Гіркін зробив цю заяву саме в той момент, коли на схід України вже заїжджали танкісти-буряти, які розчулили Кобзона. Тому треба було терміново пояснити вірянам у “нас там немає”, що символ віри тепер інший – “ми там є” і за законним правом захисту російської мови від геїв.
Кремлівцям потрібна була популяризація війни, потрібні були добровольці і посилки їм зі шкарпетками і дитячими малюнками. Кремлівці ще були не готові оголосити, що дадуть по мільйону рублів кожному, хто погодиться без питань вбивати українців. Платити були готові, але не мільйон, не кожному і не відкрито, – під впливом Майдану в РФ був у моді альтруїзм. Тому пропаганда робила десятки інтерв’ю з “ополченцями”, які не мають грошей на чоботи, зарплату вони не отримують, а їжу їм приносять жалісливі бабусі.
З 2015 р. ця міфологія почала сипатися, коли “ополченці” заголосили, що зарплати затискають, за поранення не платять, командири понабрали “мертвих душ”, а воювати нікому. Кремль відправив розібратися з цим гоголівським сюжетом два ГРУ – одне ревізійне управління, інше розвідувальне. За підсумками розгляду головним героям цієї вітчизняної війни Донбасу з НАТО видали квитки на безстроковий концерт Кобзона. Захарченко до Лондона так і не дійшов. Втім, Шойгу теж.
А починалося все з “нас в Україні немає”. У НАТО навпаки – нас в Україні немає, але якщо РФ не виведе війська, то ми в Україні з’явимося і в кількості більшій, ніж дві сотні бійців Інтернаціонального легіону на 500 км фронту. Грузинів, чеченців і білорусів, тим більше росіян, назвати військами НАТО не ризикнув навіть соловйов. У латишів, литовців та естонців як колишніх членів СРСР є законне право на участь у цій війні, яке Москва не може оскаржити. В угорців, поляків, чехів, словаків і колишніх німців НДР, де СРСР у 1953 р. придушив повстання, теж є законне право на відповідь за ці інтервенції та вкрадені 40 років життя. В інших націй теж є що пред’явити Москві, і не тільки з посиланням на історію.
Тому Макрон у березні офіційно порушив питання, – пора припиняти багатовікове розширення Московії на захід. Досить терпіти, вмовляти й умиротворяти агресора. Поставок тільки озброєнь Україні недостатньо, тим більше, коли армією командує Безугла, а у влади екзистенційні проблеми. Але екзистенційна відмінність від РФ теж є. Топменеджмент України приватизував у 2020 р. частину в’язниць з метою облаштувати їх під себе, а топменеджмент РФ третій рік веде бесіди про відновлення ГУЛАГу. Все як завжди. В Україні слуги народу дбають спочатку про себе, а в Росії про народ і тільки про народ, нічого для себе.
Пропозиція Макрона про відправку військ з’явилася за місяць до закінчення марафону в США з голосуванням про виділення грошей Україні на зброю. Можливо, економіка США живе і без плану, як запевняли завжди в Москві, але у її політики завжди є план. Може не найкращий і неправильний, як стверджував Черчилль, але є.
По суті, Байден з жовтня по квітень реалізовував фразу Трампа як швидко припинити війну – сказати Банковій, що не дасть зброї, а Кремлю сказати, що дасть багато зброї Україні, якщо РФ не почне негайно переговори про виведення окупаційних військ. Тепер у США другий тиждень критикують цей план Трампа, люб’язно наданий двом його радниками. Кремлівські песики в легкій розгубленості – вони не знають, що треба виділяти в таких випадках – слину чи сечу, оскільки цей план Трампа перетвориться на саміті НАТО на новий план Макрона і Байдена.
Оскільки Байден і НАТО мають намір після 9 липня перейти до другої частини плану Трампа і повідомити в деталях Москві, як багато зброї вони дадуть Україні, то кремлівці побачили вже “стратегічну поразку” і “кінець “росії”. Тому “путін” у Ханої обіцяв 20 червня “йти до кінця”. Наступного дня вийшов Пєсков і звично уточнив “путіна”. Цього разу з приводу того, чий кінець той мав на увазі. Виявилося, що кінець “сво”, тобто досягнення його цілей, а їх у кремлі все ніяк не можуть сформулювати так, щоб прямо сказати – хочемо забрати в України п’ять регіонів. Коли Україна на це погодиться, тоді й закінчимо “сво”.
У кремлівців такий сильний комплекс “блакитного злодюжки”, що навіть у стамбульському комюніке вони не наважилися про це написати. Тому сором’язливо написали в статтях 8 і 9, що все, про що йдеться в комюніке, не стосується міста Севастополя і Криму, а також “територій, позначених на карті”. Ця карта, названа “Додаток № 6”, не опублікована досі в Америці та Європі. В Україні нічого зі стамбульських зустрічей не опубліковано, за винятком репліки Арахамії, що приїхав Борис Джонсон і все змінив. Схоже, публікацію карти бережу “на солодке”. Карта – це дуже наочно, чого по-справжньому хоче расея у своїй черговій “оборонній і справедливій війні”.
Пєсков, після того як розібрався 21 червня з кінцем у “путіна”, багато наговорив про ядерну зброю. У підсумку, все звелося до того, що Україну “не можна виривати з цього контексту”, а отже РФ не може нічого обіцяти США та іншим членам ядерного клубу, поки не вирішить питання з Україною. Де-факто Пєсков повторив вступні статті стамбульського комюніке, що Україна не повинна мати, розміщувати і зберігати ядерну зброю під подушкою тощо. Це називається – здрастуй, будапештський меморандум, який, за запевненнями лаврова у 2014 р., не вартував паперу, на якому був написаний.
По суті, Кремль пропонує Білому дому знову підписати будапештський меморандум, але зменшивши розміри України, згідно з мапою з Додатка № 6. У контексті цього, можна ширше поглянути на обіцянку Трампа дати багато зброї Україні. Багато зброї може означати і ядерну.
Схоже, Байден попросив директора ЦРУ Вільяма Бернса дізнатися в Наришкіна та інших його візаві з консультацій, як у кремлі відреагують, якщо США повернуть щось Україні з ядерної зброї, якщо вже будапештський меморандум не вартий виїденого яйця тощо за Лавровим. Якщо не вартий, то які проблеми? Для Білого дому, і не тільки його, так навіть зручніше. Можна не возитися з виробництвом мільйонів снарядів. Досить сотні, але з невеликою ядерною начинкою, як це люблять на расеї і третій рік обіцяють кого-небудь ними пригостити. Ракета АТАКАМС з такою начинкою теж має припасти до смаку росіянам.
До речі, якби АТАКАМС, навіть без ядерної начинки, справді впала б на пляжі, то у вирві, що утворилася, змогли б скупатися всі кремлівські дітки, а не тільки дочка мера Магадана. Посла США в Москві 24 червня викликали до Лаврова, щоб твердо заявити, американці вбивають російських дітей. Через два дні росіянин Ваня скинув із дрона вибухівку в передмісті Херсона на двох дівчаток 12 і 15 років. Скинув прицільно і дистанційно.
Москва, викликом посла США до Лаврова через вибух на пляжі, схоже, таки дістала своїм нахабством і брехнею не тільки Білий дім, а й європейців. У результаті цього дня Міжнародний кримінальний суд у Гаазі виписав ордери на арешт Шойгу і Герасимова за ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України з осені 2022 р. і дотепер. Бачити в цьому “руку Вашингтона” складно, оскільки Білий дім серйозно посварився з МКС через ордер на арешт Нетаньягу, а Байден не схильний до рішучих дій раніше, ніж через пів року після лекцій і бесід. Вочевидь, європейці підрахували, у скільки їм обійдеться генерація електроенергії для України, якщо РФ продовжить у взятому нею темпі обстріли.
Москва не може зовсім ігнорувати тему ядерки не тільки тому, що регулярно нею погрожує, а й тому, що це перший пункт у рішеннях саміту миру в Швейцарії. Стоїть в одній зв’язці із Запорізькою АЕС. Під його враженням ра**исту вже відключали світло в Енергодарі і знову обстрілювали місто. У результаті МАГАТЕ винесла попередження. Так що, все разом, як і хочеться Пєскову, – Україна зовсім не вирвана з контексту.
