Газовий колапс в проросійському сепаратистському регіоні Молдови Придністров’ї і подальші перебої в постачанні електроенергії його населенню вказує на те, що Росії буде важко продовжувати утримувати цю територію в “незалежному” статусі. І хоча ця знакова подія не зможе відразу ж розрубати Гордіїв вузол “придністровського питання”, спровокованого 30 роками окупації Придністров’я російськими військами, проте здатна наблизити Тирасполь до розуміння, що вічно гратися в псевдонезалежність від Молдови йому вже не вдасться.
Ситуація в Придністров’ї різко змінилася після того, як 1 січня 2025 року Україна припинила транзит російського газу, а російський “Газпром” відмовився постачати газ до Республіки Молдова альтернативним маршрутом через суперечку з Кишиневом через борг.
Рішення зупинити транзит російського газу через українську територію стало історичною подією, кінцем епохи гри з Москвою у піддавки, коли російські терористична армія розстрілює українських полонених, а Україна тим часом продовжує дотримуватися газового договору, який був підписаний з Російською Федерацією ще до початку Великої війни Росії.
Власне, це не що інше, як спроба примусити європейців вплинути на Україну, щоб вона погодилася відновити транзит російського газу через українську територію. Путін розпочав газову “двіжуху”, і його посил жителям окупованого Придністров’я сьогодні звучить так: “Газу немає, але ви там тримайтеся. А краще потерпіть, ось-ось Європа замерзне і сама почне у нас випрошувати російський газ”.
Стратегічний метод Росії полягає в тому, щоб створити енергетичну залежність сусідніх країн від російського газу, підштовхнувши їх таким чином добровільно передати Москві контроль над їхніми газовими системами. Ми були свідками того, як Росія повільно припиняла постачання газу до Європейського Союзу у 2021 році, поки вона нарешті не вторглася в Україну та не спробувала заморозити Європу. Це був наочний доказ того, що Європа більше ніколи не повинна бути залежною від Російської Федерації ні в чому. Очевидно: Росія може погрожувати й робити те саме знову і знову. Європі знадобилося два роки, щоб розробити альтернативні шляхи постачання. І хоча це дещо дорожче, але це ціна свободи.
Припинення надходження російського газу до Придністров’я стало ударом по Росії, який продемонстрував: рішення Путіна розв’язати повномасштабну війну проти України підірвало здатність Москви використовувати енергопостачання як важіль впливу в Європі. Раніше це не спрацювало у Європі, тапер це не спрацьовує і в Молдові.
В той час, коли почалася війна в сусідній Україні, Молдова повністю залежала від Москви щодо природного газу, але відтоді намагалася диверсифікувати та розширити постачання джерел енергії, а тепер покладається на отримання газу з інших європейських ринків.
Трапилося так, що Європа розслабилася, і в взаєминах з путінською Росією почала забувати про правило “розумної обережності” під час контактів із тоталітарними державами. Москва прискорила процес розуміння цього. А “придністровський газовий прецедент” також є попередженням для Німеччини та інших європейських держав, які міцно колись сіли на газову голку Кремля – ніколи більше не довіряти ні “Газпрому”, ні Росії. Російська Федерація прогнозовано назавжди втратила більшість своїх газових ринків у Європі.
Однією з причин припинення постачання російського газу в Придністров’я став міфічний борг за нього з боку Молдови. Путін вирішив, що хоча Кишинів і не може контролювати територію Придністров’я, але платити за використаний населенням цього анклаву газ мусить саме Молдова. Росія нарахувала молдованам псевдоборг, який нібито виник між 1991 та 2002 роками. За підрахунками Москви, на сьогодні цей борг “Газпрому” становить аж $709 мільйонів. Хоча не існує жодних документів, які могли б його підтвердити.
Молдовський уряд не заперечує, що неоплачений борг існує, однак незалежні аудиторські фірми визначили суму боргу у $8,6 мільйонів. Тож чи можна взагалі вірити російським газовим рекетирам, коли вони пред’являють Молдові суму, на $700 млн більшу від тієї, яка є насправді? Росіяни скрізь у своєму амплуа, і тут дивуватися немає з чого.
І взагалі, з якого дива Кишинів повинен допомагати сепаратистському регіону? Самі ж хотіли жити, як у Росії. От і почали так жити, без газу. Адже ні для кого не секрет, що в половині регіонів Росії газ для населення й досі є недоступною розкішшю. Але в Кремлі це нікого не хвилює.
Москва роздала російські паспорти придністровцям та називала їх своїми громадянами. Якщо це так, то саме вона має їм зараз допомагати. Якщо ж не збирається допомагати, а раніше використовувала їх тільки у своїх імперських політичних цілях – то саме час їх остаточно відпустити. Щоб придністровці почали з іншою частиною Молдови реальні переговори щодо можливості інтеграції в єдиний політичний та економічний простір. Що три десятиліття заважала їм зробити Російська Федерація.
А так виходить, що придністровці захотіли “незалежності” за чужий рахунок. Тирасполь палець об палець не вдарив для блага населення своєї “республіки”, а тепер їм усі мусять і зобов’язані. Хлопці, хочете жити окремо – платіть за все самі. А не можете, то біжіть звідти жити в Росію або повертайтеся назад до Молдови, а тих із вас, хто видавав себе за владу – судіть.
Біда тільки в тому, що придністровці під зав’язку нашпиговані російською пропагандою, від якої гранично тупіють. Такими особами керувати дуже легко. Жителів Придністров’я використовують так само, як і мешканців Донбасу. Але Москва, як завжди, знімає з себе будь-яку відповідальність, коли мова починає йти про виділення ресурсів для окупованих територій.
Поточну катастрофічну ситуацію погіршує і те, що Кишинів вже запропонував Придністров’ю допомогти купувати газ на європейському ринку, як це робить сама Молдова, отримуючи його через територію сусідньої Румунії. Але в Придністров’ї відмовляються це робити, чекаючи, що Росія відправить їм безкоштовний газ. Москві потрібно створити кризу в Молдові, бо 2025 – рік парламентських виборів в Молдові. А те, що хтось замерзає, їм не важливо, нехай потерплять.
Тим часом російські пропагандисти вже почали обвинувачувати Україну в “придністровській газовій кризі”. Нібито це саме Україна винна у її виникненні. Мовляв, якби не перекриття українцями транзиту газу з Росії, то газ би й далі надходив до Придністров’я. Лукаво замовчуючи той факт, що існує “Турецький потік” – експортний газопровід із Росії до Туреччини через Чорне море. Перша із двох ниток цього газопроводу призначена для постачання газу турецьким споживачам, а от друга – для газопостачання країн Південної та Південно-Східної Європи. По ньому Росія може постачати газ і до Придністров’я. Просто не хоче це робити, бо їй потрібно, щоб ця газова криза вплинула на парламентські вибори у Молдові.
Куди можуть рухатися відносини Молдови і Придністров’я після газового колапсу? Звісно, що найоптимальнішим варіантом для переконаних сепаратистів було б зібрати свої речі та виїхати разом окупаційною армією до Росії. Але вони не хочуть цього робити. Намагаючись організувати Росію на своїй території.
Ніяк до жителів цієї “народної республіки” не доходить, що безплатний газ – тільки в душогубці, а халява, обіцяна Росією, дуже усім їм дорого обходиться. Ось про яку замерзаючу Європу мріяв Путін, як кажуть “бий своїх, щоб чужі боялися”. Крім того, утримувати окуповані території – обов’язок Російської Федерації. Не хочете цього робити – залиште Придністров’я.
Скидається на те, що Росія не змогла більше утримувати не тільки Сирію, а й Придністров’я. Путін позбувається зайвого баласту, оскільки економіка РФ починає дихати на ладан, а припиняти свою війну в Україні він ніяк не хоче. Тому чи не час російському диктатору Путіну забрати назад до Росії так званого “президента” невизнаної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) Вадима Красносельського? Нехай приєднується до Януковича та Башара Асада. А жителі Придністров’я починають думати, як повернутися назад до Молдови.
Безкоштовний газ – як наркотик, тож у придністровців почнеться “газова ломка” і протверезіння. ПМР не життєздатна сама по собі і доведеться прийняти реальність, що крім Молдови – у них немає інших варіантів. В 2025 році до придністровців прийшов реальний “рускій мір”, показавши їм наглядно, що вони були потрібні Москві тільки як політичний важіль для розхитування державності Молдови.
Можна розглянути декілька варіантів вирішення газової проблеми для Придністров’я. Враховуючи те, що майже всі жителі цього регіону за 30 років окупації обзавелись паспортами РФ, ті хто не визнають так звану ПМР територією Молдови, нехай переїжджають до Росії. Там на них чекатиме газ, тоталітарний порядок і Путін. Вони мають нарешті зрозуміти, що так, як раніше – вже не буде. Адже всі усвідомлюють, що тих чоловіків, які переїдуть в Росію, відразу ж поженуть на російсько-українську війну, тож мусять перестати підтримувати псевдореспубліку і вимагати ліквідації незаконного утворення – Придністровської Молдавської Республіки.
Цілком очевидно, що путінський проєкт закривається, прохання до проводжальників вийти з Придністров’я. Росія вже не здатна оплачувати таке дороге для себе політичне задоволення, як ПМР. Звичайно, Кремль ще може якимось чином спробувати продовжити його агонію, оскільки Путін дуже хоче, щоб на майбутніх парламентських виборах політична сила президентки Молдови Маї Санду – партія “Дія та солідарність” – зазнала поразки.
Варто пригадати, що Молдова стикалася з відключенням газу та електрики в 1992-1994 роках, коли була війна в ПМР, але молдовський народ із цим впорався. Енергетичний шантаж Росії має раз і назавжди закінчитися, тим більше в умовах війни в сусідній Україні.
Судячи з останніх подій, за кілька місяців від “республіки” Придністров’я залишаться лише спогади. Головне, щоб Молдова змогла “перетравити” це утворення, залишилася на шляху євроінтеграції та нарешті стала членом Євросоюзу. Молдовани заслуговують на гідне життя.
