Tag: Україна

  • ЗМІ: Греція може передати Україні 100 танків Leopard 1

    ЗМІ: Греція може передати Україні 100 танків Leopard 1

    Німеччина звернулася до Греції із пропозицією передати Україні 100 грецьких танків Leopard 1A5, які зараз перебувають в експлуатації, а натомість отримати модернізовану бронетехніку. Про це повідомляє грецьке видання Flight .

    За даними видання, в обмін на застарілі Leopard 1A5 Греція може отримати модернізовані танки з італійських запасів за принципом “один до одного”. Німеччина також візьме на себе витрати на повний капітальний ремонт на грецьких підприємствах або в будь-якому іншому місці на вибір уряду Греції.

    Крім цього було зазначено, що на обіцяні Греції бронемашини встановлять сучасні тепловізори, які також використовуються на Leopard 2. Танки також матимуть додаткову броню.

    Ключовою вимогою з боку Німеччини є передача справних танків, оскільки грецькі Leopard 1A5 за три десятиліття жодним чином не модернізували. Обмін танків може відбутися за принципом тристоронньої угоди, завдяки якій Україна отримала грецькі БМП-1, натомість Греції передали німецькі Marder 1.

  • H&M повертається до України: названо дату

    H&M повертається до України: названо дату

    Шведський бренд одягу H&M повертається до України після того, як залишив ринок із моменту початку повномасштабного вторгнення РФ. Про це йдеться у пресрелізі компанії.

    Повідомляється, що магазини H&M відновлять роботу в Україні у листопаді 2023 року.

    “Після обговорень з глобальними та місцевими зацікавленими сторонами ми готові розпочати процес повторного відкриття більшості наших магазинів. Ми продовжуватимемо підтримувати наших колег, щоб відновити діяльність кращим та безпечним способом і знову запросити наших клієнтів до магазинів”, – сказав регіональний менеджер регіону Східної Європи Мемет Арісою.

    Крім цього, H&M Group має намір співпрацювати з організаціями на місцях і брати участь у програмах допомоги та відновлення.

  • Сенатор США: Вибори в Україні мають відбутися навіть в умовах війни

    Сенатор США: Вибори в Україні мають відбутися навіть в умовах війни

    У 2024 році в Україні мають відбутися вибори, незважаючи на повномасштабне російське вторгнення. Про це під час пресконференції у Києві заявив сенатор США від Республіканської партії Ліндсі Грем, передає Радіо Свобода.

    “Моє сьогоднішнє послання до президента: я вражений тим, що зробили ви і ваша країна, її люди. Ми продовжимо боротися, щоб вам надходила зброя, щоб ви могли виграти війну, яку ми не можемо дозволити собі програти. Але також ви повинні робити дві справи одночасно. Наступного року в Україні мають відбутися вибори”, – сказав Грем.

    Сенатор наголосив, що вибори мають відбутися навіть попри розв’язану Росією повномасштабну війну.

    “Американський народ повинен знати, що Україна змінилася. У минулому це була дуже корумпована країна”, – сказав він.

    Грем додав, що на сьогодні американці пильно стежать за зброєю та коштами, які передають Україні. Проведення виборів, каже сенатор, стане наступним кроком у становленні демократії.

  • Європа не мусить відсторонюватися від війни Росії в Україні

    Європа не мусить відсторонюватися від війни Росії в Україні

    Напередодні 32 річниці відновлення незалежності Української держави російськими ЗМІ прокочується ціла злива публікацій, що Україна вже “програє”, тому потрібно домовлятися з Москвою про “мир” на умовах Путіна. Звісно, що це пропагандистські інформаційні вкиди Кремля, проте за ними, як і раніше, стоять наміри Кремля ліквідувати українську державність і знищити український народ. Ці злочинні замисли підтверджують, що Сполученим Штатам, Великій Британії і Європейському Союзу необхідно значно збільшити підтримку України. Постійно нарощуючи її доти, поки Російська Федерація не буде остаточно переможена, а Путін не піде з влади.

    Адже дозволити диктатору здобути будь-яку перемогу в Україні, означатиме, що колективний Захід готовий зазнати поразки від Росії, а Європа погоджується з тим, що наступними в експансіоністських планах Москви будуть Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Чехія, Словаччина і Румунія.

    Те, що частина європейських держав і досі сприймає криваву війну Росії в Україні, як віддалений від них локальний конфлікт, тільки грає на руку Кремля. У той час, коли насправді Російська Федерація, намагаючись знищити державу Україна, розпочала глобальну тоталітарну контрреволюцію, залучаючи до неї, тою чи іншою мірою, своїх союзників Китай, Іран, Північну Корею, Сирію, Венесуелу і ряд інших держав, які націлені на те, щоб демонтувати міжнародний порядок, котрий існує з часів закінчення Другої світової війни.

    Історики в майбутньому будуть дивуватися, що попри надзвичайно важку ситуацію, українці тримаються і повільно відбивають окуповані московитами свої території, не маючи паритету в повітрі, в достатній кількості далекобійної артилерії та сучасних танків.

    А спроби “умиротворення” Путіна і намагання припинити його війну в Україні шляхом переговорів та можливих територіальних поступок Росії, показує, що й досі дехто на Заході не розуміє куди це може у підсумку привести. Оскільки, якби подібні підходи пробували застосувати проти Гітлера, то нинішній західний світ жив би в умовах тотального контролю фашистської Німеччини, підкорення їй і страху.

    Тому навіть порушення питання щодо територіальних поступок України Путіну, підриває справу довгострокової свободи та збільшує шанси на більш серйозні конфлікти в майбутньому. Подібна готовність пожертвувати довгостроковою стабільністю заради уникнення короткострокового дискомфорту, виглядає, як геополітична короткозорість і недалекоглядність.

    Ті, хто приймають рішення в західному світі, не мають піддаватися облуді путінської пропаганди, котра брехливо переконує, що Росія ледве не перемагає. Насправді Путін ізолював свою країну, розгромив її економіку та показав, що його армія на сьогодні недостатньо дієздатна та боєздатна. Навряд чи це можна вважати за виграшну позицію Москви.

    Наслідки цього, з початку війни Росії з Україною, призвели до великих втрат російської техніки та добре навченої частини ворожих військ. Ці втрати неможливо швидко відновити, і вони продовжують негативно впливати на ефективність російської військової машини.

    Реальність стала такою, що війна Росії в Україні фактично поклала кінець російському експорту зброї та впливу Москви, який вона цим створювала. У РФ більше немає вільних потужностей, а їхні системи зброї останнього покоління, на перевірку виявилися не конкурентоздатними порівнюючи із західними. Фіаско диктор зазнав і на цьому напрямку.

    Крім того, російсько-українська війна зняла Європу з голки тотальної нафтогазової залежності ЄС від Російської Федерації, давши величезний поштовх енергетичній незалежності європейців.

    Росію будуть крок за кроком видавлювати з усіх тих позицій, які свого часу завоював для себе СРСР, і це принесе Заходу переваги, що виходять далеко за межі простих політичних прагнень. Тепер Китай наочно побачив, чого може досягти західна економічна та військова сила. Після чого Сі Цзіньпін набагато частіше розглядатиме Маньчжурію чи озеро Байкал, як перспективні цілі для експансії, ніж сусідній Тайвань. А у довгостроковій перспективі це стримуватиме Китайську Народну Республіку від спроб силового домінування на світовій арені.

    На Заході мають усвідомити, в якій надважкій ситуації перебуває Україна. Якщо ви маєте кордон з Російською Федерацією, то мусите постійно бути готовими до нової війни, оскільки напади на сусідів – це природа московитів.

    При чому, будь-які договори та угоди з Москвою безглузді, тому що вони не заслуговують на довіру. Очевидно, що якщо Україну й далі триматимуть на порозі НАТО і Європейського Союзу, то друга російсько-українська війна може стати тільки питанням часу. Якщо ж кордон України з Росією стане кордоном ЄС і НАТО з Московією, то лише тоді це буде справжнім гарантуванням безпеки Української держави.

    Коли цього не зробити, то не тільки Україна, а й вся материкова Європа перебуватиме під постійною загрозою проникнення на її землі російських щупальців.

    Путін завжди мав плани захопити території своїх сусідів, тому, врешті-решт, неминуче мало статися зіткнення. Він не поважає ні домовленостей, ні міжнародного права, ні навіть російських законів. Зараз, коли розв’язана ним війна загнала його в кут, він вже бореться не стільки за домінування Росії в світі, як за своє існування. І тут також всі шанси не на його користь, щоб він там не думав робити далі.

    І хоча зараз можна озвучувати будь-які концепції, передбачення та ідеї, однак вся нинішня ситуація зводиться до одного, якщо Росію не зупинити в Україні – її доведеться зупиняти в Парижі. Адже Росія напала не тільки на Україну, вона напала на систему західних цінностей, на демократію і існуючий світовий порядок.

    Україна заслуговує на підтримку всіх націй. Її воїни, громлячи російські терористичні війська, цим дають можливість європейцям спокійно спати. Жертви та страждання України й українців оберігають об’єднану Європу, її міста і громадян від російської агресії.

    Багато європейців нині так далекі від Путіна, Кремля, Москви, Росії, що з мирних і тихих Женев, Парижів, Берлінів чи Віднів війна їм не дуже видна. Для них усе ці відбувається ніби на іншій планеті, яка від них віддалена на відстань в багато світлових років.

    Звісно, легко спостерігати за жахливою війною по телевізору. А українці потребують необхідні інструменти для закінчення цієї війни, щоб покласти край звірствам проти держави, яка тільки хоче бути вільною та відбудувати свою поруйновану прекрасну країну.

    Зараз все залежить від того, як довго ще протягне Путін у владі. Російський диктатор витратив багато часу та зусиль, щоб захистити себе як президента, і його усунення загрожує небезпекою для будь-кого, хто хоче спробувати це зробити.

    Політичне угрупування секретаря Ради Безпеки Російської Федерації Ніколая Патрушева, орієнтована на нього частина ФСБ і військових, давно могли б відсторонити Путіна. Але їх не влаштовують ті умови, які їм пропонуються на таємних переговорах з представниками деяких країн Заходу.

    “Патрушевці” налаштовані на те, щоб представник ФСБ очолив нову владу у Російській Федерації, а окупований український Крим залишився під контролем Росії. Зрозуміло, що ні Україна, ні Захід з таким розв’язанням питання Кримського півострова погодитися не можуть, і тому опоненти Путіна в РФ затягують час, сподіваючись на те, що українцям не вдасться повністю реалізувати усі свої плани щодо контрнаступу.

    Війна в Україні показала, що російські звичайні війська погано скоординовані, погано керовані, неефективні у навчанні та на даному етапі недостатньо озброєнні. У російської армії чимало недоліків, але фактор, про який часто забувають у цій війні, секретна зброя України – велика мотивація наших військових. І з цим Москва нічого зробити не зможе.

    Не можна допустити, щоб Російська Федерація окупувала й далі хоча б один сантиметр української території. Не можна терпіти неспровоковані агресивні війни, пам’ятаючи, до чого це призвело в минулому. Чи не варто вже зараз поставити питання про необхідність передачі українцям легендарних американських ракет “Томагавк”? Які так конче необхідні для захисту України від постійних російських обстрілів.

    Щоб закінчити російсько-українську війну, потрібна не лише героїчна мужність українців. Потрібна політична сміливість США, Великої Британії і Євросоюзу взяти на себе зобов’язання надати Україні все необхідне для перемоги над Росією, крім ядерної зброї. Адже зрозуміло, що Путін поступиться лише після повної поразки Москви в Україні.

    Зараз ситуація розвивається таким чином, що сумнівно, чи зможе Путін і далі утримувати владу, якщо українці виженуть росіян з української частини Азовського моря. Після чого, не виключено, буде чергова спроба державного перевороту або розпочнеться громадянська війна в Росії.

    Злочинна війна Росії в Україні мусить закінчитися повною поразкою Путіна. Верховенство міжнародного права має бути відновлено. Тому геополітичною аксіомою для всіх наших союзників мусить стати – Україні потрібно надати всю необхідну зброю, яка допоможе здобути перемогу над російськими терористами.

  • “Має бути соромно”: Міністр оборони Данії відповів на критику РФ через передачу F-16 Україні

    “Має бути соромно”: Міністр оборони Данії відповів на критику РФ через передачу F-16 Україні

    Міністр оборони Данії Якоб Еллеман-Єнсен присоромив посла Росії в Копенгагені Володимира Барбіна, який назвав передачу Україні винищувачів F-16 “ескалацією конфлікту”. Про це повідомляє TV2.

    “Представник країни, яка вторглася до мирного сусіда та вбиває мирних жителів, наважується говорити, що інші розганяють конфлікт, який вони могли б зупинити завтра, просто сказавши, що зараз ми відходимо до своєї країни. Я думаю, йому має бути соромно”, – сказав міністр.

    • Данія вирішила передати Україні 19 винищувачів F-16.
    • Посол Росії в Данії Володимир Барбін погрожує новими жертвами у війні після передачі F-16 Україні.
  • Швеція поки не планує передавати Україні винищувачі Gripen

    Швеція поки не планує передавати Україні винищувачі Gripen

    На сьогоднішній день Швеція не планує передавати Україні винищувачі Gripen. Про це заявив прем’єр-міністр Швеції Ульф Крісстерсон, передає TV4.

    “Швеція – географічно велика країна, ми маємо захищати себе, і ми ще не в НАТО. Це балансування між тим, чим ми можемо поділитися з ними, і тим, що ми маємо мати самі”, – сказав він.

    Водночас Крістерсон зазначив, що Швеція входить до авіаційної коаліції, де співпрацює з 14 державами, “щоб гарантувати, що Україна отримає льотні потужності”. Проте передати власні винищувачі Швеція не може.

    “Ми не в такій ситуації. Ми зробимо все, щоб підтримати їх у повітрі, але поки що немає жодних нових зобов’язань щодо надання шведських літаків Україні”, – додав шведський прем’єр.

  • Розкажи Богу про свої плани

    Розкажи Богу про свої плани

    Я маю свій особистий нічний кошмар. Прокинутися у вересні 2013 року.

    Я знатиму все, що чекає на нас попереду. Що Янукович не підпише Асоціацію. Що студенти вийдуть протестувати – і їх поб’ють. Що слідом збереться Майдан, який безуспішно розганятимуть.

    Я знатиму про снайперів і Небесну сотню. Про втечу експрезидента та анексію Криму. Про вторгнення на Донбас та захоплення Слов’янська. Про Донецьк, Луганськ та малайзійський боїнг. Але що я робитиму з усім цим знанням у вересні 2013-го? Хто мені повірить? На фразі “А президент Грузії буде у нас губернатором Одеської області” мої друзі викличуть швидку допомогу. Єдине, що я зможу зробити у вересні 2013 року – це купити долари по вісім.

    Мені можуть сказати, що Майдан та вторгнення були надто глибоким вододілом. Що вони розрубали життя країни на “до” та “після”. Що війна завжди перевертає звичний побут – і тому довоєнні ми приречені не розуміти повоєнних нас. Але в тому й річ, що реальність перевертала наші уявлення про себе не лише 2014-го.

    Уявіть, що ми потрапляємо з весни 2019-го у весну 2016-го. І говоримо оточенню, що Надія Савченко насправді не є героєм і її, скажімо так, переоцінюють. Якщо вам вдасться вціліти після цього одкровення, спробуйте потім розповісти про підсумки наступних президентських виборів. Коли ви нарешті знайдете пульт від телевізора і покажете всім майбутнього президента, ваші друзі знову викличуть вам швидку. Бо навесні 2016-го про президентські амбіції Володимира Зеленського навряд чи думав навіть сам Володимир Зеленський.

    Втім, можна далеко не ходити. Уявіть, що із серпня 2023-го ви опиняєтеся у серпні 2021-го. І пропонуєте своєму оточенню вгадати – кого за два роки Захід визнає символом та обличчям вільного світу. “Підказка – це президент. Підказка номер два – це не президент США”. І ви знову залишитеся на самоті – бо повірити в іміджеві метаморфози українського президента зможе лише той, хто занурений у контекст останніх півтора року.

    Ми часто шукаємо в нашому минулому те роздоріжжя, яке відокремлює нас нещодавніх від нас нинішніх. Той вододіл, після якого майбутнє перестало нас дивувати. Ту точку фазового переходу, після якої події стали виглядати логічними та закономірними.

    Але в тому й річ, що такої точки немає. Наші герої та антигерої міняються місцями. Наша реальність заперечує наші вчорашні прогнози. Нам нинішнім нема чого мандрувати в минуле – бо там нам ніхто не повірить.

    Цілком можливо, що й зараз ми боїмося не того. Що новини з 2025-го здадуться нам маренням божевільного. Швидше за все, почувши про те, що на нас чекає, ми почнемо сумніватися в розсудливості співрозмовника. Ми будуємо прогнози про майбутнє, виходячи з того, що реальність рухається прокладеними рейками. А вона не їздить рейками.

    Тому будь-які спроби говорити про детальні довгострокові плани сьогодні виглядають наївно. Ми часто дивимося на реальність, яка нас оточує, і вважаємо, що це і є фінальний агрегатний стан нашої країни. А потім приходить майбутнє та змішує карти.

    Наприклад, немає сенсу сьогодні говорити про майбутні вибори. І справа навіть не в тому, що вони можливі лише після війни, а ми не знаємо, коли вона закінчиться. Річ у тім, що війна – це анестезія суспільству. Саме вона дарує нам ту одностайність, яку ми бачимо у соцопитуваннях. Щойно війна закінчиться, ми знову поринемо у звичну багатоголосицю та суперечки. Повоєнне суспільство буде так само несхоже на суспільство воєнного часу, як нинішня Україна несхожа на довоєнну.

    Нам важко передбачити лінії майбутніх розколів. Тому що вони залежатимуть від сценарію завершення нашої війни. А точніше – від того, чи суспільство сприйматиме закінчення війни як перемогу чи як поразку. У першому випадку на нас чекає колективний єврооптимізм – як прояв солідарності із союзниками, які допомагали нам перемогти. У другому сценарії – ми станемо набагато більш схожими на Угорщину, а аргументи євроскептиків почнуть зводитися до зради Заходу, що не дозволило нам досягти потрібного результату.

    Ми не знаємо, як виглядатимуть наші вулиці після війни. Скільки на них буде людей, які відрізнятимуться від нас мовою, кольором шкіри та релігійними переконаннями. Наша депопуляція вимагатиме складних рішень – а будь-яке бажання замкнути кордон для мігрантів супроводжуватиметься стрімким зростанням цін через дефіцит робочої сили. Ми станемо куди менш гомогенними, ніж були 2021-го – і фотографії з майбутнього нас нинішніх теж напевне вразять.

    У березні 2022-го ми готові були вважати перемогою у війні вихід на кордони 23 лютого. Сьогодні не готові погоджуватись на менше, ніж кордони 91-го року. Під час боїв за Бахмут ми вважали “Вагнер” найбільш боєздатною частиною окупаційної армії. А у червні 23-го стежили за тим, як ці найманці збивають російські гелікоптери та йдуть на Москву. Перемога правих популістів у Італії в жовтні 22-го сприймалася нами як тріумф прибічників Путіна. А потім ми виявили, що Рим перетворився на одного з основних адвокатів військової допомоги Україні.

    У наших підручниках історії ми, звісно, зв’яжемо точки А з точками Б за допомогою прямих ліній. Заднім числом вирівняємо траєкторії, вигадаємо пояснення, підготуємо логічні формули. Стовп – це добре відредагована ялина, а тому всі отримають несуперечливі біографії та передбачувані мотивації.

    Але поки доведеться визнати, що наша здатність будувати прогнози неабияк кульгає. Обставини не статичні, люди змінюються, випадковості руйнують плани. Нам простіше вірити в існування закулісних ляльководів та непорушних сценаріїв – бо інакше доведеться звикати до думки, що світом правлять ще й “чорні лебеді”.

    Якщо вам здається, що ви знаєте майбутнє – найімовірніше, вам здається.

  • Туреччина розпочала будівництво другого корвету для ВМС України

    Туреччина розпочала будівництво другого корвету для ВМС України

    Туреччина збудує другий корвет типу “Ada” для потреб Військово-морських сил ЗСУ. Про це повідомляє прес-служба ВМС.

    Церемонія закладки другого корабля класу “корвет” відбулася на одному із суднобудівних підприємств Стамбула за участю начальника штабу Військово-морських сил ЗС України віце-адмірала Андрія Тарасова у складі делегації Міністерства оборони на чолі із заступником міністра оборони Володимиром Гавриловим.

    Згідно з існуючими домовленостями, це вже другий корвет, який будується Туреччиною для потреб ВМС. Водночас було зазначено, що всі роботи здійснюються вчасно відповідно до графіків та укладених договорів.

    • У жовтні 2022 року у Туреччині спустили на воду перший корвет класу Ada для Військово-морських сил ЗСУ, названий на честь гетьмана Івана Мазепи.
  • Диму без вогню не буває. Чому в НАТО заговорили про бартер?

    Диму без вогню не буває. Чому в НАТО заговорили про бартер?

    Історія зі словами керівника секретаріату генсека НАТО Йенсена наробила галасу. В буквальному сенсі те, що він сказав, звучить як відмова від територій в обмін на членство в НАТО. Звісно, вибір слів кепський та незграбний, тому і був названий помилкою. Ніхто нічого міняти не буде – ані політично, ані юридично. Але диму без вогню не буває, та й сам факт інтерв’ю керівника офісу – це щось поза правилами для західного світу. Ці слова свідчать, що наші союзники допускають “патову” ситуацію на полі бою, тимчасову або більш тривалу- і відповідно ведуть дискусію, що це означатиме в сенсі моделей безпеки.

    Звісно, нам такі дискусії емоційно дуже не подобаються, але ми маємо поважати наших союзників і зрозуміти їх логіку, адже інших союзників в нас немає і нам вони в боротьбі за Україну критично потрібні.

    Сенс дискусії, яка ведеться у деяких західних колах, приблизно у наступному. Якщо НАТО в якийсь момент приймає рішення про наше членство а Альянсі, але в цей момент ще не звільнена всі територія України, то що це означає? Тоді НАТО приймає рішення розповсюдити статтю 5 щодо колективної оборони на територію, яку ми контролюємо.

    Водночас, будь-які подальші дії зі звільнення наших територій означатимуть завдання РФ ударів вже по території НАТО, Що ставить питання, а чи маємо ми узгоджувати дії зі звільнення територій в рамках НАТО і якщо так, то чи не є це обмеженням нашого суверенітету щодо наших територій?

    Це виглядає для багатьох як казуїстика, але ми маємо бути готові до таких дискусій – не тільки емоційно, а й раціонально. Як кажуть, “чорт – він в деталях”. А “міняти” території на НАТО нікому не вдасться, українці такий бартер не сприймуть і не дозволять.

  • НАТО в обмін на Крим?

    НАТО в обмін на Крим?

    Слова керівника апарату генерального секретаря НАТО Стіана Йенссена про те, що Україна може стати членом НАТО, відмовившись від частини своїх територій, справили в Україні справжній ефект бомби, що вибухнула, їх коментували навіть на офіційному рівні.

    Утім, уважний аналіз інформації показує, що жодних офіційних і навіть неофіційних заяв керівник апарату генерального секретаря НАТО не робив, міняти Крим та інші окуповані українські території на членство в НАТО не пропонував. На конференції в норвезькому Орендалі Стіан Йєнссен лише поділився подробицями дискусій серед представників країн-членів НАТО щодо умов, на яких Україна могла б бути прийнята до Альянсу. І ідею «відмови від територій» в обмін на гарантії членства назвав одним із варіантів, що дискутуються, і своєю особистою думкою, пише Віталій Портников для Крим.Реалії.

    Далі текст мовою оригіналу.

    Хотя, очевидно, что и такое мнение, пусть даже и высказанное в неофициальном порядке, таит в себе угрозу – даже не для Украины, а для международного права как такового. Потому что если мы согласимся жить в мире, где одна страна может оккупировать территорию другой, а потом получить одобрение и легитимизацию своих разбойничьих действий, то почему должны рассчитывать на то, что другие авторитарные государства не захотят повторить сомнительные «достижения» Владимира Путина?

    Тем не менее, важен сам факт того, что дискуссии о вступлении Украины в НАТО продолжаются – и не прекращаются даже сейчас, во время военных действий. Что никто не собирается откладывать поиск механизмов для вступления Украины в НАТО до окончания войны. И – что наиболее важно в словах Стиана Йенссена – так это то, что в странах НАТО хотят, чтобы война не повторилось. Именно в этом главный смысл будущего присоединения Украины к Альянсу.

    В эти 18 месяцев мы слышали немало прогнозов о том, что это не последняя война, что после этой войны будут новые, что Украине нужно готовиться к повторению российской агрессии… Но, уверен, на самом деле – если только Украина присоединится к НАТО – это и будет последняя война России против Украины. Со странами Альянса ни Путин, ни его преемники тягаться вряд ли будут.

    Поэтому Украине важно, думаю, не просто наблюдать за дискуссиями о вступлении страны в НАТО, но и активно в этих дискуссиях участвовать. Настаивать на том, что наше присоединение к Альянсу должно быть не только спасением Украины от будущих войн, но и успехом международного права, его легитимным восстановлением. Что нельзя менять оккупированные территории на безопасность, потому что восстановление территориальной целостности Украины – это тоже вопрос безопасности и будущего мирного развития Европы. Что даже если вопрос деоккупации захваченных Россией земель не так просто будет решить военным путем, не может быть никакого политического решения, которое могло бы легитимизировать агрессию России и попытки аннексии чужих территорий.

    Ну и самое важное – у России не было, нет и не может быть права вето на расширение Альянса. И нельзя, уверен, превращать вопрос оккупации Крыма и украинских областей в такое искусственное право вето.

  • У Білому домі заперечують розмови про членство України в НАТО в обмін на відмову від територій

    У Білому домі заперечують розмови про членство України в НАТО в обмін на відмову від територій

    Позиція про те, що Україна нібито може вступити до НАТО в обмін на території, є неправильною. Про це під час брифінгу заявив представник адміністрації президента США Джо Байдена Джон Кірбі.

    Український журналіст поставив Кірбі питання про те, чи правда, що Вашингтон веде переговори про прийняття України до НАТО в обмін на закінчення війни, або те, що країна може вступити до Альянсу в межах підконтрольних територій. У відповідь на це Кірбі наголосив, що позиція США з цього питання не змінилася.

    “Нічого подібного. Це неправильно. Ми вже говорили про спроби допомогти знайти шлях до членства. Ми публічно сказали, що в майбутньому Україна буде членом НАТО, і на Вільнюському саміті Альянс підтримав цю ідею та ідею розробити шлях для цього остаточного членства”, – зазначив Кірбі.

    • Директор офісу генсека НАТО Стіан Єнссен допустив членство України в Альянсі у разі територіальних поступок Росії.
    • Пізніше чиновник заявив, що він помилився.
  • Індія не запросила Україну на саміт G20, але покликала Путіна

    Індія не запросила Україну на саміт G20, але покликала Путіна

    Індія не запросила Україну взяти участь у саміті G20, який має відбутися 9-10 вересня 2023 року у Нью-Делі. Про це йдеться на сайті “Великої двадцятки”.

    Згідно з повідомленням, із постійних членів G20 на саміт запрошено лідерів Аргентини, Австралії, Бразилії, Канади, Китаю, Франції, Німеччини, Індонезії, Італії, Японії, Мексики, Південної Кореї, Саудівської Аравії, Південної Африки, Туреччини, Британії, США, а також президентку Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та голову Євроради Шарля Мішеля.

    Більше того, на саміт також запросили російського диктатора Володимира Путіна.

    Міністр закордонних справ Індії Субрахманіям Джайшанкар ще на початку червня заявив, що Нью-Делі не планує запрошувати Україну на саміт, аргументувавши це тим, що вона не є членом G20, а Росія, яка веде війну проти неї, є частиною групи.

  • В Україні хочуть декриміналізувати порнографію

    В Україні хочуть декриміналізувати порнографію

    До Верховної Ради внесуть законопроект про декриміналізацію статті 301 Кримінального кодексу України, якою передбачено позбавлення волі за ввезення творів, зображень порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання. Про це у коментарі УНІАН повідомив нардеп Максим Бужанський.

    За його словами, відповідну пропозицію робоча група готувала понад півроку.

    “Є молоді люди, які створюють акаунти на OnlyFans (сервіс платної підписки OnlyFans, де можна ділитися еротичним контентом – ред.). Вони знімають свої відео, фото, викладають і продають це. А за ними полюють кіберполіцейські, які листуються з ними під виглядом клієнтів і після цього фіксують отримання плати за ці відео та фотографії”, – розповів Бужанський.

    Після цього, каже депутат, може настати кримінальна відповідальність. Бужанський вважає, що це той випадок, коли людей карають “за нісенітницю, яка не завдає нікому шкоди”. Він також наголосив, що сервіс OnlyFans сплачує податки до бюджету, а тих, хто ним користується, садять за злочин.

    Для врегулювання цього питання на базі правоохоронного комітету парламенту було створено робочу групу на чолі з Владленом Неклюдовим. Окрім депутатів, у ній працювали представники близько 10 громадських організацій, а також прокуратури та правоохоронних органів.

    Бужанський звернув увагу на те, що відповідальність не зніматиметься за насильство, дитячу порнографію, несанкціоноване розповсюдження чиїхось особистих відео та фото, примус та торгівлю людьми.

  • Посол: Влада обговорювала чутки про те, що Ізраїль передає дані Росії

    Посол: Влада обговорювала чутки про те, що Ізраїль передає дані Росії

    Українська влада стурбована інформацією про можливу передачу Ізраїлем секретних даних із зустрічей “Рамштайн” Росії. Про це заявив посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук в ефірі “Радіо Свобода“.

    За його словами, це питання обговорювалося на конференції послів в Ужгороді на початку серпня.

    “Я можу підтвердити, що це питання обговорювалося як на конференції послів (яка проходила 3 серпня в Ужгороді – ред.), так і в кулуарах. Тобто, дійсно, є низка факторів, які варто переглянути”, – сказав Корнійчук.

    Посол також звернув увагу на те, що хоч МЗС та РНБО не підтвердили цю інформацію, її також ніхто й не спростував.

    • ЗМІ повідомляли, що РНБО планує скасувати безвізовий режим для громадян Ізраїлю, а також домогтися виключення представника цієї країни з дипломатичних зустрічей міністрів оборони у форматі Рамштайн.
  • “Заборона бити пенальті”: Посол у Німеччині прокоментував обмеження дальності Taurus для ЗСУ

    “Заборона бити пенальті”: Посол у Німеччині прокоментував обмеження дальності Taurus для ЗСУ

    Посол України в Німеччині Олексій Макєєв виступив проти обмеження дальності ракет Taurus у разі їхньої передачі Силам оборони. Про це він написав у Twitter .

    Дипломат порівняв технічне обмеження радіусу дії Taurus із забороною футболістам національної збірної виходити на чужу половину поля чи бити пенальті.

    “Які порівняння ви можете вигадати? Тільки неправильні відповіді”, – написав посол.

    Канцлер Німеччини Олаф Шольц підтвердив, що розглядається питання про технічне обмеження дальності польоту ракет Taurus для України.

  • ЗМІ: Німеччина не змінила позицію щодо постачання ракет Taurus для України

    ЗМІ: Німеччина не змінила позицію щодо постачання ракет Taurus для України

    Німеччина не постачатиме Україні крилаті ракети Taurus. Про це повідомляє видання Tagesschau з посиланням на слова офіційного представника уряду Німеччини.

    “Стан справ по крилатій ракеті Taurus не змінився”, – заявила представник уряду.

    Вона додала, що сьогодні Німеччина сконцентрована на інших пріоритетах військової допомоги Україні. Зокрема, Берлін концентрується на важкій артилерії, броньованій техніці та системах протиповітряної оборони.

    У свою чергу речник Міністерства оборони Німеччини підтвердив, що “немає жодних змін у поточному статусі передачі Taurus Україні”. Відповідну інформацію також підтвердив голова німецького оборонного відомства Борис Пісторіус.

    “Ми не єдині, хто не здійснює постачання (таких ракет – ред.). Наші американські союзники також не поставляють ці крилаті ракети”, – заявив він.

    Міністр додав, що він не бачить “наразі гострої необхідності в ухваленні рішення” з питання постачання Taurus.

  • У  Польщі заявили, що найгарячіший етап суперечки з Україною вже минув

    У Польщі заявили, що найгарячіший етап суперечки з Україною вже минув

    Голова Канцелярії президента Польщі Павел Шрот заявив, що найгарячіший етап суперечки між Польщею та Україною вже в минулому. Про це повідомляє Polskie Radio.

    Шрот зазначив, що очільник президентського Бюро міжнародної політики, міністр Марцін Пшидач отримав особисте запрошення від української сторони на переговори в Саудівській Аравії.

    За його словами, це свідчить про покращення відносин.

    «Думаю, це не єдина розбіжність між нами, і в майбутньому вони, звісно, будуть з’являтись. До цього потрібно підходити спокійно, працювати в напрямку їх розв’язання, щоб відносини між нашими країнами були добрими і ставали кращими», – зазначив Шрот.

    Предметом суперечки між Польщею та Україною стало, серед іншого, питання ембарґо на українське зерно та заява Польщі про те, що, незважаючи на припинення блокади з боку ЄС, вона продовжить заборону в односторонньому порядку.

    • Заступник міністра закордонних справ Польщі Павло Яблонський заявив, що остаточного примирення між Україною та Польщею не може бути без “врегулювання” питання Волинської трагедії.
  • Кому казати дякую

    Кому казати дякую

    Останні півтора року ми маємо питання, на яке ніхто не знає відповіді.

    Воно звучить просто: чи готовий Кремль воювати з НАТО? Від відповіді на нього залежить набагато більше, ніж ми думаємо. Зокрема наше повоєнне майбутнє.

    Особливість Північноатлантичного альянсу в тому, що з ним ніхто ніколи не воював. Ніхто ззовні не ризикував нападати на його членів. Усі військові операції проходили поза межами контуру безпеки НАТО. Для одних цей факт – найкраще підтвердження ефективності Альянсу. Для інших – привід поставити його ефективність під сумнів.

    Повномасштабне вторгнення загострило цю дискусію, і ми вже півтора року живемо у її відлуннях. По суті є два варіанти відповіді на головне питання – і кожен тягне за собою свій світоглядний обоз.

    Позиція номер один. Кремль не ризикне напасти на Північноатлантичний Альянс. Тому що боїться США, тому що вірить у солідарну оборону, тому що розуміє непорівнянність ресурсів. У рамках цієї концепції Україна стала жертвою агресії саме через те, що не встигла стати частиною НАТО. І тепер ми розплачуємось за власну короткозорість перших двох десятиліть незалежності.

    У рамках такої концепції вся допомога Заходу – це історія цінностей. Про допомогу слабкому, про боротьбу з несправедливістю, про готовність простягнути жертві руку допомоги. Західні країни жертвують нам свої ресурси, включаючи військові – із солідарності з нашою боротьбою. Ми воюємо не за них, а за себе – але в цій війні ми маємо друзів, готових виконувати роль нашого тилу.

    В рамках такого підходу наші західні сусіди не були зобов’язані цього робити. Напад на Україну – це напад лише на Україну. Так, у разі нашої поразки кордон Росії наблизиться до кордонів Альянсу, але всю другу половину двадцятого століття НАТО та СРСР вже прожили пліч-о-пліч, а тому наявність лінії зіткнення ще не означає початок війни. Наші сусіди можуть почуватися в безпеці, та їхня допомога нам пояснюється не взятими на себе зобов’язаннями, а лише етичними стандартами та вірністю принципам.

    Інша позиція полягає в тому, що війна Росії з НАТО є лише питанням часу. Що Кремль ладен спробувати на зуб західну солідарність. Що Москва зважиться на те, на що не наважився Радянський Союз – і лише український опір відтягує цей момент.

    У рамках такого підходу західна допомога Україні є елементарним розрахунком. Спроба зупинити ворога “на підступах” до кордонів Альянсу. Прагнення стесати зуби дракона, вибити найбоєздатніші російські частини, захиститися самим за рахунок мужності української армії.

    Прихильники цієї концепції стверджують, що Україна бореться за НАТО. За безпеку всіх, хто встиг вступити до Альянсу. Що наш опір дає змогу європейцям жити у безпеці й не відчувати на собі тягарів та поневірянь воєнного часу. У рамках такого підходу Україна може претендувати на будь-яке озброєння країн НАТО, а вагання європейських столиць позбавлені логіки. “Або ми захистимо вас вашою зброєю на нашій території, або захищатиметеся самі, але вже на своїй”.

    У рамках такої концепції наша країна стала об’єктом удару не тому, що залишилася останньою у кремлівському списку “доступного”, а тому, що була першою в його списку “бажаного”. Прихильники підходу переконані, що в разі успіху Москва перевірятиме на міцність Польщу та країни Балтії. Відповідно, військові поставки Україні – це історія не так про цінності, як про прагнення виграти час і зберегти “буфер”. “Ми боремося за вас і замість вас”, а тому будь-які межі вашої солідарності аморальні та нелогічні.

    Ці дві позиції приречені співіснувати та суперничати, тому що обидві ґрунтуються на припущенні. Якщо Кремль не готовий воювати з НАТО, мають рацію прихильники першого підходу. Якщо готовий – мають рацію прихильники другого. І протиріччя між двома таборами лише наростатимуть.

    Якщо НАТО в безпеці, то Україні принципово стати його частиною. Захід зберігає свій моральний пріоритет, адже допомагає Києву із солідарності та доброї волі. Західна допомога заслуговує на подяку, західні рецепти реформ мають впроваджуватися, а західна критика має враховуватися. Україна воює не за Альянс, а за себе – через те, що не встигла стати частиною Альянсу.

    Якщо НАТО під загрозою, то відносини Києва із Заходом із ціннісних переходять у прагматичні. Україна отримує право на дипломатичну жорсткість, а заразом – моральний пріоритет, адже вона встигла довести свою військову спроможність на полі бою. Будь-який сценарій закінчення війни, який не співпадає з українськими очікуваннями, пояснюватиметься недостатньою допомогою союзників. Які вирішили за рахунок України свої завдання (НАТО залишилося у безпеці), але не дали Україні ресурси, щоб вона впоралася зі своїми власними (наприклад, вихід на кордони 1991 року).

    Ми захищаємо НАТО чи НАТО допомагає нам захищати себе? Українське майбутнє безпосередньо залежить від відповіді на це запитання. Від нього залежатиме наш післявоєнний порядок денний. Рівень соціального ресентименту. Політичні програми повоєнних партій. Від нього залежатиме внутрішньоукраїнський опис війни та, зрештою, самовідчуття українських громадян.

    Ми боремося за себе чи не лише за себе? Ми мусимо бути вдячні за допомогу чи мусять дякувати нам – за захист? Наша війна стала можливою через невивчені довоєнні уроки або через одну лише географію, яка розташувала нас поруч із кровожерливим сусідом?

    Все це контури нашої майбутньої дискусії. Тієї самої, що чекає на нас, коли на зміну єдності воєнного часу прийде дроблення на політичні табори. Тієї самої, що йтиме як усередині країни, так і поза її межами. Тієї самої дискусії, що поділить нас на єврооптимістів і на євроскептиків.

    Єдиний шанс її уникнути – це Третя світова війна.

  • Головні результати саміту у Джидді

    Головні результати саміту у Джидді

    Відверто дратують наші переможні релізи у ЗМІ про мирний саміт у Саудівській Аравії. «Росію не запросили і вона програла». Так її і на війну не запрошували, вона без запрошення розпочала…

    Насправді ніяких результатів саміту нема. Більше того, їх у принципі не могло бути!

    Збираються майже сорок країн, серед яких таки економічні і політичні важковаговики як США, Китай, Індія, Саудівська Аравія, провідні європейські країни, а також країни, про які знають лише фахові географи або мандрівники, як от Союз Коморських островів. У всіх свої уподобання, інтереси, плани.

    Про що спільне може домовитися таке строкате зібрання та ще й з першого разу? Звісно, ні про що. Та й наміру такого не проглядалося.

    Тоді це було абсолютно безглузде збіговисько, як пишуть у недоімперії? Зовсім ні.

    Насправді там представники двох протилежних таборів намацували практичну можливість припинення бойових дій в Україні. Бо війна у Європі, яка залишається політично і економічно впливовим центром у світі, дуже непокоїть всіх — і колективний Схід, і колективний Захід. Тим більше, що в ній безпосередньо бере участь ядерна країна, а їй опосередковано, у вигляді допомоги Україні, протистоять ще декілька ядерних держав.

    Ситуація вибухонебезпечна в прямому сенсі. А переважна більшість країн все ж таки хочуть торгувати, а не воювати.

    Фактично у Джидді зібралися представники країн, які впливають на Росію, а також тих, хто впливає на Україну. І в діалогах вони з’ясовували, наскільки ці впливи дієві, і де ті зони компромісу між недоімперією і Україною, де ці впливи працюють.

    Зараз світ бачить практично нерухому лінію боєзіткнень в Україні. І у колективного Заходу, якій здебільшого на боці України, і у колективного Сходу, якій симпатизує Росії, зараз є велика спокуса якось зафіксувати цю лінію хоча б на декілька років. А далі видно буде.

    Росію не звали на цей форум тому, що вона згодна на заморозку бойових дій. Нащо тоді зайвий раз вислухати маячню лаврових про те, що РФ в Україні захищається проти агресії НАТО і відстоює принципи ООН?

    Поки що не зовсім згодна на заморозку Україна. Але ми ж пам’ятаємо, як Трамп готовий вирішити цю проблему: просто перестати постачати нам зброю. А що у Трампа на язиці, то у системних політиків в голові.

    Безумовно, контакти між основними учасниками саміту у Джидді продовжаться у робочому порядку. І на наступній подібній зустрічі результати у вигляді спільної заяви щодо припинення війни в Україні цілком імовірні. Не факт, що ця заява нам сподобається. Тому що в ній поруч зі співами про всіляку повагу всілякої цілісності може бути і вимога заморожування лінії фронту. А також готовність підписантів застосувати свої впливи на реалізацію цієї заяви.

    Зрада? Безумовно! Але хто зраджує? Штати? Китай? Німеччина? Індія? А може, все ж таки Союз Коморських Островів? До речі, таки форуми для того і збираються, щоб сховатися за колективною безвідповідальністю.

    Те, що я описав — це неминучість? Ні, це сценарій з великої вірогідністю. Але поламати його можуть лише українські успіхи на фронті. Час ще є, але він стрімко спливає.

  • Пентагон: Байден схвалив навчання українських пілотів на F-16

    Пентагон: Байден схвалив навчання українських пілотів на F-16

    Президент США Джо Байден схвалив тренування українських військових на американських винищувачах F-16. Про це під час брифінгу заявила заступник спікера Пентагону Сабріна Сінгх, передає Укрінформ .

    Вона нагадала, що процес підготовки українських пілотів на винищувачах F-16 очолюють Данія та Нідерланди.

    За словами Сінгх, президент Байден “дав зелене світло” старту та підтримці навчань на F-16. Проте зараз у Штатів немає офіційних заяв з приводу деталей майбутніх тренувань.

  • Що робити з “новим” російським населенням в Україні?

    Що робити з “новим” російським населенням в Україні?

    Заява рупора Путіна Дмітрія Пєскова, що Російська Федерація хоче контролювати всі українські області, які кремлівці раніше вписали до російської конституції, показує, що ця терористична держава націлена на нагнітання військової конфронтації. Москва продовжує незаконно заселяти український Крим, окуповану частину Південної і Східної України вихідцями з репресивних регіонів Російської Федерації.

    Тому вже зараз необхідно подумати над тим, що робити з цим приблудним російським населенням в Україні, яке повіривши кремлівський пропаганді про “нові землі”, переїхало на територію іншої країни, вважаючи, що прибуло туди на законних підставах.

    Після деокупації наших територій це буде жахливим і неприємним сюрпризом для тих росіян, котрих Путін використовує в ролі колонізаторів, а ті вирішили, що переїхали в Україну назавжди. Їм доведеться всім виїхати назад до Росії, залишившись без житла і грошей.

    На прикладі Криму ми можемо побачити, що розумніші й більш поінформовані серед прибульців, вже зараз намагаються продати своє житло і покинути окупований Кримський півострів. Однак це розуміють далеко не всі, путінському режиму вдається піддурити нових поселенців, спокусивши їх різноманітними пільгами та набагато вищими зарплатами для новоприбулих в Маріуполі, Мелітополі, Бердянську, Генічеську, Скадовську, Олешках, Каховці, Новій Каховці, Голій Пристані та інших містах південної частини України.

    Очевидно, що після визволення окупованих українських земель, поселенці не зможуть тут залишатися надовго. Більшість із них втечуть разом з російською армією, що відступатиме. Однак знайдуться й такі, хто апелюватиме до прав людини, міжнародного права і того, що їхати їм тепер немає куди, оскільки ніякого житла у них в Росії немає.

    Таких новоприбулих виявити у визволених українських областях буде неважко, проте, після того, як будуть підготовленні документи на виселення сучасних колонізаторів, і цей процес запуститься, потрібно виробити процедуру їхнього повернення назад до Російської Федерації.

    Можна не сумніватися, що Москва пояснюватиме, що це її споконвічні території, якими вона володіла 1000 років, тому вона має на них право. Що українці самі з’явилася на своїх територіях невідомо звідки, і що це вони там зайди, а не росіяни, які просто хотіли відродити “історичну справедливість”. Але у них з цим нічого не вийде.

    Цих російських приблуд чомусь анітрохи не хвилювало, що у Маріуполі Путін почав будувати будинки на кістках невинно вбитих громадян України. Вони, підштовхуванні своєю жадібністю і недалекоглядністю, свідомо вирішили пожити в зоні бойових дій, зовсім не думаючи, що це дешеве житло, у підсумку, вилізе для них боком.

    Російський диктатор самочинно наділив себе правом напасти на Україну, знищувати українські міста, а потім побудувавши там декілька будинків, заявляти, що все це його. І поки Путін та його злочинний режим не знищені повністю, жодна держава в Європі не застрахована від російського експансійного тероризму.

    Цікаво, як московські заброди взагалі можуть проживати поруч з українськими сусідами, які ненавидять їх за вбивство та викрадення їхніх дітей? І як вони пересуваються по російським мінним полям, які зробили ці окуповані простори непридатними для проживання протягом тривалого часу.

    Усі ці приблуди в перспективі стануть біженцями в Росії, і після поразки Російської Федерації, дуже жалкуватимуть за тим, що, повіривши путінській пропаганді, зробили “чудові інвестиції” в зоні воєнних дій. Який потрібно мати менталітет, щоб повірити Путіну, що їхні незаконні домоволодіння “застраховані” його пустими обіцянками. Це, мабуть, найгірша річ – продати свій будинок і отримати квартиру в зоні бойових дій, на землі, яка навіть не належить тобі.

    Росіяни – найбільш жорстокий і безглуздий народ у світі. Будь-яка нормальна людина в наші дні не переїде в місто, де було так багато жахливих смертей. Невже вони сподіваються, що українці колись дозволять їм надовго облаштуватися в Маріуполі, чи деінде?

    Кремль, який напав на Україну під прикриттям нібито “звільнення російськомовних”, у підсумку, “звільнив” їх від усього того, що їм належало. Росіяни отримали Маріуполь, а маріупольці отримали Сибір. Усе це можна кваліфікувати, як агресивну колонізацію та засіб для виправдання майбутніх вторгнень нібито для захисту етнічних росіян, які проживають в Україні.

    Дезінфомованість, жадібність, неуцтво – якою б не була основна мотивація цих сучасних переселенців, у той час, як їх співвітчизники прийшли руйнувати і вбивати, вони прибули для того, щоб взяти не своє. Не розуміючи того, яку ціну їм доведеться заплатити за це. Як російські громадяни можуть шукати житло на території, яка по праву належить іншій суверенній країні?

    Нинішня путінська Росія повторює досвід своїх попередників, який вони й раніше протягом століть застосовували проти України. Знищити населення шляхом депортації, голоду чи просто масових вбивств. Тоді засиляйте ці землі якомога більшою кількістю етнічних росіян, повідомляючи всьому світові, що росіяни завжди тут були корінним населенням.

    Тепер Путін робить приблизно те саме, що робив Сталін у 1932-1933 роках, коли він силою забрав весь урожай з України, прирікши на страшний голод мільйони людей, а потім надіслав росіян, щоб заволодіти майном мертвих українців. Путін, який схиляється перед спадщиною Сталіна, хоче відтворити це знову.

    У Росії ще й досі є території, що не були повністю відновлені з часів Другої світової війни, а Маріуполь – це зона повної розрухи. Путін ніколи не встигне перетворити його на “красиве місто”, вітрину “досягнень” окупаційної влади. Новоприбулі будуть змушені поспішно вшиватися звідти, як тільки до нього підходитимуть підрозділи української армії.

    Необхідно вже зараз визначити юридичний статус того пришлого російського населення, яке добровільно виконувало функцію окупації цих земель, після того, як Україна поверне їх під свій контроль. Вони також є загарбниками, як і члени терористичних військових формувань ворога, оскільки також незаконно перебували на українській території.

    Таким чином, за українськими законами, розселення російських громадян на території Півдня України, Донбасу і Криму кваліфікується як незаконне проникнення на територію України.

    Що зафіксовано в статті 331. Незаконне перетинання державного кордону Кримінального процесуального кодексу України, де чітко зазначено: “Перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів чи дозволу – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років”.

    Тому завезенні до Донбасу, Півдня України та Криму громадяни Росії або мають добровільно залишити українську територію, або нести кримінальну відповідальність, відповідно до статті 331.

    Кваліфіковані та досвідчені українські юристи-міжнародники, за допомогою юристів з країн-партнерів України, мали б вже зараз визначитися з тим, як з правової точки зору розв’язувати питання нелегітимного перебування російських переселенців на українській території. І те, яким чином організувати повернення назад до Російської Федерації незаконно поселених на Півдні України, Донбасі та в Криму російських громадян.

    На першому етапі підготовки до вирішення Україною проблеми російських переселенців, необхідно створити “Міжнародну комісію з питання незаконного поселення Росією на окупованих територіях України російських громадян”.

    До якої могли б входити юристи не тільки з України, а й зі Сполучених Штатів, Канади, Великої Британії, Польщі, Литви, Латвії, Естонії та представники ряду інших країн, котрі підтримують незалежність і суверенітет Української держави.

    А поки ця Комісія розпочне свою роботу, доцільно було б вже зараз, від імені держави Україна, подати позов до Міжнародного суду в Гаазі через незаконне перебування і поселення громадян Російської Федерації на територіях України. В якому чітко позначити вимогу – повернути всіх поселенців назад до Росії.

    Для України зараз дуже важливо винести питання російських поселенців на міжнародний рівень, оскільки окупація Півдня України, Криму і Донбасу Росією давно вже вийшла за рамки суто української проблеми.

  • Ні у Заходу, ні у Сходу немає осудного проекту майбутнього

    Ні у Заходу, ні у Сходу немає осудного проекту майбутнього

    Варто визнати, що у Заходу, куди ми всі дружно прагнемо, немає осудного і взаємоприйнятного проекту майбутнього.

    Для нас це добре видно по політиці Заходу як по відношенню російської агресії, так і по витісненню західних країн з Африки і по західній внутрішній політиці.

    Експеримент з дисциплінарним суспільством, що почався близько 500 років тому, з одного боку дав нам багато соціальних і технологічних благ, але з іншого – повністю розтоптав людину, позбавивши внутрішньої свободи і творчого початку.

    У Сходу також немає проекту майбутнього. Світ стрімко консерватизується, не пропонуючи жодних проектів.

    Мало того, український модерністський проект – провалився.

    На тлі світового попелища ідей Україна може дати світові новий проект майбутнього, звільнити західний світ від рабства дисциплінарного суспільства і прокласти новий шлях розвитку всього людства.

    Дисциплінарне суспільство стоїть на трьох китах (ідеях):

    ⁃ Людина людині вовк (в людині зла більше, ніж добра);

    ⁃ Природним станом суспільства є війна всіх проти всіх;

    ⁃ Людина – чиста дошка (Tabula rasa), народжена чистим аркушем, який заповнюється в міру знаходження в суспільстві.

    Звідси випливає тотальна недовіра один до одного і ілюзія того, що людина, держава, суспільство може бути ким завгодно і займатися чим завгодно, відкидаючи базові пристрої психіки, особливості характеру і поняття “призначення”.

    У суспільстві з набором цих ідей була побудована цивілізація з домінуючими почуттями страху і контролю.

    Ми повинні замінити ці твердження на протилежні: в людині добра більше, природним станом суспільства є комунікація і кооперація, у людини є базовий набір рис характеру і талантів, які вона може реалізувати.

    Держава повинна базово довіряти громадянину, поки він не довів протилежне, змінивши підхід на законодавчому рівні, будуючи внутрішню політику, виходячи з морального твердження, що в людині добра більше, ніж зла.

    Для цього необхідно повністю змінити підхід держави до креативного класу і покидьків, які перемогли в Україні з набуттям незалежності, створивши систему, що пожирає нас усіх.

    Основна ставка держави повинна бути зроблена на підприємця, який може творити, виробляти і заробляти в Україні, а покидьки, які за рахунок позаекономічної діяльності вигравали конкуренцію у креативних і творчих людей, повинні бути позбавлені своїх привілеїв.

    Тільки так ми можемо повернути креативних українців, які зараз відкривають свої бізнеси в Європі, дати можливість реалізувати тут свій творчий і підприємницький талант всім бажаючим, забезпечивши Україні вибухове економічне зростання.

    Зміна державного підходу спричинить зміну суспільних практик, що закладе основи нової цивілізації, де страх і контроль замінені на радість і цікавість.

  • CNN: Путін хоче затягнути війну в Україні до «повернення Трампа»

    CNN: Путін хоче затягнути війну в Україні до «повернення Трампа»

    Російський диктатор Володимир Путін має намір продовжувати війну в Україні, принаймні, до проведення призначених на листопад 2024 року президентських виборів у США. Про це повідомляє CNN, посилаючись на заяви американських урядовців.

    Співробітники служб західної розвідки, нацбезпеки та дипломати вважають, що американські президентські вибори є ключовим чинником, що впливає на рішення Путіна щодо війни. Це робить завершення війни до кінця 2024 малоймовірним, зазначає CNN.

    «Немає сумнівів», що Путін «намагається протриматися» до виборів у США, сказав один співрозмовник телеканалу з-поміж американських чиновників. Джерело в американській розвідці у свою чергу відзначило, що це «своєрідний слон у кімнаті» для США, Європи та України. За його словами, Путін знає, що йому допоможе Дональд Трамп. Співрозмовник CNN з-поміж європейських чиновників також сказав, що, на його думку, Путін має план протриматися на війні до американських виборів.

    Джерела телеканалу вважають, що Путін розглядає перемогу на виборах у США Трампа чи іншого кандидата від Республіканської партії як причину для Вашингтона скоротити підтримку України.

    Співрозмовник CNN зазначив, що цю проблему обговорювали і на саміті «Великої сімки» у Японії. Байден намагався розвіяти ці побоювання, але в Європі вважають американські вибори важливим чинником, розповіло джерело.

    У США та Європі сподіваються, що український контрнаступ зможе досягти суттєвих успіхів до американських виборів. За словами джерела CNN з-поміж європейських чиновників, перспектива затягування війни до виборів підштовхнула європейців до надання Києву потужнішої зброї, сподіваючись змінити ситуацію на фронті до 2024 року.

  • The Insider: Позов німецьких ультраправих з АдН проти постачання зброї в Україну замовив та сплатив Кремль

    The Insider: Позов німецьких ультраправих з АдН проти постачання зброї в Україну замовив та сплатив Кремль

    Німецька ультраправа партія АдН подавала судовий позов проти постачання зброї в Україну за вказівкою Кремля та на російські гроші. Про це йдеться у розслідуванні The Insider та Spiegel.

    ЗМІ вивчили зламане листування Володимира Сергієнка – пропагандиста та помічника одного з членів партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН), якого на російських пропагандистських телеканалах часто запрошують коментувати пов’язані з Німеччиною теми, і навіть представляють «німецьким політологом».

    Як зазначається, члени АдН за посередництва Сергієнка отримували з Москви тексти своїх виступів, лобіювали кремлівські ініціативи та подавали до суду на уряд ФРН.

    Гроші Сергієнко привозив до Німеччини частково готівкою, а частково через підконтрольну йому компанію.

    Повідомляється, що офіційно АдН не визнає зв’язку з Кремлем, але, як свідчить зламане листування, депутати цієї фракції не просто координували з Москвою свої дії, а й отримували прямі інструкції.

    За інформацією журналістів, одним із таких завдань була спроба зупинити військову допомогу Україні. Кремль сподівався, що АдН зможе опротестувати ці поставки через судовий позов.

    Журналісти з’ясували, що операція із судовим позовом була розрахована на чотири місяці, на її фінансування Сергієнко просив 25 000 євро на місяць, плюс 10 000 євро на місяць “на кураторські та представницькі витрати”.

    В результаті 5 липня парламентська фракція АдН подала позов до органів до Федерального конституційного суду, розгляд йде у Карлсруе у справі №2 BvE 5/23. Формальний привід для позову – постачання озброєнь не погоджено з Бундестагом, хоча німецькі закони не вимагають цього.

    Журналісти вважають, що інформація, ймовірно, стане додатковим аргументом для німецьких спецслужб, які вже розглядають Сергієнка як фігуранта справи про шпигунство.

    Водночас грошові перекази від осіб, афілійованих російською державою, АдН (наявність яких давно підозрювали, але не могли довести) підводять під кримінальну справу одразу кількох депутатів Бундестагу.

  • Блінкен: Кожен член ООН повинен сказати Москві: “Досить!”

    Блінкен: Кожен член ООН повинен сказати Москві: “Досить!”

    Державний секретар США Ентоні Блінкен під час головування на засіданні Ради безпеки ООН із продовольчої безпеки засудив перетворення Росією голоду на зброю у повномасштабній війні проти України. Про це повідомляє AFP.

    Голова американської дипломатії у виступі під час дебатів у Радбезі ООН підкреслив, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну призвело до атаки й на світову продовольчу систему.

    Згадав він і рішення Росії вийти із “зернової угоди”, яка дозволила Україні експортувати мільйони тонн продовольства зі своїх чорноморських портів. Блінкен підкреслив, що дії РФ призвели до зростання цін на зерно на понад вісім відсотків.

    “Кожен член цієї Ради, кожен член ООН повинен сказати Москві: “Досить!” Досить використовувати Чорне море для шантажу. Досить використовувати найуразливіших людей у світі як важіль впливу. Досить цієї невиправданої, безсовісної війни”, – заявив Блінкен.

  • Перша українська машина для розмінування пройшла сертифікацію

    Перша українська машина для розмінування пройшла сертифікацію

    В Україні пройшла сертифікацію перша вітчизняна машина для розмінування, розроблена харківськими фахівцями. Про це повідомляє пресслужба Мінекономіки.

    “Компанія-виробник отримала сертифікат відповідності та декларацію про відповідність, що дозволяє налагодити її виробництво та використовувати для розмінування територій”, – зазначила міністр економіки Юлія Свириденко.

    Наразі щомісяця українські виробники зможуть виготовляти дві такі машини. На сьогоднішній день в Україні працюють 20 машин для розмінування, з яких три — на Харківщині, та близько 3000 фахівців із розмінування.

    Свириденко додала, що такі машини, як розробка харків’ян, будуть корисними для Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної спеціальної служби транспорту та приватних операторів, які займаються розмінуванням в Україні.

    • Міністр оборони Олексій Резніков показав нову модель дрону, яка надійде на озброєння ЗСУ.
  • У Польщі заявили, що примирення з Україною не буде без урегулювання питання Волинської трагедії

    У Польщі заявили, що примирення з Україною не буде без урегулювання питання Волинської трагедії

    Остаточного примирення між Україною та Польщею не може бути без “врегулювання” питання Волинської трагедії. Про це заявив заступник міністра закордонних справ Польщі Павло Яблонський.

    У себе в Twitter заступник міністра опублікував “факти про польсько-українські відносини”. За його словами, Польща підтримує Україну “настільки, наскільки це відповідає її національним інтересам”. Разом з тим Яблонський закликав “поважати людей, які допомагають”.

    Заступник міністра додав, що поляки з розумінням ставляться до емоцій українців, які зазнали агресії Росії, “проте емоції можуть бути поганим порадником”.

    “Неповага до союзників не допомагає у досягненні дипломатичних цілей, наприклад, у зусиллях щодо збільшення масштабів та форм допомоги. Головною загрозою як для Польщі, так і для України залишається Росія. В Україні йде війна, розв’язана Росією, яка також загрожує Польщі. Захист від цієї загрози є нашим найважливішим спільним інтересом на даний момент. Це не означає, що між Польщею та Україною немає питань, з яких ми ще не досягли згоди. Ми говоримо про це чесно та відкрито між собою, хай і не завжди публічно”, — написав дипломат.

    Він вважає, що “підтримка України в експорті зерна на неєвропейські ринки не може здійснюватись за рахунок польського сільського господарства”. Серед іншого заступник голови польського МЗС заявив про необхідність урегулювання питання Волинської трагедії:

    “Незмінно і без жодних сумнівів: Волинська трагедія – це геноцид, скоєний 80 років тому українцями проти поляків. Без врегулювання цього злочину, розблокування ексгумації та поминання його жертв не буде справжнього польсько-українського примирення чи інтеграції України з ЄС”, – резюмував він.

    • Раніше МЗС Польщі викликало посла України через «заяви представників української влади».
  • ЗМІ: Байден хоче профінансувати зброю для Тайваню в рамках бюджету для України

    ЗМІ: Байден хоче профінансувати зброю для Тайваню в рамках бюджету для України

    Адміністрація президента США Джо Байдена планує звернутися до Конгресу із пропозицією профінансувати озброєння для Тайваню в рамках додаткового бюджетного запиту для України. Про це пише Financial Times із посиланням на джерела.

    За даними джерел, американське Адміністративно-бюджетне управління включить фінансування для Тайваню в додатковий запит у рамках зусиль щодо прискорення постачання зброї. Так, у разі ухвалення Конгресом Тайвань вперше отримає зброю через систему військової допомоги іноземним державам.

    Запит надійшов за заявою Білого дому про те, що США вперше поставлять Тайваню зброю на суму 345 млн доларів зі своїх запасів у рамках системи, відомої як “повноваження президента про скорочення”, яка використовувалася для відправки зброї в Україну.

    Можливе голосування у Конгресі щодо додаткового бюджету, який буде зосереджено переважно на новій військовій допомозі Україні, стане першою перевіркою підтримки Києва у нинішньому Конгресі.

    “Додавання додаткового фінансування для Тайваню поставить деяких республіканців у палаті представників у більш складне становище, оскільки багато хто з тих, хто виступає проти фінансування України, як і раніше, підтримують Тайвань», — сказав FT експерт з аналітичного центру Американського інституту підприємництва Зак Купер.

  • В Україні розробили дрон-камікадзе “Рубака” з дальністю польоту 500 км

    В Україні розробили дрон-камікадзе “Рубака” з дальністю польоту 500 км

    В Україні розроблено і вже застосовується барожний боєприпас “Рубака”. Про це повідомляє “Мілітарний“.

    Ударний дрон оперативно-стратегічного рівня “Рубака” є аналогом іранського Shahed-136, але конструктивно від нього відрізняється і коштує значно дешевше – всього близько $15 000 за одиницю, а його дальність досягає 500 км.

    Портал Defence Express вважає, що бойове навантаження такого дрона менше, ніж у Shahed, а носовий варіант розміщення двигуна говорить про використання готових рішень для малої авіації. Також автори видання зазначають, що у дрона, мабуть, відсутня оптико-електронна станція, тобто він наводиться за наперед визначеними координатами та має інерційну систему наведення.

    Актор Владислав Шевченко відкрив збір на 18 подібних безпілотників для ГУР, щоб вони швидше опинилися на фронті.

  • Журналістам вперше показали українські морські дрони, які атакували Крим

    Журналістам вперше показали українські морські дрони, які атакували Крим

    Телеканал CNN випустив сюжет про секретну базу Військово-морських сил України, де проводять випробування ударних морських безпілотників. До цього українські морські дрони не демонстрували публіці.

    Показаний у сюжеті морський дрон має сірий, гладкий корпус, його довжина досягає трохи більше п’яти метрів, а вузька форма нагадує широке каное. Останні версії безпілотників важать до тонни, несуть до 300 кілограмів вибухівки, мають запас ходу до 800 кілометрів із максимальною швидкістю до 80 кілометрів на годину.

    Пілот безпілотника з позивним “Акула” показав журналістам виготовлений на замовлення багатоекранний пульт керування дроном, укомплектований важелями, джойстиками, монітором та кнопками, які мають кришки над перемикачами, щоб їх не можна було випадково натиснути, з наклейками на кшталт “вибуху”.

    За словами розробника, робота над морськими безпілотниками розпочалася лише з початком повномасштабної війни. Джерела в українському оборонному відомстві підтвердили CNN, що морські безпілотники були задіяні як мінімум у двох нещодавніх атаках: на Кримський міст у липні цього року та в порту Севастополя у жовтні минулого року.

    Розробник також вважає, що може пройти від 5 до 10 років або більше, перш ніж росіяни зможуть ефективно протистояти цьому типу обладнання.

This site is registered on wpml.org as a development site. Switch to a production site key to remove this banner.