Після появи ініціативи щодо проведення скандального телемосту з російськими пропагандистами я писав, що цей намір – не епізод, а частина великого політичного плану Кремля і тих, хто підтримує російське керівництво в нашій країні.
Цей план можна було б назвати передвиборчим, але насправді самі вибори – і президентські, і парламентські – теж частина плану. Плану щодо поступового посилення російського політичного та інформаційного впливу на нашу країну, зміцнення позицій тих, хто хотів би повернути Україну у 2013 рік.
Як бачимо, події продовжують розвиватися. Телеміст не відбувся, але реакція громадськості зовсім не налякала його ініціаторів. Навпаки, Юрій Бойко, Віктор Медведчук, Вадим Рабинович і Тарас Козак вирушили до російської столиці і були прийняті там прем’єр-міністром Дмитром Медведєвим. Тим самим Медведєвим, який 2004 року очолював кремлівський передвиборний штаб Віктора Януковича – так що не перший день відповідає перед Путіним за поневолення України. Про це пише автор на сайті “Еспресо”.
Тепер кадри цієї зустрічі на найвищому рівні транслюються телеканалами, які фактично належать Медведчуку. Можуть запитати – навіщо? Чому вони так впевнені в собі, чому вони нічого не бояться?
А чого їм боятися? Держава послабшала. Головний запит суспільства – не на боротьбу з колаборацією, а на боротьбу з корупцією і на зниження тарифів. Тих, хто хотів би боротися з колаборацією, переконали, що політики, які прийшли до влади після Майдану – всі “мародери”, так що спочатку потрібно перемогти мародерів, а вже потім – зрадників. З новим президентом лідери “Опозиційної платформи” фактично ділять той самий електорат – так що вони можуть бути впевнені, що напередодні парламентських виборів Володимир Зеленський не робитиме різких кроків, щоб не злякати тих своїх виборців, хто вірить у можливість “просто домовитися” з Москвою.
Але вони не просто хочуть отримати якомога більше голосів на виборах. Їхнє головне завдання – побудувати паралельну державу, яке буде набагато більш сильною і авторитетною за формальну владу. Вони і так вже контролюють цілу низку державних і громадських інституцій. У їхньому розпорядженні – букет судів і набір телеканалів. Можливості місцевого самоврядування в східних і південно-східних областях нашої країни. Вони знаходяться в хороших відносинах з олігархами, багато хто з яких мріє про відновлення своїх російських прибутків. І – що є найбільш важливим – у них є підтримка людей. Тих наших співгромадян, які хочуть, щоб Україна швидше стала частиною “русского мира”. Тих наших співгромадян, які проголосують за “Опозиційну платформу” і за “Опозиційний блок”. І яких зустріч з Дмитром Медведєвим не дратує, а надихає – адже це колишній президент самої Росії! Майже сам Путін!
І є ще одна важлива обставина, яка полегшує їхнє завдання – байдужість мільйонів людей, які просто хочуть, щоб закінчилося “ось це все” і вірять, що закінчення війни залежить від бажань українського президента, а не від волі Путіна.
В таких умовах побудувати “свою Україну” – а якщо бути точним, свою Малоросію – їм буде набагато легше, ніж ще кілька місяців тому. План такого будівництва є, він давно затверджений і здійснюється. Вони діють, не шкодують грошей, пропагандистських ресурсів, особистих зусиль. Відступати їм нікуди. За ними – Москва.
А ми, як завжди, реагуємо. Обурюємося, засмучуємося, переживаємо. Дивуємося безпорадності влади, яку самі ж українці і обрали. У нас немає навіть плану дій у відповідь – не те щоб плану наступу і демонтажу “паралельної України”. Ми все ще сподіваємося, що нам допоможе Трамп, якщо Макрон не хоче.
З таким ставленням до себе і своєї країни план Медведчука здійсниться і всі ми опинимося в його Україні – прошу пробачення, у Малоросії.
