Пропагандистські рашистські “РИА Новости” розмістили на своєму сайті матеріал під промовистою назвою “Парламент Крыма: передача полуострова УССР не была юридически оформлена”. В ньому йдеться про те, що самозваний “глава парламенту Криму” Владимир Константинов, зробив сенсаційну заяву, мовляв, “Обґрунтування для скасування рішення про передачу Криму УРСР у 1954 році не займе багато часу, оскільки процес не був юридично оформлений”.
Інформація, що “влада Криму” ініціює питання скасування рішення про передачу півострова УРСР, виглядає дуже дивно. Адже очевидно, що без вказівки з Москви, путінські маріонетки Константинов, чи Аксьонов, за жодних обставин, подібних заяв робити б ніколи не посміли. Але ж ми знаємо, що для Путіна Крим має, прямо таки, сакральне значення. А втрата контролю над українським півостровом для російського диктатора означала, в очах його кремлівських спільників, перекреслення усього злочинного надбання, отриманого ним в Україні з весни 2014 року.
Хоча взагалі, навіщо самому Путіну подібна легітимізація таким чином своїх злочинів, коли за винятком кількох його політичних васалів, Крим територією Російської Федерації у світі ніхто не визнає. Не дивлячись на усі колосальні зусилля Москви, витрачені нею для цього. Значить в Кремлі готовлять запустити нову геополітичну “дурку”, розуміючи, що вони змушені будуть Крим залишити.
Звідси й усі словесні викрутаси Владимира Константинова, які доручили йому озвучити його московські хазяї. “Свої претензії ми сформували. При пильному розгляді цього питання стає очевидним, що ми ніколи не залишали складу Російської Федерації, межі якої не змінювалися в 1954 році, а значить і в 2014-му. Тобто процес нашого прийому, передачі не тільки був грубим ігноруванням політичної волі кримчан, він не був юридично оформлений”, – сказав Константинов. Він зазначив, що “підготовка обґрунтування для скасування рішення про передачу Криму УРСР не триватиме багато часу”.
Якщо Константинов не збирається подавати позов щодо Криму до Басманного суду міста Москви, то навіщо взагалі це йому потрібно? Адже відмінити заднім числом рішення, котре було прийнято у вже давно неіснуючому СРСР майже 70 років тому, юридично неможливо.
І поки в Москві будуть розмірковувати над тим, куди вони будуть подавати позови щодо “незаконного і злочинного продажу” 30 березня 1867 року російським царем Александром ІІ Аляски Сполученим Штатам, Константинов готується перегравати історію.
На думку “глави парламенту Криму”: “Ми маємо справу з дуже серйозним обсягом грубих порушень. Це не якісь складні казуїстичні юридичні норми, які потрібно доводити. Допущені порушення настільки грубі та кричущі, що досі ми питаємо, як таке могло статися. Але це сталося”, – наголосив він. За його словами, “органи, які ухвалили рішення про передачу Криму зі складу однієї республіки в іншу, не мали таких повноважень”.
“Верховні Ради республік взагалі не ухвалювали рішення про передачу. І не були обговорені та позначені межі союзних республік після зміни місця “прописки Криму”, а це ключовий момент при оформленні такого рішення. Це – не кажучи вже про те, що не були проведені референдуми, які малися на увазі за Конституцією СРСР. Все це – лише невелика частина тих порушень, які були допущені. І виходячи з цього, Крим перебуває у складі Росії за законодавством, яке діяло до 1954 року, і ніколи з її складу не випадав”, – вважає Константинов.
Однак якщо Путін вніс приналежність Криму Росії до конституції Російській Федерації, то в чому взагалі тоді проблема? Виглядає на те, що після підготовки липових юридичних обґрунтувань приналежності Кримського півострова РФ, Москва збирається з такими “беззаперечними доказами” подавати позови до якихось міжнародних судів, або судів держав, де тирана вважають своїм стратегічним партнером і другом. Таких країн небагато, але вони є.
Не можна виключати того, що задля “об’єктивності”, Константинов і його московські спільники, наприклад, подадуть позови щодо приналежності Криму одночасно в суди Білорусі, Сербії і Угорщини.
Зрозуміло, що ні Лукашенко, ні Александар Вучич, чи Віктор Орбан відмовити в цьому Путіну не зможуть. Орбан проведе такий суд не в столичному Будапешті, бо там такий судовий трюк не пройде, а десь на периферії Угорщини. Можливо в місті Печ, Мішкольц, чи Капошвар.
Після чого, маючи рішення щодо Криму на руках, видане своїми угорськими, білоруськими або сербськими друзями, путінський інформаційний рупор Пєсков або його міністр міжнародного фальшування Лавров, козирятимуть перед світовими ЗМІ. Мовляв, ви бачите, міжнародні суди також вважають Крим російською територію. А для нас рішення цих судів обов’язкове для виконання.
“Борець за мир” на умовах Путіна, угорський президент Віктор Орбан, настільки сильно забруднив себе відвертою підтримкою Російської Федерації, що йому вже абсолютно всерівно, що будуть думати далі про нього на Заході і в світі.
А далі міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто поширюватиме по світу приблизно такі тези, буцімто, тепер: “більше немає питань, кому має належати спірний Крим, оскільки у судовому порядку в кількох країнах назавжди доведено, що Кримський півострів – це територія Російської Федерації. Та й взагалі не варто більше повертатися до цієї проблеми, адже її вже просто немає. Для нас найголовніше зараз це якнайшвидше припинення війни в Україні. Нам потрібен мир, і якби в світі прислухалися до мирних ініціатив Угорщини, а не накачували Україну бездумно зброєю, то миру давно було б досягнуто”.
Можливо, що рішення зарубіжних судів щодо українського Криму потрібне Путіну для того, щоб зробити спробу перебити рішення Міжнародного кримінального суду в Гаазі або інших подібних міжнародних організацій.
Після цього шукаючи підтримки в ряді країн Африки і Латинської Америки для того, щоб показати нібито “юридичну неправомірність” “незаконних претензій” України на окуповану Росією свою міжнародно визнану територію.
Складається враження, що путінські ревізіоністи, після цієї ініціативи Константинова, готуються переглядати та вносити бажані для себе корективи в усі попередні договори і рішення, котрі приймалися свого часу в Радянському Союзі.
І хоча це повна нісенітниця, деякі “експерти” в Росії вже почали заявляти: “Посилання на старі договори про “дружбу та співробітництво” абсурдні, оскільки ці договори були підписані в інший час. Після того, як Україна стала недружньою нам державою і взяла курс на НАТО, про які договори може йтися. Потрібно денонсувати старі угоди, а цю “передачу земель” анулювати або знайти порушення, яких там повно було. Усі правильно роблять”.
Інший експерт, коментуючи ініціативу Константинова, наголошує на тому, що “Так треба з кожною пострадянською республікою вчинити, а то вони знахабніли, а ми розслабилися. Ми погоджувалися на СНД, коли Союз розпався, тоді ні про НАТО, ні про ЄС жодних договорів не було і близько. Крим Кримом, а куди важливіше визнати юридично нікчемною біловежську змову. Не було для цього законних підстав, ні союзних, ні міжнародних. Цікаво, чи прийде до керівництва Росії усвідомлення, що демонстрація слабкості і занадто м’якотілої політики, “кроки доброї волі”, “зернові угоди” і страх зіпсувати відносини, веде до ескалації та непередбачуваних ризиків”.
Не можна виключати того, що Путін цією алогічною кримською ініціативою починає нову агресивну кампанію, метою якої є повне заперечення розпаду СРСР і визнання незаконними суверенітети всіх нових незалежних держав. Можна спрогнозувати, що найближчим часом якісь російські чиновники зініціюють проведення юридичної експертизи Біловезьких угод про розпуск Радянського Союзу і, цілком зрозуміло, після цього отримають потрібні їм юридичні “висновки” та “результати”.
З усього цього випливає, що після ймовірної анексії Білорусі, яку Москва явно готує, Путін буде готовий провести спробу приєднання силою до Російської Федерації і Казахстану. А оскільки він дуже любить обставляти будь-які свої незаконні дії “юридичним обґрунтуванням”, то тоді все починає сходиться.
Виглядає на те, що хід, який зробив Константинов, є лише першим кроком на шляху до того, що Кремль цим розраховує розколоти міжнародну підтримку України щодо кримського питання. Мотивуючи це тим, що, дивіться, з цієї проблеми немає одностайності, а якщо судові рішення стосовно Криму були винесені не в Росії, а в інших державах, то навряд чи можна сумніватися у їхній об’єктивності та справедливості.
За збоченою “логікою” посіпаки Путіна Владимира Константинова, сучасна Італія повинна сьогодні вимагати половину Європи на тій підставі, що римська армія досить довго утримувала її великі частини під своїм контролем. А Туреччина може також висувати свої претензії на Кримський півострів, оскільки він контролювався Османською імперією до кінця ХVІІІ століття, коли Росія його завоювала.
Якби там не було, але з усього видно, що Путін затіяв нову гру щодо Криму, сподіваючись цим замотувати ситуацію навколо цього українського півострова. Йому потрібно спровокувати цим чергову дискусію щодо кримського питання. І усе це може тривати доти, поки ЗСУ не закриють це питання назавжди, після деокупації Криму та видворення з його території усіх московських зайд.
