Безглуздо бути налаштованим на те, що ми ось зараз вийдемо на дебати, і весь світ побачить комедіанта.
Є така народна мудрість: розумну людину можна підманути лише раз. Тобто якщо щось пообіцяти і не зробити, то на другий раз людина вже робить висновки. У Порошенка було 5 років на те, щоб почути свого виборця, знайти його і виконати обіцянки. За ці 5 років він щось зробив з обіцяного, але майже все зі своєї програми «Україна-2020» не виконав. І зараз заплатив за це політичну ціну. Про це пише автор на сайті “Новое время”.
Мені дуже подобається цей наш тренд: коли президент, який ради виборів обіцяв дуже багато, чи розігрував великі очікування, не виправдовуючи їх, не переобирається. Це є нечуваним для посттоталітарних країн, а тому як у демократії в нас велике майбутнє.
Порошенко отримав вдвічі менші результати за переможця та ледь-ледь потрапив у другий тур. Тому й радів, бо вирок міг би стати більш жорстоким. І це могло би стати більш жорстоко для країни, на яку чекала би ще та колотнеча. Особисто я зараз навіть не розумію цього питання – що треба за два тижні зробити, щоб переконати людей, яких ти ігнорував 5 років, щоб вони проголосували за тебе ще раз? Це наче з фільму «Місія неможлива».
Мені здається, що команда Порошенка – так само як і Тимошенко, вже зрозуміла, що цей літак, цей старий і загартований часом важковаговий апарат, уже не злетить. На президентство вже перспектив немає, тому вони будуть орієнтуватись на парламентські вибори з кінцевою метою перетворити Україну на парламентсько-президентську державу. Та для них ця модель має один сенс: знайти спосіб зберегти звичну для них форму політики, коли перебування при владі є дуже вигідним бізнесом.
Тому шанс для Порошенка хоч якось покращити свою карму (про обирання вже не йдеться) – це зробити так, щоб до другого туру його коаліція проголосувала за виборчу реформу. Тобто образно кажучи спочатку відрубати собі руки. Та й потім, суспільство вже відреагувало масою відповідей, як зробити так, щоб Порошенку знову повірили. Та я підкреслюю, що з моєї точки зору це має мало сенсу: помер так помер. Треба думати про майбутнє.
Дуже важливо, щоб порядок денний, який вже стоїть перед новим президентом, був таким, де за кожною обіцянкою стояла би відповідальність. Щоб новий президент, який ще не має яскраво вираженої власної платформи і команди, чітко розумів: аби тільки перемога не була досягнута популістськими, але нездійсненними обіцянками. А справжні не виходили з реальних домовленостей з бізнес-кланами, які в разі його перемоги отримають якісь шматочки економіки, як це фактично і було при Порошенку. Коли Роттердам+ собі працює, а людям красномовлять, і заради світлого майбутнього міняють Конституцію.
На арену вийшло нове покоління. І з ними ні Порошенко, ні Тимошенко не вміють говорити. Вони його взагалі не чіпають. Вони просто не розуміють молоді. І це дуже добре: відмирає покоління політичних динозаврів, і народжується те, про що ми мріяли. Майбутнє завжди визначає молодь, і зараз вона показала своє повне несприйняття бігання по колу і спроб загнати себе у вибір між Порошенком і Тимошенко. Бо хто як не він? Хто як не вона? А якщо не він, то вона. Ось у цьому колі нас і намагались втримати. Але воно вибухнуло.
Дебати обов’язково потрібні. Це вимога суспільства. Та я хотів би команду нинішнього президента попередити: хай вони не думають, що там буде картинка, де є державницький Порошенко і незрозумілий Зеленський. Навряд після дебатів різко збільшиться коло прихильників Порошенка.
Загалом виборці двох головних кандидатів не пересікаються, і ці дебати будуть нагадувати мені конкурс капітанів у КВН. Тобто коли на гру виходять капітани команд, і однин перед одним розпускають свої хвости, імпровізуючи. Так ось у Зеленського дуже потужна команда, яка може його підготувати. А всі аргументи президента вже вистрелили. Всі оці перекидання про верховного головнокомандуючого і тому подібне дуже легко моделюється, і на ці передбачувані закиди можуть бути дуже передбачувані відповіді. Бо те, що відходить, завжди має значно менше місця для маневрування, ніж те молоде, і навіть недосвідчене. Бо саме таке і має підтримку. Тому супроти політика, який вже 20 років намагається нас чимось вразити, для людини, яка жодного дня не була в політиці й має дуже гострий язик як для шоу дебатів, відкривається значно більше можливостей.
Дебати потрібні. Та ще важливіше зробити так, аби в наступного президента не було шансів повторювати помилки чи програмовані спроби нас обдурити. Треба також розуміти наступне: кандидати й президенти жодним чином не можуть забезпечити нам якесь економічне процвітання. Якось прочитав у одній статті, що президент – це по суті кадровик. Він не може покращити наше з вами життя, підняти рівень виробництва, збільшити урожайність, зменшити силу вітру, а заразом і тарифи. Та він може поставити правильних людей на правильні місця. І навіть тут у Зеленського значно більша перевага, бо його люди невідомі. Ось він писав, що пропонує у генеральні прокурори Сакварелідзе. Хіба це слабка людина? Або ж казав у такій же манері – ось, пропоную на СБУ досвідченого Смешка, який став несподіванкою цих виборів. Куди та риторика про відсутність досвіду і дінеться.
Тобто бути налаштованим на те, що ми ось зараз вийдемо, а весь світ побачить комедіанта, безглуздо. Дурень думкою тішиться, як то кажуть.
Наразі ж маємо гарну традицію: міняти президентів після першого терміну. Один лише Кучма всидів два терміни, Янукович був змушений тікати ще раніше, а Порошенко, який першим виграв вибори у першому турі, фактично вдвічі програв нікому невідомому політику, хоч це останнє слово і на язик не йде. Програв чорному лебедю, який з’явився нізвідки, і з чого півроку тому Банкова лише сміялась.