Вибори у Сполучених Штатах Америки завершилися. Як багато хто припускав – у тому числі ще до офіційних з’їздів двох партій – 47-м президентом США стає Дональд Трамп. Він переміг за рахунок популізму, розчарування виборців та системної втрати довіри до демократії та інституцій у країнах Заходу. У США цей ефект мав особливо високий вплив. Про це йдеться в статті “Європейської правди”.
Наслідки для України та Європи
Не секрет, що більшість європейських лідерів (та й європейських громадян) воліли би бачити наступною президенткою США Камалу Гарріс. Утім, впевненості у цьому варіанті точно не мав ніхто (понад те, відразу після заміни демократичної номінації Європою прокотилася хвиля розпачу – чимало лідерів зі своїх особистих контактів із Гарріс як віцепрезиденткою оцінювали її не дуже високо).
Згодом, коли підтримка Гарріс почала зростати, обережний оптимізм повернувся – але певності не було і близько. Тому в медіа час від часу потрапляли заголовки на кшталт “лідери/інституції ЄС готуються до протидії політиці Трампа у разі його перемоги”.
Але були й ті, для кого такий підсумок виборів у США є очікуваним і бажаним.
Це передусім Віктор Орбан – прем’єр Угорщини, який поставив на Трампа. А також прем’єрка Італії Джорджія Мелоні, що також належить до родини консерваторів і напевно знайде спільну мову з новою американською адміністрацією.
Та Орбан – це безумовно головний тріумфатор дня.
Угорський прем’єр, який зараз головує у Раді ЄС, готувався до цього дня завчасно. Зокрема – і це точно не є випадковим збігом – він призначив на 7 листопада проведення саміту Європейської політичної спільноти, а на наступний день – неформальну зустріч лідерів Євросоюзу.
Лідери ЄС спершу хотіли ігнорувати цю подію, перетворивши її на таке собі “політичне покарання Орбана”. Але з наближенням виборів та зі зростанням шансів на перемогу Трампа від цього підходу відмовилися.
Тож цього тижня всі керівники ЄС, а також генсек НАТО зберуться у Будапешті, щоб обговорити, як жити у новій реальності. Хоча навряд чи вони зможуть ухвалити остаточні рішення, адже майбутні дії Трампа лишаються загадкою.
Але деякі наслідки відомі вже зараз. У тому числі для України.
По-перше, можна ставити хрест на ідеї Байдена про те, щоби вже зараз надати Україні запрошення до вступу в НАТО.
Ця ідея дійсно існувала, але вона мала сенс лише у разі, якщо вибори виграє Гарріс. Починати цей процес перед тим, як господарем Білого дому стане опонент чинної влади – щонайменше безглуздо, тож цього ніхто не робитиме.
Байден навіть у статусі “кульгавої качки” може зробити певні кроки. Наприклад, “витерти” певні червоні лінії у допомозі Україні, які він сам для себе намалював. Зокрема, розблокувати постачання далекобійної зброї. Утім, певності у цьому кроці немає.
Інший очікуваний (і очевидний) наслідок перемоги Трампа – це те, що європейським лідерам треба готуватися до більшої самостійності у допомозі Україні під час війни. Щонайменше протягом певного часу. І дуже символічно, що домовлятися про це доведеться в гостях у Орбана, який виступає за припинення військової та скорочення фінансової допомоги Україні та публічно виступає за, по суті, примушення України до переговорів з Росією і до поступок Путіну.
Позицію Орбана з цих питань можливо обійти – так само, як її обходили досі. Але не буде несподіванкою, якщо тепер угорський лідер наполягатиме на своєму баченні активніше.
І звідси ще один, похідний наслідок: є підстави чекати на проблеми на угорському треку.
Останнім часом Орбан послабив позиції у тиску на Україну.
Це відбулося з низки причин – і через те, що українська влада дійсно шукає шляхи для того, щоби зняти занепокоєності етнічних угорців. Зміни до меншинного законодавства, ухвалені наприкінці 2023 року, привітали угорські громади та організації Закарпаття, і штучність претензій Будапешта ставала дедалі очевиднішою.
І через те, що Орбан відчував послаблення своїх позицій всередині ЄС. Його наїзди на Україну зустрічали дедалі сильніший опір. А зараз цей фактор може бути нівельований. Тож побачимо, зокрема, чи не вплине це на анонсовані Угорщиною переговори про велику двосторонню угоду з Україною, яка, за задумом, мала би зняти ключові питання двосторонніх відносин.
Це – лише один з прикладів того, як перемога Трампа рикошетом може вдарити по інтересах України у тематиках, які формально взагалі не пов’язані з США.
Але надмасштабним цей вплив буде у разі, якщо республіканці у США отримають ще одну перемогу.
І хоча республіканці не отримують 60 голосів, які б дозволили їм обходити так звані процедурні голосування, та партія Трампа контролюватиме Сенат із запасом.
Ключове значення матиме те, чи буде підконтрольною Трампу також більшість у Палаті представників. А тут ситуація наразі невизначена.
Демократи зберігають шанси на формування більшості у нижній палаті Конгресу. Найбільша боротьба розгортається в майже двох десятках округів, де і республіканські, й демократичні кандидати мають приблизно однакові шанси на перемогу.
Це – дуже важливо, бо за американською системою закони мають бути схвалені обома палатами.