Якщо подивитися російську пресу або послухати їхніх телевізійних пропагандистів, то в Москві вже не приховують, що ведуть війну на знищення українців і України.
Не дивлячись на те, що зараз Російська Федерація є країною-ізгоєм, втратила свої ринки на Заході і показала наскільки нефункціональний і гнилий режим Путіна, недобитий тоталітарний монстр – Росія й далі нестиме смертельну небезпеку для Української держави, Європейського континенту і всього світу.
Не знищений імперський шовіністичний дракон зможе оклигатися через декілька років, а потім з новою силою обрушитися на Україну. Тоді вже під ударами московитів можуть опинитися не тільки українці, а й їхні сусіди з держав Східної Європи.
Зганьблена та ізольована, як Північна Корея, Російська Федерація знову може почати мститися за свій програш подібно до того, як диктатор Путін став мстити Україні за розпад Радянського Союзу.
Напади терористичної організації ХАМАС та його звірства в Ізраїлі, якого підтримували і підтримують Росія та її партнер по злочинній діяльності в Україні, Іран, мають остаточно переконати тих, хто приймає рішення в Сполучених Штатах і Євросоюзі, що в дійсності поставлено на карту в Україні.
Це змагання між країною, яка прагне побудувати своє демократичне майбутнє як частина цивілізованого Заходу, і жорстоким та варварським режимом Путіна, який хоче знищити державність України та знову зробити її своєю безправною колонією. При цьому Москва не вірить ні в демократичні цінності, ні в цивілізовані норми поведінки. І світ стане набагато безпечнішим, якщо вісь зла, яку зараз представляють Путін та Іран, більше ніколи не зможе нападати ні на кого і продовжувати бути вогнищем агресії для сусідніх країн.
Українці сьогодні вибрали правильну тактику, ЗСУ повільно, але впевнено просувається у південному напрямку в бік Азовського моря. Що рано, чи пізно призведе до можливості для наших військових перекрити росіянам сухопутне сполучення з тимчасово окупованим Кримом.
Не дивлячись на те, що бойові дії на ньому маршруті важчі, ніж на будь-якому другому напрямку, досягнутий прогрес є ціннішим, ніж деінде. Тому Росія намагається відволікти ЗСУ своїми “наступальними” операціями на інших аренах протистояння.
Факти свідчать про те, що Україна бореться героїчно, і найгіршою поразкою Російської Федерації в сухопутній битві за дев’ять місяців, стало те, що сили Кремля врізалися в непрохідну для них стіну під Авдіївкою. Не говорячи вже про Бахмут.
Питання визволення Криму можна різко прискорити, якби українці оперативно отримали всю необхідну для завершення війни зброю. Гальмування західними політиками під різними приводами прийняття цього стратегічного рішення, лише затягує в часі довгождану українську перемогу.
Поточна ситуація є нині такою, що після свого нещодавнього візиту до Китаю, Путін може отримати від Пекіну частину, або й всю зброю, яку він проситиме у своїх південних партнерів. Він фанатично прагне отримати перевагу і, схоже, готовий передати китайцям останні секретні військові технології, які ще залишилися у Москви з часів СРСР.
І це, ймовірно, один з найбільш критичних моментів російсько-української війни. Оскільки у Кремлі розраховують, що поки наші західні союзники довго будуть розмірковувати над тим, чи давати Україні нову зброю, а якщо давати, то яку, і як швидко, Росії вдасться отримати перелом у війні.
Цілком очевидно, що втрати російської військової техніки настільки великі, й вони збільшуються з такою швидкістю, що Москва вже сама не здатна їх компенсувати, і тому Путін вже готовий на все. В Росії так хочуть за будь-яку ціну уникнути повного розвалу російських формувань на фронтах війни, що диктатор згодний прийняти усі вимоги Сі Цзіньпіна, якими б вони не були.
На жаль, дозоване і стримуване надання зброї Україні продовжує в часі путінську війну. Її затягування входить в плани Путіна, який за будь-яку ціну хоче дотягнути її до президентських виборів в Америці 2024 року.
Ставки результатів закінчення війни є надзвичайно високими, і незважаючи на надсилання великих обсягів військової допомоги, Захід не надав українським військам своєчасно сучасні винищувачі, ракети дальнього радіуса дії та танки, про які давно просили українські військові.
І якби Україні без зволікань дали зброю, включно з тією, про яку вона говорила, як про першочергову проблему для неї, то наша позиція на російсько-українській війні була б значно кращою. Невідкладне передання необхідної зброї стає передумовою швидких і позитивних змін.
Лідери США і держав-членів НАТО повинні пояснити своїм громадянам, що поставлено на карту. Російський диктатор не виявляє жодних ознак того, що він відмовляється від своїх амбіцій або щонайменше заслуговує довіри. Якщо країну Північноатлантичного альянсу атакують, це означатиме, що Москва влізла своїми чоботами та на їхню землю. Краще зупинити Росію зараз і тим самим стримати інших тиранів, які планують завойовувати сусідні держави.
Путін буде нагнітати обстановку доти, поки його не зупинять. Грузія, Крим і вся Україна – це складові кривавого ланцюга російської агресії, яка до певного часу сходила йому з рук. Однак поведінкова психологія західного обивателя є такою, що коли його це безпосередньо не стосується, то в декого починає виникати заперечення доцільності допомоги тому, хто зазнав агресії з боку Росії. Потрібно йому пояснити, що коли прийдуть і до нього, то тоді й вони змушені будуть воювати. Тому кращим роз’ясненням для тих, хто не хоче розуміти, що ж відбувається насправді, має стати, – краще витрачати свої гроші, ніж втрачати свою кров.
Путін планує тривалу війну, і однією з головних проблем є те, якою буде ціна боротьби за Україну. І це велика проблема для тирана. Щоб там не розповідали московські пропагандисти, але у Путіна закінчуються гроші для війни.
Рубль знаходиться на рекордно низькому рівні, і друк нових рублів лише сприяє розкручуванню чергової хвилі інфляції у Російській Федерації. З російською ключовою ставкою центрального банку в 12 відсотків річних, позичальників на місцях небагато. Інвестиції припинилися.
Щомісячний національний дефіцит становить понад 50 мільярдів доларів. Грошові резерви становлять 250 мільярдів доларів США або менше, багато інших активів заморожені в доступу до них немає. Водночас фінансові надходження від продажу газу різко зменшилися до мінімуму. А доходи від нафти, хоча ще залишаються на низькому рівні, однак цього недостатньо для фінансування путінської війни.
Рейди на приватні фірми з метою вибиття “добровільних пожертвувань”, можуть тривати лише протягом короткого періоду часу, і повернути величезні багатства, що зберігаються на офшорних банківських рахунках, важко, якщо не неможливо.
У Путіна закінчуються гроші для фінансування урядових послуг і цієї війни. Незабаром росіяни будуть змушені платити за це зі своєї кишені. Це буде момент, коли приватний бізнес почне згортати свою діяльність, безробіття різко зросте, а маятник громадської думки колихнеться в бік несприйняття продовження авантюр правлячого режиму. У довгостроковому плані Росія не зможе вижити як сучасна економіка за подібного правління Путіна.
Крім того, дуже близький той час, коли росіяни будуть змушенні запитати себе, за що вони борються в Україні. Очевидно, що українці борються за свою незалежність, свою ідентичність, своє європейське майбутнє. І більшість світу в цьому випадку їх підтримує.
Але для гарантованого забезпечення суверенітету України потрібно зараз зробити два кроки: прийняти Україну до ЄС і НАТО. Лише швидкий початок цих дій, які займають за стабільної ситуації значний час, сам по собі завершує шараду єдиного фронту допомоги українцям. Продемонструвавши Путіну, що його махінації блокування Україні шляху в Європу з тріском провалилися.
Очевидно, що президенту США Джо Байдену Україна завдячує багато чим. Він і його адміністрація на шляху швидкого збільшення поставок зброї мусила подолати багато перешкод, і цього не можна ігнорувати. Саме Байден спромігся організувати колективний Захід на підтримку України. Він переконав Конгрес влити багатомільярдні фінансування на захист України. Без його керівництва Росія мала б шанси захопити Київ.
Попутно президенту Джо Байдену потрібно було врахувати: можливість небезпечної російської ескалації, внутрішні страхи та заперечення проти допомоги українцям у цій війні радикалів в Конгресі від Республіканської партії, складні невійськові внутрішні проблеми та безліч інших бюджетних проблем. За цих обставин, якби Байден наполягав на більш агресивній тактиці та збільшенні фінансової допомоги Україні раніше, він міг би зустріти серйозний опір і меншу підтримку.
Проте Україна, відстоюючи своє існування та борючись з російським фашизмом, й далі змушена платити за ці постійні затримки в наданні зброї величезну ціну, – життями своїх найкращих людей. Безсумнівно, Україна могла б сильніше вдарити по російській армії за допомогою більш досконалої зброї. І цього не потрібно боятися, адже занадто велика обережність у її наданні може пригальмувати час української перемоги.
Очевидно, Байден і НАТО дуже допомогли. Але Україну врятувала хоробрість українців та їхня жертовність. Мужність українців – це те, що рятує Україну й далі за допомогою західної зброї. Але саме мужність українських хоробрих воїнів стала бар’єром між оскаженілою Росією та об’єднаною Європою.
