Грузинська революція зазнала поразки. За подіями у Сакартвело в прямому ефірі спостерігав цілий світ – але нічого не зробив. Та і що можна було вдіяти, коли вибори відбулися де-юре демократично? Хоча всі чудово розуміють, що коли до влади приходять прокремлівські сили, без фальсифікацій і обману не обійшлося. Але яким чином демократична Грузія могла знову навернутися до Москви? І чи можливе повторення такого сценарію в Україні?
Президентом Грузії став колишній російський футболіст Міхеїл Кавелашвілі, і це свідчить про те, що Росія почала повертати свої позиції на так званому “пострадянському просторі”. Усе це відбувається внаслідок “специфічної політики” колективного Заходу, коли країнам, які прагнули вирватися з-під гніту Москви, допомагали таким чином, щоб Росія не програла. Виходить так, що Сполучені Штати і Європа “злили” Грузію Росії. То що, Україна наступна?
Варто пригадати, що у 2008 році Україна та Грузія були реальними кандидатами на вступ до НАТО. Але позиція Німеччини і Франції, які категорично виступали проти їхнього вступу – на довгі роки забрала шанс у грузинів та українців приєднатися до цього оборонного альянсу.
Тепер Грузія вже в ніяке НАТО й не збирається вступати. Не виключено, що новий її президент Міхеїл Кавелашвілі вже в січні 2025 року ініціює подачу заявки в контрольовану Москвою Організацію договору про колективну безпеку (ОДКБ). До якої входять Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія та Таджикистан, а Вірменія призупинила свою участь у 2024 році. Місце Вірменії дістанеться Грузії?
Можна із впевненістю сказати, що на Бухарестському саміті НАТО в 2008 році канцлер Німеччини Ангела Меркель та її політичний подільник, президент Франції Ніколя Саркозі свідомо підставили Україну та Грузію під вторгнення агресивної Росії. Наглухо перекривши можливість надання їм Плану дій щодо членства в Альянсі. Чим не забарився скористатися російський диктатор Путін. Вторгнення Росії в Грузію відбулося незабаром після саміту НАТО, – в серпні 2008 року, а в Україну – в лютому 2014 року.
Після московської операції з приведення Міхеїла Кавелашвілі у президенти Грузії, варто чекати схожого політичного трюку Кремля і в Україні. Адже, як і в 2008 році, в 2024 Грузія слугувала для Путіна полігоном, на якому він відпрацьовує варіанти підривних дій, котрі дещо пізніше будуть застосовуватись щодо нашої держави.
Грузія не змогла вибороти своє право на свободу, на право визначати своє майбутнє і зовнішню політику без стороннього втручання. І з цього усі ми в Україні маємо зробити серйозні висновки. Беручи до уваги та проаналізувавши всі помилки та стратегічні прорахунки колишньої президентки цієї країни Саломе Зурабішвілі. Враховуючи й те, що за всі роки правління в неї не вистачило сміливості випустити на волю заарештованого експрезидента Міхеїла Саакашвілі, передавши його тепер до рук ставлеників Путіна.
Можна не сумніватися, що після успіху Кремля в Грузії, вони найближчим часом кинуть величезні гроші й прикладатимуть титанічні зусилля для того, щоб в нас напередодні президентських виборів з’явилася промосковська партія, з умовною назвою “Мирна і щаслива Україна”, такий собі відповідник “Грузинської мрії”, на облудні обіцянки якої повелася значна частина грузинського електорату. “Мирнощасливі українці” будуть готові наобіцяти нашому населенню все, що завгодно, якби воно тільки за них проголосувало. Хоча тепер обіцянку – “перестати стріляти”, вони можуть перелицювати на “перестати чинити спротив”. Мовляв, “війна не може тривати вічно, тому її потрібно закінчити “миром” з Росією на її умовах”, тобто неминучою капітуляцією перед Москвою.
Грузія зробила собі “політичне харакірі”, але більшість грузинів, що проголосували за промосковського політика, зрозуміють це надто пізно. На сценарії перевороту, який замаскований під вибори Кавелашвілі для Грузії, всюди видніються відбитки пальців Москви. Приховати Кремлю цього не вдалося.
Враховуючи, що 20% міжнародно визнаної території Грузії нині перебувають під російською військовою окупацією, обрання в президенти московського ставленика де-факто легітимізує загарбання грузинських земель. Це трагічний день для тих, хто в цій країні сповідував принципи демократії, боровся та підтримував її прозахідний, європейський вибір.
Незабаром Грузія стане авторитарною однопартійною державою, яка міцно застрягне на орбіті Росії, поки Захід пасивно спостерігає за тим, що можуть зробити російські спецслужби і гроші. Повернення Грузії до радянського життя – це трагедія не тільки грузинської нації. Це трагедія й для українців, адже Путін використає отриманий досвід оглуплення грузинського електорату, фальшування та підтасовок для того, щоб застосувати – вже у набагато більших масштабах – на наших теренах.
Наступним кроком промосковської політичної мафії в Грузії стануть репресії щодо опозиції. Противників кремлівського режиму посадять під надуманими приводами або знищать. Ті, кому пощастить – стануть вигнанцями. Російський диктатор не здатен вигадати нічого кардинально нового. Почнуться вбивства опозиційних політиків, правозахисників, громадських активістів, журналістів, митців, та науковців. Виконавців, так само, як і в Росії, ніколи не знайдуть. Грузинське суспільство, застосовуючи всілякі терористичні методи, будуть залякувати, примушуючи опонентів проросійського режиму добровільно замовкнути, або ж їх заглушать силоміць.
Після 33 років незалежності Грузія знову повернулася під контроль російської імперії. Це нагадує ситуацію, коли після втечі з тюрми та тривалого часу перебування на волі людина добровільно вертається до в’язниці. Адже хоча там повністю обмежуватиметься твоя свобода, але зате – щодня гарантуватиметься мінімальна пайка.
Ось на таку російську пайку спокусилася частина грузинського народу, проте вирватися з кривавих лап Москви буде куди важче, ніж у 1991 році. В Кремлі врахують всі свої колишні помилки, котрих вони припустилися при розпаді Радянського Союзу, і зроблять все можливе, щоб Грузія назавжди залишилася сателітом Російської Федерації.
На століття заснування СРСР, в кінці 2022 року, Путін запланував відновлення цієї структури. Це й стало однією з причин початку Великої війни. Зрозуміло, що без участі України російський диктатор не уявляв для себе повноцінного відновлення Радянського Союзу. Однак поразка демократії в Грузії відкриває для Москви інший, проміжний варіант. Скажімо, в 2025 році Кремлю вдасться взяти Білорусь під свій повний контроль, замінивши узурпатора Лукашенка.
Тоді Путін, умовний ПостЛукашенко та нібито президент Грузії Міхеїл Кавелашвілі збираються разом у Біловезькій Пущі та проголошують утворення нового державного об’єднання – назвімо його Суверенним союзом соратників Росії (СССР). Отже, улюблена Путіним абревіатура одним розчерком пера повертається до життя. А російський диктатор при цьому наголосить, що двері для всіх охочих добровільно вступити до нового СССР відкриті. А особливо в СССР чекають на приєднання “братньої” України.
Нам потрібно проаналізувати, які уроки має винести Україна з державного перевороту, що відбувся на наших очах в Грузії. Адже процес відмови грузинів від самих себе відбувався поступово, крок за кроком, і призвів до катастрофічних наслідків для грузинського народу. Партія “Грузинська мрія” спромоглася перетворити Грузію на країну-катастрофу. А коли ви критикуєте її власника Бідзіна Іванішвілі публічно – то ризикуєте втратити роботу, якщо працюєте на державній службі. Або, ще гірше – прийшовши додому, побачите під дверима бандитів в толстовках і масках, які чекають, щоб “поговорити” з вами.
Грузинів вдалося залякати? Донедавна більшість населення Грузії вважало, що їхнім інтересам краще відповідає членство в Європейському Союзі – мільярдні інвестиції з фондів розвитку ЄС, вільний рух товарів, капіталу, послуг і людей в рамках Шенгену… Однак на виборах – перемогли ставленики нечистого на руку олігарха, який напряму зав’язаний на Росію.
Ті в Грузії, хто вважали, що зло можна якось перетерпіти, аби лиш не було конфронтації з Москвою – тепер на своїй шкурі вповні відчують, як їх почнуть притягувати до кримінальної відповідальності за критику влади у Facebook або інших соціальних мережах, коли, як в Росії – наглухо заблокують YouTube, і повністю обмежать доступ до всієї альтернативної інформації.
Всі, хто жили під російським ярмом розуміють моторошні перспективи повернення в руки Москви. Грузинську революцію розчавили на очах всього світу, а на Заході вважали, що врятувати демократію в цій країні неможливо, тому не варто й намагатися це зробити.
З грузинської трагедії українці мають зробити для себе наступні висновки:
1. Жодна сусідня з Росією країна не обере проросійський уряд, якщо вона існує як вільна демократія.
2. Росія може створити союзні собі уряди лише шляхом підкупу політиків, фальсифікації виборів, залякування, поширення московської пропаганди та дезінформації.
3. Кожен проросійський уряд на “пострадянському просторі” буде авторитарним або стане повномасштабною диктатурою.
В 2025 році в Україні можуть пройти президентські вибори. Тому український народ вже зараз мусить провести роботу щодо детального аналізу помилок, котрі були зроблені в Грузії. Щоб задурити голову грузинському електорату, меседж “Грузинської мрії” та російської пропаганди був таким: “Голосуйте за нас, інакше Москва знову почне з вами війну, а Росія вже воювала і забрала 20 відсотків території Грузії”.
В Україні можливим лозунгом “Мирнощасливих українців” може стати: “Війна з Росією не може тривати вічно. Тому краще поганий мир, ніж вічна війна. Вибираючи мир, ви обираєте спокійне майбутнє для України”. Отож українці мусять усвідомити, що в 2025 році їм доведеться зробити нелегкий вибір між ефемерним “миром” на російських умовах, який неминуче закінчиться повною окупацією, або продовженням боротьби за українське демократичне європейське майбутнє. Вибір, звісно, мають зробити самі українці.
