Публікація 2 лютого консервативною німецькомовною швейцарською “Новою цюріхською газетою” тексту про те, що директор ЦРУ Вільям Бернс в січні нібито пропонував Україні і РФ договір по формулу “мир в обмін на землю” стала черговою спробою Кремля ще раз нав’язати всім це своє бажання.
Вперше таку спробу Москва зробила 18 червня 2022 р., опублікувавши “15 пунктів миру” в журналі “Національний інтерес”, що видається в США. Тоді це подавалося як продукт роздумів американського політтехнолога Девіда Пайна про російсько-українську війну. Формула була та ж – Україна віддає РФ 20% території, а натомість отримує мир. Пайн до цього додав ще 14 пунктів, щоб не виглядало занадто одіозно. Потім в грудні були висловлювання Генрі Кіссінджера в цьому ж напрямку, який все літо говорив, що формула “”мир в обмін на землю” неможлива. У січні 2023 р. Кіссінджер знову повернувся до літньої позиції. І ось знову ця формула шумно спливла в швейцарській газеті.
Спливла не у вигляді чиїхось роздумів, а нібито в якості факту. Про це автору статті Марку Селігеру нібито розповіли дві людини з уряду Німеччини і додали, що Олаф Шольц танки Україні давати не хотів, але Байден ввів його в стан афекту, і він це зробив, про що тепер шкодує. Загалом, Шольц погарячкував.
Ні фіга Шольц не погарячкував, відповів “Новій цюріхській газеті” уряд ФРН 3 лютого. Ми не тільки дамо Україні танки, але і не будемо забороняти це іншим, сказав Від імені уряду Штеффен Хебештрайт. Та й Шольц не схожий на людину, що впадає в стан афекту побачивши на екрані Джо Байдена.
Прес-секретар Ради нацбезпеки США Шон Девітт 2 лютого прокоментував сенсацію словами “не було такого”. Пєсков сказав 3 лютого – це “качка” західної преси. Все “качка” – і таємний приїзд глави ЦРУ в Москву і його пропозиція. Ми не такі, хотів було сказати Пєсков, нам чужої землі не треба, але і своєї ні п’яді не віддамо, але згадав про Крим, курили, Східну Пруссію і остерігся.
“Новій цюріхській газеті”, що спеціалізується на фінансах і міжнародній політиці, залишається лише гадати – виросте у неї тепер число читачів або знизиться, і перераховувати гонорар від Кремля. Особливо турбуватися за свої фінанси їй не варто, так як дотації від РФ вона отримує років десять, в тому числі і через своє книговидавництво “NZZ Libro”, де в 2022 р вийшла чергова книга про захід Європи. Називається “Прощай майбутнє!”. Написав її екс-редактор газети Фелікс Мюллер. Як свідчить анотація – через “невідому епідемію”, ймовірно коронавірусу, зміни клімату і російсько-української війни у Європи немає майбутнього. Ну ні, так ні.
Ця історія – відображення переговорів між США і РФ і загальної ситуації.
17 січня Наришкін, глава Служби зовнішньої розвідки РФ, поскаржився через ТАСС, що дуже сумує за тими бесідами з главою ЦРУ Бернсом, які вів у Туреччині в листопаді. Хотів би відновити, але не може, так як американці повели себе не як джентльмени і “злили” тоді факт переговорів у ЗМІ. В реальності “злили” їх росіяни в газету “Комерсант”, а американці лише не стали відмовлятися і все підтвердили.
У Вашингтоні почули Наришкіна і через дев’ять днів – 26 січня в Москву прибула Лінн Трейсі в якості Повноважного посла США. Швидкість космічна, якщо врахувати, що Байден призначив її послом ще 20 вересня 2022 р., але у Трейсі ніяк не виходило доїхати до Москви. Через це в грудні МЗС РФ став погрожувати, що якщо США хочуть розірвати дипвідносини, то нехай скажуть про це, ми самі їх розірвемо ще раніше. Так як США загрозу відомства Лаврова ігнорували, то ТАСС було уповноважено заявити, що Наришкін сумує за Бернсом.
У Вашингтоні вирішили, вистачить цих романтичних зустрічей розвідників і прислали Лінн Трейсі – хочете говорити, приходьте до неї і викладайте по загальноприйнятих дипломатичних каналах. На її приїзд Кремль відповів тим, що організував біля посольства США в Москві пікет типу студентів з плакатами “американці вбивають мирних людей”. Де вбивають – на плакатах не значилося і слово “Україна” на них геть відсутнє. Вбивають – і крапка. Яка різниця, де і кого.
Американці зрозуміли – це прояв “млявої російської культури”, і що Кремль хоче показати своїм поданим – не він просив про переговори, Трейсі сама приїхала, її ніхто не кликав. Заодно провести сеанс ненависті до США та України за програмою патріотичного виховання молоді. У посольстві поставилася до витівки з розумінням, а що робити, якщо доводиться працювати в державі гримучих ідіотів. Не так важливо, з якими плакатами вони ходять вдень для конспірації, набагато важливіше, з якими пропозиціями вони прийдуть ввечері.
Через сім днів Кремль озвучив свої пропозиції через “Нову цюріхську газету”, але поспішив від них демонстративно відмовитися. Мовляв, це Бернс пропонував нам таку гидоту, а ми люди порядні і земля України нам не потрібна. Але якщо Україна наполягатиме або Бернс її вмовить, то так і бути, ми згодні забрати 20% її території. Це означає, що ввечері Трейсі послала росіян слідом за їхнім військовим кораблем, і вони зателефонували резиденту в Цюріх.
Але поки той готував публікацію українське інтернет-видання Guildhall поговорило 1 лютого з генерал-лейтенантом Ріхо Террас, екс-командувачем Силами оборони Естонії, і він сказав: “російські гібридні операції проти держав-членів НАТО можуть призвести до задіяння 5 статті”. Словами Терраса можна було б не надавати особливого значення, так як він ще в 2015 р.обіцяв відстрілювати “зелених чоловічків” з РФ, якщо вони з’являться в Естонії, послідовно критикує російський імперіалізм і в січні 2023 р. вимагав дати більше зброї Україні для відбиття агресії. Як депутат Європарламенту Террас такі промови виголошує регулярно. Але дві обставини змушують поставитися до них більш ніж уважно.
Перше – Террас їх виголосив незабаром після того як на нараді 20 січня в Рамштайні дали “зелене світло” масовим поставкам будь-якої зброї Україні, крім танків, літаків і далекобійних ракет. Але через три дні обмеження на танки країни НАТО стали знімати одна за одною і до 27 січня всі визнали, що це, виявляється, був “танковий Рамштайн”. Журналісти, натхнені цим відкриттям, оголосили, що його засідання 14-15 лютого може стати “літаковим Рамштайном”.
Друге – застереження Кремлю прозвучало через тиждень після заяви посла Естонії в Україні Каймо Кууске про передачу нам всіх гаубиць і снарядів, які є у його країни. Заява Кууске посилила відчуття, що в Будапешті під меморандумом про гарантії безпеки Україні підписалися не США і Великобританія, а Естонія, Литва і Латвія. Це рішення уряду Естонії означає: Він не боїться РФ і готовий залишитися без гармат, незважаючи на загрозу вторгнення.
У контексті цих двох обставин слова Терраса маловідомому українському виданню – це попередження Кремлю, що Альянсу вже набридла його балаканина про те, що він нібито веде війну з НАТО з 2014 р.війна, яку веде РФ проти України, йому теж набридла, а великий наступ, який Кремль готує на весну, йому вкрай не подобається. Тому НАТО відкриває свої арсенали для армії України і починає операцію “все виміряно і пораховано”. На практиці це означає, що НАТО готове передати нам стільки боєприпасів, скільки буде потрібно для знищення 256 тис.російських окупантів, які за даними ГУР, вже знаходяться в Україні і тих 250-300 тис., які Герасимов накопичує в РФ.
План Герасимова вторгнутися в Україну півмільйонною армією, а не 180-220 тис. як у лютому, абсолютно не подобається НАТО. Тому Кремлю пропонують спочатку порахувати, чого більше – у нього солдатів або снарядів у НАТО, і лише після цього вторгатися. Так як в НАТО не впевнені, що в Кремлі сильні в математиці, то роблять ще дві речі – проводять в Києві 3-4 лютого саміт Україна – ЄС, щоб продемонструвати, здавати Україну ніхто не має наміру, і просять генерала Терраса натякнути, що у НАТО достатньо підстав, щоб почати військові дії проти РФ. Кремлю пропонують ґрунтовно подумати над цим і креслять на лютий три “червоні лінії”, коли вторгатися заборонено – саміт Україна – ЄС, саміт Рамштайнської коаліції 14-15 лютого і 23 лютого, коли в Генасамблеї ООН і в Радбезі ООН почнуться дебати про російсько-українську війну.
Якщо війська РФ вторгнуться в лютому в Сумську, Чернігівську та Харківську область, то тоді НАТО вчинить так, як попередив генерал Террас. Якщо буде їх вторгнення з Білорусі, то у РФ з’явиться ще один фронт, а Лукашенку доведеться терміново виїхати на ПМЖ в Зімбабве. Лукашенко жити в Зімбабве не хочеться, тому він ще 24 січня став говорити, що “Білорусь ні в якому разі не воювала з Україною” і попросив гарантії безпеки для себе у вигляді “пакту про ненапад” з Україною.
При цьому в Кремлі розуміють, швидкість передачі зброї Україні і його асортимент прямо залежать від швидкості підготовки Герасимовим великого наступу, і проводять не таку масову мобілізацію, як попередня “часткова”. У Герасимова свої проблеми з підготовкою наступу, а його особисті ризики при провалі занадто великі, щоб поспішати. В результаті в Кремлі зараз бездоріжжя. Там розуміють, Герасимов раніше березня не встигне підготувати наступ, що гарантій його успіху немає, а в разі успіху є перспектива великої війни з НАТО, яку РФ не може виграти, навіть застосувавши ядерну зброю. Відповідно, виникає питання, чи треба влаштовувати цей наступ, якщо можна якось домовитися з США, для чого в Москву і прибула Лінн Трейсі і з нею можна говорити в режимі 24/7.
Виходить в прямому сенсі бездоріжжя – час на роздуми у Кремля мінімум до середини березня є, посол США в Москві є, але ідей для бесід з ним у Кремля немає, за винятком тієї, що Україна повинна віддати йому 15-20% своєї території. Але ця ідея явно неприйнятна, в чому кремлівці ще раз переконали самі себе через “Нову цюріхську газету”. Відсутність ідей – це і є бездоріжжя по-кремлівськи. Така проста думка, якщо вивести окупаційні війська РФ з України, то “абрамси” і “леопарди” залишаться там, де стоять, виявляється не посильною для розуміння Кремлем і його аналітикам.
В результаті Московія схожа на мавпу з індійської притчі, яка запустила лапу в глечик з горіхами, набрала їх повну жменю, але не може через це вийняти лапу через вузьке горлечко. Так і сидить мавпа з лапою в глечику, корчить страшні пики і кричить: “Не підходьте до мене, у мене в іншій лапі ядерна бомба”.
