У Рівненській обласній лікарні розгорівся скандал з-за масового зараження медиків коронавірусом. Про спалах COVID-19 у лікарні стало відомо незабаром після смерті старшого анестезиста Олександра Іщука, повідомляють ФАКТИ.
Чоловік помер 9 квітня. Його дружина Ірина, яка працювала в цій же лікарні, теж заразилася і була госпіталізована з двобічною пневмонією. Проте медики кажуть, що спалах коронавіруса у лікарні сталася не після смерті анестезиста, а до неї. За словами Ірини, ще коли Олександр був живий, у багатьох співробітників лікарні вже були явні симптоми COVID-19. Однак тестів їм ніхто не робив і багато продовжували ходити на роботу.
Після того як Ірина і кілька її колег заявили про це в ЗМІ і соцмережах, медиків все ж почали тестувати на коронавірус. В результаті 74 медпрацівника отримали позитивний результат. Подробиці того, що відбувалося в лікарні і як помер її чоловік, виданню розповіла вдова Олександра Іщука Ірина, яка зараз лежить в інфекційній лікарні у Рівному.
“Саші був лише 51 рік. Він помер за день до свого дня народження. Заразилися ми, як я вже зараз розумію, на роботі. У побуті були максимально обережні, не виходили з дому без масок і рукавичок, всі дезінфікували. Але враховуючи те, що вже тоді коїлося в лікарні, не заразитися було практично неможливо. Хоча офіційно у нас на той момент не було жодного пацієнта з підтвердженим COVID-19. Тим не менш коронавірус в лікарню тоді хтось уже приніс, і медпрацівники швидко заражалися. Перші симптоми у чоловіка з’явилися в суботу, 28 березня. Піднялася температура, з’явився кашель. Правда, кашель був мокрим, а не сухим, як найчастіше буває при коронавирусе. Ми подумали, що це може бути черговий бронхіт. Саша страждав хронічним бронхітом і такі загострення траплялися досить часто. Чоловік зателефонував сімейного лікаря, який порадив пити жарознижуючі і антибіотик”, – розповіла Ірина.
За її словами, в понеділок чоловік пішов здавати аналізи. Всі показники були в нормі, тільки ШОЕ був підвищений. А це як раз говорить про можливу бактеріальної інфекції дихальних шляхів.
“Через два дні у мене теж піднялася температура до 37,5. У четвер Саша пішов на рентген. Ми приїхали в нашу лікарню і дізналися, що, виявляється, ще п’ять днів тому тут госпіталізували двох санітарок. У одній з них була двостороння пневмонія. Медбрат, якого ми побачили на посаді у відділенні, поскаржився, що у нього в самого зараз температура 37,6. І він при цьому був на робочому місці. Рентген показав у Саші двосторонню пневмонію. Показники сатурації були не в нормі, і його госпіталізували. Я теж зробила знімок, але мої легені на той момент були чистими”, – продовжує розповідати пані Ірина.
На питання журналіста, госпіталізації робили чоловікові тест на коронавірус, жінка сказала, що тільки експрес-тест, який показав негативний результат.
“Але експрес-тести не завжди бувають достовірними. Робили йому ПЛР-тест, я не бачила. Перші кілька днів у лікарні Саша дихав киснем. У мене в цей час трималася підвищена температура, потім відчула болі в грудній клітці. Лікар, який мене прослухав, повідомив, що з’явилися хрипи. Мене теж поклали в лікарню. А Сашкові тим часом кисневої маски вже не вистачало, потрібно було підключати його до апарату ШВЛ. Його ввели в стан медикаментозного сну, підключили. Він опинився в тому самому відділенні, в якому пропрацював багато років… Я сподівалася, що його врятують. Він був на апараті три дні. А вранці 9 квітня його не стало… В той ранок до мене зайшов лікар, запитав про самопочуття. Палата, де лежав Саша, була поруч, і я почула шум. Лікар, який до мене заходив, побіг туди. Я — за ним. Чула, як там кричали: «Адреналін!» Я забігла в ту палату і побачила, як Сашу намагаються відкачати. Впала на коліна, почала плакати… Мене вивели з палати. Сказали, що Саші завели серце. Але через кілька хвилин усі знову забігали і знову стали його «качати». Потім медики тихо вийшли з палати. Я вирішила, що Сашу відкачали. З надією заглянула в палату і запитала у медсестри: «Завели?» Але вона тільки похитала головою: «Ні…”, – вважає Ірина.
І навіть тоді ніхто не говорив, що чоловік помер від коронавіруса. Діагноз залишався непідтвердженими і після його смерті.
“Хоча всі у відділенні вже розуміли, що це коронавірус. У Сашковій палаті медики були в захисних костюмах. Але при цьому все одно відбувалося щось дивне. У лікарні продовжували працювати співробітники з явними ознаками захворювання. Вони не знаходилися в ізоляції, їм не робили тестів. А завідувач відділенням при цьому ходив без маски! З таким підходом вірус явно успішно продовжував поширюватися. А адже в лікарню все це час приходили пацієнти, які легко могли заразитися від лікарів (нещодавно в ЗМІ з’явилася інформації про пацієнтці Рівненської обласної лікарні, яка регулярно приїжджала в лікарню на процедуру гемодіалізу і заразилася COVID-19. Жінка впевнена, що заразилася саме в лікарні. — ред.). Мені зробили знімок, який показав лівосторонню пневмонію. У мене взяли ПЛР-тест, але результат чомусь не повідомили навіть на третю добу. Зате черговий лікар запропонував мені поїхати додому. Мовляв, ти відчуваєш себе більш-менш нормально, уколи зможеш собі робити сама. Але ж у мене вже була пневмонія, стан погіршувався! І до цих пір не було підтвердження, коронавірус це чи ні. А поїхати додому означало заразити 20-річну дочку або батьків. Дивлячись на те, як швидко все сталося із Сашком, я розуміла, що і мені з дня на день може знадобитися кисень”, – сказала Ірина.
За її словами, тим часом співробітники лікарні продовжували заражатися. Тим медпрацівникам, які вже контактували з хворими, тестів ніхто не робив.
“Виявилося, з симптомами коронавіруса зліг лікар, кабінет якого був навпроти Сашиного. Потім точно так само ще один лікар, а за ним і вся його сім’я…Після дзвінка моїх батьків в обласне управління охорони здоров’я та мого звернення на гарячу лінію міністерства охорони здоров’я лікар сказав, що я залишаюся в лікарні і що мені ще раз будуть робити ПЛР-тест. Але результати ПЛР-тесту, який робили після смерті Саші, мені так ніхто і не показав. Начебто вони були негативними, але на руки я нічого не отримала. А директор клініки ще й дорікнула мене в тому, що я «раздуваю скандали замість того, щоб берегти пам’ять про чоловіка». Пізніше відділення, в якому я перебувала, закрили на дезінфекцію, а мене перевели в ЛОР-відділення, яке вже точно не пристосоване для лікування хворих коронавірусом. Там навіть не було кисню. Якщо б я серед ночі раптом почала задихатися, мені ніхто б не зміг допомогти. А у мене в той момент, як показав черговий знімок, вже була двостороння пневмонія”, – додала жінка.
За словами Ірини, в кінці кінців батьки домоглися, щоб її перевели в обласну інфекційну лікарню.
“Там мені відразу зробили експрес-тест на коронавірус, який показав позитивний результат. В інфекційній лікарні мене повністю ізолювали, навіть з медперсоналом я спілкувалася в основному через спеціальне віконце. Якщо потрібен був огляд, лікар приходив у захисному костюмі. Тут ризик подальшого розповсюдження вірусу мінімальний. Мені змінили лікування, і поступово я почала йти на поправку. Зараз вже не приймаю антибіотики. Сатурація в нормі. Іноді трохи піднімається температура, але потім падає. Я п’ю цинк, вітамін Д і ще кілька препаратів. Лікарі пояснили, що зараз у мене вже виробився імунітет, організм одужує”, – каже Ірина.
Повертатися на роботу в обласну лікарню після пережитого Ірина не збирається.
“Я вірю в те, що в обласній лікарні дійсно намагалися врятувати мого чоловіка. І я вдячна лікарям, які це робили, — каже Ірина. – На жаль, Саша дійсно був у групі ризику. Хронічний бронхіт, гіпертонія, проблеми з серцем і вагою (він важив 140 кілограмів). Для людей з такими захворюваннями COVID-19 справді часто стає смертельним. Але я не розумію, чому медикам не робили тести на коронавірус, чому захворілих серед лікарів ставало все більше, і ніхто не робив ніяких заходів. Зараз коронавірусом захворіли вже 74 медпрацівника. Це дуже багато для однієї лікарні. А адже якщо б на перші випадки зараження відреагували належним чином, такого б не сталося”, – резюмувала жінка.
Коли стало відомо, що коронавірус підтвердився у 74 працівників лікарні, в обласному управлінні охорони здоров’я ініціювали з цього приводу перевірку. А місцеве видання «РадиоТрек» повідомило, що залишився персонал лікарні тепер боїться виходити на роботу.
«Медпрацівники стверджують, що їм не дозволяють йти у відпустку. А ті, хто у відпустці, бояться виходити на роботу, тому що їм доведеться працювати без засобів спецзахисту», – повідомило видання.
В Рівненському обласному управлінні охорони здоров’я спростували цю інформацію — начальник управління Олег Вивсянник заявив журналістам, що «засобів спецзахисту в лікарні досить» і що йти у відпустку медпрацівникам ніхто не забороняє.
Заступник головного лікаря Рівненської обласної лікарні Лариса Обухівська повідомила на брифінгу, що з-за спалаху коронавіруса закриті на карантин відділення анестезіології та інтенсивної терапії, обласний центр ортопедії, травматології і вертебрології, а також центр торакальної хірургії.
А головлікар обласної лікарні Ігор Зима в коментарі місцевому виданню «Четверта влада» заявив, що проводити співробітникам ПЛР-тести почали з 13 квітня.
«З 13 квітня ми тестуємо всіх контактних (тих, хто вже контактував з хворими. — ред.) методом ПЛР. Навіть тих, у кого немає клінічних ознак» — заявив головлікар.
На питання, чому контактних медпрацівників не тестували до 13 квітня (адже вони продовжували приймати пацієнтів), Ігор Зима відповів, що «це повинен був направляти сімейний лікар».
Коментуючи ситуацію зі смертю анестезиста Олександра Іщука та захворюванням на його дружини, Ігор Зима сказав, що всі тести на коронавірус, які робили покійному, показували негативний результат. Негативними були й тести, які в умовах обласної лікарні робили Ірині Іщук. Чому зроблений їй в інфекційній лікарні тест тут же показав позитивний результат, ніхто пояснити не може.
Тим часом тернопільське видання «Четверта влада» опублікувало розповів медсестри Рівненської обласної лікарні Оксани Гриб, яка працювала в ЛОР-відділенні і теж заразилася коронавірусом. Перші симптоми хвороби у Оксани Гриб проявилися 1 квітня. За кілька днів до цього вона була на чергуванні разом з двома санітарками, у яких пізніше підтвердився коронавірус. 3 квітня Оксані стало гірше, і вона лягла в стаціонар своєї ж лікарні.
За словами Оксани, коли з’ясувалося, що вона була на зміні разом з однією з хворих санітарок, їй зробили експрес-тест, який, як їй сказали, дав негативний результат. Але, як і у випадку з Іриною Іщук, результатів тесту Оксані ніхто не показав.
«Мені ставало гірше. Коли наше відділення закрили на карантин, мене з температурою і жахливої задишкою виписали додому. Нікому з працівників ПЛР-тестів не робили… Коли в четвер я приїхала зробити комп’ютерну томографію, ледве дійшла до кабінету. Вже ледве дихала, що не могла говорити…», — розповіла вона.
КТ показало двосторонню пневмонію. Пізніше діагностували пневмонію і у чоловіка Оксани. Як і Ірина Іщук, Оксана Гриб в результаті вирішила лікуватися не в обласний, а в інфекційній лікарні. Там їй зробили тест на коронавірус, який показав позитивний результат.
Брат Оксани Валентин Дудка — епідеміолог. Він вважає, що Рівненська обласна лікарня в той момент просто економила ПЛР-тести.
«Можливо, там було негласну вказівку проводити якомога менше тестів. Інакше чому під час пандемії не було вказівки тестувати контактних медиків? Це або недбалість, або і зовсім злочинну змову», — каже Валентин Дудка.
