Оскільки є чутки, що недоімперія має план захопити Україну до 2026 року, наші союзників, зокрема, з Прибалтики, задумалися, якими ресурсами треба забезпечити Україну для перемоги. Оскільки наша влада найкраще вміє створювати гарне враження, то гроші і озброєнні мають прийти від колективного Заходу.
Гроші, насправді, є. І у Штатах, і у Європі. Наступ, якій зараз веде росія по усьому фронту, стимулює партнерів, в першу чергу, європейців, відкрити гаманець, як ні цинічно це звучить.
Щодо озброєння — можливості також наявні. Якщо війна протягнеться ще декілька років, то ВПК США і ЄС встигають і розгорнути виробництво, і отримати на цьому прибуток. Тобто, тривала війна загалом влаштовує наших партнерів, і це знов той самій цинічний прагматизм.
Але НАТІвські стратеги не враховують головного: а хто буде воювати цією зброєю? Бо вважають поповнення ЗСУ виключною справою України.
Аналізуючи ситуацію, яка складається, не певен, що так, як зараз, ми протримаємося ще два роки. Мобілізація стає нашою головною потребою і, одночасно, головною загрозою для внутрішньої стабільності України. Не суперечки у воєнно-політичному керівництві, не гіпотетичні вибори, не, навіть, корупція на крові, а саме проведення ефективної масової мобілізації.
Щодо мобілізації у світі існує лише три підходи. Перший: свідомі громадяни добровільно йдуть до війська, щоб захищати свою країну, своє місто, свій дім. Так у нас було на початку повномасштабного вторгнення.
Другий: до війська вступають ті, хто хоче хай і з ризиком, але заробляти чималі гроші, які там платять. Частина поповнення в нас зараз іде саме таким чином.
І третій: військовозобов’язаних примусово забирають в армію. І це поступово стає у нас провідним напрямком.
Між іншим, не можна сказати, що якийсь з підходів є найкращим і тому повинен бути пріоритетним.
Звісно, вмотивовані добровольці — це чудово, це надихає митців на творче натхнення. Але ці найкращі представники нації гинуть або зазнають важких поранень у перші місяці війни, що, власне, і відбулося в Україні.
Професіонали, які воюють за контрактом — мабуть, найкращі бійці. Але їх ніколи не вистачає для тривалого ведення повномасштабної війни.
Мобілізовані, які опинилися в армії, змушені ставати воїнами, інакше на фронті просто не вижити. Так, вони не схильні до героїзму і самопожертви, є основною частиною тих, хто потрапляє до ворога у полон. Але перемога у великих війнах досягається саме за рахунок мобілізованих, про це свідчить історія.
Однак мобілізація може бути ефективною лише за виконання трьох умов:
1. Мобілізація є соціально справедливою, тобто, рівною мірою охоплює всі верстви населення, нема “білої і чорної кістки”, і від мобілізації не можна відкупитися чи “відкосити” іншим чином.
2. При розподілі у різні підрозділи ЗСУ має максимально враховуватися фізичний стан і природні здібності мобілізованих. Не можуть бути “штурмовиками” дядьки віком за п’ятдесят, так само як керування дронами не є ексклюзивною справою молоді, що народилася з гаджетами в обох руках.
3. Мобілізовані мають проходити належну підготовку і бути адекватно екіпіровані за рахунок держави перед відправленням на фронт. Тільки це є певною запорукою, що мобілізація не стане відкладеним смертним вироком, а саме так вона сьогодні сприймається в Україні.
Невиконання чи неналежне виконання цих трьох умов призведе до того, що неминуча мобілізація не врятує країну, а навпаки, стане руйнівною силою, яка викличе протестний соціальний вибух. Тим самим, обеззброївши Україну і поклавши її під недоімперію.
Вважаю, що у сьогоднішньому варіанті закон прийнятий не буде. Або депутати, або президент змінять ті пункти, які введені спеціально, щоб потім їх пом’якшити (метод затісного взуття: зняв – і ось воно щастя).
Тим, хто вірить, що росія має намір, захопивши Україну, побудувати тут рай на землі, як відбулося у Чечні, нагадаю: метою вторгнення є повне знищення українства через знищення українців, Кремль цього вже не приховує. І те, що на захоплених територіях терор ведеться відносно стримано, то це лише тому, що в окупантів справжній терор не на часі.
Спочатку вони хочуть, щоб Україна капітулювала.
А тим, хто живе в одновимірному телемаратоні і переконаний, що все іде за геніальним планом, то раджу їм не тільки вірити у ЗСУ, але й практикувати щогодинні молитви «Отче наш, Володимире Олександровичу, і апостол Його Андрій…», а також «Святому Валерію — угоднику Его і чудотворцю…».
