Північнокорейський перебіжчик Лі Сонмім став ключем до зусиль Києва проникнути в свідомість солдатів, яких Кім Чен Ин відправив воювати за Росію. Про це повідомляє The Wall Street Journal.
Видання розповідає, що 37-річний Лі Сонмім закінчив університет Ліги Плюща та вільно володіє англійською, і він допоміг українським військовим зрозуміти мотиви північнокорейських бійців, перекладаючи ключові документи та формулюючи текст антирежимних листівок, що переконують північнокорейських солдатів здатися.
«Таке відчуття, що я розмовляю з ними, ніби я товариш по службі», — розповів WSJ Лі Сонмім, який працював у державному агентстві КНДР до того, як втік до Південної Кореї.
У статті повідомляється, що у грудні 2024 року Лі Сонмім був першим з людей за межами України хто побачив щоденники, блокноти і фотографії, знайдені на тілах загиблих на війні проти України північнокорейських солдатів.
Видання зазначає, що в Україні мало хто володіє корейською мовою чи є експертом з режиму Кім Чен Ина. Лі Сонмім, який має «безцінний досвід з північнокорейським тоталітаризмом», може розуміти тонкі нюанси в текстах, написаних північнокорейськими солдатами, навіть такі, які може не помітити південнокорейський перекладач. Керівник стратегії Фонду прав людини Алекс Гладштейн познайомив його з американським активістом, який допомагав українським солдатам, завдяки чому Лі Сонмім став допомагати Україні, повідомляється у статті.
«Я думав, що він буде в ідеальній позиції, щоб допомогти світу зрозуміти, чому північнокорейців відправляють на смерть в Україні», — зазначив Гладштейн.
У статті розповідається, що Лі Сонмім втік на південь у 2010 році і допомагає Україні неофіційно і з власної ініціативи. Видання пише, що перегляд написаного північнокорейцями «повертає Лі до його попереднього життя, коли він мріяв стати пілотом у ВПС Північної Кореї». Зараз він сканує документи на предмет будь-яких деталей, які дають підказки щодо того, як Росія відправляє солдатів: конкретні дати, їхнє харчування, розпорядок дня.
За словами Лі Сонміма, він задається питанням, як би все могло змінитися, якби він не втік.
«Це міг бути я мертвий на полі бою», — сказав він WSJ.
Лі Сонміму вдалося покинути Північну Корею разом з матір’ю, коли йому було 20 років. Вони втекли з їхнього рідного міста Хесан, що межує з Китаєм, у якому Лі Сонмім «заробляв гроші контрабандою китайських DVD, електричних вентиляторів і навіть маленьких цуценят», сказано у статті.
Він розповів виданню, як платив прикордонникам, щоб вони «дивилися в інший бік», а потім через Китай та Лаос дістались Сеула, де вже жила його старша сестра, яка втекла раніше.
Діставшись до Сеула, Лі Сонмім відвідував християнські англомовні богослужіння, щоб вивчити мову, і там познайомився зі своєю майбутньою дружиною — американкою на ім’я Крістін, яка цікавилась ситуацією з правами людини у Північній Кореї. У 2015 році вони одружились.
Під час навчання в Колумбійському університеті Лі Сонмім отримував стипендію для північнокорейців від Президентського центру Джорджа Буша і навіть зустрічався з колишнім президентом США Джорджем Бушем особисто.
«Сподіваюся, ви продовжите робити роботу, яка допоможе північнокорейському народу», — сказав йому колишній президент США.
У 2020 році Лі Сонмім отримав ступінь магістра з політики міжнародної безпеки.
За його словами, спочатку він не думав про кар’єру у галузі захисту прав людини в Північній Кореї, але потім побачив в Інтернеті плакат Flash Drives for Freedom — кампанії, яка контрабандою перевозить USB-накопичувачі з південнокорейськими телешоу та новинами у Північну Корею.
У 2022 році Лі приєднався до Human Rights Foundation як голова корейської групи, що базується в Сеулі. Він створив новинний сайт, на якому працюють переважно втікачі з Північної Кореї, і проводив заходи з адвокації.
Його робота з допомоги Україні почалася наприкінці 2024 року, коли Амед Хан, американський активіст, який звернувся до Гладштейна з проханням про допомогу, надіслав йому несподіваний запит у груповому чаті з українськими солдатами.
У повідомленні було фото двох російських військових квитків із підписами корейською мовою. «Ви можете надіслати мені ці імена, будь ласка?» — запитав Хан, який підтримує український спецназ. За кілька днів до того Лі Сонміма запросили до групового чату, але він не очікував, що це дасть йому доступ до цілої низки північнокорейських документів. Це стало одним із перших доказів того, що росіяни намагалися приховати північнокорейських солдатів. Ні Москва, ні Пхеньян публічно не визнали направлення північнокорейських солдатів воювати проти Україні, нагадує WSJ.
Тоді Лі підтвердив, що підписи, зроблені корейською мовою і не збігаються з російськими іменами, надрукованими на посвідченнях.
Хан розповів виданню, що надсилає північнокорейські документи Лі, як тільки їх знаходять на полі бою.
«Ми йдемо до нього, коли нам потрібна інформація негайно», — зазначив він.
Під час їхнього частого обміну текстовими повідомленнями Хан почав називати Лі на прізвисько «Герой України».
Переклади Лі Сонміма викрили погану координацію між росіянами та північнокорейцями та зміну стратегій, коли вони відправляли невеликі групи північнокорейських солдатів атакувати безпілотники, повідомляє видання.
У якийсь момент Лі звернув увагу на фразу, яка з’явилася в щоденнику вбитого північнокорейського солдата: «Готуйтеся до війни всіма зусиллями».
Двоє полонених північнокорейських солдатів у недавньому інтерв’ю The Wall Street Journal сказали, що вони вірили, що будуть воювати проти південнокорейців, які допомагають Україні у боях на російській лінії фронту.
В інших записах північнокорейських військових, з якими ознайомилось видання, командир взводу зізнався в невдачі, що стало шоком для Лі Сонміма, який розповів, що військові КНДР вважали себе непереможними. Також у статті згадуються щоденникові записи, які визнавали великі втрати та «недостатнє знання ворожої тактики».
WSJ пише, що особисті речі північнокорейських солдатів, такі як сімейні фото та щоденники відображають їхню «людяність».
«Лі пригадує переклад любовного листа, знайденого у того самого командира взводу, який загинув у січні. Він був підписаний з „чужої землі Росії“ 14 грудня. „Навіть якщо цьому життю прийде кінець, — йдеться у щоденнику, — я стану метеликом і знайду тебе“», — розповідається у статті.
За словами Лі Сонміма, такі матеріали його переслідують.
«Це стає настільки яскравим, що вони чиясь дитина, брат, друг», — зазначив він.
Лі Сонмім також давав поради щодо формулювань у деяких листівках, написаних корейською мовою, які скидали з українських безпілотників, щоб переконати північнокорейських військових здатись. Видання зазначає, що північнокорейці часто підривають себе гранатами, щоб уникнути потрапляння в полон, а колишні військові з Північної Кореї розповідають, що їх навчають, що потрапити в полон — це зрада.
В одній з чернеток листівки говорилося: «Будь ласка, не вмирайте даремно! Здатись — це спосіб вижити». Але Лі вважав, що початкова репліка була недостатньо прямою, тоді як згадка про те, щоб здатися в полон, могла викликати думки про зраду себе чи ганьбу у північнокорейських солдатів. Тому Україна змінила формулювання на: «Не вмирайте марно! Здатись — єдиний спосіб вижити».
Лі Сонмім зазначив, що допомога українцям може сприяти невдачам Північної Кореї, викриваючи її тактику на полі бою та, можливо, втрати. Водночас війна дає йому рідкісний шанс напряму поспілкуватися з північнокорейцями щодо зміни сторони або усвідомлення можливості здатися в полон.
«Я хочу, щоб вони знали, що відхід від Північної Кореї не є зрадою. Це право людини», — сказав він.
