Tag: Україна

  • Чого чекати Україні від 2024-го?

    Чого чекати Україні від 2024-го?

    2024-й стане для рф приблизно таким самим, як для України 2023-й. Очевидно, що готується наступальна операція і генеруються резерви в прикордонних з Україною областях. Але заявлені амбіції набагато вищі, ніж у підсумку будуть результати.

    Настрої у ра**истів близькі до настроїв українців річної давності після успіхів наступальних операцій осені 2022-го.

    Але постачання військової допомоги зі США, а також снарядів із ЄС (у червні мають прийти перші 180 тисяч снарядів) мають ці апетити щодо захоплення ледь не всього Лівобережжя України сильно зменшити.

    Як і колосальні втрати в живій силі, яких зазнають ра**исти останніми місяцями. Людський ресурс у рф хоч і значно вищий, ніж в України, але кількість тих, хто готовий помирати за гроші (про міфи про “нацистів” і казати не варто) все одно обмежена.

    І щойно військова допомога досягне лінії фронту, ситуація почне хоча й повільно, але змінюватися. Путін і Ко прекрасно розуміють, що “Вікно можливостей” закривається. І що встигнуть “відгризти”, заваливши трупами і повністю зруйнувавши повністю українські міста і села цього року, там і пройде лінія розмежування.

    Завдання максимум, виходячи з цих складових, на мою думку, – вихід на адміністративні кордони Донецької області. Але з огляду на те, як довго вони брали Бахмут, Авдіївку або повністю оточений Маріуполь, досягти цих цілей за підсумками літньо-осіннього наступу їм не вдасться. І ось потім і з’являться “вікна можливостей” для переговорів.

    З більшою часткою ймовірності вже за підсумками президентських виборів у США. Але основні події, як і 2023-го, відбуватимуться цього літа. Якщо, умовно, 2023-й став роком розчарувань після завищених очікувань за підсумками контрнаступу ЗСУ, то 2024-го все те ж саме має статися з рф.

    Ось так і слід розуміти основний наратив Заходу “не дозволити Україні програти війну рф”. Вистояти. Зберегти державність і контроль над територіями. Далі найімовірнішим мені видається “корейський сценарій”.

    Ні миру, ні війни. З військовим контингентом наших європейських союзників на лінії розмежування. Цей сценарій зараз активно лобіює Макрон. Спершу всі заявлять, що військ НАТО в Україні не буде. А потім уже як певний компроміс підготують суспільства країн ЄС до того, що під виглядом миротворців розміщуватимуть обмежений контингент за прикладом війни в колишній Югославії.

    Таким мені бачиться базовий сценарій майбутніх подій російсько-української війни виходячи з нинішніх розкладів як на полі бою, так і на дипломатичному треку.

  • Президент Чехії: Потрібно встановити чіткі кордони для Росії, вона не задовольниться Україною

    Президент Чехії: Потрібно встановити чіткі кордони для Росії, вона не задовольниться Україною

    Президент Чехії Петр Павел заявив, що Європа знаходиться на початку тривалої конфронтації з Росією, але вона не обов’язково буде військовою. Про це він сказав в інтерв’ю Die Presse, повідомляє агентство ČTK.

    За його словами, якщо країни Європи хочуть підтримувати власну безпеку та процвітання, вони повинні встановити чіткі кордони для Росії.

    “Якщо ми цього не зробимо, це може призвести до значних ускладнень у майбутньому”, – зазначив Павел, додавши, що миру з РФ не можна досягнути шляхом прийняття її цілей.

    Він наголосив, що Москва хоче відновити імперську велич Радянського Союзу, включно з його сферою впливу, про що Росія говорить відкрито.

    “Ми повинні готуватися до того, що РФ не буде мирним партнером… Коли Росія діє проти наших інтересів, ми повинні протистояти їй. Тому що інакше наш спосіб життя і наші цінності опиняться під загрозою”, – вказав президент, зауваживши, що підтримуючи Україну, європейці також підтримують власну безпеку.

    На думку чеського лідера, все ще існує ймовірність того, що РФ побачить, що вона не може досягти військового успіху в Україні, що може призвести до дипломатичних переговорів замість “безглуздої трати ресурсів і людських життів”.

    Водночас він вважає малоймовірним, що Київ поверне собі всю свою територію в осяжному майбутньому. Павел також заявив, що ніхто не заперечує майбутнього членства України в НАТО, але Москві потрібно дати зрозуміти, що це не становитиме для неї жодної прямої загрози.

    Коментуючи можливість обрання Дональда Трампа президентом Сполучених Штатів, президент сказав, що Європа довгий час поводилася по відношенню до США як “розпещена дитина”, тому повинна бути готова до цього та взяти на себе більше відповідальності у сфері безпеки.

  • Ракети, бронемашини, боєприпаси: Британія оголосила про найбільший в історії пакет допомоги Україні

    Ракети, бронемашини, боєприпаси: Британія оголосила про найбільший в історії пакет допомоги Україні

    Велика Британія надсилає Україні пакет військової допомоги на 500 мільйонів фунтів стерлінгів, що еквівалентно близько $626 млн. Про це оголосило Міністерство оборони Британії.

    “Велика Британія надає Україні найбільший в історії пакет військової допомоги. Поряд із військовим фінансуванням у розмірі 500 млн фунтів стерлінгів Велика Британія передає життєво важливе обладнання”, – зазначили у відомстві.

    До пакета допомоги ЗСУ увійшли:

    • 4 млн боєприпасів;
    • понад 1600 ракет;
    • 400 транспортних засобів, включно зі 160 автомобілями Husky.
  • Що нас чекає після війни: 3 найбільші міфи, у які вірять українці

    Що нас чекає після війни: 3 найбільші міфи, у які вірять українці

    Українці продовжують перебувати у депресії. І одним з факторів цього стану є багато економічних міфів, дуже деструктивних, які засіли в голову українців і які активно підживлюються російською пропагандою. Створюючи враження, що все пропало і в України немає майбутнього. Хорошого майбутнього.

    Перший міф. Напевно, ключовий. Після війни Україну чекає шалена бідність. Причому нема жодного пояснення, чому раптом це може статися. Мабуть, люди орієнтуються на досвід радянського союзу, де у 1946 році був голод. Але ж він зовсім не релевантний. Може згадують 90-і, коли перехід до Незалежності не призвів до економічного процвітання. Але забувають, що це було поєднання шоків. Як дефолту Радянського Союзу, економіка якого лежали в руїнах вже в кінці 80-х, що в результаті і призвело до розпаду Союзу, так і руйнації звичною економічної моделі, заснованої на насильницькій кооперації всередині радянського союзу. Але, головне, що це взагалі нічого не має спільного з нашою ситуацією.

    І якщо подивитись на прогнози МВФ, то видно, що в той рік, коли Фонд закладає кінець війни, йде різке економічне зростання. Не падіння. А саме зростання. Чому? Бо під час війни ніхто нікуди не інвестує. Є страх. І невизначеність. Як тільки війна закінчується, той відкладений інвестиційний попит починає працювати, бізнес більш активно інвестує, йде зростання економіки. І зростання економіки ніколи не приводить до збільшення бідності. Тим більше, у нас вже йде відновлення економіки на тлі помірної інфляції. Макроекономічна ситуація здорова. Таким чином економіка України готова до прискоренного зростання в той момент, коли не буде заважати війна. І навіть споживчий попит не треба буде витягати з дна. Бо люди в Україні зараз дуже активно споживають, хоч при цьому і постійно бідкаються. Проте навіть під час війни ми бачимо певне економічне диво, коли завдяки грошах Заходу, зростають зарплати, а ресторани і торгівельні центри заповнені людьми. Що є якраз дуже незвичною ситуацією для будь-якої війни.

    І так, звісно як тільки війна закінчиться ми будемо отримувати менше бюджетної допомоги. Але вона нам і не буде потрібна в таких обсягах. В нас був дуже контрольований дефіцит бюджету до 2022 року. І різке його зростання продиктоване саме війною. Закінчення війни буде означати і закінчення космічних витрат на війну.

    Додатковим стимулом для економічного зростання стане європейська інтеграція. І з цим пов’язаний другий міф. Який також набув популярності останнім часом. А саме – Україну не чекають у Європі. Цей міф став популярний на тлі протестів польських фермерів, які перекривали кордон. Які, чомусь, багато хто з українців сприйняв як сигнал, що Україну не пустять до Європи.

    Але це зовсім не так. Ба більше, всередині ЄС є абсолютний консенсус, що Україна стане членом ЄС. Причому це публічно підтримують навіть затяті любителі Путіна, такі як угорці і словаки. Не кажучи вже про провідні країни ЄС. Да, ми не знаємо, пройде 5 років чи 7. Але це і не так важливо. Гроші в країну заходять на етапі кандидатства, коли інвестори розуміють, що країна доєднається до ЄС і поспішають приєднатися до історії успіху. А цифри економічної динаміки всіх «нових» країн ЄС чітко показують, що приєднання до ЄС призводить саме до економічного зростання і підвищення рівня життя людей. Хоч і може вбити певні види бізнесу.

    І так, звісно польські фермери будуть протестувати. Але це звична ситуація. І це лише польські фермери. Це не позиція держави Польща. Те саме було, коли до ЄC доєднувалась Іспанія і протестували французи. Навіть доходило до загибелі людей. Але це жодним чином не зупинило процес доєднання Іспанії до ЄС. Хоч і забезпечило багато бардаку в новинах. Але це мішура. Просто фон. Те саме відбувалось коли Польща доєднувалась до ЄС, а протестували німецькі фермери. Фермерство в Європі – це про дотації. І тому умовним польським фермерам важливіше бути на кордоні, ніж в у себе в полі. Бо саме з дотацій вони харчуються.

    Тому буде багато бардаку, будуть складні перемовини, але ц не змінює суті. Україна вже сприймається як майбутній член ЄС. І це не змінять польські фермери.

    І третій міф, пов’язаний з економікою. Що війна нас заганяє в такі борги, які ми ніколи не віддамо. Дуже популярний наратив, який постійно поширювали росіяни і їх посіпаки в Україні, про борговий зашморг підступного Заходу. Але насправді нічого такого немає. Український борг дійсно зростає підчас війни. І це не дивно. Проте зростає не такими темпами, як, наприклад, борг Британії під час Другої Світової. На кінець 2024 року очікується, що відношення боргу до ВВП в Україні буде десь трохи вище за 90%. Це набагато менше, ніж боргове навантаження купи країн ЄС. І, наприклад, Шрі-Ланка, у якої сталися великі економічні проблеми через популізм зараз має програму МВФ, мета якої за 10 років вийти на рівень Боргу до ВВП на рівні 95%.

    Тому зростання українського боргу не є чимось критичним. Тут допомагає, що в нас була дуже здорова макроекономічна політика після Майдану і ми ввійшли у війну з низьким рівнем боргового навантаження. Плюс, треба ж розуміти, який ми борг додаємо. Наш борг зростає за рахунок двох речей. Перше – це внутрішній борг у гривнях. Це взагалі не проблема. І це борг перед українськими банками і українськими громадянами. Обслуговування цього боргу не буде проблемою, особливо на тлі того, як зараз активно знижується вартість запозичень на внутрішньому ринку. Другий напрямок – це кредити ЄС. Але це кредити десь на 30 років під 0%. Тобто кредити, які не мають відсотків. А саме відсотки зазвичай лягають тягарем на бюджет і ускладнюють життя. А Україні дають безвідсоткові позики. Так, колись їх треба буде погасити. Але за 30 років інфляція з’їсть більшу частину тіла кредиту. А Україна вже буде членом ЄС, коли доведеться повертати борги ЄС.

    Тому зашморгу немає. Від Заходу. На відміну від Росіян, які колись хотіли упіймати Україну у таку пастку, коли давали Януковичу в борг 15 млрд доларів з датою погашення в один день. І встигли дати лише 3 млрд доларів. Які, на щастя, їм ніхто не збирається віддавати. І так само Китай заганяє в борги Африку. Але це інша історія. Яка дає нам урок.

    То ж немає жодним причин мати негативні наслідки щодо економіки України після війни. Особливо на тлі європейської інтеграції, яка завжди супроводжується вливання значних грошей з фондів ЄС у розбудову інфраструктури нової країни-члена.

    І, звісно, після війни нас чекає багато проблем. Травми, пов’язані з війною. Депопуляція. Ризики повторення війни. Це все буде. Але жоден із цих моментів не здатен розвернути ситуацію на 180 градусів і замість економічного зростання призвести до бідності і зубожіння.

  • І Ізраїль, і Україна протягом найближчих років мають навчитися справлятися самотужки

    І Ізраїль, і Україна протягом найближчих років мають навчитися справлятися самотужки

    Джо Байден виступив із проникливою промовою, присвяченою Дню пам’яті Голокосту, в якій закликав не забувати, що саме Ізраїль зазнав атаки з боку ХАМАС 7 жовтня.

    У той самий момент з’явилися повідомлення про те, що американці затримують військову допомогу Ізраїлю через побоювання, що ЦАХАЛ розпочне наземну операцію в Рафаху.

    Це не просто розбіжність слів зі справою з боку американської адміністрації. Це абсолютний крах американського лідерства.

    Спочатку це сталося з Україною, коли США у критичний момент затримали постачання допомоги на кілька місяців. Тепер це відбувається з Ізраїлем.

    Упевнений, за цими новинами із задоволенням стежать у Москві й Пекіні, і з побоюванням – у Тайбеї.

    Тому що сигнал чіткий: американського лідерства більше не існує. І покладатися на Вашингтон у справі виживання його союзникам більше не можна.

    Завдання, яке мають поставити перед собою і Ізраїль, і Україна на найближчі роки, – навчитися справлятися самотужки. Стати максимально незалежними від забаганок чергової адміністрації у Білому домі.

    Це складно, але іншого шляху немає.

  • Боррель закликав європейців купувати зброю для ЗСУ в українських виробників

    Боррель закликав європейців купувати зброю для ЗСУ в українських виробників

    Віце-президент Єврокомісії, високий представник Євросоюзу з питань зовнішньої політики і політики безпеки Жозеп Боррель закликав європейські країни купувати зброю для Збройних сил України в українських виробників оборонної промисловості. Про це він сказав під час виступу на Форумі оборонних індустрій Україна-ЄС.

    “Ми повинні інтегрувати українські оборонні потужності, з промислової точки зору, з нашими. Якщо говорити конкретно, це означає, зокрема, сприяння спільним закупівлям між європейськими та українськими оборонними промисловостями”, – заявив він.

    Боррель наголосив, що український ОПК має багато потенціалу, однак потребує додаткового фінансування.

    “Якщо обладнання, яке потребує Україна, може бути швидко виготовлене українською оборонною промисловістю, то я скажу – давайте купувати в них. Давайте допоможемо їм виробляти (обладнання – ред.) вдома”, – додав він.

    Також Боррель заявив про важливість того, щоб обладнання вироблялося саме в Україні за європейської підтримки.

    “Ми заощадимо на транспортуванні та вироблятимемо прямо там, де ця продукція необхідна”, – сказав він.

    • Данія стала першою країною, яка виділила кошти на закупівлю озброєння та військової техніки для ЗСУ в українських виробників.
  • Шмигаль: Україна знаходиться за крок до запрошення у НАТО

    Шмигаль: Україна знаходиться за крок до запрошення у НАТО

    Київ розраховує, що рішення щодо заявки України на членство в НАТО ухвалять у липні. Про це в інтерв’ю канадському телеканалу CBC заявив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

    «Наша армія працює за стандартами НАТО. Ми здійснили всі необхідні реформи і тепер знаходимося за крок до запрошення (в Альянс – ред.)», – сказав він.

    Шмигаль також зазначив, що Київ розраховує на те, що члени НАТО ухвалять рішення щодо заявки України на членство в Альянсі на наступному саміті НАТО у Вашингтоні в липні.

    Відповідаючи на запитання про те, чи прийме Україна додаткові війська з країн НАТО, Шмигаль сказав, що «підкріплення, безумовно, допоможе відкинути росіян, проте наразі Україна просить у партнерів військову техніку».

    «Якщо настане час, ми будемо безмежно вдячні і будемо раді», – зазначив прем’єр.

    • Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не зможе стати членом НАТО до перемоги у війні проти Росії.
  • Україні варто придивитися. Що відбувається в Грузії

    Україні варто придивитися. Що відбувається в Грузії

    Грузинський парламент ухвалив у другому читанні так званий «російський» закон «Про прозорість іноземного впливу», обговорення якого вже призвело до масштабних протестів у Тбілісі й попереджень Заходу, що подальша робота над цим документом призведе до призупинення європейської інтеграції Грузії. Однак ані думка власного суспільства, ані заяви західних політиків не вплинули на позицію грузинських лідерів, пише Віталій Портников для Радіо Свобода.

    На мітингу підтримки закону «олігарх Бідзіна Іванішвілі – колишній прем’єр-міністр та реальний патрон правлячої партії – закликав винести «остаточний вердикт» опозиції, яку він звинувачує в тому, що та, мовляв, є «іноземним агентом» партії глобальної війни Євросоюзу та НАТО, які «готують революцію» перед виборами у жовтні». «Ніколи ще намір повернути Тбілісі під крило Москви, що захопила в країни п’яту частину території у 2008 році, не було виражено настільки чітко», – наголошує оглядач італійського видання La Stampa.

    Премʼєр Грузії Іраклій Кобахідзе, якого вважають одним з фаворитів Іванішвілі, прямо звинуватив у організації протестів колишню очільницю американського посольства в Грузії Келлі Дегнан.

    «Я висловив своє щире розчарування у зв’язку з двома революційними спробами у 2020–2023 роках, які підтримувала колишня посол США та здійснених через організації, що фінансуються з-за кордону. Якби ці спроби увінчалися успіхом, у Грузії було б відкрито другу лінію фронту», – написав Кобахідзе в соцмережі X після телефонної розмови з радником держдепартаменту США Дереком Шолле.

    Ось ця фраза про «другу лінію фронту» є ключовою у політичній тактиці Іванішвілі та партії «Грузинська мрія». Грузинське суспільство підтримує Україну в її боротьбі з російською агресією, однак, разом з цим побоюється повторення подій 2008 року. Й нинішня влада Грузії активно спекулює на цих страхах. І намагається репрезентувати себе як єдину силу, яка може утримувати Грузію від нової війни.

    Хіба не тим самим займається палкий прихильник нинішньої грузинської влади, премʼєр Угорщини Віктор Орбан? «Європейські лідери втягують континент у війну замість миру», – заявив Орбан цими днями у промові, присвяченій ювілею вступу Угорщини до ЄС. Ну і чим це не промова Іванішвілі на мітингу в Тбілісі?

    Оце залякування населення війною – у грузинському випадку після війни – є тим самим політичним капіталом, який дозволяє утримувати й цементувати владу. І Україні вже сьогодні варто до цього прикладу уважно придивитися.

    У відповідь я, звичайно, почую, що в Грузії у 2008 році не було таких руйнувань, як в Україні після великого вторгнення. Хоча ніде правди діти – Грузія жила у конфлікті з Росією з перших днів своєї незалежності, були і війни, і етнічні чищення, і диверсії, все було. Що не завадило успіху «Грузинської мрії» та ідеї недопущення нового конфлікту. Так що я пропонував би зовсім іншу формулу: чим більш тяжкою є війна, тим більшим є бажання її не допустити у майбутньому.

    І тим більшою може бути популярність політиків, які це пообіцяють і будуть забезпечувати, навіть ціною небезпечних компромісів з Москвою й посилення авторитарних тенденцій. Тому не стати країною умовної «Української мрії» – це для України таке ж важливе завдання, як пережити й закінчити війну з Росією.

  • Несподіваний візит Столтенберга до Києва: що він означає

    Несподіваний візит Столтенберга до Києва: що він означає

    Щодо візиту Столтенберга, то, фактично, якщо усунути численні спекуляції, то основні заяви стосувалися того, що Україна не одержить запрошення до НАТО на найближчому саміті у Вашингтоні, обіцянок створення фонду для фінансування озброєнь для України на понад 100 млрд. доларів на 5 років, а також визнання з боку Генсека НАТО, що допомога від Альянсу для України надходила невчасно, що підривало довіру.

    Щодо запрошення, то офіційна позиція полягає у тому, що держави Альянсу побоюються, що його виголошення призведе до відкритого військового протистояння з російськими агресорами. Цей аргумент не витримує критики, бо між запрошенням та членством можуть пройти роки переговорів та ратифікацій. Власне, навіть Швеція, у якої не було жодних проблем з війною, територіальною цілісністю та “стандартами НАТО”, була змушена вступати до НАТО понад рік. Україна теж, очевидно, би вступала роками. І весь цей час НАТО би не мало жодного стосунку до війни в Україні.

    Відповідно, я повертаюсь до своєї позиції, що відмова НАТО від запрошення для України вступити до Альянсу на найближчому саміті – це просто спроба залишити поле для маневру у майбутніх переговорах та торгах з росіянами, аби потім можна було “продати” український нейтралітет як умову “політичного врегулювання”. А “відкликати” запрошення було б якось “невдобно”.

    Але тут ми з вами виходимо на ще одну важливу проблему. Проблема, зрештою, не у членстві України у НАТО. Ізраїль не у НАТО, але США їх захищають усіма доступними методами. НАТО – це, за великим рахунком, “розписка” з боку США захищати своїх союзників у Європі “оптом”. Єдина причина, чого України не приймали до НАТО, не давали ПДЧ, уникали конкретики щодо вступу – це те, що росіяни завжди давали зрозуміти, що будуть боротися за захоплення України усіма доступними для них засобами. І вони це довели на практиці, поклавши за завоювання України уже сотні тисяч своїх людей. Зрозуміло, що США не покладуть за Україну ні сотні, ні десятки тисяч, ні тисячі солдат. Це розуміють вони, це розуміють росіяни, а тому американці не хочуть брати на себе зобов’язання захищати Україну усіма засобами.

    Американці не хочуть брати на себе зобов’язання воювати за Україну, бо знають, що росіяни точно будуть воювати за захоплення України. Знали це завжди. Власне, коли примушували здати Україну ядерну зброю, то теж це знали, а тому вписали в Будапештський меморандум “запевнення”, і не стали ратифікувати його у Конгресі.

    Відповідно, стратегія США від початку війни – робити все, щоб росіяни “втомилися” від війни, і погодилися на якесь “врегулювання”. Санкції мали б цьому допомогти, а штучне постійне стримування України не повинно було дати росіянам піти на “ядерну ескалацію”. Американці, очевидно, вважали, і досі вважають, що для росіян це просто чергова “колоніальна війна”, і якщо зробити таку війну “невигідною”, то буде і “врегулювання”. Головне – дочекатися. Однак для російського керівництва це ніяка не колоніальна війна, а війна фундаментальна, екзистенційна, тому гроші і життя тут рахувати не варто. Переконати, що екзистенційна війна “невигідна”, і “краще не витрачати на неї ресурси” – марна справа. Тому, поки “західні партнери” України думали, чи не сильно “розізлять” росіян західні танки у руках українців, самі росіяни консолідували усі можливі ресурси для агресії проти України. Поки Захід та США думали, як “втримати баланс на фронті”, росіяни почали зміщати цей баланс у свій бік, бо вони нічим обмежені не були. А тут ще і політичні проблеми західних демократій, де будь-яке питання може стати предметом дискусій, почали втручатися у ситуацію. І замість “рівної та неквапливої” підтримки українці одержали піврічний провал у снарядах та інших необхідних компонентах. Замість “втоми росіян” – загрозу чергової навали.

    Ідея з “100 млрд. від НАТО” – спроба усунути політичні проблеми та зберегти схему підтримки України. Але вона продовжує стару модель, яка уже показала себе погано. Намагання “тримати баланс” між великою російською неоімперією та Україною, що значно менша за всіма параметрами, потребуватиме все одно великих ресурсів від НАТО. Це не може бути щось “дешеве”. То, можливо, уже час відмовитися від усіх цих “червоних ліній”, та спробувати нарешті не розтягувати, а сконцентрувати ресурси?

    У будь-якому випадку, до вступу до НАТО це поки що прямого стосунку не має. НАТО – це зовсім про інше. І це поки не про нас.

  • Естонія повернула майже три сотні українських артефактів: рідкісні старовинні монети та ювелірні вироби

    Естонія повернула майже три сотні українських артефактів: рідкісні старовинні монети та ювелірні вироби

    У Національному музеї історії України презентували 274 артефакти археології, з яких 115 – стародавні монети. Ці культурні цінності раніше було незаконно вивезено з території України, але естонські прикордонники виявили їх і повернули нашій державі, повідомляє пресслужба Мінкультури.

    Повідомляється, що серед археологічних артефактів, повернутих Естонією Україні, унікальні прикраси скіфського, передримського та римського часів, середньовічні знахідки, а також візантійські монети.

    До скіфських належать парні бляшки у вигляді грифонів IV-III ст. до н. е. та окуття посудини того самого періоду, аналоги яких відомі з “царських” курганів України.

    Прикраси доримського та римського часів – це амулетниці у вигляді циліндрів і намистини, золоті намистини, прикраси з альмандинами й пастова вставка у вигляді скарабея, І-ІІІ ст. до н. е. Подібні прикраси відомі з поховань сарматів і ґрунтових могильників Західного Криму.

    З середньовічних знахідок – парадна кінська упряж VIII-IX ст., характерна для поховань хозарської салтово-маяцької культури на території України. Є також перстень X-XII ст. з візантійським сюжетом.

    “Ми вдячні всім, хто долучився до повернення українського культурного надбання додому, усім тим, хто працює на благо України”, – заявив в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв.

  • Проукраїнський британець вступив до російської кіберспортивної команди, яку спонсорує “ЛУКОЙЛ”

    Проукраїнський британець вступив до російської кіберспортивної команди, яку спонсорує “ЛУКОЙЛ”

    30 квітня відбулася перша гра української кіберспортивної організації Monte на ESL Pro League Season 19 з Counter Strike 2. Суперником українців стала російська команда FORZE, що має доволі тісні стосунки з Кремлем, повідомляє “Чемпіон“.

    Українцям вдалося перемогти з рахунком 2:0, однак найбільше обговорень викликав новачок росіян Оуен “smooya” Баттерфілд із Великої Британії. Річ у тім, що британець брав участь у складі російської команди, хоча з моменту повномасштабного вторгнення РФ він підтримував Україну.

    Користувачі соцмереж звернули увагу на те, що FORZE взагалі не можна було допускати до міжнародних змагань, оскільки їхнім спонсором є “ЛУКОЙЛ”, що допомагає російським військовим.

    Сам Баттерфілд заявив, що він жодним чином не підтримує компанію і не представляє її. Оуен лише хоче скористатися можливістю показати себе на престижному турнірі, щоб отримати запрошення від рейтингової команди.

  • У Пентагоні пообіцяли поставити Україні стільки ракет ATACMS, скільки зможуть

    У Пентагоні пообіцяли поставити Україні стільки ракет ATACMS, скільки зможуть

    США нададуть Україні стільки ракет ATACMS, скільки зможуть. Про це заявив глава Пентагону Ллойд Остін, відповідаючи на запитання на слуханнях у Комітеті зі збройних сил Палати представників США.

    Голову американського оборонного відомства запитали, чи планують США додаткові поставки далекобійних ракет ATACMS поза межами нещодавно ухваленого пакету допомоги на понад 60 мільярдів доларів.

    “США нададуть стільки можливостей, скільки зможуть”, – сказав Остін, додавши, що Україна вже отримала ATACMS.

     

  • Ексміністр Польщі: Влітку на саміті НАТО можуть ухвалити рішення про збиття ракет РФ на заході України

    Ексміністр Польщі: Влітку на саміті НАТО можуть ухвалити рішення про збиття ракет РФ на заході України

    Союзники НАТО могли б збивати російські ракети, що летять у напрямку Польщі, над територією України. Про це в коментарі “Укрінформу” заявив колишній міністр національної оборони Польщі, експерт із питань безпеки Януш Онишкевич.

    За його словами, на сьогоднішній день НАТО “не може розтягнути свою парасольку безпеки над територією західної України”.

    “Але нині можна й потрібно зробити таким чином, щоб ракети, які можуть порушити повітряний простір Польщі, могли збиватися польською системою ППО з території нашої країни. Утім, це потребуватиме володіння польською стороною повною ситуаційною обізнаністю про повітряний простір України, тобто інформацією з українських радарів та інших засобів, чого на сьогодні польська сторона не має”, – зазначив Онишкевич.

    Ексміністр уточнив, що рішення про збиття ракет над Україною, що летять у напрямку Польщі, можна ухвалити, але це потребуватиме подолання опору та табу, зокрема і з боку партнерів по НАТО, адже вони мають погодитися на застосування союзницьких засобів ППО або принаймні не виступати проти.

    У зв’язку з цим Онишкевич припускає, що досягти рішення про збиття ракет, що летять у напрямку Польщі, можна буде вже під час саміту НАТО, що відбудеться в липні у Вашингтоні.

  • Зеленський: Україну візьмуть у НАТО тільки після перемоги

    Зеленський: Україну візьмуть у НАТО тільки після перемоги

    Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не зможе стати членом НАТО до перемоги у війні проти Росії. Про це він сказав під час зустрічі з генсеком Альянсу Єнсом Столтенбергом з офіцерами, які проходять курси фахової військової освіти за стандартами НАТО.

    “На мою особисту думку, ми будемо в НАТО, тільки коли переможемо. Я не вважаю, що у час війни нас візьмуть у НАТО. Це для когось ризик з членів НАТО, у когось є просто скепсис через це”, – сказав Зеленський.

    Глава держави також висловив упевненість у тому, що на момент ухвалення України до Альянсу ніхто не підніматиме питання про сумісність країни з НАТО та рівень українських військових. Президент вважає, що однією з причин сьогоднішньої війни є те, що Україна не була до цього в Альянсі.

    “Ще багато років тому був також відповідний скепсис деяких членів, і Росія дуже сильно працювала з нашими сьогоднішніми партнерами, у них був діалог. Вона робила все, щоби Україну не взяли не тільки в НАТО, а щоб в Євросоюз не взяли, щоб Україна просто не розвивалась, і щоб вона не була відірвана від впливу Російської Федерації”, – заявив президент.

  • Україна попередила Раду Європи, які пункти Конвенції з прав людини не діятимуть у країні з квітня

    Україна попередила Раду Європи, які пункти Конвенції з прав людини не діятимуть у країні з квітня

    Міністерство юстиції України подало до Ради Європи заяву про частковий тимчасовий відступ від дотримання Європейської Конвенції про захист прав і свобод людини. У ньому оновлено перелік прав і свобод, які можуть обмежити в країні під час дії воєнного стану. Документ опубліковано на сайті Ради Європи 28 квітня.

    Уточнюється, що заяву подали ще 4 квітня 2024 року.

    Згідно із заявкою, Україна на час війни припинила дотримуватися таких положень конвенції, як:

    • недоторканність житла (аж до примусового відчуження приватного чи комунального майна для потреб держави);
    • таємниця листування, телефонних переговорів та іншої кореспонденції;
    • невтручання в особисте й сімейне життя;
    • свобода пересування й вільний вибір місця проживання;
    • право на свободу думки й слова; вільне вираження думок і переконань, а також право збору, зберігання та розповсюдження інформації;
    • право на проведення зборів, мітингів і страйків;
    • право володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном.

    Також у документі перераховано конкретні заходи й дії, які можуть ввести під час воєнного стану, порушуючи конвенцію:

    • примусове відчуження приватного чи комунального майна потреб держави;
    • запровадження комендантської години;
    • особливий режим в’їзду й виїзду, обмеження пересування громадян та іноземців, рух транспорту;
    • огляд речей, транспорту, багажу, вантажів, службових приміщень і житла громадян;
    • заборона громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку, змінювати місце проживання або перебування без належного дозволу;
    • встановлення військового збору для фізичних і юридичних осіб.
  • Майбутні компенсації Україні: дві виразні тенденції

    Майбутні компенсації Україні: дві виразні тенденції

    Отже, повертаючись до теми конфіскації російських активів, якою має зайнятися саміт G7 у червні, то поки що помітно дві виразні тенденції, які, на даний момент, уособлюють США та Німеччина.

    У США президент Дж. Байден зрештою підписав ухвалений раніше Конгресом законопроект щодо шляху конфіскації коштів як російської держави, так і росіян, що підпадають під санкції США, а також тих, хто під санкціями інших держав – партнерів США. Кошти мають направлятися у спеціальний фонд для виплат компенсацій Україні. Ухвалення цих норм була однією з умов “пакетного голосування” республіканцями та демократами підтримки для України. Ряд держав, що теж входять до G7 висловили зацікавленість у подібній схемі, тому не буде великим перебільшенням сказати, що саме “американська модель” може бути базовою для вирішення подібного питання. І тут, у першу чергу, усіх хвилює позиція держав Європи, де, власне, і знаходиться більшість російських грошей. І тут все знову не так просто.

    Нещодавно вийшла публікація у Wall Street Journal,про чергові “сумніви” з приводу конфіскації російських грошей з боку О. Шольца. Канцлер Німеччини нібито вважає надто ризикованим використання російських державних активів для допомоги Україні. За даними видання, Німеччина побоюється, що конфіскація заморожених на Заході майже $300 млрд. російських активів може відкрити новий потік позовів проти Берліна через Другу світову війну, а проти європейських столиць – за колоніалізм і рабовласництво. Також Німеччина пропонує використовувати ці активи як важіль впливу на росію, щоб у разі мирних переговорів змусити її віддати окуповані території.

    І хоча видання Wall Street Journal – це не “жовта” преса, однак до всього подібного треба ставитися зі значним скепсисом. Водночас, фактом є те, що поки що механізму вилучення та передачі Україні російських активів у ЄС немає, і це – проблема.

    Можна довго обговорювати справедливість побоювань Німеччини або будь-якої іншої держави. Власне, аргумент про те, що арештовані гроші можуть бути використані в якості засобу “тиску на росію” – це взагалі суцільний сміх. Подивіться, скільки уже росіяни витратили на війну, і ви збагнете, що їх у такий спосіб переконати не вийде. Думаю, що за подібними смішними аргументами ховається дещо інше. Приміром, побоювання за власність німецького бізнесу, який так і не пішов з російського ринку, і у якого власність неодмінно заберуть росіяни.

    Але тут питання інше. Україна все ще потребує допомоги, і досить значної. Приклад – питання ППО і систем “Patriot”, про які зараз активно говорять представники української влади, включно з президентом. Нам потрібно щонайменше 7 додаткових “петріотів”. У країнах ЄС їх можна “назбирати”, але ті, поки що, не особливо поспішають щось давати. Лише та ж Німеччина уже оголосила про одну. То, можливо, їх простіше придбати у тих, хто готовий продати. Використавши російські гроші? Очевидно, що з політичної точки зору це б набагато легше можна було б “продати” європейському виборцю, адже ідея, щоб за відбиття агресії платив агресор, вона цілком зрозуміла.

    Але тоді треба раз і назавжди відмовитися від ідеї “торгів” з росіянами про якісь домовленості. Їх просто не буде. Не буде повернення “у світле минуле” з усіма його перевагами і “можливостями”.

    Водночас, відмова від мрій про це “світле російське минуле” суттєво може послабити тягар на європейський бюджет для допомоги Україні. Ціна цілком справедлива за усі “побоювання” і “переляки”, які зараз переживають окремі європейські уряди.

    Для простоти відповіді на всі ці виклики європейські урядовці повинні поставити собі просте питання: чи може бути сценарій, у якому у світі збережеться якесь право, але Україна не одержить компенсацій від росіян? Очевидно, такого сценарію бути не може. Якщо якесь право у світі існуватиме, то будь-які судові процеси присудять Україні компенсацію. Значно більшу за будь-які російські активи на Заході. Якщо ж правова система світу остаточно зруйнується… То і думати про “недоторканість вкладів” у такому світі буде нікому.

  • Від чого Україну врятував останній Майдан

    Від чого Україну врятував останній Майдан

    У новому розслідуванні створеного Олексієм Навальним Фонду боротьби з корупцією ми бачимо яскраву картину «жахливих 90-х», яка нагадує відомі вже прийоми російської офіційної пропаганди: чиновники й олігархи розікрали радянські підприємства й залишили громадян у бідності й безвиході.

    У цій дивній картині минулого з незрозумілих (хоча ні, якраз із добре зрозумілих мені причин) відсутній один важливий гравець – Комітет державної безпеки Радянського Союзу, який згодом перетворився на ФСБ. Це у ті самі 90-ті роки чекістів можна було не помічати, хоча вони зʼявлялися всюди, буквально всюди – у державному управлінні, в охороні й безпеці олігархів, у приватному бізнесі… Тільки коли представник ФСБ офіційно – і назавжди – прийшов до влади у Росії, став очевидним масштаб «спецоперації», яку КДБ, а потім ФСБ провели з метою захоплення держави і власності. Я добре пам’ятаю, як вже у путінські часи один із моїх старших колег по журналістиці (який згодом виявився генералом ФСБ) у відповідь на моє пряме запитання, навіщо чекісти так завзято руйнували Радянський Союз, чесно відповів, що партійний апарат їм заважав і не давав заробляти «справжні гроші». «Однак ми й гадки не мали, що зіткнемося з бандитами і націоналістами», – зітхнув він.

    Тобто «бліцкриг» у них, як і в Путіна у 2022 році (тобто теж у них), тоді не вийшов. І вони зайнялися тим, що добре вміють – війною на виснаження, каскадом спецоперацій. Десять років консолідували владу на території, яка їм дісталася, а коли все захопили, почали виправляти «помилку 1991 року», тобто повертати колишні радянські республіки. Ми якраз на цьому етапі. Але яку державу побудовано у нас?

    Ось якраз таку, про яку розповідають у розслідуванні соратників Навального – коли чиновники й олігархи розікрали колишню радянську власність і фактично законсервували країну років на двадцять. Тільки українці, на відміну від росіян, вважають ці часи майже найкращими в історії нашої незалежності. А чому? Саме тому, що такого гравця, як КДБ, у нас не було й не могло бути. Комітет державної безпеки УРСР був просто провінційним відгалуженням «головної контори», його співробітники не плекали планів підкорення імперії, Служба безпеки України швидко перетворилася навіть не на політичну поліцію, а на швидку допомогу для бізнесу… Саме тому там, де в Росії – тріумф чекістів, у нас – Помаранчева революція. І це ще раз засвідчує: якби Росія дійсно була б такою країною, про яку розповідають у розслідуванні ФБК, чиновники й олігархи просто не змогли б зупинити розвиток суспільства. А чекісти – змогли. Леонід Кучма будував точно таку країну, яку хотів збудувати Борис Єльцин. Просто у російському випадку чекісти маніпулювали, використовували й перемогли Єльцина, його родичів і великий бізнес. А в нашому випадку Кучма і великий бізнес використовували колишніх чекістів. Це і є головна і рятівна відмінність.

    Хто ж тоді були зрадниками у нашому випадку? Зрадниками були, хоч як це банально звучить, звичайні зрадники. У нас не було КДБ як системи, проте були – і напевно є – російські агенти, які буквально обліпили владу, бізнес, журналістику, громадське життя. Коли у 2014 році практично все керівництво держави та її силових структур втекло до Росії, це стало найкращою демонстрацією залежності. Але згадаймо хоча б 1994 рік, коли адміністрацією президента України керував Дмитро Табачник, а зовнішньою політикою у цій самій адміністрації опікувався Анатолій Орел. Згадаймо Дмитра Фірташа та всю цю групу «Росукренерго», найбільш відомі представники якої зберігають свій вплив і сьогодні. Зрозуміймо, що фактично з перших днів існування незалежної Української держави головний конфлікт був не між корупціонерами та чесними людьми, не тими, хто хотів бачити Україну на Заході, й тими, хто збирався побудувати хороші стосунки з Росією, – а між тими, хто працював на Україну (і навіть на себе в Україні), та російською агентурою. При цьому були періоди – як, скажімо, за часів Януковича – коли російської агентури було об’єктивно більше, ніж просто українських чиновників і бізнесменів.

    Я гостро відчув цю відмінність, коли повернувся з Москви до Києва. У Москві я жив серед людей різних політичних поглядів – від шовіністів і реакціонерів до лібералів – але всі вони працювали на власну країну (або на себе у цій країні) й були зацікавлені у своєму баченні її майбутнього. Коли я почав жити у Києві, то побачив величезну кількість людей, які жили інтересами країни, з якої я приїхав, а Україну відверто зневажали – й при цьому могли бути її президентами і прем’єрами, як Янукович чи Азаров. Я довго не міг цього зрозуміти, думав, що це «просто» радянські люди. Але з часом, коли усвідомив, яку політичну роль відігравали чекісти у самій Росії ще у 90-ті, я зрозумів, що це ніякі не радянські люди, а банальні агенти ФСБ – і вся їхня влада, і весь їхній добробут залежать від рівня їхнього співробітництва, як, скажімо, у випадку двох очільників президентської адміністрації, Табачника і Медведчука. І я ніяк не міг зрозуміти: а чи можна побудувати державу, влада і гроші в якій буквально обліплені агентурою країни, яка хоче цю державу згубити?

    Як на мене, від остаточної перемоги зрадників над державою нас врятував тільки останній Майдан. Ну і те, що у Путіна урвався терпець і він вирішив, що знищення України буде тепер простою задачею й не потрібно більше витрачати зусиль на імітацію стосунків двох суверенних держав. Але коли я намагаюсь уявити, як буде розвиватися ситуація після війни і що ми зможемо протиставити новому ешелону тієї самої агентури, яка, звісно ж, нікуди не ділася, а тільки вичікує, мене починає охоплювати відчай…

  • WSJ: Німеччина проти передачі активів РФ Україні через побоювання нових позовів за Другу світову війну

    WSJ: Німеччина проти передачі активів РФ Україні через побоювання нових позовів за Другу світову війну

    Берлін виступає проти передачі російських активів Україні через побоювання, що конфіскація може створити прецедент і призвести до нових позовів проти Німеччини за злочини часів Другої світової війни. Про це пише Wall Street Journal.

    Німеччина десятки років стикалася з вимогами щодо подальших репарацій за часи Другої світової війни, іноді це погіршувало відносини з сусідніми країнами. Після війни Берлін все ж таки виплатив державам компенсації, а також понад 90 млрд доларів тим, хто пережив Голокост, та їхнім родинам.

    Втім, останнім часом знову з’явилися заклики до подальших репарацій. Зокрема, з 2019 року Греція вимагала понад 300 млрд доларів, а з 2022 року Польща хотіла отримати 1,3 трлн доларів компенсації.

    Також італійські суди присудили виплати сім’ям постраждалих від окупації, а деякі суди взагалі намагалися арештувати державні активи Німеччини в Італії. За це Німеччина подала на Італію до Міжнародного суду ООН.

    «Берлін стверджує, що міжнародне право забороняє особам подавати позови проти держав в іноземних судах, і що державні активи захищені від арешту. Порушення цього принципу у випадку Росії підірве давню правову позицію Німеччини», — пише WSJ з посиланням на неназваних представників Берліна.

    Крім того, Німеччина стверджує, що російські активи слід залишити недоторканими, щоб використовувати їх як важіль у будь-яких переговорах щодо припинення війни та спонукання РФ поступитися окупованою територією. Водночас Берлін підтримав використання надприбутків від активів для фінансування української зброї.

    Юрист Барт Шевчик, який раніше консультував Єврокомісію та працював у Міжнародному суді, сказав, що занепокоєння Німеччини щодо створення прецеденту для справ про репарації є необґрунтованим, пише WSJ.

    За словами німецьких чиновників, канцлер Олаф Шольц «не бажає ризикувати». Один із неназваних посадовців сказав, що цей крок може дозволити висувати претензії щодо рабства та колоніалізму для інших європейських столиць.

  • Іспанія та Греція відмовилися передавати системи ППО Україні

    Іспанія та Греція відмовилися передавати системи ППО Україні

    Іспанія погодилася поставити Україні партію ракет до Patriot, але не саму систему ППО, всупереч тиску з боку НАТО і ЄС. Про це повідомляє газета El Pais з посиланням на урядові джерела.

    Наразі в іспанської армії є три батареї, кожна зі своїми ракетними установками, радаром і станцією управління, які було придбано уживаними у Німеччині в 2004 і 2014 роках. Одна з цих батарей розташована в Адані (Туреччина), а дві інші – на базі морської піхоти (Валенсія).

    Міноборони Іспанії категорично відмовилося передати Україні батарею Patriot. У відомстві заявили, що зазначені системи є єдиними ефективними проти ракетного нападу, водночас чисельність збройних сил Іспанії низька.

    Разом із тим Іспанія погодилася передати Україні “дуже обмежену кількість” ракет. Їхня максимальна дальність становить 24 кілометри, кожна одиниця коштує понад мільйон євро.

    Греція також відмовилася передавати ППО Україні. Так, прем’єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс сказав, що його країна не має наміру постачати Україні ні С-300, ні Patriot. Він заявив, що зазначені системи ППО є критично важливими для захисту повітряного простору Греції і не будуть надані Україні

  • Від побратимів я все частіше чую: “Якщо доживу до кінця війни – поїду із цієї країни”

    Від побратимів я все частіше чую: “Якщо доживу до кінця війни – поїду із цієї країни”

    Цим дітям, які пройшли пекло на Азовсталі, не повідомили лише про одне: ніхто не скаже вам “дякую” зрештою. Не одразу, але зрештою не скаже ніхто. Воювати за суспільну повагу – від початку мотивація, яка призведе до психологічного краху наприкінці.

    Те саме з “бути героєм” у нашій країні. Христа спочатку розіп’яли, а потім стали іконки лепити. А в Україні рівно навпаки: спочатку зроблять ікону, а потім – із задоволенням розіпнуть.

    Тож якщо вже вирішите долучитись до ЗСУ – шукайте мотивацію не у суспільному, а в особистому. Воюйте за маму, яка може жити нормальним життям, поки ви в траншеях; за дружину з дітьми; за вбиту кохану чи друга. Навіть бізнес в якомусь Покровську, де від продавчині ще можна почути українською “бережіть себе” (бо без ЗСУ буде пізд*ць), часто виявляється більшою мотивацію, ніж абстрактна країна, яка скаже вам “дякую” на столичних біг-бордах чи смайликом “молимось” у соцмережах. Воюйте за те, що не зможе відібрати ні суспільство, ні соцмережі, ні ворог, ні сліпе керівництво держави. Тільки тоді з’являється шанс. Шанс психологічно витримати весь цей треш під падіннями КАБів etc.

    Від побратимів я все частіше чую: “Якщо доживу до кінця – поїду з цієї країни”. Можливо, я теж, подивимось. Це якщо доживу

  • США оголосили про новий пакет військової допомоги для України на $1 млрд: Що до нього увійде

    США оголосили про новий пакет військової допомоги для України на $1 млрд: Що до нього увійде

    Міністерство оборони США 24 квітня оголосило про новий пакет військової допомоги Україні загальною вартістю 1 мільярд доларів. Про це йдеться в повідомленні на сайті відомства.

    Новий пакет військової допомоги є 56-м за ліком, який адміністрація президента США виділяє за програмою PDA – вона передбачає постачання військової допомоги безпосередньо зі складів американської армії.

    До пакета, зокрема, увійдуть: ракети ППО RIM-7 і AIM-9M; зенітні ракети Stinger; стрілецька зброя та додаткові боєприпаси до стрілецької зброї, включаючи патрони калібру 50-мм для боротьби безпілотниками; додаткові боєприпаси для ракетно-артилерійських систем високої мобільності (HIMARS); 155-мм артилерійські снаряди, включаючи снаряди з фугасною речовиною та покращені звичайні боєприпаси подвійного призначення; артилерійські снаряди калібру 105-мм; мінометні снаряди калібру 60-мм; бойові машини піхоти Bradley; протитанкові системи Javelin і AT-4.

    • 24 квітня президент США Джо Байден підписав ухвалений Конгресом законопроєкт, який передбачає виділення майже 61 мільярда доларів додаткової військової та економічної допомоги Україні, а також допомогу іншим союзникам.
  • У ЄС відреагували на рішення МЗС про консульські послуги для чоловіків за кордоном

    У ЄС відреагували на рішення МЗС про консульські послуги для чоловіків за кордоном

    У Європейському Союзі прокоментували рішення МЗС України про призупинення надання послуг чоловікам мобілізаційного віку в дипломатичних установах. Про це представники Єврокомісії заявили під час брифінгу в Брюсселі, передає ЄП.

    Представниця Єврокомісії Аніта Хіппер заявила, що директива ЄС щодо тимчасового захисту продовжує діяти незалежно від статі та призовного статусу громадян.

    “Ми взяли до уваги це оголошення. Я не маю конкретних коментарів, якщо говорити про директиву щодо тимчасового захисту. Ми не робимо розрізнення за статтю або призовним статусом людей”, – сказала вона.

    У свою чергу, представник Єврокомісії Ерік Маммер зазначив, що Єврокомісія не має права коментувати рішення уряду України щодо “заходів, необхідних з огляду на конфлікт”.

  • Держдеп США вважає, що телемарафон порушує права людини в Україні

    Держдеп США вважає, що телемарафон порушує права людини в Україні

    Державний департамент США у звіті про порушення прав людини у 2023 році згадав про телемарафон “Єдині новини” як приклад порушення свободи вираження думок. Про це йдеться в тексті звіту.

    Держдеп звертає увагу на те, що Конституція і закони України передбачали свободу вираження думок, зокрема для преси та інших ЗМІ, але влада не завжди поважала ці права. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року президент Володимир Зеленський підписав указ про введення воєнного стану, що дало змогу подальшого обмеження ЗМІ та свободи ЗМІ.

    “Наприклад, національний телемарафон – змінна платформа каналів, які дотримуються урядової лінії щодо репортажів про війну, забезпечив безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами в прайм-тайм. Ба більше, деякі ЗМІ повідомили про відсторонення від вигідних контрактів на наземне мовлення та тиск з боку Офісу президента навесні 2022 року”, – сказано у звіті.

    Крім цього було зазначено, що український уряд забороняв, блокував або накладав санкції на ЗМІ та окремих журналістів, яких вважали загрозою національній безпеці або які висловлювали позицію, що, на думку влади, підривала суверенітет і територіальну цілісність країни.

    “Деяких ораторів, які критикували уряд, також занесли до чорного списку урядових новинних програм. Журналісти-розслідувачі, які критикували уряд, іноді ставали мішенню негативних кампаній у соціальних мережах, інколи через дружні до уряду канали”, – ідеться у звіті.

  • Лідер республіканців закликав Сенат підтримати пакет із допомогою Україні

    Лідер республіканців закликав Сенат підтримати пакет із допомогою Україні

    Голова фракції Республіканської партії в Сенаті Мітч Макконнелл перед розглядом пакета додаткового фінансування, який містить і допомогу Україні, закликав колег підтримати його для збереження провідної ролі США у світі. Про це повідомляє “Європейська правда”.

    Макконнелл заявив, що голосування за додаткову допомогу в Сенаті є “випробуванням американської рішучості, нашої готовності і нашої готовності до лідерства”, тоді як ціна поразки “абсолютно очевидна”.

    “Не допомогти Україні протистояти російській агресії зараз означає спровокувати ескалацію проти наших найближчих союзників і торговельних партнерів. Це означає більший ризик того, що американські війська будуть втягнуті в конфлікт. Це означає більш дороговартісне розгортання наших збройних сил і більш жорсткі військові вимоги для захисту від агресії”, – підкреслив він.

    Лідер республіканців у Сенаті також скористався виступом, аби розвінчати аргументи опонентів допомоги Україні.

    Макконнелл підкреслив, що передбачене пакетом фінансування не лише не “відволікає увагу від Китаю”, а навпаки – дозволяє модернізувати американську оборонно-промислову базу для довгострокової конкуренції з КНР.

    “По-друге, додаткові інвестиції розширили наші можливості з виробництва критично важливих боєприпасів”, – додав сенатор.

    Третій аргумент лідера республіканців у верхній палаті Конгресу полягає в тому, що фінансування США підштовхує європейських союзників до зміцнення власної оборони.

    “По всій Європі прискорення витрат на оборону випереджає наші власні. І зараз союзники і партнери від Європи до Індо-Тихоокеанського регіону уклали контракти на постачання найсучасніших американських озброєнь і сил і засобів на суму понад 100 мільярдів доларів”, – зауважив Макконнелл.

    Підсумовуючи, він зауважив, що “нерішучість і короткозорість”, які відтягують момент ухвалення додаткового фінансування, “ґрунтуються на чистій вигадці”.

    “Не помиліться: зволікання з наданням Україні зброї для самозахисту поставило під загрозу перспективи перемоги над російською агресією. Нерішучість і вагання посилили виклики, які стоять перед нами”, – вважає сенатор.

    Голосування в Сенаті, що стане наступним кроком у схваленні фінансування для України, заплановане на 23 квітня.

  • Знищення України стало державною ідеологією Росії

    Знищення України стало державною ідеологією Росії

    Російські медіа постійно виплескують великі порції дезінформації, які мають переконати пересічних росіян у тому, що у них не все так і погано, у той час, коли відбувається загнивання західних країн, а їх економіки вже близькі до руйнації. Відповідно до цих “стандартів” написана і стаття Ірини Алксніс “Запад так и не разгадал главный секрет России”, яка опублікована у РИА Новости.

    Путінська пропагандистка зазначає: “Адже фактично вся стратегія Заходу нині будується на надії, що Росію спіткає провал, невдача, що вона припуститься якоїсь фатальної помилки, власними руками доведе справу до катастрофи. Та сторона вже котрий рік заколисує себе мантрами про те, що у росіян ось-ось рухне економіка, закінчаться золотовалютні резерви, спустошаться склади озброєнь, колапсує інфраструктура, вичерпаються найцінніші кадри – продовжувати список їх мрій можна дуже довго…”

    З чого випливає, що нічого з перерахованого вище не спостерігається і бути не може, економіка Російської Федерації сильна, як ніколи, склади зі зброєю переповнені, всі росіяни об’єдналися, як один навколо свого “великого вождя” Путіна, а жодної фатальної помилки в Москві не допустять.

    Та в кінці статті ця Алксніс починає фактично заперечувати те, про що писала раніше, намагаючись вселити у свого читача патріотичний оптимізм.

    Вона наголошує: “Кризи, проблеми та навіть катаклізми – це частина життя. Головне – вчасно, хай навіть на самому краю прірви, зупинитися і почати наполегливо працювати над змінами на краще. Росія стільки разів у своїй історії проробляла подібний фокус, вибираючись із, здавалося б, тотальних катастроф, і ми сприймаємо дане наше вміння як само собою зрозуміле та властиву всім якість. А тим часом це зовсім не так. Навпаки, це рідкісна – якщо не сказати унікальна – особливість, яку мають дуже небагато країн і народів”.

    Тобто Ірина Алксніс фактично визнає, що Росія опинилася на “краю прірви”, і збирається якось вибиратись з “тотальної катастрофи” куди її привела війна Путіна в Україні. Якщо створення Москвою катастрофічних для себе ситуацій є головним секретом Росії, то цього разу це може для Кремля закінчитися фатально, щоб там вони далі не планували.

    Уся новітня історія Росії, після зникнення СРСР, наочно доводить, що залишення імперії, навіть в дещо урізаному вигляді під назвою Російська Федерація, обов’язково через роки призведе до виникнення нового імперського рецидиву та до відродження агресивної політики щодо своїх найближчих сусідів, і не тільки. До колективного Заходу нарешті мало б прийти розуміння, що з Росією, якщо її залишити у тому вигляді, якою вона є нині, ніколи ні про що домовитися не вдасться.

    Адже знищення України стало державною ідеологією Росії. І закривати Заходу на це очі не варто. Якщо Путіна не зупинити в Україні, то наступним кроком Москви стане “православний джихад” проти всієї західної цивілізації, до якого в Кремлі готуються вже зараз. Українцям дуже не пощастило, що вони найближче від всіх знаходяться до Російської Федерації.

    Але борючись за свою незалежність Україна одночасно бореться і за те, щоб московська озброєна орда не ринулась на інші території Європи. За збереження свободи та демократії в країнах всього Європейського Союзу, а не тільки державах Балтії, чи Польщі.

    Росієлюбна політика частини західного політичного істеблішменту привела до тієї ситуації, що ми нині маємо. То чи варто ще раз допускати ту ж саму помилку, яку зробив Захід після розвалу Радянського Союзу? Коли його політичні еліти повірили в те, що тоталітарну державу, у якій майже не змінилися еліти, можна легко перетворити на демократію, якщо почати їй допомагати чим тільки можна, прийняти її без усяких на те підстав у G7, раптово перетворивши її на G8.

    Не говорячи вже про те, що президент США Джордж Буш-молодший додумався до того, що приймав Путіна у квітні 2008 року у своєму родинному маєтку в штаті Мен. А коли вони вперше зустрілися в 2001 році у Словенії, Буш заявив: “Я глянув йому в очі. Мені здається, що він дуже відвертий і чесний. Ми дуже гарно поспілкувалися. Я зрозумів суть його душі. Це людина, дуже віддана своїй країні та її інтересам”. Цікаво, що зараз думає про цю свою оцінку російського диктатора молодший Буш, адже вже тоді багато хто з впливових американських експертів попереджали його, що він робить велику помилку, довірившись Путіну.

    Тогочасному лідеру Америки було неможливо зрозуміти, що Путін, як і росіяни, живуть в власному збоченому світі, де брехні цілком нормальне явище. І що це цілком відповідає стандартам поведінки московців, прийти до когось додому, тримаючи за спиною знаряддя вбивства.

    Путінське войовниче самодержавство повністю спростовувало помилкові очікування європейців, що обмін товарами з Росією поступово призведе в ній до демократичних змін. Вийшло все з похибкою до навпаки. Путін використав надвисокі доходи від продажу в Європу нафти та газу для того, щоб зміцнити свій тоталітарний режим. А масове потрапляння, протягом багатьох років, високоякісних європейських товарів до Російської Федерації, так і не змогло перетворити цю величезну країну на західне суспільство споживання. Як виявилось, це була від початку неправильна ідея.

    Коли ми говоримо про сплеск новітнього імперіалізму Москви, то необхідно усвідомити, що він це повернення до добре замаскованої імперськості. Яка виглядала приглушеною після розпаду СРСР, коли Росія якийсь час імітувала свій нібито демократичний розвиток.

    На Заході довго недооцінювали глибину викликів, які кидає Росія демократичній західній цивілізації, і таким чином пропустили той момент, коли Російська Федерація повістю перескочила на імперську траєкторію свого розвитку. А без цього неможливо зрозуміти, які ключові виклики та небезпеки надходять від сучасної Росії.

    Не всі в Америці і Європі до кінця усвідомлюють те, що Україна не може програти Росії, адже тоді жодна країна не буде більше покладатися на західні демократії. Диктатури всього світу святкуватимуть перемогу, а нові війни стануть реальністю.

    Роки Великої війни довели, що диктатор розуміє лише мову сили та жорсткої відповіді на свою агресію. Пора відкинути усі загрози з боку Москви, що, мовляв, ядерна держава не може програти, чи що Захід провокує Третю світову війну, допомагаючи Україні у війні з Росією. Путін лякає, що він витягне ядерний джокер і для людства водночас закінчаться 2 тисячі років спільної культури та історії. Тому, мовляв, будьте обережні – обережність не боягузтво, а легковажність не відвага.

    Від самого початку Путін лише імітував, що він хоче якихось переговорів, він просто хотів аби Захід не допомагав Україні. Він веде війну на знищення України, як держави. І якщо США і Європа у цей критичний момент не допоможуть Україні захистити свою державність і викинути російських агресорів з усіх своїх земель, то це похитне усталений світопорядок і обернеться непередбачуваними наслідками для інших країн.

    В Україні відбувається не лише непримиренна боротьба за її суверенне майбутнє, вона йде і за не допущення того, щоб Росія та Китай, за допомогою Ірану та Північної Кореї, нав’язали свої соціальні моделі як рівноправну альтернативу демократичному відкритому суспільству. Що Москва нав’язує українцям за допомогою військового вторгнення. Навіть якщо хтось вважає, що це не їхня війна, це ще не привід підтримувати розпалювача війни Путіна, не надавши всю необхідну допомогу Україні.

    Під час російсько-української війни, українці виконують те, що мав би робити Північноатлантичний альянс, боронити Європу від вторгнення Росії. Але НАТО має винести уроки з війни в Україні: окрім ядерного стримування, необхідне звичайне стримування. Адже зброя повітряного нападу є дешевшою, ніж системи та комплекси ППО.

    Держави-члени НАТО потребують різкого збільшення потужностей для масового виробництва військових безпілотників і артилерійських боєприпасів. Концепція ядерного стримування Російської Федерації повинна бути розширена. Крім ядерного стримування має бути вироблена доктрина стримування Москви звичайними видами озброєння.

    Необхідно визнати – популісти, ізоляціоністи та прокремлівські сили в Сполучених Штатах, своєю недалекоглядною політикою і слабкістю, буквально руйнують майже століття миру, безпеки, стабільності та домінуючого впливу Америки.

    Ціною того, що Європа довгі десятиліття перебувала під ядерною парасолькою США стало те, що на сьогодні лише три країни НАТО – Велика Британія, Франція та Америка володіють ядерною зброєю. Тому нерішучість та затримка Вашингтоном допомоги Україні, здатні підштовхнути європейців задуматися над тим, чи не варто і їм самим почати працювати над ядерними військовими програмами.

    Як відомо, у великій геополітиці усі проблеми тісно пов’язані між собою. Не вирішене одне стратегічне питання, тягне за собою інше. Не варто сподіватися на те, що ублажаючи Росію якимись поступками, можна примусити її відступитися від України. Путін розуміє лише аргументи сили. Тому тільки застосовуючи силу та увесь потенціал Заходу, можливо змусити Росію вийти з всіх українських територій і припинити війну з Україною.

  • Важливий урок для України. Що відбувається в Грузії та Киргизстані

    Важливий урок для України. Що відбувається в Грузії та Киргизстані

    Протести, які знову розпочалися у Грузії на тлі розглядом парламентом країни закону про іноземний вплив, знову нагадали класичну пострадянську проблему: якщо влада побоюється громадянського суспільства і чесної преси, головним своїм ворогом вона бачить цей самий «іноземний вплив». Бо влада бажає мати у власних руках всі інструменти реального впливу на суспільство і владу – насамперед фінансові інструменти. Й насправді – як про це яскраво свідчить досвід Росії – намагається обмежити не стільки вплив іноземців, скільки вплив власних громадян, пише Віталій Портников для Радіо Свобода.

    «Не просто обурення з приводу безвідповідальності влади, з приводу того, що вона ставить під загрозу тепер реальну європейську перспективу країни заради збереження абсолютної влади. А саме почуття, що мене особисто образили. Наплювали в обличчя зі словами: «А ти взагалі хто такий, з якого дива нас має цікавити твоя думка? Ти ніхто і звати тебе ніяк», – відзначив у своєму коментарі щодо зусиль грузинської влади журналіст Тенгіз Аблотія.

    Й такий коментар точно відзеркалює настрої людей, які збираються цими днями у Тбілісі на проспекті Руставелі.

    Індикатор посилення російського впливу

    Що варто помітити: боротьба з «іноагентами» – це завжди індикатор посилення саме російського впливу. Ще до розгляду законодавства у парламенті Грузії аналогічне рішення ухвалили депутати парламенту іншої колишньої радянської республіки – Киргизстану.

    Ще кілька років тому саме ця країна була чи не єдиним майданчиком вільного суспільства і преси в Центральній Азії. У Киргизстані – хай і шляхом постійних повстань – змінювалася влада, за місця у парламенті боролися представники різних політичних сил, працювали сильні громадські організації. Але новий президент Садир Жапаров вирішив орієнтуватися на Москву – і все почало швидко змінюватися.

    Закон про «іноземних представників» став чи не найкращим доказом цих змін. Й хоча сам президент Киргизстану пообіцяв, шо ніяких переслідувань громадських організацій не буде, йому мало хто повірив. Перші наслідки підписання закону ми вже бачимо. Пройшло лише кілька тижнів після того, як Жапаров поставив свій підпис під суперечливим документом, фонд «Сорос-Киргизстан» оголосив про припинення своєї діяльності.

    «Право на свободу слова, право організовувати мирні збори чи право брати участь в управлінні державою – це визначається як політична діяльність. Це неправильно як із юридичного, так і з інших боків. Не буде можливості повною мірою користуватися правами людини. Звичайно, все це створює ризики та невизначеність як для співробітників фонду, так і для наших партнерів та людей, які беруть участь у нашій роботі», – наголосила виконавча директорка фонду Нуріана Картанбаєва.

    І, незважаючи на те, що в адміністрації президента Киргизстану закликають не повʼязувати закриття фонду із законом про «іноземних представників», всі в країні розуміють: це не останнє таке рішення, часи змінилися. І, як не парадоксально це звучить, те, що переживають зараз у Киргизстані, будуть переживати і в Грузії, якщо закон про «іноземний вплив» буде невдовзі схвалений.

    Досягнення України

    Ці дві історії – важливий урок і для нас. Авторитаризм завжди спекулює захистом прав громадян від іноземних впливів й намагається переконати їх, що саме влада має вирішувати, що людям дивитися і слухати. В Україні, звичайно, до грузинського чи киргизького прикладів далеко. Але в країні вже більше двох років працює знаменитий телемарафон, учасників якого відбирали шляхом волюнтаристських чиновницьких рішень – і ніхто навіть не згадав, що для серйозного діалогу із громадянами у важкі часи і створено Суспільне мовлення, чиї ресурси чомусь стали тільки частиною марафону.

    І, незважаючи на те, що в офісі президента продовжують обстоювати право на монополізацію інформації, така спроба використати воєнні часи стикається із зростанням недовіри з боку суспільства. Адже плюралістичне мовлення залишається одним із досягнень України – і це розуміють і цінують її союзники у демократичному світі.

    Приклад Грузії й Киргизстану, як перед тим приклад Росії, знову нагадує, що спроба заборонити, обмежити і регламентувати завжди є свідченням недовіри до власних громадян. Як би ця спроба не називалася б і чим би не виправдовувалася.

  • Politico: США можуть відправити до України додаткових військових радників

    Politico: США можуть відправити до України додаткових військових радників

    США розглядають можливість відправки додаткових військових радників до посольства в Києві. Про це заявив речник Пентагону Пет Райдер, повідомляє Politico.

    За його словами, вони будуть виконувати не бойову роль, а «радше консультуватимуть і підтримуватимуть український уряд і військових». Таке рішення можуть ухвалити на тлі того, що Росія «набирає обертів» у війні проти України, пише видання.

    «Протягом цього конфлікту Міністерство оборони переглядало і коригувало нашу присутність в Україні відповідно до змін у ситуації з безпекою. Наразі ми розглядаємо можливість направлення кількох додаткових радників для посилення Офісу оборонного співробітництва при посольстві», — сказав Райдер.

    Речник Пентагону відмовився називати точну кількість радників, яких можуть відправити до України з міркувань безпеки. Джерела Politico стверджують, що додатковий контингент буде підтримувати логістику і наглядатиме за озброєнням, яке США надсилають в Україну. Окрім цього, додаткові радники допомагатимуть українським військовим з технічним обслуговуванням озброєнь.

    Попри те, що наразі невідомо, скільки військових відправлять до України, однак два неназвані американські чиновники заявили, що їх може бути до 60.

  • У Пентагоні заявили, що готові одразу відправити Україні військовий пакет після голосування в Конгресі

    У Пентагоні заявили, що готові одразу відправити Україні військовий пакет після голосування в Конгресі

    У Пентагоні заявили, що готові оперативно відправити Україні пакет військової допомоги після того, як Конгрес США схвалить відповідний законопроєкт. Про це заявив речник Пентагону Пат Райдер, слова якого наводить журналіст “Голосу Америки” Остап Яриш.

    Він також розповів, що цей пакет, зокрема, включатиме засоби протиповітряної оборони.

    “Так само, як ми робили в минулому, ми можемо діяти протягом декількох днів… Пакет допомоги, ймовірно, включатиме такі речі, як протиповітряна оборона та артилерійські засоби”, – зазначив Райдер.

  • Столтенберг анонсував нові пакети військової допомоги Україні від членів НАТО

    Столтенберг анонсував нові пакети військової допомоги Україні від членів НАТО

    На засіданні Ради Україна-НАТО 19 квітня деякі члени Альянсу взяли конкретні зобов’язання щодо постачання подальшої військової допомоги Україні. Про це на пресконференції за підсумками засідання в Брюсселі заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, повідомляє “Європейська правда”.

    За його словами, окрім потреби України в протиповітряній обороні союзники торкнулись низки інших нагальних потреб, зокрема йшлося про “артилерійські снаряди калібру 155 мм, високоточні далекобійні засоби ураження та дрони”.

    “Кожен член НАТО вирішуватиме, що надати. Деякі союзники зробили конкретні зобов’язання під час засідання та фіналізують свої внески, які, як очікується, будуть незабаром оголошені”, – додав Столтенберг.

    Він нагадав про нещодавні пакети військової допомоги від Данії та Нідерландів, прогрес ініціативи Чехії з закупівлі артилерійських снарядів, а також розгляд законопроєкту про допомогу Києву в Палаті представників США.

    “Розраховую, що законопроєкт буде ухвалений без подальших зволікань”, – сказав генсек.

    Також Столтенберг заявив, що очікує нових оголошень про підтримку Україні засобами протиповітряної оборони найближчим часом.

    • Країни Великої сімки (G7) за підсумками зустрічі на Кіпрі заявили про намір посилити протиповітряну оборону України.
  • Країни G7 зобовʼязалися посилити ППО України

    Країни G7 зобовʼязалися посилити ППО України

    Країни Великої сімки (G7) за підсумками зустрічі на Кіпрі заявили про намір посилити протиповітряну оборону України. Про це йдеться у заяві міністрів закордонних справ країн Великої сімки.

    Очільники МЗС країн G7 – Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Великої Британії, США й високий представник ЄС підтвердили свою відданість довгостроковій безпеці України.

    “Ми висловлюємо нашу рішучість, зокрема, посилити можливості протиповітряної оборони України, щоб врятувати життя і захистити критично важливу інфраструктуру”, – йдеться у заяві.

    Міністри також зазначили, що працюватимуть у цьому напрямі разом із партнерами.

    “У цьому контексті ми високо цінуємо запропоновану Німеччиною Ініціативу щодо негайних дій з протиповітряної оборони (IAAD)”, – додається в документі.

    Окрім цього, Велика сімка заявила, що підтримує зусилля, “спрямовані на допомогу Україні в розбудові майбутніх збройних сил, здатних до самооборони та стримування будь-якої агресії”.

This site is registered on wpml.org as a development site. Switch to a production site key to remove this banner.