Сценарії розвитку ситуації навколо мирних переговорів
11 березня США та Україна на переговорах у Джидді в Саудівській Аравії узгодили пропозицію щодо 30-денного припинення вогню, яка буде дійсною в разі ухвалення й одночасного виконання Російською Федерацією, і може бути продовжена за взаємною згодою сторін. У відповідь російський диктатор допустив можливість такого перемир’я, але висловив цілу низку застережень і попередніх умов. 18 березня відбулася телефонна розмова Трампа і Путіна, під час якої вони узгодили можливість припинення ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури (або енергетики та інфраструктури, як заявила американська сторона). На 24 березня призначено переговори експертів Росії, України та США з цього питання. Уперше з весни 2022 року, коли було перервано мирні переговори між Росією та Україною, знову виникла потенційна можливість припинення війни в Україні.
Чи вдасться домовитися про 30 днів без війни, а тим більше про повне завершення військових дій?
Подальший розвиток подій навколо війни і переговорного процесу про її завершення буде вирішальною мірою визначатися вибором російського лідера. Путін опинився перед дилемою – Трамп чи Україна. З одного боку, Путіну вочевидь дуже хочеться продовжити велику переговорну гру з Трампом із виходом на якусь “Велику угоду” між США і Росією. З іншого боку, ідея-фікс для Путіна – знищення України як незалежної і прозахідної держави. Заради цього він і починав нинішню війну проти України.
Можливі сценарії подальшого розвитку ситуації з мирними переговорами:
1. Прямі мирні переговори між Росією та Україною за посередництва США. У підсумку сторони домовляються про припинення вогню (часткове або повне, на 30 днів або інший термін, найімовірніше, про поетапне припинення вогню) з одночасним прийняттям політичної заяви про продовження мирних переговорів для досягнення всеосяжного мирного договору. США в цьому разі можуть скасувати частину санкцій проти Росії. А далі багато що залежить від того, чи буде продовжено припинення вогню через 30 днів і наскільки результативно йтимуть мирні переговори.
1-А. Припинення вогню триває після 30-денного перемир’я. Після чого США скасовують ще частину санкцій проти Росії. Війна поступово припиняється, але сторони не зможуть досягти всеосяжної мирної угоди через принципові суперечності щодо питання про статус окупованих територій і низки інших проблем. Натомість може бути підписано політичну угоду з тих питань, з яких сторони зможуть знайти компроміс.
1-Б. 30-денне перемир’я зривається через численні порушення, або не продовжується. Військові дії поновлюються. Мирні переговори можуть продовжитися, але можуть бути і припинені з подальшим відновленням.
2. Мирні переговори починаються, але затягуються на невизначений час і не призводять до припинення вогню. Далі одночасно тривають і мирні переговори, і військові дії.
3) Мирні переговори заходять у глухий кут або в початковій фазі, або через деякий час. Після цього мирні переговори припиняються, війна триває.
Наразі більш імовірним видається перший сценарій. Судячи зі змісту телефонної розмови між Путіним і Трампом, що відбулася 18 березня, російський лідер обирає продовження перемовин із Трампом, непрямо погоджується на початок мирних переговорів, але з певними застереженнями і додатковими вимогами. Компроміс, можливо, полягатиме в тому, що почнуться переговори не просто про повне припинення вогню (як хочуть США) на певний термін (30 днів) з подальшою пролонгацією, а про поетапне припинення вогню: Перший етап – припинення вогню по портах і об’єктах енергетичної інфраструктури. Якщо цю угоду будуть виконувати, то другий етап – припинення вогню в повітрі та на морі. Третій і найбільш складний етап – припинення вогню на суші.
Якщо працюватиме саме така логіка мирного процесу, то досить складно буде досягти повного припинення вогню до Великодня (20 квітня), як цього хоче Трамп. Переговорний процес і реалізація досягнутих угод можуть розтягнутися в часі на більш тривалий період. Також, можливо, сторони домовляться про початок всеосяжних мирних переговорів (на чому наполягає Росія), але при цьому пріоритетом буде саме попередня угода про припинення вогню.
На кожному етапі переговорів Росія вимагатиме поступок від США та України. Україна відкидатиме вимоги Росії. Узгодження компромісних рішень затягуватиме переговорний процес. Паралельно Росія спробує провести нову хвилю наступальних дій і захопити ще частину території України, щоб забезпечити сильніші позиції на переговорах. Саме від військової ситуації значною мірою залежатиме можливість досягнення угоди про повне припинення вогню. Що масштабнішим буде російський наступ, то меншою буде ймовірність домовленості про припинення вогню. І навпаки, чим більш стабільними будуть військова ситуація та лінія фронту, тим більше шансів буде на досягнення угоди про повне припинення вогню.
У процесі переговорів про припинення вогню, які мають відбуватися за участю представників збройних сил сторін, що воюють, необхідно буде узгодити лінію зіткнення, уздовж якої мають бути припинені військові дії. Без урахування державного кордону між Україною і Росією, тільки лінія фронту всередині України становить понад 1300 км. Тож навіть узгодження лінії зіткнення буде дуже непростим технічним завданням. Крім того, треба буде узгодити механізми контролю за припиненням вогню і третю сторону, яка контролюватиме дотримання режиму припинення вогню. Під час Мінських угод таким контролером була Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ. Хто в цій ролі буде зараз – поки незрозуміло. Можливо, таку роль візьмуть на себе США, якщо на це погодиться Росія, якщо ні, то доведеться вдаватися до послуг міжнародних організацій, наприклад, ООН або тієї ж ОБСЄ (хоча в Україні до цього ставляться вкрай критично).
Для стійкого і стабільного припинення вогню бажано створити вздовж лінії зіткнення нейтральну і демілітаризовану зону, з якої необхідно вивести все важке озброєння. Те ж саме бажано зробити і вздовж російсько-українського кордону. Але тоді бажано сформувати корпус миротворців для контролю за нейтральною зоною. Росія категорично проти участі країн НАТО в ролі миротворців. Україна буде проти участі країн ОДКБ (військових союзників Росії) у ролі миротворців. І тоді для формування корпусу миротворців доведеться шукати відносно нейтральні країни, які влаштують і Росію, і Україну. Деякі політики та експерти вважають, що своїх миротворців для забезпечення перемир’я в Україні можуть надати Китай та Індія, або інші країни, не залучені в конфлікт. Але поки що це суто теоретичні припущення. Переговори щодо миротворців – це окреме складне питання. Навіть якщо таке політичне рішення і буде ухвалено, для вирішення організаційних і фінансових питань щодо формування та розміщення миротворчого корпусу знадобиться час (можливо, не менше ніж півроку).
Початок мирних переговорів зберігає для Путіна можливість для чинення тиску на Україну і під час переговорного процесу, і через двосторонні контакти між Путіним і Трампом. Також Путін може постійно погрожувати відновленням військових дій проти України. У зв’язку з цим не варто очікувати абсолютно повного припинення військових дій. Як показав досвід Мінських угод, епізодичні порушення режиму припинення вогню практично неминучі.
Якщо мирні переговори зайдуть у глухий кут, або їх буде зірвано, і війна відновиться, то Трамп за деякий час може втратити інтерес до України і мирних переговорів, а також і до спроб домовитися з Путіним.
Якщо в разі продовження військових дій Росії не вдасться домогтися істотних успіхів, і війна надовго застрягне в позиційній фазі, то за певний час (можливо, наприкінці 2025 року) буде здійснено нові спроби поновлення переговорів про завершення війни в Україні, але, мабуть, уже без участі США.
