Глава Кремля розробляє ідею, як йому залишитися при владі — як піти, не йдучи, і все поміняти, нічого не змінюючи
У нього великий досвід у цій сфері і зараз він розглядає два варіанти. Перший — стає більш владним прем’єром, провівши когось із достатньо слухняних і залежних людей в статус президента, обмеженого Конституцією. Другий — створює надбудову, приблизно однакову за повноваженнями з прем’єром і президентом, де він буде виступати в ролі голови Державної ради, духовного лідера нації, на кшталт Дена Сяопіна або Нурсултана Назарбаєва.
Путін може зафіксувати себе формально, адже ніхто не знає, яким буде статус у Державної ради, коли Путін закріпить його в Конституції. Його можна зробити уповноваженим органом — Дума погодиться, а Путін зможе керувати не тільки цим органом, а й президентом, і прем’єром. Про це пише автор на сайті “НВ”.
Новий прем’єр — це фірмовий путінський трюк, коли він дістає когось, кого ніхто не міг уявити. Наприклад, так було з Михайлом Фрадковим. Сергій Іванов і Дмитро Медведєв — дві публічні, розкручені фігури — думали, що борються за посаду прем’єра. Але в потрібний момент Путін взяв і дістав з капелюха за вуха кролика на ім’я Фрадков, чисто технічного прем’єра. Мішустін — теж чисто технічний прем’єр, без політичного бекграунду, який не має ані партії, ані групи прихильників, ані незалежних грошей. Тому як Путін його поставив, так він його і зніме.
Якщо йому потрібно буде самому зайняти пост прем’єра, щоб зберегти свою владу, він абсолютно невимушено і легко зніме Мішустіна з поста прем’єра і переведе його куди-небудь, а на місце, що звільнилося сяде сам. Якщо йому потрібно буде зафіксувати себе в ролі національного лідера, «єлбаси», то Мішустін залишиться прем’єром, а йому у спаринг-партнери підберуть якогось президента, але керувати буде насправді Путін.
Мішустін молодший — 53 роки, відомий технократичними навичками, ініціатор цифровізації і точно показав власну ефективність у зборі податків — податкові збори до казни зросли в 1,5 рази. Так що він хороший технічний прем’єр, поки без політичних амбіцій, що як раз і потрібно Путіну. Путіну протягом року треба протягнути зміни до Конституції, потім, можливо, піти у відставку. Далі — дострокові вибори президента, суміщені з виборами до Держдуми, а Путін — скажімо в прем’єри або в статус цього самого «єлбаси». Я думаю, що він дійсно хоче зіграти з випередженням графіка, аж надто швидко він все це робить.
На Україну нічого нового з цією зміною уряду не чекає — Путін зберігає свої ключові позиції в російській владі. Позиція Путіна щодо українського питання трохи змінюється, він хоче зафіксувати нову ситуацію: Крим відрізаний від України і не обговорюється, «ДНР» і «ЛНР» — у підвішеному стані, про них можна домовлятися, торгуватися, розводити, з’єднувати і відновлювати обстріли. Нової війни чекати не доводиться, серйозних поступок з боку Путіна — теж. Над ним не капає, санкції не настільки важливі для нього, все-таки країна шалено багата. А якщо він погодиться повернути Крим назад або занадто глибоко відступить у «ЛДНР», то втратить єдину підтримку, яка у нього залишилася — з боку більшості, яка злиться на те, що грошей немає, ціни зростають, життя не покращується, але втішає себе тим, що зате вони дали відсіч США, відрізали в України Крим і так далі.
Зараз Путін думає, що Росія буде зміцнюватися, а Крим розчиниться в Росії. Мені здається, що російський президент наробив занадто багато помилок, щоб Росія зміцнювалася, але сам-то він так не думає. Він продовжуватиме колишню політику і намагатиметься на її тлі домовлятися з Україною та Європою, щоб повернутися до business as usual.
Думаю, що Путін спробує маневрувати, домовлятися із Зеленським, оскільки з минулим президентом він не міг домовитися — в обох за плечима була війна. Зараз у Москви і Києва є спільність інтересів — для початку заморозити конфлікт, щоб хоча б не вбивали людей, а там буде видно.
