InfoResist

Tag: українські військові

  • Суд оштрафував командира за смерть підлеглого

    Суд оштрафував командира за смерть підлеглого

    Слов’янський міськрайонний суд Донецької області 17 березня визнав винним командира інженерно-саперного відділення одного з механізованих батальйонів, молодшого сержанта Андрія К., у недбалому ставленні до військової служби, яке призвело до смерті його підлеглого. Про це повідомляє Судово-юридична газета.

    Як зазначено у матеріалах справи, близько 22:00 26 лютого військовослужбовець М. повідомив Андрію К. про термінову необхідність звернутися до медичного пункту через проблеми з серцем. Втім, Андрій К. відмовився відпустити солдата до медичного пункту.

    Як наслідок, вночі солдат М. помер.

    Відповідно до довідки про смерть військовослужбовця, яка була складена 27 лютого, смерть солдата настала внаслідок «гострої коронарної недостатності».

    Під час розслідування вказаної події в діях командира відділення було встановлене порушення низки статей Статуту внутрішньої служби ЗСУ, зокрема в частині необхідності збереження життя та зміцнення здоров’я особового складу, необхідності уважного ставлення до підлеглих та їх проблем тощо.

    Стосовно молодшого сержанта був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 (недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду) Кодексу про адміністративні правопорушення.

    Андрій К. провину визнав, хоча на судове засідання все ж не з’явився.

    Відповідно до рішення суду Андрій К. був притягнутий до відповідальності у виді штрафу у розмірі 17 тис. гривень.

  • Верховний Суд: Порушення з боку ТЦК під час мобілізації – не підстава для звільнення з військової служби

    Верховний Суд: Порушення з боку ТЦК під час мобілізації – не підстава для звільнення з військової служби

    Якщо військовозобов’язаного призвали на службу під час мобілізації, то цей процес вже не можна скасувати. Навіть якщо суд визнає, що призов відбувся з порушеннями з боку ТЦК, це не означає, що військовослужбовець може повернутися до цивільного життя. Таке рішення касаційний адмінсуд у складі ВС ухвалив у справі військовослужбовця, який оскаржував свій призов.

    Позивач, звертаючись до суду першої інстанції за захистом своїх прав, їх порушення пов’язував з недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в непроходженні позивачем медичного огляду під час призову на військову службу.

    Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав протиправними дії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації і зобов’язав військову частину звільнити його з військової служби, що, на думку судів обох інстанцій, є належним відновленням порушених прав позивача.

    Однак Верховний Суд наголосив, що відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників. Водночас зобов’язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки й позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

    У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, – звільнення з військової служби – є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

    Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов’язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

    Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не приведе до поновлення такого права, тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими.

    Сам факт непроходження медичного огляду під час призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

  • Відомий військовий заявив, що ухилянти ломилися до його будинку і погрожували вбивством

    Відомий військовий заявив, що ухилянти ломилися до його будинку і погрожували вбивством

    Двоє чоловіків накинулися на відомого військовослужбовця та спеціаліста по дронах Юрія Касьянова, з вимогами пояснити, чому він носить військову форму. Про це Касьянов розповів у Facebook.

    “Учора до мене прийшли. Два дорослих хом’ячка в самому розквіті сил, нажершись самогонки, стали ломитися в мої двері з вимогами пояснити, хто я такий, чому ношу військову форму, і чому не живу в такому лайні, в якому живуть вони. Вони називали себе «побратимами» і говорили про військові дії, в яких ніколи не брали участі. Погрожували вбити. Я давно цього очікував. Хом’ячки-ухилянти, що залягли на дно в селах під Києвом, мріють поквитатися з тими, «хто винен у цій війні». Щоразу, повертаючись додому з бр-ки, я ловлю погляди цих людей, сповнені ненависті”, – заявив він.

    Військовий зазначив, що викликав поліцію, яка «зафіксувала конфлікт», і пояснила йому, що «це все горілка, чого ви хочете».

    “Ну прямо в дусі нової американської адміністрації, яка не називає агресію агресією. Але це не горілка. Це перші ластівки неминучої громадянської війни. Сьогодні ми ще викликаємо поліцію, завтра будемо діяти самі. Якщо кому цікаво – поліція Бучанського району, Макарівське відділення”, – написав Касьянов.

  • Кротевич залишає посаду начальника штабу бригади “Азов” і завершує службу

    Кротевич залишає посаду начальника штабу бригади “Азов” і завершує службу

    Підполковник Богдан «Тавр» Кротевич завершує службу в Силах оборони і залишає посаду начальника штабу 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Про це повідомляє пресслужба “Азову”.

    “Командування та особовий склад 12-ї бригади «Азов» дякує другу «Тавру» за понад 10 років відданої служби. .. Він став частиною «Азову» у 2014 році і пройшов шлях від піхотинця до командира взводу. Строгий і вимогливий, він завжди прагнув найвищого рівня дисципліни та підготовки. Друг «Тавр» брав участь у ключових бойових операціях АТО/ООС, докладав зусиль для розвитку підрозділу. У 2021 році він очолив штаб «Азову». Після початку повномасштабного вторгнення «Тавр» приймав участь в управлінні обороною Маріуполя і був надійним помічником командира”, – йдеться в повідомленні.

    Після повернення з полону у вересні 2022 року,  «Тавр» розпочав відновлення боєздатності підрозділу та його масштабування до 12-ї бригади «Азов». Він взяв дієву участь у розширенні «Азову» і координував дії бригади у боях на Запорізькому напрямку, під час літнього контрнаступу 2023 року.

    “Повернувшись до виконання обовʼязків начальника штабу бригади, «Тавр» докладав значних зусиль для забезпечення успішної оборони та контрнаступальних дій «Азову» на Кремінському та Торецькому напрямках. Друг «Тавр» не лише брав участь у ключових битвах війни, а й зробив внесок у реформування українського війська, надихаючи цивільних людей долучатися до Сил оборони”, – зазначили у пресслужбі.

  • У київській школі підлітки показали сценку про побиття військового ТЦК: відео

    У київській школі підлітки показали сценку про побиття військового ТЦК: відео

    У середній загальноосвітній школі № 309 міста Києва під час вистави підлітки показали сценку, в якій б’ють українського військовослужбовця. Про це розповів начальник управління комунікацій командування Сухопутних військ ЗСУ Віталій Саранцев, опублікувавши відповідне відео.

    За словами Саранцева, “коли в шкільних стінах діти грають у вистави про війну, це може бути способом осмислення трагедії. Але коли в сценарії з’являється сцена побиття українського військовослужбовця – це вже симптом серйозної проблеми”.

    “Це не мистецтво і не виховання, а криза розуміння, хто ворог і хто захисник. Як ми дійшли до того, що мобілізація — необхідний крок для виживання країни—став предметом висміювання на рівні шкільних заходів? Чи не тому, що дорослі самі розганяють наратив про “злочинний ТЦК”, поки справжні злочинці сидять у Кремлі?”, – наголосив він.

    Військовий попередив, що війна не прощає помилок, і однією з найбільших є підміна понять.

    “І якщо в головах українських дітей український військовий — ворог, а «втащити» йому – прояв героїзму, то всім нам – величезна жирна «двійка». Але війна «двійок» не ставить…”, – додав представник Сухопутних військ.

  • Один з кращих українських операторів FPV: На фронті загинув співзасновник “Гострих Картузів” Антон Спіцин

    Один з кращих українських операторів FPV: На фронті загинув співзасновник “Гострих Картузів” Антон Спіцин

    На фронті загинув співзасновник підрозділу безпілотних авіаційних комплексів “Гострі Картузи” Нацгвардії України Антон Спіцин. Про це повідомив у Facebook його брат Олександр.

    “Сьогодні для мене найчорніший та найтяжчій день у житті. Сьогодні мене покинув мій рідний брат. Найближча та найрідніша для мене людина. Важко писати та згадувати життя Антона, проте він жив героєм і помер героєм…. В бою отримав поранення несумісні з життям і назавжди пішов на небеса… Спи спокійно брате”, – написав він.

    Як повідомили в Центрі спеціального призначення НГУ “Омега”, Антон Спіцин воював з перших днів повномасштабного вторгнення.

    Антон народився і виріс на Харківщині. До повномасштабного вторгнення мав свій будівельний бізнес, займався благодійною діяльністю – безкоштовно викладав англійську мову дітям-сиротам, за власний кошт здійснив ремонт у дитячому психоневрологічному санаторії.

    “Ми пам’ятатимемо Антона за його корисні справи, вірність Україні, роботу на перемогу і волелюбність. Спочивай з миром, побратиме. Слава українським полеглим воїнам! Ми помстимось за тебе!”, – йдеться в повідомленні.

    Волонтер Сергій Стерненко назвав загиблого військового “одним з кращих українських операторів FPV”.

  • 153-тя механізована бригада – проблеми боєздатності ті самі що і у 155-й

    153-тя механізована бригада – проблеми боєздатності ті самі що і у 155-й

    Значна кількість звернень від військовослужбовців 153-і бригади. Причому не від тих, хто пішов у СЗЧ, а від тих, хто сумлінно продовжує виконувати бойові завдання.

    Частина військовослужбовців знаходилась на навчанні у Німеччині. Під час навчання за кордоном дезертирували лише одиниці, весь особовий склад повернувся в Україну та виїхав на фронт. Але в результаті організаційних та управлінських прорахунків почались проблеми і масове СЗЧ. Бригада, якій дали тисячі мобілізованих людей, цілий батальйон Бредлі та іншу цінну бойову техніку, не отримала необхідної кількості досвідчених компетентних командирів, не отримала дронів, не отримала забезпечення, не отримала справних машин для логістики, і замість потужного резерву стала джерелом проблем передусім для героїчних людей, які воюють попри все у її лавах.

    Воїни скаржаться на:

    1. Некомпетентне планування завдань та командування, нестача досвідчених командирів.
    2. Підготовлених бійців кілька разів забирали у процесі формування на поповнення інших військових частин.
    3. Відсутність ситуаційної обізнаності та супроводу дронами дій піхоти, відсутність антидронових систем.
    4. Нестача запчастин та ремонту БМП М2 Бредлі, якими озброєний один з батальйонів, у ротах повністю справні 2-3 БМП, інші ремонтуються.
    5. Недостатній час підготовки та злагодженості, фактично крім Німеччини повноцінного циклу підготовки в Україні не було. А підготовка в ФРН була фрагментованою та не системною. Бригада потребувала значно більш інтенсивної та системної підготовки піхоти, артилерії, операторів дронів та бойових машин.

    Дуже хочеться допомогти тим вмотивованим та стійким воїнам, які попри все виконують завдання та ведуть бої, тримають оборону. Але якщо піхота не отримає хоча б короткої якісної підготовки, якщо не будуть висунуті та підготовлені лідери малих груп, дива не станеться. Бригада сточиться як і усі ці 140ві, 150-ті, яким не виділили ні готових командних кадрів ні часу на їх підготовку.

    Зараз ОК «Північ» та ОТУ «Донецьк» ухвалили рішення про посилення бригади підрозділом дронів, інструкторами. Але минуло дуже багато часу, і значні втрати за цей час

    Усі ці проблеми не складно було передбачити, але організація, підготовка, застосування знов сформованих бригад в цілому знаходиться на незадовільному рівні. Відповідальності ніякої , хоча швидка витрата безцінних резервів мобілізованих – це сильний удар по фронту. І старі бригади не поповнили, і замінити їх тепер не можна. А люди та ресурси витрачені.

    Такі знов сформовані бригади мають включатись до складу досвідчених боєздатних військ, а не вводитись у бій самостійно всього після кількох місяців хаотичної підготовки. У складі досвідчених військ нові мобілізовані за кілька місяців змогли б навчитись війні на усіх рівнях.

  • Forbes: Вже друга за місяць українська бригада розпадається під час розгортання під Покровськом

    Forbes: Вже друга за місяць українська бригада розпадається під час розгортання під Покровськом

    Вдруге за місяць новостворена бригада української армії розпадається під час розгортання на передовій, цього разу йдеться про 157 механізовану бригаду. Про це повідомляє Forbes.

    «Ця новостворена бригада не пройшла необхідної бойової підготовки, – розповів Громадському родич військовослужбовця 157-ї механізованої бригади, – але її одразу ж відправили в найгарячіші точки», в тому числі в обложене місто-фортецю Покровськ на сході України.

    Як пише видання, новостворені бригади ЗСУ, зокрема 155-та і 157-ма, почали розпадатися ще до того, як дісталися Покровська.

    Через відсутність досвідченого ядра, що могло б підтримати новобранців, нові підрозділи демонструють низьку бойову ефективність. Один з офіцерів бригади зазначив, що для формування ядра необхідно “в ідеалі до 30 досвідчених хлопців”, до яких приєднуються нові люди. У 157-й механізованій бригаді “всі нові”, додав співрозмовник.

    Недоліки в підготовці призвели до того, що солдати часто залишають позиції, а бригади розпадаються. У результаті командування змушене розформовувати такі бригади, приєднуючи їхні підрозділи до досвідчених частин.

    Критики наголошують, що проблема полягає у пріоритетах та управлінських рішеннях Генштабу. Замість створення нових підрозділів солдатів можна було б додавати до вже існуючих бригад, що мають бойовий досвід. “Чому б не поповнити давно створені бригади?” – сказав у коментарі Громадському один військовий.

    “Проблема в організаційній та лідерській невдачі”, – вважає засновник аналітичної групи Frontelligence Insight в Україні Татарігамі. Лідери в Києві, очевидно, прагнули довести своїм іноземним союзникам, що вони все ще мають живу силу та політичну волю, щоб розширити українську армію та підтримувати боротьбу проти російських загарбників.

    Попри ці виклики, є надія на покращення. Після розпаду 155-ї бригади президент Володимир Зеленський зупинив формування нових бригад і наказав направляти новобранців до існуючих частин. Однак, ця ініціатива надійшла занадто пізно для 157-ї механізованої бригади.

    “Можна лише дивуватися, чому вище командування ігнорує ці питання, і сподіватися, що бригади, які залишилися ще не розгорнуті, а саме 156-та, 158-ма та 159-та, зможуть навчитися на цих помилках”, – заявили у Militaryland.

    • Речник Генерального штабу ЗСУ Дмитро Лиховій пояснив, що створення нових бригад є необхідним через збільшення чисельності ворога та протяжності лінії фронту.
  • Покарання за помилки генералів та офіцерів не повинно руйнувати армію

    Покарання за помилки генералів та офіцерів не повинно руйнувати армію

    Сьогодні ми бачимо публічне затримання українських офіцерів. Їм інкримінують ряд звинувачень повʼязаних із неналежним виконанням своїх службових обовʼязків. Вражає те, як відбулося саме затримання та засідання в суді. Вражає ставлення до офіцерів. Хочеться вірити, що суд підійде до цих справ обʼєктивно та виважено, глибоко розбереться із всіма причинами та наслідками, будуть зроблені правильні висновки в інтересах підвищення нашої боєздатності і що на меті – дійсно розібратись і покращити військову систему, виправити помилки, а не призначити крайніх в наших поразках.

    Засудження генералів та офіцерів під час війни за недбалість та прорахунки в ухваленні рішень сьогодні набуло гостроти. Наслідком може бути як і позитив, так і негатив для війська, держави та країни в цілому. Засудження можуть, при правильному підході, зміцнити правосуддя, однак вони можуть і послабити фронт. З одного боку це сигнал про відповідальність іншим, а з іншого – підрив довіри між армією та державою, зниження військового духу та ефективності командування.

    Щодо негативу, по-перше, засудження командирів може суттєво підірвати моральний дух, створити атмосферу страху серед інших офіцерів і генералів. В результаті, через побоювання кримінальної відповідальності за можливі помилки, військові лідери можуть уникати рішучих дій, які так необхідні сьогодні. Це може знизити ініціативність та готовність брати на себе відповідальність у критичних ситуаціях.

    Тут необхідно памʼятати, що війна – це сфера постійної невизначеності, хаос, де неможливо прорахувати всі наслідки, а помилки є неминучими. Під час війни у В’єтнамі армія США зіткнулася зі значною критикою за невдачі, однак масштабних судових процесів проти командирів не було. Вище командування уникло прямого переслідування генералів та старших офіцерів, бо стратегія ведення війни виявилася хибною. Натомість зусилля були зосереджені на аналізі помилок для недопущення їх у майбутньому. Якщо ми будемо карати наших офіцерів за кожне хибне рішення, це може викликати ефект “заморожування”, коли командири будуть ухилятися від ініціативи, побоюючись наслідків. Це особливо небезпечно в умовах, коли росіяни діють агресивно й непередбачувано, коли зброя, способи дій та тактика змінюються так швидко, що перемагатиме той, який швидше адаптується до нових умов, іншими словами той – який не боїться помилятися.

    По-друге, військовослужбовці можуть сприймати такі дії як несправедливість. Це, в свою чергу, підриватиме довіру до системи правосуддя та політичного керівництва держави.

    По-третє, під час війни командири, лідери є ключовими фігурами і будь-які зміни чи усунення з посад можуть дестабілізувати командні ланцюги, особливо якщо немає краще підготовлених замін, а з цим у нас точно тепер є проблема.

    По-четверте, ворог може і буде використовувати ці історії у своїй пропаганді. Це може стати потужним інструментом в його руках для деморалізації як наших військових, так і суспільства.

    Нарешті, засудження на основі недостатньо обґрунтованих звинувачень може стати небезпечним прецедентом та прикладом “полювання на відьом”. У військових умовах нерідко буває дуже важко об’єктивно оцінити, чи міг командир вчинити інакше. Часто притягнення військових до відповідальності може бути зумовлене не реальними злочинами, а політичними цілями. Війна – це час, коли уряд стикається з великим тиском суспільства. У пошуках “винних” влада може використовувати суди як інструмент задоволення громадської думки, навіть якщо це шкодить армії. Прикладом того, як політично мотивоване переслідування військових може мати катастрофічні наслідки є Сталінські чистки, під час яких було знищено значну частину командного складу Червоної армії. Багато талановитих офіцерів були репресовані, що значно послабило боєздатність країни в перші роки війни.

    Говорячи про іншу сторону, варто відмітити наступне.

    Перше, притягнення до відповідальності може продемонструвати, що навіть у складні часи є верховенство права, а посадові особи несуть відповідальність за свої дії або бездіяльність.

    Друге, якщо йдеться про реальну недбалість або злочинну бездіяльність, це може стати сигналом для інших офіцерів діяти відповідально і чесно. При цьому, громадяни, які вимагають справедливості, можуть відчути, що їхні вимоги враховуються, а держава діє в інтересах суспільства. Під час війни в Лівані в 2006 році, командувач сухопутних військ Ізраїлю Уді Адам став об’єктом критики за нерішучість і неефективне керівництво. Хоча він не був притягнутий до кримінальної відповідальності, його відставка стала уроком для інших командирів: система показала, що недбалість чи помилки у плануванні мають наслідки. Це дало поштовх для реформ, що зміцнили обороноздатність Ізраїлю. Зараз Україна переживає історичний момент, коли ефективність і прозорість військової системи визначають її майбутнє. Тому, якщо військове керівництво буде нести відповідальність за свої дії, це зміцнить довіру людей до держави й армії.

    Третє і найголовніше, знову ж таки, при правильному підході, якщо процес є прозорим і справедливим, це може сприяти вдосконаленню системи командування та зменшенню ризику повторення помилок. До прикладу, у багатьох країнах воєнні прорахунки аналізуються після завершення конфлікту, коли можна оцінити події без емоційного навантаження. Це дозволяє розмежувати злочинну недбалість від стратегічних прорахунків. В ході Першої світової війни британський генерал Дуглас Хейг був широко критикований за величезні втрати під час битв на Соммі та Пашендейлі. Його звинувачували у використанні неефективних, застарілих тактик, що коштувало життя сотням тисяч солдатів. Однак судового переслідування не було. Лише після війни уряд провів оцінку його дій і визнав, що деякі рішення, хоч і суперечливі, були єдино можливими в умовах тогочасної війни.

    У війні проти Росії за незалежність та існування України на перший план виходить не лише бойова міць, але й здатність ефективно керувати військами та приймати правильні рішення. При цьому здатність навчатися на помилках є критично важливою. Проблема слабких управлінських здібностей частини генералів і старших офіцерів часто обумовлена недоліками військової освіти та системними проблемами, що є викликом для держави, для нас. Відповідно, нам треба діяти в таких ситуаціях тільки так, щоб зміцнювати військо, а не руйнувати його.

    Проблеми військової освіти і підготовки

    У багатьох арміях світу професійна підготовка лідерів (командирів) є основою бойової ефективності війська. Україна, як і багато інших пострадянських країн, успадкувала систему військової освіти, орієнтовану на радянські підходи, які часто ігнорують гнучкість, сучасну тактику, критичне мислення та ініціативність. Війна, яка триває з 2014 року, а особливо з 2022 року, продемонструвала нагальну потребу у зміні цих підходів.

    Ізраїль, перебуваючи у постійній війні, зробив військову освіту одним із пріоритетів. В ізраїльській армії командири навчаються діяти автономно, ухвалювати рішення в умовах невизначеності та нестачі ресурсів. Наприклад, офіцери Ізраїлю систематично проходять якісні курси підвищення кваліфікації навіть під час воєн. Важливим елементом є обмін досвідом після кожного бою, кожної операції, щоб мінімізувати повторення помилок. Тому нам необхідне запровадження такої системи військової освіти та підготовки, яка фокусується на сучасній тактиці, управлінні ресурсами в умовах дефіциту та розвитку ініціативності на всіх рівнях командування. Нам необхідно навчатися під час війни, навчатися постійно і якісно. Ми маємо регулярно проводити тренінги для командирів прямо на фронті, де можливий обмін досвідом і розбір реальних ситуацій. Особливо важливим є використання досвіду країн НАТО для оновлення підходів в навчанні та формуванні нової “learning culture” у війську. Детальніше можна прочитати тут.

    Працювати над помилками, а не карати за них

    Під час війни навіть навіть найкращі командири допускають помилки, особливо в умовах дефіциту ресурсів або переваги противника в чисельності. Помилки потрібно аналізувати, але покарання за них не повинно руйнувати армію. Після провалу операції в Сомалі у 1993 році (битва в Могадішо) військове командування США не карало офіцерів. Натомість було проведено масштабний аналіз, внаслідок якого американці переглянули свої тактичні підходи до проведення спецоперацій. Це дало змогу уникнути подібних прорахунків у майбутньому.

    Про Аналіз післядії (After-action review) в нас тільки лінивий ще не говорив. Нам просто вкрай необхідно використовувати цей інструмент на всіх рівнях. Після кожного бою, кожної операції створювати групи, комісії для аналізу дій командирів, визначення причин успіхів і невдач. Що стосується кримінальних справ, то вони мають відкриватися лише у випадках свідомої службової недбалості або зради, а не через прорахунки у складних умовах.

    Ну й останнє, але не менш важливе, необхідно забезпечувати офіцерів ресурсами, технікою та інформацією, щоб вони могли успішно виконувати завдання. Брак координації, низький рівень взаємодії між підрозділами або навіть командуваннями призводить до нерозуміння цілісної картини, а відтак – загрози, що веде до недостатньо ефективних дій.

    Зміцнення довіри між армією та державою

    Довіра між військовими і політичним керівництвом є фундаментальною основою успіху на війні. Якщо командири бояться політичних переслідувань, службових розслідуваннь, покарань за помилки, це руйнує боєздатність армії. Під час Другої Світової війни, Вінстон Черчилль навіть у найкритичніші моменти не руйнував довіру до генералів. Коли британські війська зазнали поразки у Франції в 1940 році, Черчилль не звинувачував командування, а зосередився на консолідації зусиль для майбутнього контрнаступу. Тому нам краще зосередити зусилля на тому, щоб розповісти суспільству про всю складність війни. Політичне керівництво має пояснювати людям, що помилки під час війни неминучі, але вони не означають зраду чи недбалість. Також треба обʼєктивно аналізувати дії командирів для того щоб розуміти прорахунки на вищому рівні, треба не перетворювати це все на судилища. Тим більше – публічні судилища, принижуючи гідність своїх воїнів і даючи ворогу можливість доєднатись до цього. Важливо також нагороджувати успішних командирів та робити визнання їхнього внеску, що мотивує інших до якісної роботи.

    Як висновок, Україна має унікальний шанс трансформувати свою армію під час війни. Важливо пам’ятати, що сила військового керівництва залежить не лише від професіоналізму, але й від довіри до нього. Карати за прорахунки під час війни, а особливо без глибокого аналізу – це ризикована стратегія, яка може послабити бойовий дух і командну ефективність. Замість цього варто інвестувати у військову освіту, аналіз помилок і зміцнення довіри між державою, армією та суспільством. Лише таким чином можна побудувати армію, здатну не лише перемагати, а й забезпечувати мир на десятиліття вперед.

  • Міноборони запускає цифровий рейтинг бойової ефективності командирів

    Міноборони запускає цифровий рейтинг бойової ефективності командирів

    Міністерство оборони України запускає цифровий рейтинг бойової ефективності командирів. Про це повідомила у Facebook заступниця міністра оборони України Катерина Черногоренко.

    “Сьогодні Уряд підтримав Постанову, завдяки якій командири будуть подавати звіти про ураження ворога у Армія+. Це можна буде зробити дуже просто, за кілька хвилин. А головне — без жодних паперів. До такого звіту можна прикріпити підтвердження з бойової системи DELTA. Потім усі дані потраплять до Генерального Штабу”, – пояснила вона.

    За словами Черногоренко, таким чином буде створено великий єдиний дашборд знищення ворога, який допоможе аналізувати результативність підрозділів і війська загалом.

    Вона наголосила, що звіти допоможуть оцінювати не тільки ефективність військових, а й техніки і боєприпасів, а також краще розуміти, яку зброю і куди необхідно виготовляти і постачати у першу чергу.

    “Це революція і поштовх до великих змін у війську, коли рішення ухвалюватимуть за принципом data-driven, а не з голови”, – додала заступниця міністра.

  • Чмут пояснив, чому сиплеться фронт

    Чмут пояснив, чому сиплеться фронт

    Для просування на східному фронті російські окупанти використовують тактику “просочування” малими групами, метр за метром витісняючи українських військових. Про це в інтерв’ю “Українській правді” розповів керівник благодійного фонду «Повернись живим» Тарас Чмут.

    Він зазначив, що росіяни масштабують свої сильні сторони, а Сили оборони не можуть вирішити проблеми зі своїми слабкими сторонами.

    “Росіяни закидують нас коригованими авіаційними бомбами. На жаль, немає очевидного рішення цієї проблеми. Росіяни закидують піхотою, використовують тактику просочування, вони вдало використовують бронетехніку для масштабування цього просочування. Що мається на увазі? Малі групи піхоти, 3–5 людей і мінімум усього: одна рація, вода, автомат, без захисту. Задача – просто дійти до посадки або, наприклад, до населеного пункту і сховатися в підвалі десь, сидіти й нічого не робити”, – розповів Чмут.

    Когось, за його словами, українські бійці  знищують, “а один – два доходять”. “Вони накопичуються, а потім в один момент починають наступ з двох боків – з тилу і по фронту. Десь ми відбиваємо, десь втрачаємо позиції, але повертаємося на них, а десь вимушені відступати. І так метр за метром, посадка за посадкою, село за селом росіяни витісняють нас”,  – додав керівник «Повернись живим».

  • Офицер НГУ Пономаренко прокоментував обурення польського міністра через прапори УПА на Rosomak

    Офицер НГУ Пономаренко прокоментував обурення польського міністра через прапори УПА на Rosomak

    Офіцер бригади НГУ “Азов” Роман Пономаренко прокоментував слова міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша, який назвав провокацією червоно-чорні прапори УПА на поставлених Україні бронетранспортерах Rosomak. Про це Пономаренко написав у своєму телеграм-каналі.

    “Польський міністр оборони не знайшов нічого кращого, як публічно обуритися використанню українськими військовими червоно-чорного прапора на польських БТР «Росомаха» у складі ЗСУ на фронті. Зіграв на темі «історичної війни Польщі з Україною», ще більше підняв градус неприйняття України в польському суспільстві, здобувши на тому порцію дешевої популярності. При цьому його зовсім не цікавить, де саме ця польська техніка використовується, і які задачі виконує. В тому числі, стримує російські орди подалі від польського кордону”, – написав військовий.

    Пономаренко нагадав, як “Вінстон Черчилль, один з найбільших антикомуністів в історії, в Другу світову поставляв британську військову техніку в Радянській Союз”. “І при цьому не обурювався в «Таймс», що на ній малювали радянську комуністичну символіку. І жоден інший британський міністр чи генерал так само. Бо на відміну від нинішніх політиків мислили на перспективу і добре розуміли, яку роль радянська Червона армія грає в антигітлерівській коаліції та обороні Великої Британії”, – додав він.

    “Повертаючись до польського міністра не варто казати про недалекоглядність поляків – в своїй історії вони її ніколи не мали. В їхній парадигмі все чітко та зрозуміло: Польщі потрібна слабка Україна, куди можна буде збувати польські товари, отримувати звідси дешеву робочу силу та нав’язувати своє світоглядне бачення. Теоретична українська поразка у війні для них сприймається не через тезу «Польща стане наступною жертвою Росії», а як можливість чужими руками прибрати потенційного конкурента на роль регіонального лідера”, – резюмує офіцер бригади НГУ “Азов”.

  • Головний сержант Фірсов: Практично всі дрони, які ми отримуємо від держави, потрібно переробляти

    Головний сержант Фірсов: Практично всі дрони, які ми отримуємо від держави, потрібно переробляти

    Головний сержант взводу ударних БПЛА 109-ї бригади ТрО Єгор Фірсов заявив, що військовим доводиться переробляти практично всі дрони, які постачає держава. Про це він сказав в інтерв’ю Цензор.НЕТ.

    “… практично всі дрони, які ми отримуємо від держави, потрібно переробляти. Це, по-перше, час. По-друге, гроші. Добре, що наш підрозділ, як ми кажемо, з “багатої сім’ї” (посміхається. – ред.), то ми можемо собі дозволити спонсорську допомогу. Уяви: підрозділ шукає спонсорів! Такі реалії сучасної української війни. Адже треба окремо купити комплектуючі, паяльники, модулі, антени тощо. Крім того, потрібні відповідні знання”, – зазначив Фірсов.

    Він вважає, що необхідно створити систему, в якій би бригади, військові частини самі собі замовляли БПЛА.

    “Можливо, не купували, але самостійно обирали характеристики у виробників. Наприклад, скільки потрібно денних та нічних дронів, скільки на сім, десять чи п’ятнадцять дюймів, на яких частотах мають працювати. Щоб все це прописували, а виробники виконували конкретне замовлення. Інакше ми просто втрачаємо час та додаткові ресурси”, – сказав військовий.

  • Понад 70 тисяч загиблих військових: Бутусов озвучив дані, які Генштаб начебто передав Зеленському

    Понад 70 тисяч загиблих військових: Бутусов озвучив дані, які Генштаб начебто передав Зеленському

    Генеральний штаб ЗСУ нібито надав на Ставці верховного Головнокомандувача інформацію про 105 тисяч загиблих і зниклих безвісти українських військових. Про це сказав під час стріму головний редактор “Цензор.НЕТ” Юрій Бутусов.

    “На жаль, наші безповоротні втрати у війні, вони дійсно становлять, за тими даними, які Генеральний штаб передав на Ставку верховного Головнокомандувача. Якщо рахувати загиблих і зниклих безвісти разом, становлять близько 105 тисяч військовослужбовців. Понад 70 тисяч визнаних людей загиблими і 35 тисяч зниклих безвісти. Я думаю, що західні журналісти отримали ту саму інформацію, яка зараз лунає у наших кабінетах”, — сказав Бутусов.

    • The Economist наводив оцінку в 60-100 тис. загиблих солдатів ЗСУ і 400 тис. поранених.
    • Кілька днів тому президент Володимир Зеленський заявив, що на війні загинули «набагато менше ніж 80 тис. військовослужбовців».
  • FT: Щомісяця 12 українських чоловіків тікають із військових навчань у Польщі

    FT: Щомісяця 12 українських чоловіків тікають із військових навчань у Польщі

    У 2024 році дезертирувало більше українських солдатів, ніж за попередні два роки війни. 12 чоловіків щомісяця тікають із військових навчань у Польщі. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на джерела.

    Як зазначає видання, з січня по жовтень цього року українські прокурори відкрили 60 тисяч справ проти військових за залишення своїх позицій, що майже вдвічі більше, ніж у 2022 і 2023 роках разом узятих. У разі визнання винними чоловікам загрожує тюремне ув’язнення терміном до 12 років.

    Деякі військові користуються можливістю відправлення в закордонні тренувальні табори в союзних країнах, щоб дезертирувати.

    Близько 12 осіб щомісяця втікають із військових навчань у Польщі, сказав представник польської служби безпеки на умовах анонімності. Міноборони Варшави передало українській владі питання щодо дезертирів.

    FT пише, що наприкінці жовтня сотні піхотинців 123-ї бригади залишили свої позиції у Вугледарі на Донеччині. Вони повернулися до своїх домівок у Миколаївській області, де деякі з них влаштували акцію протесту, вимагаючи більше зброї і тренувань.

    “Ми приїхали [до Вугледара] з автоматами. Говорили, що буде 150 танків, а їх було 20… і нічим нас прикрити”, – розповів виданню офіцер 123-ї бригади, який говорив на умовах анонімності. Він також заявив, що за три роки війни в його підрозділі не було жодної ротації.

    За даними місцевої влади, деякі з дезертирів 123-ї бригади з того часу повернулися на фронт, інші переховуються, а деякі перебувають у досудовому ув’язненні.

  • The Economist оцінив втрати України у війні з Росією

    The Economist оцінив втрати України у війні з Росією

    Втрати Україні у війні можуть становити щонайменше 60−100 тисяч загиблих військових. Можливо, ще 400 тис. бійців отримали важкі поранення і більше не можуть воювати. Такі підрахунки зробило видання The Economist.

    The Economist підкреслює, що цифри дуже важко перевірити незалежно. Оцінки базуються на даних зі звітів розвідувальних агентств, посадових осіб Міністерства оборони, дослідників і розвідданих із відкритих джерел, які просочилися або були опубліковані.

    Зазначені втрати, ймовірно, не включають зниклих безвісти солдатів, вказує видання.

    Також аналітики посилаються на дані сайту UA losses, який стверджує, що з 24 лютого 2022 року загинуло щонайменше 60 435 українських солдатів. Згідно з підрахунками, понад 0,5% довоєнного населення України чоловіків боєздатного віку (18−49 років) було вбито внаслідок вторгнення РФ.

    При цьому The Economist не вважає зазначені дані вичерпними і припускає, що реальні цифри ще більші.

    «Якщо припустити, що від шести до восьми українських солдатів отримують важкі поранення на кожного вбитого в бою, то майже один із двадцяти чоловіків боєздатного віку гине або занадто [серйозно] поранений, щоб продовжувати битися», — ідеться в матеріалі.

    Щодо втрат військ РФ, то, за оцінкою The Economist, опублікованою в липні 2024 року, загинуло близько 106−140 тисяч російських окупантів. Видання зазначає, що дані про українські втрати зібрати складніше, оскільки союзники «неохоче надають оцінки».

    Кількість загиблих з обох сторін перевищила кількість жертв серед солдатів у війнах у В’єтнамі та Кореї разом узятих. Оцінки втрат у війні РФ проти України швидко наближаються до втрат США у Другій світовій війні. А російські втрати в Україні перевищили загальну кількість загиблих солдатів РФ за всі війни країни з 1945 року разом узяті.

  • Переведення у ЗСУ: Як змінилася ситуація за Сирського

    Переведення у ЗСУ: Як змінилася ситуація за Сирського

    Переводи з частини в частину для війсковослужбовців – це одна з ключових проблем армії.

    Почув типову історію. Сержант-контратник, кваліфікований артилерист, з військової родини, кілька років служби, з початку великого вторгнення воював бездоганно, був правою рукою комбата та старшого офіцера батареї, жодних зальотів. А потім комбата замінили. І новий командир, м’яко кажучи, не відповідав своїй посаді. Звітність та доповіді в першу чергу, а як батарея стріляє, хіба когось це турбує? Сержант приніс відношення на перевод в іншу частину, де його дуже хотіли забрати на аналогічну посаду. Комбат відношення порвав, потім порвав друге, потім третє. А коли сержант приніс рапорт на відпустку, то йому замість законої відпустки комбат передав наказ на перевод звичайним стрільцем у нову піхотну бригаду.

    Сержант самовільно залишив частину та службу взагалі.

    У нас великі втрати від СЗЧ. Військове команування нічого не робить, щоб вирішити проблему.

    Перевод солдата чи сержанта треба тривалий час узгоджувати на рівні самого головнокоманлувача ЗСУ! Це не перебільшення та не жарт. При Залужному це було дуже хаотично та проблемно, але все ж таки не рідко вирішувалось при наявності зв’язків. При Сирському стало в цьому плані гірше – переводи стали взагалі рідкістю, і ніяких варіантів у переважної більшості людей нема.

    Тепер якщо вмотивований воїн не хоче служити з некомпетентними командирами, хоче бути в іншій команді, де він може реалізуватись, йому треба йти у СЗЧ, треба списуватись за сімейними обставинами, через медичні показники, витрачати на процедури багато місяців та нерідко навіть платити хабарі! А у багатьох людей це викликає відчай і злість і вони на тривалий час взагалі залишають армію.

    І цей феодалзім військове командування заохочує. Людям показують, що керівники розпоряджаються підлеглими як власним ресурсом.

    Нормальна організаційна робота по комплектуванню, коли людей переміщують для досягнення певних цілей, для посилення боєздатності, в нашій армії перетворилась у якесь абсурдне кріпацтво, коли все залежить від настрою та стосунків різних начальників, яких результат, знищення ворога та долі свої бійців взагалі не цікавлять, а цікавить тільки свої дрібні амбіції.

    На жаль, у нас відсутня Ставка Верховного головнокомандувача, відсутній міністр оборони, відсутній парламентський комітет по обороні як органи, які можуть реагувати на проблеми, впливати на порядок управління та організації та ефективно контролювати військове керівництво. Ми втрачаємо час, ми втрачамо людей, і навіть поразки на фронті не примушують поки що визнати та виправити очевидні управлінські та організаційні помилки.

  • Скандал з радником генерала Павлюка: Бійці “Асгарда” кажуть, що їх підрозділ намагаються знищити

    Скандал з радником генерала Павлюка: Бійці “Асгарда” кажуть, що їх підрозділ намагаються знищити

    Бійці підрозділу “Асгард” заявили, що попри заяву Сухопутних військ ЗСУ про розпочате розслідування, зараз тривають дії, які є прямою реалізацією погроз Олександра Дмітрієва “Тихохода” про “ламання через коліно”. Про це йдеться у зверненні бійців в соцмережах.

    Військові закликали поширювати інформацію про “неправомірні дії Дмітрієва”, “який працює на знищення підрозділу як такого”.

    Бійці заявили, що попри заяву Сухопутних військ про розпочате розслідування, наразі не було жодних викликів та пояснень. Натомість командири роти активно отримують усні накази щодо переміщення особового складу підрозділу поодинці до різних відділень роти з подальшим недоцільним їхнім використанням.

    “Такі дії є прямою реалізацією погрози Дмітрієва про «ламання через коліно» одного з найефективніших підрозділів ASGARD через небажання військових примусово знаходитись в сумнівному проекті «ОЧІ». Бо ми — не проект, і не приватна власність «рішали» Дмітрієва, а боєздатний військовий підрозділ”, – йдеться в заяві військових.

    Бійці також закликали не допустити знищення їхнього ефективного підрозділу Дмітрієвим.

    • Підрозділ “Асгард” заявив, що Олександр Дмітрієв без повноважень віддавав незаконні накази, принижував та погрожував. Командувач Сухопутних військ Олександр Павлюк відреагував на звернення військовослужбовців і заявив, що ініціював службове розслідування, аби встановити реальні факти і обставини та належну правову оцінку подій, про які розповіли військові.
  • Дві новини

    Дві новини

    Дві новини, на які я натрапив в один день.

    Перша – білгородська область виплачуватиме 31 тисячу доларів підйомних тим, хто підпише контракт з армією рф та піде воювати в Україну .

    Друга – порівняння заробітньої платні військовополоненого рф в українському полоні – 1500грн, з курсантом війьсковослужбовцем України – від 620 до 790 грн.

    Вже не знаю, яким чином можна продовжувати так низько та безпринципно плювати на своє населення та військовослужбовців,які фактично дають всім українцям право на існування . Кожен раз, коли я впевнений, що нічого в цьому світі мене більше не здивує- або політики, або вище військове керівництво просто ніби каже «холд май бір» і плює в лице всім військовим в першу чергу.

    Але все ж таки, як ви бляха мене дістали, як же ж всі ви мене бісите. Прекрасний вигаданий персонаж Алана Мура Ророшах казав так : « Ліберали, інтелектуали, солодкоголосі балакуни…».

    Більшість нардепів, котрих ви обрали, тільки і пиз*ять про проблеми, але по факту роблять мінімум( або ніхіба)- бо бояться втратити посади, кормушки, статки. Для них це гра в картковий будинок з Кевіном Спейсі . Кожен переслідує власні інтереси, але не інтереси держави.

    Чи достойні ви того, що виборює вам кожен день українська армія? Втім, не дивлячись на мою, як мені здається логічну агресію, так сталось ,що: як немає тих, хто серйозно береться за вирішення проблеми з відповідальністю вищого військового керівництва, так і немає тих, хто глобально береться за боротьбу захисту інтересів та престижу курсантів військовослужбовців. Так, є невеличкі групи самих курсантів, котрі борються самі за себе в тому числі та окремі військовослужбовці, проте ресурсів ( в тому числі медійного) їм не вистачає.

    Це іронічно доречі, ви всі так любите критикувати оон ,що воно «стурбовано», а самі шо? Що зробили після того, як прочитали цю новину? Може петицію створили, може написали депутатське звернення, може вивчили це питання і знайшли методи його вирішення? Як кажуть в англомовних країнах «shame on you”. Але ж солдат 18 років не винен ,що ви такі безвідповідальні . Факт залишається фактом- генералам і більшості українського суспільства по*уй в даній ситуації на курсантів. А тим, кому не по*уй і хто знає ,як можна виправити дану ситуацію, напишіть мені в приватні. Якось качнемо з вами цю історію.

  • Кабмін дозволив військовим частинам напряму мобілізувати добровольців

    Кабмін дозволив військовим частинам напряму мобілізувати добровольців

    Військові частини отримали право проводити мобілізацію резервістів та військовозобов’язаних, які добровільно бажають служити під час мобілізації. Відповідну постанову ухвалив Кабінет Міністрів, повідомляє пресслужба Міноборони.

    Відтепер військовозобов’язані та резервісти-добровольці можуть обрати військову частину для служби без звернення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

    Командири військових частин отримують повноваження безпосередньо:

    •⁠ ⁠видавати направлення на військово-лікарську комісію для визначення придатності до служби
    •⁠ ⁠комплектувати бойові частини добровольцями, які бажають служити за призовом під час мобілізації.

    Перелік військових частин, командири яких зможуть здійснювати призов добровольців, визначатиме Генеральний штаб Збройних сил України.

    «Ми максимально ефективно використовуємо мотивацію українців захищати свою державу від російської збройної агресії, даючи можливість потрапити на військову службу саме в той підрозділ, який обрали. Бригади отримали інструменти, про які вже давно просили, – проводити якісний рекрутинг, результатом якого є адресний призов добровольців. Ця постанова є інструментом, що дозволяє суттєво зменшити час рекрутингу й гарантує, що кожен та кожна зможе долучитися туди, де його чи її бажання та вміння збігаються з потребами оборони», — прокоментував міністр оборони Рустем Умєров.

    Ухвалена урядом постанова вносить зміни до Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 16.05.2024 № 560.

  • FT: Понад половина піхотинців-новобранців ЗСУ гине або отримує поранення одразу після потрапляння на фронт

    FT: Понад половина піхотинців-новобранців ЗСУ гине або отримує поранення одразу після потрапляння на фронт

    Командири української армії відзначають брак навичок у новобранців, яких після мобілізації відправляють на заміну військам на фронті. Про це пише Financial Times, поспілкувавшись з українськими військовими, що воюють на Донеччині.

    За підрахунками командирів, від 50 до 70 відсотків нових піхотинців було вбито або поранено протягом кількох днів після початку їхньої першої ротації.

    «Коли нові хлопці потрапляють на позиції, багато хто з них тікає при першому ж вибуху снаряда», – сказав заступник командира 72-ї механізованої бригади України, яка веде бої поблизу міста Вугледар.

    Високопоставлені українські чиновники розповіли, що з травня Україна щомісяця мобілізовувала по 30 тисяч солдатів на місяць. Але командири на місцях і військові аналітики попереджають, що ці люди не мають високої мотивації, психологічно і фізично непідготовлені – і в результаті гинуть із загрозливою швидкістю.

    За словами командира, чий підрозділ захищає позиції навколо Курахового, «деякі хлопці завмирають, бо вони надто бояться стріляти у ворога, а потім саме вони їдуть у мішках для трупів або тяжко пораненими». Деякі повертаються настільки виснаженими, що потребують психіатричної допомоги.

    Вік є ключовою проблемою в ЗСУ, адже середній показник становить 45 років. Із близько 30 піхотинців у підрозділі, сказав заступник командира 72-ї бригади, половині було близько 40 років, лише п’ятьом – менш як 30, а решта були старшими за 50 років. Піхотинцям потрібно швидко бігати і бути досить сильними, щоб нести важке озброєння, що важко зробити, коли ти вже немолодий.

    Крім того, українську армію очолюють офіцери та генерали, які розпочали свою кар’єру за радянських часів і «ніколи не брали участі в бойових діях».

  • Чи почує влада “перший дзвінок”?

    Чи почує влада “перший дзвінок”?

    За моїм прогнозом війна увійде в критичну фазу вже цієї зими через критичний брак з обох сторін живої сили. Тобто солдат, які безпосередньо боронять, захоплюють чи відбивають території: конкретні посадки, поселення та будівлі.

    Бо і в Україні і в Росії нема (у них і не було, у нас – зникло) відчуття екзистенційності цієї війни. Немає відчуття, що все поставлено на карту і програш призведе до катастрофи. Наразі в обох країнах сформувались команди гладіаторів по кількасот тисяч і мільйонні команди глядачів.

    І тут раптом один з гладіаторів виходить на сцену (в медіа) і на весь голос заявляє: це несправедливо, коли сотні тисяч воюють, а мільйони вболівають (або вже і не вболіваюсь, а лише заробляють на корупційному тоталізаторі). Гладіатори – теж люди. Вони втомилися, вигоріли, скучили по рідних і близьких. І загалом заслужили на ротацію і повернення до нормального життя, яким наразі живе більшість українців. Так, це нова нормальність, яка відрізняється від нормальності 2014-2021 років. Але життя в тилу адаптувалося до ракет і дронів, і про велику війну в Києві нагадує хіба що галявина з жовто-блакитних прапорців на Майдані, вщент заповнена українська стіна плачу Михайлівського монастиря та кількість авто, пофарбованих у камуфляж, на дорогах…

    Солдати стали не просто говорити про справедливість, не просто тихо йти у СЗЧ і в такий спосіб відновлювати цю справедливість (у їхньому розумінні) по факту, а ставити питання публічно і руба. По суті, демарш Сергія Гнезділова, який так гучно зрезонував у соцмережах, – це виклик чинному правопорядку, який став настільки несправедливим, що військовослужбовець з бездоганним послужним списком прилюдно відмовляється його дотримуватись.

    Тихий СЗЧ-шник – це правопорушник, людина, яка це робить прилюдно з відчуттям власної правоти – це революціонер, що кидає виклик усій системі. Яка за її (і багатьох інших) відчуттями у своїй несправедливості перейшла якусь засадничу межу. І це нас повертає до головної тези – чимало справді порядних та патріотичних чоловіків та жінок не готові помирати за будь-яку Україну. Особливо за ту, яка стає все більш схожою на нашого ворога. Соціальна нерівність та несправедливість загрожують підірвати нашу опірність зсередини. І тоді жодна західна допомога, жоден “план перемоги” не врятують нас від катастрофи.

    Жодне суспільство не буває ідеально справедливим. Жодна держава не є ефективною на 100%. Жодна влада не є абсолютно професійною, патріотичною та доброчесною. Але є ті межі несправедливості, які підважують імператив захисту української державності за будь-яку ціну. На жаль, наша опірність не безмежна. І все більше людей у камуфляжі перейматимуться питанням, чому гладіатори мають захищати глядачів та вболівальників на комфортних трибунах. І мимоволі казково збагачувати тих, хто продає квитки у глядацький зал на цей кривавий двобій. При тому, що за квитками на ринг черг не спостерігається вже більше двох років…

    Я б на місці влади спробував почути цей дзвоник. Бо якщо його не почути, і зброя, і фінанси, і плани перемоги не врятують нас від катастрофи. Адже коли громадяни зневірюються у своїй державі, все решта втрачає сенс.

  • Вдова загиблого воїна дізналася про орден чоловіка з Вікіпедії, а отримала його у зімʼятій коробці

    Вдова загиблого воїна дізналася про орден чоловіка з Вікіпедії, а отримала його у зімʼятій коробці

    У лютому 2024 року загиблому воїну Вікторові Ониську був присвоєний Орден Богдана Хмельницького III ступеня. Про нагороду дружина загиблого військового Ольга дізналася з Вікіпедії. Про це жінка розповіла у соцмережах.

    У травні 2024 року орден передали до Оболонського ТЦК – той мав би поінформувати родину воїна про нагороду та запросити її на церемонію вручення. Утім, жодних повідомлень про це Ольга не отримала.

    У коментарі для “УП. Життя” вдова загиблого героя розповідає, що про нагороду дізналася зовсім випадково.

    “Указ про нагородження мого чоловіка офіцерським орденом був підписаний президентом ще у лютому 2024 року. Я побачила новину про це десь за місяць у Вікіпедії – на сторінці, присвяченій Віті. Почекала ще місяць. Тиша”, – згадує Ольга.

    Після цього жінка вирішила звернутися до військових зі 128-ої бригади, де проходив службу Віктор, щоб уточнити, коли родину повідомлять про нагороду.

    “Мені пояснили, що ордени відправляють у ТЦК за місцем проживання і вже звідти про них повідомляють родинам. До того ж, потрібен час на їхнє виготовлення”, – каже вдова.

    Цю інформацію у коментарі для “УП. Життя” підтвердив речник 128-ої ОГШБр Ярослав Галас. Він пояснив, що коли боєць гине, бригада готує подання на нагороду. Подання підписує командир бригади і воно далі проходить через бюрократичний ланцюжок.

    “Подання надходить до оперативного командування, в якому перебуває бригада. Після цього його спрямовують на командування Сухопутних військ ЗСУ, потім – у Міністерство оборони, і вже з Міноборони воно надходить до Офісу президента, оскільки ці нагороди присвоює особисто глава держави. Після підписання указу президента про присвоєння нагороди посмертно документ повертається зворотнім шляхом: через Міноборони, Сухопутні війська, оперативне командування і зрештою надходить до ТЦК. ТЦК – це остання ланка, яка зобов’язана повідомити рідних і запросити їх на церемонію вручення нагороди”, – зазначив речник 128-ої ОГШБр.

    Він повідомив, що нагорода Віктора Ониська потрапила в ТЦК приблизно в травні 2024 року.

    “Це було чотири місяці тому. Указ щодо нього було видано 12 лютого цього року. Відповідно з лютого до травня нагорода проходила через різні етапи: від Офісу президента, через Міністерство оборони, командування Сухопутних військ і до оперативного командування, поки не дійшла до військкомату”, – пояснює речник бригади.

    Він зазначає, що часто трапляються випадки, коли від моменту загибелі бійця до вручення нагороди родичам може пройти півроку-рік, а інколи навіть більше.

    Так сталося і у випадку з Ольгою, адже після тривалого очікування жодної інформації від київських ТЦК їй не надходило.

    “Минуло півроку, але жодної звістки від ТЦК так і не було. Я набрала Оболонський РТЦК, де відповідно оформлювала всі документи, коли чоловік загинув. Але там ніколи не відповідають телефони, вказані на офіційній сторінці”, – говорить вона.

    Не отримавши відповіді від ТЦК, вдова вирішила звернутися за допомогою до ветеранської спілки “Бойове братерство України”.

    “Ця спілка вшановує пам’ять полеглих побратимів, нагороджуючи їхніх дітей власною відзнакою “Батьківське серце”. Мою доньку у вересні запросили на нагородження. Я дуже вдячна громадському сектору за те, що він підстраховує державний і утримує в нас надію на зміни”, – говорить Ольга.

    У ветеранській спілці взялися допомагати вдові з пошуком ордену.

    “Кажуть, що провели ціле розслідування. Зрештою, нагорода знайшлася в Оболонському ТЦК. Забираючи цю зім’яту коробку з орденом у бухгалтерки, я запитала, чому таке ставлення? Хто відповідає за комунікацію з родинами? Це ж почесний офіцерський орден. Та й мій чоловік не чекав на повістку, а добровільно мобілізувався в ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Хоча був кіноробом і міг прикритися “культурним фронтом”. Я почекала ще кілька днів, сподіваючись, що хтось бодай зателефонує і вибачиться. Але знову – тиша”, – говорить Ольга.

    Вона каже, що їй було соромно оприлюднювати цю історію, бо “вона ганьбить репутацію ЗСУ”.

    “Зараз складні часи і ми мусимо тримати стрій. Але триває третій рік Великої війни, родини полеглих захисників проходять пекельні бюрократичні кола і ніби залишаються невидимими для суспільства. Багато, хто опускає руки, бо емоційно вкрай важко боротися за свої права у стані горювання. Але ми, родини захисників, не є жертвами обставин. На подвигу наших чоловіків тримається незалежність України. Я хочу притягнути бодай до дисциплінарної відповідальності людей, які не шанують пам’ять полеглих воїнів. Мені важливо, щоби родини не відчували знецінення і передавали наступним поколінням у спадок відчуття гідності, а не зневаги”, – зазначає вдова.

  • Сенс зосередитися на порятунку людського ресурсу

    Сенс зосередитися на порятунку людського ресурсу

    Облиште мрії про те, що ми зможемо добрати у збройні сили якусь додаткову кількість воїнів, і нарешті виграємо війну. Ні добровільно, ні примусово українське суспільство на це не здатне.

    І практика інтенсивної бусифікації останніх півроку це показує, і довід рекрутингу розкручених військових брендів про це свідчить. Притік нових реальних кадрів у ЗСУ ну дуже скромний.

    У нас немає іншого виходу, як розраховувати на тих, хто вже є у війську.

    А зараз у війську, мабуть, 80% цивільних у минулому людей.

    Для того, щоб знайти рішення проблемі наповнення армії, має сенс саме їм, екс-цивільним, дати можливість формувати кадрову політику збройних сил і налагодити стосунки із суспільством.

    Бо вони, ці екс-цивіли, порівняно із професійними військовими, своє суспільство залишили недавно і розуміють його набагато краще, відтак цю проблему зможуть вирішити ефективніше.

    Давайте чесно визнаємо, що ніякої масованої демобілізації після 36 місяців війни не буде, тому що вже зараз не готується заміна. Темпи мобілізації ледь конкурують з рівнем втрат.

    Тому, крім іншого, має сенс зосередитися на порятунку того людського ресурсу, котрий вже зараз воює. Кілька прикладів такого ставлення — нижче.

    1. Відновіть нагляд за законністю у армії. Зараз солдату немає кому поскаржитися на свавілля командирів, окрім вищим начальникам (тобто тим, хто цих командирів і призначив). Тому — масове СЗЧ.

    2. Оскільки ми, теперішні військові, будемо змушені воювати мінімум ще кілька років, то для нас слід забезпечити систему ротації між цивільним і військовим життям. Модель може бути «3 місяці на війні — 1.5 у цивільному житті», або «4 місяці війни — 2 місяці на цивільному» і т.д. Перебування в такому режимі дозволить відновлюватися і не руйнувати сім’ї та взагалі частково зберегти цивільне життя військових. Для цього потрібно більший притік мобілізованих — але не такий великий, як для повної заміни.

    3. На час війни прибрати вимоги щодо звань для призначення на ті чи інші посади. Зараз у армію поприходили люди з колосальним управлінським чи фаховим досвідом, компетенція котрих дозволяє зразу займати дуже високі посади і керувати тисячами людей. Але нинішня система це їм загалом не дозволяє робити. Повторюся, у нас 80% вчорашнніх цивілів в армії. Вони чудово воюють, тож дайте їм самостійно сформувати свою власну армію, зі своїми правилами і процедурами. І нагадаю, що усі інновації, котрими ми зараз пишаємося, виникли саме завдяки низовому активу, котрий діяв не по старих радянських військових правилах.

    4. Зробіть систему оцінки командирів. Це стандарт НАТО, якщо що. Нам терміново слід позбавитися неефективних командирів, бо вони — гірше ворога, приносять нам набагато більше шкоди, від них тікають в СЗЧ тисячами, і гинуть тисячами. Процедури оцінки є в НАТО, або можна запозичити з підходів, котрі практикуються нині у корпоративному секторі щодо керівників.

    5. Прискорте процедури виконання наказів про переведення, а також дайте змогу вільно переводитися спеціалістам після певного пристойного строку служби на одному місці. Це дасть людям шанс розвиватися і ефективно використовувати себе на війні. Інакше — масове СЗЧ.

    6. Ухваліть окремий статус високотехнологічних родів військ (Сили безпілотних систем, кібервійська, рер/реб тощо) за тим зразком, за котрим зараз такий статус є у Сил спеціальних операцій. Ці роди військ мають мати особливі механізми для організації власної роботи і взаємодії з цивільним сектором, а також кадрової політики. Не можна організовувати підрозділи айтішників за лекалами кавалерійських батальйонів 19-го сторіччя, як це відбувається зараз.

    Словом, армія має перестати бути «тюрмою для героїв», за влучним виразом одного із бійців.

  • «Квартал 95» без дозволу використав відео загиблого захисника для жартів. Після критики родичів номер видалили

    «Квартал 95» без дозволу використав відео загиблого захисника для жартів. Після критики родичів номер видалили

    Студія “Квартал 95” використала відео загиблого військового Юрія Назаренка без дозволу родичів, що викликало їхнє обурення.  Про це повідомила у Facebook дружина загиблого захисника Наталія Назаренко.

    «Коли побачила ці танцюльки, моє серце обірвалося. Нахлинуло почуття люті та нерозуміння того, як можна використовувати відео без дозволу, а особливо, якщо цих двох людей вже немає серед живих. Замазали обличчя, які “молодці”. Але, чи є повага у “Квартал 95” до зниклих та загиблих військовослужбовців. Чи “Квартал 95” вважає, що я, Остап і родина Сашка теж будемо посміхатися, радіти та підтанцьовувати? Огидно, що з болю інших людей роблять шоу. Зовсім не той контекст», — прокоментувала Наталія.

    На відео з програми «Кварталу 95» актори співають пісню з рядками «Ось такий простий формат — автомат наш дипломат. Бо не розуміють слів інших кляті москалі». На тлі також видно відео з військовими, один із яких Юрій Назаренко, які танцюють під цю пісню. У мережі пишуть, що номер був присвячений темі перемовин між Росією та Україною.

    Сама Студія “Квартал 95” заявила, що використала відео танцю військових, «щоб підкреслити їхній героїзм та сміливість», писало видання «20 хвилин». «Квартал 95» нагадав, що допомагає військовим із 2014 року і «з величезною вдячністю» ставиться до них.

    Там також запевнили, що написали рідним загиблого Юрія Назаренка. Як дізналися журналісти видання, студія справді перепросила у дружини воїна, а також пообіцяла змінити програму й прибрати відео із заблюреним обличчям військового. Станом на 20 вересня запис номера видалили з офіційного каналу «Кварталу 95».

  • Комбат: “Вовки Да Вінчі” закриють свій рекрутинговий центр, якщо не перестануть “красти” їхніх новобранців

    Комбат: “Вовки Да Вінчі” закриють свій рекрутинговий центр, якщо не перестануть “красти” їхніх новобранців

    Окремий батальйон “Вовки Да Вінчі”, який нині входить до 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, може закрити свій рекрутинговий центр, якщо не вирішиться питання з мобілізацією рекрутів саме в ту бригаду, задля якої вони прийшли в ЗСУ. Про це командир батальйону Сергій Філімонов “Філя” сказав у коментарі “Новинарні”.

    “Я знаю людей, яких зараз силою забирають в інші підрозділи. Я про це кричу на найвищому рівні: що люди конкретно мобілізувалися, бо хотіли саме до нас. Але їх не повертають!”, – наголосив комбат.

    Він розповів, що є випадки, коли людей “крадуть” з навчальних центрів інші бригади, попри те, що вони мобілізувалися до Збройних сил саме для того, щоб служити у “Вовках Да Вінчі”.

    “Якщо я зараз не вирішу питання щодо деяких бійців – буду закривати рекрутцентр. Бо це безвідповідально – казати людям, що вони можуть прийти до нас у бригаду чи в батальйон, а їх потім кидають в інші штурмові бригади… Якщо у Збройних силах не потрібні вмотивовані люди, то ми не будемо цим займатися. Людей обманювати точно не будемо”, – підкреслив Філімонов.

    • Нардеп і член оборонного комітету Верховної Ради Сергій Рахманін вважає, що рекрутинг дуже погано наповнює українську армію.
  • Рахманін: Якби ви побачили цифру тих, кого рекрутували, ви б розплакалися

    Рахманін: Якби ви побачили цифру тих, кого рекрутували, ви б розплакалися

    Нардеп і член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін вважає, що рекрутинг дуже погано наповнює українську армію. Про це він сказав в інтерв’ю “Українській правді”.

    “Якби ви побачили цифру тих, кого рекрутували, ви б розплакалися. На превеликий жаль, вона просто жалюгідна, якщо чесно”, – вважає нардеп.

    За словами депутата, рекрутинг “ніколи в житті” не зможе вирішити проблему збройних сил будь-якої держави, яка веде таку повномасштабну війну.

    На думку Рахманіна, рекрутинг – це приємний бонус, не більше.

    Водночас, каже нардеп, окремим бригадам вдається досягати непоганого співвідношення рекрутів і мобілізованих з ТЦК.

    “Вони роблять це активно, навіть агресивно, і їм вдається залучати людей. І, до речі, одна з тих обставин, яка є перевагою для них, вони забезпечують якісне навчання… Бригади, які активно займаються цим (рекрутингом – ред.), вони мають менше проблем з особовим складом, ніж лінійні бригади, які покладаються в основному на офіційні рекрутингові центри, які є порожніми “, – пояснює Рахманін.

    На його переконання, держава має вивчати цей досвід і масштабувати на всю країну. “Але це не робиться. Чому? Я вам чесно скажу, я не знаю причини”, – резюмує депутат.

  • Костенко: Дані WSJ про українські втрати перебільшені

    Костенко: Дані WSJ про українські втрати перебільшені

    Дані ЗМІ про 80 тисяч загиблих на війні з Росією українських військових є завищеними, вважає народний депутат від партії «Голос», секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони й розвідки Роман Костенко. Про це він сказав Радіо Свобода (проєкту Свобода. Ранок).

    «Я думаю, це перебільшені дані. Однозначно. Ті, що є. Саме, якщо ми говоримо про загиблих, ті що в нас визнані», – сказав народний депутат.

    Костенко вважає, що і число у 50 тисяч загиблих може бути завищеним або приблизним, хоча зазначає, що точної інформації про українські втрати він не має.

    «Якщо брати минулі два роки, то в нас десь приблизно однаково було по 19 тисяч. І це вважалося тільки ті, хто офіційно були, видані свідоцтва про смерть. Ми знаємо, що є ще люди, які є безвісти зниклими. Я думаю, що тут приблизно порахували ту ж саму цифру. Безпосередньо в мене немає самих точних даних, щоб сказати, що ці дані є на 100 відсотків вірними. Я думаю, що вони є приблизними (тут йдеться про 50 тисяч – ред.)», – сказав Костенко.

    • Газета The Wall Street Journal оприлюднила свою оцінку, згідно з якою, загальна кількість українських і російських військових, які загинули або були поранені від початку повномасштабної агресії РФ, сягнула мільйона осіб.
  • Бригада «Азов» створила власну патронатну службу. «Янголи Азову» шоковані

    Бригада «Азов» створила власну патронатну службу. «Янголи Азову» шоковані

    У складі 12 бригади Національної гвардії «Азов» заснували власну службу для допомоги бійцям з лікуванням та реабілітацією. В патронатній службі «Янголи Азову», яка з 2014 року опікується військовими, не розуміють, чому командування бригади не звернулося до них. Про це йдеться у заяві “Янголів Азову” у Facebook.

    «Янголи Азову» заявили, що «переживають глибокий шок», оскільки дізналися про створення в «Азові» служби супроводу «із соцмереж та чуток».

    «Саме ми вибороли постанову про запуск таких служб у складі підрозділів. Хоча самі багато років працювали без оформлення в штат, без жодних законів і гарантій», — наголосили в організації.

    Зазначається, що мандат на патронажну службу засновниця «Янголів Азову», військова Олена Толкачова (Гайка), отримала 10 років тому від засновника та першого командира «Азову» Андрія Білецького.

    За останні 2,5 роки організація допомогла з лікуванням понад 2 тисячам бійців лише «Азову», ще сотні отримали протезування, понад 1500 бійців пройшли реабілітацію, йдеться в заяві.

    «Звичайно ми не переведемо бійців зі спеціалізованих приватних реабілітаційних центрів у районні поліклініки, не кинемо на півдорозі судові процеси в інтересах родин, не припинимо надавати матеріальну допомогу», — підкреслили «Янголи Азову».

    В організації також пообіцяли й надалі надавати допомогу бійцям бригади НГУ «Азов», Третьої окремої штурмової бригади у складі Сухопутних військ та інших підрозділів, створених ветеранами «Азову» та представниками «Азовського руху».

  • Фронт переживає снарядний голод: військові б’ють на сполох через дефіцит мін

    Фронт переживає снарядний голод: військові б’ють на сполох через дефіцит мін

    Українські військові б’ють на сполох, що на Покровському напрямку дефіцит мін, це заважає зупиняти ворога. Про це пише у Facebook кореспондентка ТСН Юлія Кирієнко.

    “Де буде лінія фронту без Покровська та Селідово, а заразом і Вугледару? Уявляєте? Все частіше чую від командирів різних рівнів абсолютно реальну можливість втратити ці міста. Та хоч на діпстейт гляньте, все очевидно. Чому? Нема людей? Так. Але! У нас немає мін. «Чому ви про це мовчите в своїх ефірах? », сказав мені один командир підрозділу напередодні. Але як відбивати штурми, наприклад на покровському напрямку, де ворог відправляє своє мʼясо малими групами, коли тобі НА БРИГАДУ дають НА ТИЖДЕНЬ 10!!!! мін 120-мм”, – написала вона.

    За словами Кирієнко, артилерія, міномети і дрони “мають працювати в тандемі”.

    “Вам можуть сказати, що ситуація з іншими калібрами трохи краще. Можливо. Але ви чули про пріоритетність цілей? Ну не будуть артилеристи витрачати снаряд із цезаря (155 мм) наприклад на групу ворожої піхоти. Тим паче, що ці групи лізуть там постійно. Бо «дорого». Зекономлять для колони техніки. На ці групи мʼяса мають працювати міномети. Так! Але мін нема. Не можуть все перекривати й дрони. Вони не замінюють артилерію й міномети. Вони мають працювати в тандемі! Хоч держава й збільшила їх постачання. Але левова частка, за нами, волонтерами так і лишається. … Фронт переживає снарядний голод. Такої ситуації із мінами, як зараз не було ніколи-кажуть мені воїни”, – зазначає кореспондентка ТСН.

    Про дефіцит мін на Покровському напрямку також розповів військовий Ігор Луценко.

    “Я ще кілька тижнів тому казав, що ще одна причина неприємно швидкого просування на Захід лінії фронту в районі Покровська – це дефіцит мін. Зараз про факт недодачі мін на найгарячіші ділянки фронту почали активніше говорити інші військові, їх слова транслює Юлія Кирієнко-Мерінова”, – написав він у Facebook.

    За словами Луценка, є “дика нестача бійців на передовій, і це тема, котра заслуговує на відверту дискусію серед українців. Але люди мало що зроблять, коли у них обмаль зброї”.

    “На щастя, Україна може виготовляти міни у великих кількостях, це не такий складний продукт, як снаряди на 155мм. Дивно, чому при наявності фінансування в бюджеті з ними така зараз біда? З мінним голодом треба щось робити. Щоб було вдосталь мін, потрібна увага перших осіб, щоб була така увага – потрібен розголос”, – додав військовий.

This site is registered on wpml.org as a development site. Switch to a production site key to remove this banner.