Сучасна тактики піхоти це не “точки на карті”, а чотири H:
to Hide, to Hunt, to Hit, to Hold
У 1952 році у статуті FM 21-13 американці визначили широко відомі основні елементи загальновійськового бою як “тактику чотирьох F”:
1. Find ‘em with reconnaissance – знайти ворога.
2. Fix ‘em with fire power – подавити вогнем.
3. Fight ‘em with fire power plus maneuver – вести бій вогнем та маневром.
4. Finish ‘em by putting them out of the fight for good – покінчити з ворогом, змусивши його припинити бій.
Діючий бойовий статут механізованих військ СВ ЗСУ 2016 року,
визначає такі основні елементи загальновійськового бою:
1. Удар. Одночасне ураження військ та об’єктів противника вогнем або військами.
2. Вогонь. Ураження противника стрільбою з різних видів озброєння.
3. Маневр. Види маневру – шляхом пересування підрозділів з метою зайняття вигідного положення (охоплення, підхід, відхід), та маневр вогнем (зосередження, розподілення, перенесення).
Але сучасна війна диктує нові виклики – вразливість військ до втрат дороговартісного особового складу, наявність щильного полю спостереження сенсорів на повітряних та наземних носіях, наявність великої кількості розвідувально-ударних високоточних засобів ураження, мережецентрична система управління військами у режимі реального часу.
Це диктує суттєві зміни елементів у тактиці, які можна визначити як “тактику чотирьох H”:
1. To Hide – Ховатись. Бій потребує прихованого маневру та розгортання, прихованих маршрутів логістики, інакше бій може бути програний навіть без контакту з противником. Для збереження прихованих дій потрібен маневр в обороні та наступі, планування розвідки, інженерного забезпечення та логістики.
2. To Hunt – Вистежувати. Основа бою – організація розвідки на усіх, визначення порядку пошуку ворога. Маневр розвідувальними засобами став ключовим елементом бою, який передує маневру вогнем. Нездатність планувати застосування засобів технічної розвідки веде до нездатності вступити у бій, до гарантованих втрат та поразки. Щильність оборони визначається щильністю сенсорів, які ведуть спостереження.
3. To Hit – Уразити. Розгром ворога вже не є ключовим елементом отримання переваги у бою, оскільки інтенсивний бій тепер завдяки технічним засобам ведеться не короткий час, а тривалий, у тому числі місяцями і цілодобово. Ключове значення набула здатність завдавати ворогу постійні втрати та нарощувати темп втрат, який подавляє ініціативу противника та обмежує його маневр.
4. To Hold – Втримання. Вигідні позиції для спостереження та ураження мають бути втримані за рахунок маневру та маскування, тому що інакше уникнути ураження від вогню ворожої високоточної зброї неможливо. Таким чином, оборона позиції не може розглядатись у відриві від оборони рубіжу, і саме рубіж оборони, а не окрема точка має значення під час оборонного бою. Втримання рубіжу, на відміну від окремої позиції, може вестись тривалий час, багато місяців, років. Втримання позицій за рахунок збільшення темпу власних втрат та зменшення темпу втрат ворога є поразкою. Метою втримання є постійна мінімізація своїх втрат та постійна максимізація втрат ворога.
Висновки:
1. Планування будь-яких операцій, зменщення наших втрат та максимізація втрат ворога вимагають змін у статути, щоб змінити діяючий порядок планування бойовиї дій, який не відповідає реальним умовам сучасної війни, та не дозволяє військовому керівництву адекватно ставити завдання.
2. Війна по точках на карті – “зайдіть на цю точку, закріпіться на цій точці, тримайте цю точку” – це логіка початку Першої світової війни, і реалізація цієї примітивної моделі планування призводить до розриву між завданнями для піхоти та можливостями сучасних засобів розвідки та ураження.
