Після того, як в українських медіа з’явилися повідомлення про негласні сигнали з держдепартаменту – американські дипломати пояснювали українським колегам, до яких катастрофічних наслідків може призвести втручання офісу Володимира Зеленського у передвиборчу кампанію в США – американці перейшли до відкритих сигналів, досить рідкісного інструмента у двосторонніх відносинах.
Перший такий явний сигнал – колективний лист колишніх американських послів в Україні. Підписали всі, хто тільки міг – за винятком другого посла Вільяма Міллера і восьмого посла Джеффрі Пайєтта, що працює зараз очільником американського дипломатичного представництва в Греції. Про це пише автор на сайті “Еспресо”.
Не потрібно тішити себе ілюзіями, що це – лист відставників, які просто хочуть нагадати про себе. Американські посли, навіть і у відставці – люди системи. І це дуже різні люди, з різними зв’язками у американських політичних колах. Когось призначали президенти-республіканці, когось – демократи. Для когось посада посла в Україні була вінцем дипломатичної кар’єри, а для когось – одним з етапів. І вплив такої людини – ну, наприклад, Джона Тефта, який до посольства у Києві керував диппредставництвами у Литві та Грузії, а з української столиці вирушив до Москви – не визначається перебуванням в Україні.
Поставити свої підписи під спільною заявою настільки різних людей могло змусити тільки одне – чітке розуміння загрози для американо-українських відносин, загрози для самої України і американських інтересів у регіоні. І чітке розуміння настроїв у американському істеблішменті. Не настроїв у якомусь окремому його сегменті, а настроїв загалом. І те, що самому президенту Дональду Трампу або комусь із його родичів може і сподобатися історія із розмовами Порошенка і Байдена, нічого не змінює. У США все визначає саме система, а не чиясь сім’я або чиясь примха. Навіть якщо це примха голови держави і навіть якщо це його сім’я.
І коли досвідчені дипломати стверджують, що їх “вражають спроби втягнути Україну у внутрішні політичні процеси в Америці у контексті майбутніх виборів президента США в 2020 році. Ці зусилля сприяють помилковому і токсичному наративу, який не має підстави в реальності американо-українських відносин, може послабити відносини між США і Україною та внести розкол між двома країнами. Це не відповідає інтересам жодної з країн”, – так це не їхня особиста думка.
Це – позиція держави.
Залишилося тільки зрозуміти, чи здатний офіс Володимира Зеленського вловлювати сигнали з Вашингтону хоча б тоді, коли ці сигнали передаються відкритим текстом, вже без всяких еківоків і кулуарних дзвінків. Якщо розуміння не буде, у наших відносинах з США виникнуть серйозні проблеми, вирішувати які доведеться вже спадкоємцю Володимира Зеленського.
