Італійське видання La Repubblica повідомляє про перші деталі так званого мирного плану, над яким працює федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц
Видання вважає, що цей план, план припинення війни в Україні, став для Шольца важливим політичним завданням не тільки з погляду необхідності зупинити цю війну, але й через потребу внутрішньополітичного виживання. Тому що після очевидної поразки соціал-демократів на недавніх земельних виборах у Саксонії та Тюрингії федеральний канцлер побоюється розвалу керівної коаліції чи навіть можливості проведення нових парламентських виборів у Німеччині під тиском громадської думки. Я вже не кажу про можливість поразки на вже запланованих у 2025 році виборах до німецького Бундестагу, пише Віталій Портников для Espreso.
І якщо Шольцу вдасться стати “канцлером миру”, на думку цього італійського видання, йому, звичайно, легше буде зберегти за собою позиції справжнього політичного лідера. Однак питання не тільки в амбіціях Олафа Шольца, а в тому, як можуть виглядати мирні угоди, які дійсно припинять війну Росії з Україною.
La Repubblica характеризує їх як певний аналог нових Мінських угод, який мав би на увазі припинення вогню між двома ворожими сторонами. При цьому Україна змушена буде погодитися із тим, що частина її суверенних територій залишиться під контролем Російської Федерації.
У виданні нічого не говориться про те, яким чином західні країни, які мають погодитись із цим планом Шольца, будуть надавати гарантії безпеки Україні, і яким чином вони здатні запобігти відновленню російсько-української війни вже за короткий час. Як, до речі, це було і з цією великою війною, яка розпочалася під приводом того, що Україна, немовби не виконує Мінські угоди, але насправді мала на меті остаточне знищення української державності або ж створення у Києві “маріонеткового уряду”, який погодився б з будь-якими російськими забаганками.
Однак, є ще одне важливе питання, яке мені завжди вважається найважливішим в ситуації, коли ми обговорюємо будь-які мирні плани. Ось видання La Repubblica говорить, що Шольц намагається довести Україні необхідність таких мирних угод за будь-яку ціну. І дійсно, у федерального канцлера, тим більше, якщо він знайде підтримку серед інших західних лідерів, є чимало інструментів для того, щоб натиснути на президента України Володимира Зеленського і політичне керівництво країни. Урешті-решт, за відсутності ефективної західної допомоги, із поступками Росії змушене буде погодитись і українське суспільство.
Але найголовніше питання – а якого біса Путін має погоджуватися на мирний план Шольца? Його прессекретар Дмитро Пєсков вже підкреслив, що поки що можливостей мирного вирішення ситуації, яка склалася у зв’язку з нападом Росії на Україну, не проглядається. І попри те, що із планом Олафа Шольца російське керівництво ознайомилося тільки за повідомленнями з медіа, воно готове до будь-яких пропозицій.
Однак все це, звичайно, слова. До ситуації, поки Путін вважає, що його війська перебувають у наступі на суверенній території України й можуть окупувати принаймні ще частину української території. До того моменту, поки Путін вважає, що ракетні та безпілотні атаки його збройних сил дозволять перетворити Україну на інфраструктурну пустелю і сприятимуть подальшому виїзду українських громадян за кордони нашої країни. До того моменту, поки Путін сподівається перемогти у політичній, соціальній і демографічній війні з ненависною йому сусідньою державою, навіть якщо російським військам не вдасться захопити всю її територію, у російського лідера немає жодного приводу закінчувати цю війну.
Я вже неодноразово говорив, що єдиною реальною можливістю, яку ми можемо розглянути в якості варіанта призупинення бойових дій між Росією та Україною, є не мирні плани Шольца чи будь-якого іншого західного чи не західного політика, і не готовність України погодитися із тим, що частина її територій на довгий, невизначений, час залишиться під контролем Російської Федерації, буде вважатися росіянами власною територією, як це вже відбулося з Кримом, а також Донецькою, Луганською, Херсонською та Запорізькою областями України, анексованими російським загарбниками.
Але головна проблема саме в тому, що у Російської Федерації немає ідеї, що саме цими областями мають обмежуватися амбіції Володимира Путіна. Не заради цих територій Володимир Путін розпочинав цю війну. У російського лідера, підтримуваного своїми співвітчизниками, є набагато амбітніша мета — це завоювання всієї української території з подальшим вигнанням нелояльного населення за її кордони. Це відновлення геополітичної ролі Росії, яку Путін бачить у кордонах колишнього Радянського Союзу.
І Олаф Шольц, як і Дональд Трамп, як і будь-хто, не може запропонувати Володимиру Путіну такого варіанту, який би влаштував російського правителя. Тільки в ситуації, якщо Путін буде відчувати, що його ресурси вичерпуються, тільки в ситуації, коли він зрозуміє, що він і у наступні роки, не місяці, я підкреслюю, роки, не зможе просунутися ані на кілометр по українській території. Тільки в ситуації, якщо Путін переконається, що українці виживають і не залишають свою країну навіть за умови найбільш жорстоких російських атак на території нашої країни, у Кремлі може виникнути ідея, не припинення, підкреслюю, не припинення, а призупинення на певний період військових дій на українському фронті. Ну і, звичайно, до цього може додатися ще і ситуація із контролем України над територіями Російської Федерації, з можливістю України обстрілювати російські воєнні об’єкти, якщо Захід, звичайно, колись погодиться на те, що його зброю будуть застосовувати для знищення об’єктів на території Російської Федерації.
Ось тоді дійсно можуть виникнути передумови для попередніх консультацій, і у 20-ті або в 30-ті роки 21-го сторіччя ми з вами вийдемо на реальний варіант призупинення, а може і припинення війни Росії проти України. До цього моменту ніякого реального варіанту закінчення цієї війни не проглядається.
І Шольц, і всі інші західні політики знають, що потрібно робити для того, щоб цей варіант з’явився: надавати Україні нову зброю, давати можливість Україні знищувати об’єкти на території Російської Федерації, з наданням зброї та координат цих об’єктів, погоджуватися із новими операціями України на території Російської Федерації, дати можливість, шанс українцям вижити в умовах інфраструктурних проблем, які створюють російські атаки. А це нові й нові мільярди доларів і євро, які Захід має витрачати кожного року війни, яку Росія продовжує проти України. Ось це єдиний умовний, теоретичний, шанс, який може стати практичним, коли Путін зрозуміє, що нічого у нього не вийде, а що тільки у нього проблеми збільшуються, а не у Заходу та України. А в умовах, коли йому будуть пропонувати плани із постачаннями, це тільки буде заохочувати російського президента до продовження цієї війни й демонструвати йому, що його план щодо втоми Заходу від України та втоми українського суспільства від нескінченної війни дійсно реалізується і потрібно тільки почекати, щоб отримати під свій контроль всю Україну, і почати повноцінне відновлення Російської імперії у радянських кордонах.
