Поки російський диктатор закликає до “перемир’я” з Україною на своїх умовах, тобто продовження окупації загарбаних Москвою українських земель, інформаційний рупор путінського режиму РИА новости друкує матеріали зовсім іншої політичної тональності. Там з’явилася стаття Елени Караєвої під промовистою назвою “Америка тащит Европу к третьей мировой войне”.
Повторюючи у статті всі штампи пропаганди Путіна, в кінці ця Караєва робить висновки, які, на її думку, мають примусити Європу відмовитися від продовження допомоги Україні. Вона наголошує: “Робочим групам, які планують “участь у конфлікті з Росією”, можемо порадити включити до порядку денного план, як відкачати Європу після того, як вона отримає симетричну або асиметричну російську відповідь. Варто сподіватися, що він угамує буйство антиросійського мілітаризму. Як це траплялося сторіччя тому, так це станеться і цього разу. У можливостях європейського ВПК сумнівів достатньо. В американців, які втягують Європу у війну. А ось в енергії та вмінні Росії захищати свої інтереси, як і в мужності росіян, сумнівів немає більше точно. Ні в кого.”
Іншими словами авторка цього опусу закликає європейців віддати Україну на поталу імперській Росії, бо інакше Москва вгамує “буйство антиросійського мілітаризму”, який полягає в тому, що Європа захищає чинний міжнародний порядок та не хоче допустити знищення Путіним української державності.
В Кремлі, за будь-яку ціну, прагнуть заблокувати Україні можливість стати членом Європейського Союзу і НАТО, та не уявляють собі взагалі відсутність російського втручання в українські справи. Російський диктатор хоче просто зробити недовгу паузу у війні, аби Російська Федерація відновила сили для успішного завершення своєї “спеціальної військової операції” в Україні.
Путінські інформаційні посіпаки починають залякувати Україну, тому що причиною, чому Путін пропонує “перемир’я”, є те, що зараз знову почалося постачання американської зброї українцям, а просування Росії майже зупинено. У той час, коли російські терористичні війська потерпають від величезних втрат особового складу та знищення їхньої військової техніки.
До цього можна ще додати, що Україна отримала більше зброї, а це дозволяє вражати не тільки військові комунікації противника, а й заподіювати довготривалу шкоду об’єктам російської міліарної інфраструктури. Хоча його плани залишаються незмінними, диктатор не може підтримувати війну такої інтенсивності в довгостроковій перспективі, оскільки збитки, які вона завдає Росії, є дуже значними на багатьох рівнях.
І поки Україна не отримає страховий поліс своєї безпеки, яким стане майбутнє членство нашої держави в НАТО, потрібно щоб вона більше не потрапляла в ту критичну ситуацію, коли Сполучені Штати не могли надавати українській армії допомогу в необхідних їй обсягах. Особливо українці потребують такі види озброєння, як артилерійські снаряди, артилерійські системи та установки, міномети, кулемети та боєприпаси, системи протиповітряної оборони, передові винищувачі, новітні безпілотні літальні апарати.
Проголосивши в односторонньому порядку Крим і 4 українські області частиною Росії, Путін загнав себе в кут. Він не може допустити ситуації, коли вони повернуться в Україну, оскільки це покаже, що його війна була даремною і не мала жодного сенсу. При чому Російська Федерація ніколи не відмовиться добровільно від окупованого Криму, оскільки його глибоководний порт забезпечує зручний вихід до Чорного та Середземного морів. Тільки силою її можна буде примусити до цього.
Але ніхто не має права віддавати частини іншої країни, щоб заспокоїти націю-агресора, як це багаторазово вже пропонував представник інтересів Москви в Європі, прем’єр Угорщини Віктор Орбан. Було б величезним геополітичним прорахунком дозволити Путіну отримати території іншої держави. Росії не можна залишити жодного сантиметра загарбаної нею української землі.
Не дивлячись на всі погрози та хвастощі своєю непереможною силою, Путін припустився величезних помилок, коли оточив себе такими радниками та експертами, які до початку Великої війни так і не наважилися сказати йому правду, чи спробувати пояснити реальність. Раніше він вважав, що перебуває в безпрограшній ситуації. Тепер він знає, що хоча б тимчасово закінчувати війну потрібно, однак починає висувати Україні ті ж самі вимоги, які висував їй в перші місяці війни.
Зараз вже стає цілком очевидно, що найближчим часом путінські війська повністю втратять свій наступальний потенціал. Але Росія продовжує триматися за території іншої країни так, ніби нічого важливішого в житті їхнього керівництва крім окупації України немає. Путін за будь-яку ціну хоче досягти своєї цілі. Але сама Російська Федерація нічого не втратила, якби Путін втратив своє обличчя.
У РФ все йде до того, що незабаром і до її населення може дійти, що трильйони рублів, котрі вже витрачені на цю криваву війну, різко погіршили його, й до того невисокий рівень життя, соціальна сфера розвалена, і не проглядається жодної перспективи хоч якось виправити цю критичну ситуацію.
І хоча численні арешти російських генералів поки що так й не підштовхнули армію до рішучих дій проти узурпатора, проте критичне падіння добробуту пересічних росіян, здатне стати каталізатором протестів та виступів, котрі мають усі шанси перерости в народне повстання. Адже як показує увесь попередній історичний досвід, московити терпіти можуть до пори до часу. А потім починається безпощадний російський бунт.
Тепер питання лише у тому, чи він раніше почнеться в армії, чи в суспільстві? Хоча російське, покірне волі тирана, населення з великою натяжкою можна назвати суспільством.
Але Елена Караєва тому й лякає європейців і західників “симетричною або асиметричною російською відповіддю”, бо вже не знає, що ще можна написати на підтримку повністю прогнилої путінської влади, служіння якій так довго її добре годувало усі ці роки довготривалого правління узурпатора.
Але тільки після падіння режиму, повністю з’явиться вся правда про злочини, які здійснив Путін і його подільники проти росіян. Адже цей самопроголошений самодержець зруйнував 30 років західних інвестицій та взаємодії, він і олігархи позбавили російський народ продукту його праці, щоб будувати палаци та яхти. Він погрожував ядерною війною, якщо не доб’ється свого з Україною, поклавши на реалізацію цієї ідеї фікс вже півмільйона життів росіян.
Страшна трагедія російсько-української війни назавжди залишиться глибоким шрамом в історії людства. І росіяни мусять понести повну відповідальність за ті злочини та звірства, які вони вчинили на території країни, яка бореться за своє право бути незалежною. Адже це вони, а не хто інший, вибрали для себе деспота, який знищив їхнє майбутнє.
Тепер же Путін намагається знайти вихід із розпочатої ним війни, яку неможливо виграти. Хоча найпростіший для тоталітарного правителя вихід – це вивести свої війська з усіх окупованих, починаючи з 2014 року, територій.
Якщо ж ні, то Росію вже ніщо не врятує від розпаду, знищення та голоду. Хоча не можна виключати того, що в останній момент в Російській Федерації все ж знайдуться сили, які усунуть диктатора від влади і цим виведуть її з геополітичного піке, в яке зайшов Путін, розпочавши нічим не спровоковану війну в Україні.
