Tag: Россія

Мустафа Наєм повідомляє, що він полетів до Єревану, де його довго не пускали в країну, бо він у них занесений у якісь спільні списки з Росією. Це списки ФСБ. Точно такі, як і в Білорусі. Якби Мустафа був менш відомий, не був депутатом, його могли би заарештувати і передати РФ. Або будь-яку людину можуть просто викрасти та перевезти на російську військову базу, а звідти — літаком у Москву.

Дорогі українці! Мої друзі, знайомі, читачі! Будь ласка, не купуйтеся на рожеві казки про вірменську революцію. Не знаю, що там всередині, це не наша справа, але зовнішньої політики вона не торкнулася. Вірменія була і залишається військово-політичним союзником Росії, таким же, як Білорусь. Пашинян залежить від Путіна і не буде сваритися з ним. На невизначений термін уникайте відвідування Вірменії, якщо вам щось говорить сумна доля українця Павла Гриба та багатьох інших наших політв’язнів. Також прошу МЗС України випустити відповідну заяву. Однак це, на жаль, в цілому ситуацію не змінить.

Будь ласка, інформуємо всіх, репост!

Україні треба активніше боротися за Крим, бо ворог перейшов у наступ

Прошу всіх запам’ятати вчорашню дату — день, коли в Криму почалися масові та сплановані кримськотатарські погроми. Їх організували ФСБ.

Погроми відбулися вранці, одночасно в трьох населених пунктах у трьох різних частинах Криму, де живуть кримські татари. Знаєте, як у фільмах, де в гетто або на якихось окупованих територіях влаштовують облави на людей? Виглядало це саме так: люди в масках, машини, спецодяг, автомати, кийки та все інше — оточується квартал, включаючи той будинок, до якого планують увірватися, або вриваючись до будинків сусідів, якщо когось не було вдома.

Так постраждали 25 кримськотатарських будинків. І підрахунок триває. У кількох будинках зламали двері, перекинули все догори дригом, було моральне і фізичне насильство. Зрозуміло, що ФСБ нічого не шукали. Шукати там нічого — у кримських татар немає нічого, що можна було б розцінити як заборонене, навіть у такій країні як Росія.

Це була акція залякування масового терору, свідками якого стали тисячі людей особисто, і сотні тисяч — завдяки стрімам у Facebook. Кримських татар, які вели ці стріми — понад 100! — і підійшли до будинків тих людей, на яких полювали, теж били. Всім хоча б образно відомо, що відбувається під час облав і погромів.

Кримських татар карають показово. Не треба бути кримським татарином або українцем, щоб розуміти мету. Мені здається, що краще за всіх у двох пунктах її сформулював адвокат кримськотатарських в’язнів і військовополонених українських моряків, Микола Полозов. По-перше, максимально придушити кримських татар, змусити їх мовчати або зникнути. Адже від них дуже багато шуму і на міжнародній арені, і всередині півострова — вони не дають спокою окупаційній владі, змазують усю телевізійну картинку. Від них йде найбільша загроза окупантам і їхній легенді про Крим і «добровільне приєднання».

І друга мета — посилити ситуацію з репресіями, їхню тотальність і цинічність, до такого рівня, щоб довести кримських татар до опору і радикалізації, як в російських республіках Північного Кавказу. Щоб потім, якщо таке почнеться, остаточно вирішити кримськотатарське питання. Ми вже бачили це в Чечні, коли весь народ був оголошений терористами, а потім був безкарно «відпрасований» бомбами і зачистками. Ми знаємо, чим все закінчилося — і ніхто не заступився. І в Кремлі хочуть, щоб кримські татари теж стали так само чинити опір, щоб їх можна було назвати терористами і придушити повністю.

А проміжна мета — змусити виїхати якомога більше кримських татар. Глава окупаційної влади Криму Сергій Аксьонов подякував ФСБ за зачистку, і прямим текстом сказав, що кому не подобається — їдьте. Вперше на моїй пам’яті це було сказано прямим текстом.

ФСБ доповідає про 20 затриманих лише в ході вчорашніх облав. Сигнал дуже чіткий і зрозумілий. І я думаю, що тепер це стане традицією.

Чому? Тому що з Кримом нічого не виходить. Життя там погане, почали обурюватися навіть місцеві росіяни. В інтернеті з’являється все більше роликів про їхні настрої. І я можу судити за своєю інформацією та колом спілкування. Ніхто вже не відчуває кайфу від приєднання Криму, навіть якщо і ходив за це «голосувати». Тому все погано.

І головним винуватцем цього повинен бути кримський татарин, як це було завжди — протягом усього анексії, з 1783 року. Результат ми знаємо — зменшення кримськотатарського населення від 93% до 0% у 1944 році. Зараз вони хочуть завершити акт геноциду — максимально замінити населення в Криму, тому що через «катастрофи» ХХ століття кримські татари, не питаючи ні в кого дозволу, повернулися на свою батьківщину і почали вільно жити в Україні.

Але потім Україна, як і кримські татари, стала поперек горла Росії. І стався напад, захоплення території Криму, який зараз активно заселяють переселенцями. А кримських татар видавлюють їх звідти усіма різними способами — не буду навіть розповідати про вбивства, викрадення, десятки політв’язнів. Навели навколо страх і жах, і роблять все, щоб кримські татари злякалися. Але тим не менш, людей, які роблять стріми, і таким чином протестують, стає все більше.

Кримські татари — не раби, і ніколи рабами Росії не будуть. Кримські татари завжди були в Україні найбільш проєвропейськими. Понад 95% з них в опитуваннях завжди висловлювалися за європейський вибір України та її інтеграцію в ЄС і НАТО. Для нас ніколи не було сумнівів, хто ворог, і ми ілюзій з приводу «російського братства» не мали.

Насправді все трагічно. Але ми не плачемо, Не рюмсаємо і будемо чинити опір, як і раніше. Єдино можливим мирним шляхом. Адже, по-перше, кримські татари не озброєні, а в Криму все знаходиться під тотальним контролем. А по-друге, саме мирний опір є головною і найсильнішою зброєю протягом усього кримськотатарського руху, починаючи з Мустафи Джемілєва й інших наших борців. У нас іншого виходу немає — інакше ми дамо їм привід записати нас у терористи.

У Криму ніколи не було нікого тероризму і екстремізму взагалі. Не відомо жодного терористичного випадку на території українського Криму. Це повний і абсолютний фейк, розрахований на внутрішню пропаганду, і на ту частину світової спільноти, яка «розуміє» Путіна.

Ми вже до всього морально готові і нічому не здивуємося. Окупант показує, що дуже розлючений, і що вони готові на багато що, щоб заткнути кримських татар — голос України в окупованому Криму, і оголосити півострів назавжди російським.

Але не вийде. І в силу різних причин. Головна з них — опір кримськотатарського народу і їх неприйняття Росії як сутності протягом усіх цих століть. А після окупації тим більше. Що стосується української влади, то я розумію, що тут вони нічого не можуть зробити, крім як розповідати про це на міжнародній арені і протестувати.

Але є одна річ, яку зобов’язаний зробити український законодавець і український президент, і я в цьому абсолютно впевнений — необхідно законодавчо підтримувати кримських татар в статусі корінного народу України. Необхідно змінити 10 розділ Конституції — назвати Крим кримськотатарською автономією в складі єдиної України.

«Єдиної» — це я підкреслюю для всіх тих, хто заявляє, що кримські татари хочуть розвалити Україну. Тому що кримські татари — це ті, завдяки кому може бути повернено Крим. Кримські татари ніколи нікого не зраджують. Це народ, який неодноразово був відданий і обвинувачений сам. І людей, які висловлюються проти кримських татар в Україні, я вважаю посібниками анексії.

Закликаю всіх чесних людей — політиків і не тільки — з тим, щоб реалізувати право корінного народу України, який ми повинні до останнього захищати і не відвертатися, як це роблять зараз багато хто з кандидатів в президенти. Ми чекаємо політичної підтримки на всіх рівнях. Потрібно створювати уряд кримськотатарської автономії у вигнанні в Україні та представляти його на міжнародній арені.

Потрібно активніше боротися за Крим, тому що ворог перейшов у наступ.

Поява у медіа листа керівника проекту “Північний потік-2” Маттіаса Варніга про можливість уповільнення будівництва альтернативного трубопроводу на кілька років – це зовсім не констатація поразки.

Це – демонстрація публічного тиску на Данію, яка повинна якомога швидше видати дозвіл будівельникам “Північного потоку-2” і позбавити їх від зайвих витрат, пише автор на сайті “Еспресо”.

Для того, щоб зрозуміти це, потрібно для початку розібратися в тому, хто такий Маттіас Варніг. Він, зрозуміло, ніякий не енергетик. Маттіас Варніг – колишній кадровий співробітник розвідки НДР “Штазі”, який працював на заході Німеччини агентом під прикриттям. І він – близький друг Володимира Путіна ось уже три десятиліття, при цьому достеменно невідомо, коли відбулася перша зустріч розвідників – у період роботи Путіна в Дрездені або пізніше, коли майбутнього президента перемістили до мерії Санкт-Петербурга. Саме Варніг, а ніякий не Шредер – головна довірена особа Путіна у прагненні створити альтернативні енергетичні маршрути і полегшити задачу завоювання України.

Сенс листа Варніга в тому, що тактика датської влади не дозволяє “Газпрому” і його західним партнерам продовжити будівництво. Данія не відмовляє, але й не дозволяє. Вона може вимагати додаткової інформації екологічного характеру. Будівельники антиукраїнського газопроводу повинні будуть спочатку намагатися відмовити у наданні цієї інформації через суд, потім – якщо програють справу – оформляти доповідь. Потім датська сторона буде працювати з цим документом, виступати зі своїм висновком – і невідомо ще, яким він буде. Все це час. Час, за який російська армія могла б уже спробувати вийти до Ужгороду. Час, якого Путіну може просто фізично не вистачити.

Тому Путін квапить Варніга, а Варніг квапить західних “доброзичливців” “Газпрому”. Західні союзники Москви жадають грошей. Чекісти жадають крові. Бажання збігаються. Данія має дати дозвіл вже сьогодні. Ну якщо не сьогодні, так вже за кілька місяців, коли у Данії пройдуть парламентські вибори і там цілком може з’явитися новий уряд.

Уряд, який має зайняти іншу позицію і з розумінням поставитися до потреб “Північного потоку-2”. У необхідності появи в Данії саме такого уряду і складається справжня суть сигналу, спрямованого ветераном “Штазі” до високопоставлених агентів Кремля на Заході.

З моменту окупації українського півострова кремлівські злочинці займалися підготовкою до другого “референдумe”, який вони дуже хочуть провести “за всіма демократичними нормами”, мовляв, перший раз світ не визнав, але ж давайте знову спробуємо.

Про друге “голосування” в обмін на Донбас та припинення активної фази терактів путінські бойовики кажуть вже давно, звісно, поки що ніхто на шантаж не повівся. Але росіяни все ж таки активно готуються: вже шостий рік роблять життя кримських татар та проукраїнські налаштованих жителів неможливим. На півострів масово завозять некорінних мешканців російської глибинки до Криму, аби ще більше русифікувати і без того задурене пропагандою населення.

Тільки за офіційними даними нашого Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб до Криму для пошуку кращого життя приїхали щонайменше 400 тисяч громадян РФ. Їм розповідали про шикарну роботу, мальовничі місця та дешеву нерухомість. Спочатку потік понаїхавших був чималим, навіть не серед військових ЗС РФ, але ж після трьох років падіння каменів з неба “батьківщина” виявилася для окупантів надто суровою. Робочих місць замало, туристів немає взагалі, відсутня хоч якась нормальна банківська система та й з кримською пропискою неможливо отримати жодної візи. До всього додалось й те, що терористична влада почала “віджимати” та подекуди зносити придбані домівки, кажучи, що землю під них виділяли ще при Україні і то “було незаконно”.

Коротше, проблемних моментів від переїзду у прихильників Путіна було набагато більше, аніж приємних. До вищеописаного ще можна додати проблеми з електропостачанням, повну відсутність хоч якогось медичного обслуговування та тотальний занепад екології – пересихання солончаків, видобуток та використання отруєного радіацією піску та викиди в Армянську.

А якщо звернути на увагу ще й на московські ціни при дуже низьких пенсіях та зарплатах, то життя окупантів взагалі можна назвати існуванням. Як і на Донбасі, але ж не стріляють. Цим аргументом Аксьонов, Путін та інші терористи й виправдовували погане життя у Криму, але ж всьому наступає кінець. Місцеві жителі зненавиділи незадоволених понаїхавших, звинувачуючи їх у всіх своїх бідах. А ті хто шукав кращого життя на анексованому півострові виявилися “не патріотами Криму” та почали масово повертатися у свої Челябинськи.

Для терористичної влади відток громадян РФ з півострова – дуже болюча тема. Принаймні через те, що зупинити цю тенденцію аж ніяк не можна, а заманювати нових ватників пожити у не цивілізованому навіть по міркам Росії місці, вже немає чим. То ж, плани Путіна опинилися під загрозою, хоча, навіть попри всі турботи через тотальну пропаганду більшість населення все ж таки підтримує окупаційний режим та винить в усьому Україну.

За словами глави меджлісу кримських татар Рефата Чубарова, за п’ять років окупації Криму РФ переселила туди понад півмільйона власних громадян. Причому, перша хвиля переселення була за наказом. Як сказав сам Путін: “Ми перетворили Крим в фортецю”, і перетворювали його в фортецю саме ті, хто був в першій хвилі: військові, обслуга, будівельники та інші.

Вони створювали військову інфраструктуру, яка, на думку Путіна, дасть можливість РФ закріпитися там назавжди. Проте, історія – штука вперта і говорить про те, що спочатку Московія будує флот, фортеці та інше, а потім – топить флот і зриває фортеці, як це було в середині 19-го століття після Кримської війни”. За першою фазою – завжди йде друга.

Але, зі слів Чубарова, зараз спостерігається друга хвиля заселення Криму. Тепер Москва здійснює фазу “заповнення”, і це пора розглядати як злочин проти людства. Насправді, Путін не вигадав нічого нового. Совок це демонстрував з величезним розмахом, хоча і до нього – було те ж саме. Причому, поки немає реальних і дієвих методів боротьби саме з такими діями Москви.

Згадаймо, що робив совок на Донбасі і взагалі – в Україні. Спочатку він створив вакуум, заморивши мільйони українців голодом, а потім став переселяти на ці землі, в будинки вбитих людей, жителів глибинки Московії. Вдумаймося, адже ці непросихаючі від пияцтва голодранці не могли зрівнятися ні з працездатністю, ні з кмітливістю місцевого населення, і за логікою речей, вони були куди більш цінною робочою силою, ніж переселенці. Але ні, українці знищувалися, а завозилося забите, рабське бидло.

Тут виникає дуже важливе питання про те, яку мету совок переслідував насправді – індустріалізацію або заміщення корінного населення завезеним? В кінці, а особливо – після закінчення Другої Світової Війни, цей процес набув ще більші масштаби. Виселялися цілі народи Кавказу, Криму, величезна кількість людей із Західної України, Латвії, Литви та Естонії, а натомість завозилося все те ж дрантя.

Що характерно, якщо довоєнні демографічні деформації виправдовувалися необхідністю індустріального ривка, то після війни це прикриття вже просто не використовувалося. Москва вже відверто “розбавляла” місцеве населення перевіреними і записними рабами. Це означає, що там прекрасно розуміли, що питання повстання або рух за відновлення незалежностості – питання часу, а тому переселення було елементом утримання окупованій території.

Тобто, це треба чітко артикулювати, оскільки штучні демографічні процеси, що завдають шкоди корінному населенню, його інтересам, традиціям та національній ідентичності, повинні розглядатися як злочин. Відповідно, і заходи повинні прийматися таким чином, щоб ліквідувати всі наслідки такої окупації і злочинних, спрямованих дій агресора. На прикладі країн Балтії, з їх невеликим населенням, видно, наскільки це критично і якими важкими можуть бути наслідки.

Чубаров стверджує, що друга хвиля переселення теж здійснюється в плановому порядку. На обличчя відселення жителів Новосибірської та Іркутської областей до Криму. Очевидно, що території розчищуються для Китаю. Саме ж переселення стимулюється дармовими кредитами саме для цієї категорії громадян на переїзд, купівлю або будівництво житла. А назустріч, з Криму виселяється місцеве населення, не тільки кримські татари. Кому-то створюються нестерпні умови життя, а когось заманюють високими зарплатами на далекі і північні землі з тим, щоб їм звідти вже було неможливо виїхати.

Тому назріла необхідність поставити це питання на міжнародному рівні і формалізувати норму, згідно з якою, всі переселенці окупанта повинні бути депортовані в країну, з якої прибули, протягом місяця після деокупації. Крім того, слід нормативно закріпити положення, за яким діти таких переселенців не можуть отримувати громадянства за новим місцем проживання, просто за фактом народження.

Ось цього процесу, подібного руху сарани, пора поставити заслін раз і назавжди, оскільки шкода від цього явища проявляється скрізь, де зміцнюються колонії цих переселенців. Історія це вже підтвердила багаторазово і пора робити висновки.