У китайській впливовій газеті “Global Times”, яка є англомовним варіантом “Женьмінь Жібао” – офіційної газети Центрального комітету Комуністичної партії Китаю, з’явилася стаття директора Інституту стратегічного співробітництва між Китаєм і Росією з університету Ціньхуа Ван Ці під назвою “Xi holds talks with Putin, calls for guiding China-Russia ties toward greater heights” (Сі проводить переговори з Путіним, закликаючи спрямувати китайсько-російські зв’язки на більші висоти). Підзаголовок статті “Mutual trust, close strategic coordination highlighted in 1st interaction in 2025” (Взаємна довіра, тісна стратегічна координація, підкреслені під час першої взаємодії у 2025 році).
Варто зазначити, що якщо на міжнародній арені лідер Китаю Сі Цзіньпін намагається подати Китайську Народну Республіку, як нейтральну державу, котра стоїть осторонь війни Російської Федерації в Україні, то для внутрішнього користування в Пекіні не приховують, якими в дійсності є стратегічні плани КНР щодо Росії. Адже Китай сьогодні використовує Москву в ролі важеля, який має зруйнувати існуючий світовий порядок. Але “Великий Сі” робить вигляд, що Китай тут ні при чому.
Вже на початку статті, котра розміщена в рупорі ЦК Компартії Китаю, підкреслюється те, які цілі ставить Сі Цзіньпін перед своїм політичним васалом Путіним на 2025 рік. Стаття починається так: “Голова Китаю Сі Цзіньпін розмовляв із президентом Росії Путіним під час відеозустрічі, коли обидва лідери привітали двосторонні зв’язки під час своєї першої зустрічі у 2025 році. Сі закликав обидві сторони консолідувати та розширювати двосторонні відносини та наполягати на поглибленому розвитку практичної співпраці”.
Не важко здогадатись, які плани приховуються за побажанням Сі Цзіньпіна “консолідувати та розширювати двосторонні відносини та наполягати на поглибленому розвитку практичної співпраці”. “Практично співпрацюючи” з РФ Китай націлює Путіна на знищення України, вважаючи, що 2025 рік цілком прийнятна дата для “історичної місії”, яку взяв на себе російський диктатор.
Ван Ці зазначає: “Китайські експерти вважають, що віртуальна зустріч підкреслює високий ступінь стратегічної взаємодовіри та тісної стратегічної координації між двома країнами. На відміну від деяких західних країн, які визначають свої стратегічні відносини з точки зору зовнішніх суперників і альянсів, співпраця між Китаєм і Росією не спрямована проти будь-якої третьої сторони, а поглиблення китайсько-російських зв’язків має міцний ендогенний імпульс”.
Говорити, що “співпраця між Китаєм і Росією не спрямована проти будь-якої третьої сторони” – це чисте лукавство, адже якби не допомога Китаю, Північної Кореї та Ірану, то війна Росії в Україні цілком могла б закінчитися більше року тому. Проте в Пекіні розраховують, що Путіну, за підтримки КНР, вдасться здобути перемогу. А після цього вже можна буде вирішувати питання з непокірним Тайванем.
Власне, це вже не перша спроба Китаю і Росії (самопроголошеної правонаступниці СССР), об’єднатися і спробувати знищити провідну роль колективного Заходу на міжнародній арені. В минулому Москва та Пекін вже об’єднувалися під скіпетром монолітного комунізму, щоб знищити існуючий світовий порядок. І як би багато чого можна було сказати про колишнього президента США Річарда Ніксона та державного секретаря Генрі Кіссінджера, вони принаймні на деякий час зруйнували цю загрозу. Радянсько-китайський альянс тоді не витримав перевірки на міцність, як до того і фальшивий альянс між військовими злочинцями Гітлером і Сталіним.
Далі “Global Times” зазначає, “Сі підкреслив, що в новому році він готовий працювати з Путіним, щоб продовжувати спрямовувати китайсько-російські відносини до більших висот, справлятися з невизначеністю зовнішнього середовища за допомогою стабільності та стійкості китайсько-російських відносин, спільно просувати розвиток і відродження двох країн, а також підтримувати міжнародну чесність і справедливість”.
Коли Сі Цзіньпін думає, що “справлятися з невизначеністю зовнішнього середовища”, і при цьому ще й “підтримувати міжнародну чесність і справедливість”, полягає в допомозі Путіну в знищенні державності України, то він у цьому дуже помиляється. Адже імітуючи побудову багатополярного світу, Пекіну й Москві не вдасться досягнути світової гегемонії. Рано чи пізно країни, які зараховують себе до Глобального Півдня, почнуть розуміти, що без технологій і наукових здобутків держав Глобальної Півночі, вони не зможуть бути конкурентоздатними в ХХІ столітті. А облудна гра у “рівність всіх”, яку невміло демонструють їм Росія та Китай, здатна завершитися для них не тільки економічною, а й політичною катастрофічною залежністю від цих самозваних кандидатів у супердержави.
“Global Times” наголошує: “Сі закликав обидві сторони продовжувати поглиблювати стратегічну координацію, зміцнювати взаємну підтримку та захищати законні інтереси двох країн, зазначивши, що Китай і Росія повинні консолідувати та розширювати двосторонні відносини та сприяти поглибленому розвитку практичного співробітництва… Лі Хайдун, професор Університету закордонних справ Китаю, сказав “Global Times”, що постійна взаємодія між лідерами Росії та Китаю виявляє високий рівень стратегічної взаємної довіри між двома країнами, і вони підкреслюють, що стратегічна координація між двома країнами при вирішенні регіональних і глобальних питань є тісною та плідною”.
Китай та Росія під “взаємною підтримкою та захистом законних інтересів двох країн” та “стратегічною координацією між двома країнами при вирішенні регіональних і глобальних питань” розуміють регіональне та глобальне домінування Пекіна і Москви, що підтверджує їх неприховані гегемоністські імперські наміри. КНР і Російська Федерація прагнуть створити новий світовий порядок, за якого намагання Росії поглинути Україну виглядає тільки як початок експансії цього геополітичного тандему на Європейському континенті.
Далі “Global Times” пише: “Під час діалогу Сі Цзіньпін зазначив, що цього року виповнюється 80 років перемог у Війні опору китайського народу японській агресії, Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу та Світовій антифашистській війні, а також 80-річчя заснування ООН. Китай і Росія повинні спільно захищати міжнародну систему, орієнтовану на ООН, і результати перемоги у Другій світовій війні… Китай і Росія повинні використати це як можливість спільно захистити міжнародну систему, зосереджену на ООН, і перемогу у Другій світовій війні, сприяти дотриманню всіма країнами цілей і принципів Статуту ООН, підтримувати загальновизнані основні норми, що регулюють міжнародні відносини, і практикувати справжню багатосторонність, підкреслив Сі”.
Наразі цю статтю в “Global Times” можна сприймати, як маніфест двох диктаторських тоталітарних режимів, які за будь-яку ціну прагнуть досягти переділу світу під свої гегемоністські ревізіоністські потреби. Адже те, що “КитаєРосія” пробує видавати за побудову нового світового порядку під проводом ООН, в дійсності є нічим іншим, як спробою підім’яти під себе Організацію Об’єднаних Націй. При цьому використовуючи держави Глобального Півдня, як мовчазних статистів у цьому геополітичному сумнівному дійстві.
Та хоча Китай та Росія запевняють, що будують багатополярний світ, у якому до всіх націй ставитимуться однаково, як і передбачалося в ООН, насправді ні КНР, ні Російська Федерація взагалі не мають права бути членами Ради Безпеки ООН, оскільки обидва щодня порушують численні закони Організації Об’єднаних Націй. Не говорячи вже про геноцид Росією українського народу, а Китаєм геноцид уйгурів та тибетців.
Сі Цзіньпін за будь-яку ціну прагне очолити світ. Тут для нього Путін є незамінним подільником, який не хоче розуміти того, що він підставляє Росію заграючи з Китаєм, котрий має великі територіальні претензії до поки що ще існуючої в сучасних кордонах Російської Федерації.
Сі вважає Китайську Народну Республіку окремою китайською цивілізацією, і усі ті, хто в Америці та Європі купують товари під маркуванням Made in China, мають усвідомити, що цим вони фінансують гегемоністські плани Комуністичної партії Китаю, китайського Військово-промислового комплексу та допомогу Росії у її війні в Україні. Тому об’єднана Європа, як вона вже спромоглася майже відмовитись від російських енергоносіїв, мала б різко скоротити надходження на Європейський континент і продукції, що вироблена в Китаї. Не можна фінансувати того, хто хоче тебе знищити, роблячи вигляд, що нібито тобі допомагає.
“КитаєРосія” хоче присвоїти собі контроль не тільки над Арктикою, а й над усім світом. Спочатку вони висувають свої претензії на нафту, газ та мінеральні ресурси в Арктиці, яку Москва вже порахувала частиною свого міфічного “русского мира”. І якщо Сполучені Штати та Європа не відреагують на це відповідним чином, то наступним кроком Путіна буде захист цих “споконвічно російських територій” від підступного Заходу, який зазіхає на те, що давно вже справедливо належить Російській Федерації.
Арктичне співробітництво Росії та Китаю є куди більш небезпечним, ніж може здатися на перший погляд. Оскільки в разі незаконного захоплення ресурсів, на які вони не мають жодного права, Москва та Пекін планують використати їх для підкорення всього світу. Свого часу колективний Захід не зупинив спільними зусиллями вторгнення Росії до українського Криму та Донбасу, чим спровокував Велику війну Російської Федерації в лютому 2022 року. Повторення цього в Арктиці здатне легко спровокувати Третю світову війну. І це потрібно враховувати вже зараз.
Але Китаю від Путіна потрібні не технології радянських часів, їх вже давно російській диктатор передав КНР. Йому потрібні природні ресурси і території, де вони залягають. Росія – колись в часи СССР наддержава, після 25 років правління узурпатора тепер покладається на безпілотники з Ірану, погані ракети та війська з Північної Кореї, а тепер і на технології з Китаю.
Результатом кривавої війни Росії в Україні для Пекіну стало, що тепер Китай має ослаблену Росію, стабільний північний кордон, газопроводи з Росії для отримання дешевого газу та дешевшу нафту. Проте стаття в “Global Times” вказує на те, що Китай хоче підвищити ціну для Російської Федерації за підтримку її війни проти України.
Однак результатом геополітичного симбіозу цих двох тоталітарних держав стало те, що Росія і Китай навчилися використовувати свою взаємозалежність, як зброю проти Заходу. Тому найбільшим завданням для демократичних країн стане розбити цей злочинний тандем, який націлився на знищення існуючого світового порядку.
Очевидно, що після закінчення російсько-української війни світовий порядок вже ніколи не буде таким, яким він був до 24 лютого 2022 року. Проте, в жодному разі не можна допустити, щоб Пекін і Москва нав’язали світові свої збочену версію світового порядку.
Порядку, де правитиме груба сила, більші країни відбиратимуть території у слабших держав, при цьому проголошуючи, що це вони роблять виключно задля необхідності забезпечення безпеки на своїх власних кордонах.
