На майбутньому саміті НАТО у Вашингтоні Альянс планує приділити основну увагу зміцненню оборони, стримуванню Росії та підтримці України. Відповідну думку висловили експерти Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), передає “Голос Америки”.
Директор програми CSIS для Європи, Росії та Євразії Макс Бергманн зазначає, що США інколи надсилають до Європи суперечливі сигнали, що вони хотіли б, щоб Європа також була здатна допомогти Америці в разі протистояння з Китаєм. Але Бергманн переконаний, що Європі необхідно зосередитися на стримуванні Росії.
Кетлін Макінніс, експертка програми міжнародної безпеки CSIS, вважає, що насправді вибір уже не стоїть – протистояти Росії чи Китаю. Усередині НАТО і серед партнерів організації в Індо-Тихоокеанському регіоні є усвідомлення того, що якщо Україна не вистоїть, загрози для Тайваню тільки зростуть.
Науковий співробітник програми “Європа, Росія та Євразія” в CSIS Шон Монаган зауважив, що досвід України показує, що потрібно бути не лише готовим дати відсіч Росії, а й тому, що війна може стати затяжною.
“Ми виявили, що ще багато чого треба зробити з питання щодо того, чи готове НАТО вести тривалу війну і в такий спосіб стримувати Росію. В Україні ми бачили тривалі військові дії. Ми знаємо, як це виглядає. І звісно, збройний конфлікт між НАТО і Росією – це була б затяжна війна, зіткнення суспільств”, – попереджає експерт.
Монаган додає, що союзники мають витрачати ще більше, збільшувати промислові потужності, усувати прогалини в можливостях, особливо в Європі, та зміцнювати стійкість свого суспільства в усьому Альянсі.
Разом із тим зазначається, що, незважаючи на збільшення видатків на оборону, які, однак, досі не досягли рівня Холодної війни, коли витрачалося в середньому по 3% ВВП, армії країн НАТО практично не зросли за останні 10 років. Також залишилися прогалини в критичних можливостях – протиповітряна та протиракетна оборона, далекобійна зброя, стратегічний транспорт, дозаправлення, логістика, кіберпростір.
Щодо співпраці, то вона ще потребує координації у виробництві зброї, а також зобов’язань перед виробництвом, подібних до тих, що взяли на себе США.