InfoResist

Tag: українські військові

  • Нардеп: 99% затриманих працівниками ТЦК – це дезертири

    Нардеп: 99% затриманих працівниками ТЦК – це дезертири

    Народний депутат Руслан Горбенко заявив, що 99% затриманих працівниками територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки — це військові, які самовільно залишили частину.  Про це Горбенко розповів в ефірі Ранок.LIVE у п’ятницю, 6 вересня.

    Нардеп зазначив, що Рада нещодавно послабила відповідальність за СЗЧ, дозволяючи перший раз просто сплатити штраф. Однак після цього потрібно все одно зʼявитися в ТЦК.

    “Якщо ви йдете по вулиці в напрямок ТЦК — окей. А якщо не в напрямок ТЦК, а ви порушили закон — вас затримають і супроводять у ТЦК”, — пояснив Горбенко.

    Депутат також зазначив, що командири мають 10 днів, щоб подати заяву до ДБР про самовільне залишення частини бійцем. Тоді цього військового оголошують у розшук.

  • Підласа: У Міноборони немає грошей, щоб заплатити військовим “бойові” до 20 вересня

    Підласа: У Міноборони немає грошей, щоб заплатити військовим “бойові” до 20 вересня

    Міністерство оборони не може заплатити українським військовим “бойові” до 20 вересня через нестачу коштів. Про це в ефірі телемарафону розповіла народна депутатка від фракції “Слуга Народу” Роксолана Підласа.

    “Міністерство оборони нам говорить про те, що в них не вистачає грошей, щоб до 20 вересня заплатити бойові. Але ми проголосуємо за зміни до держбюджету до 20 вересня. Я не можу зараз розголошувати дату засідання Верховної ради, але приблизно 17-18 вересня ми очікуємо це голосування”, — розповіла вона.

    Підласа зазначила, що глава парламенту підпише проєкт закону негайно після голосування, щоб військові вчасно отримали виплати. Також вона припустила, що президент теж швидко все підпише.

    “Усі посадові особи розуміють, як швидко це потрібно зробити”, — сказала вона.

    Підласа також розповіла, що бюджет був спланований так, щоб Україні щомісяця вистачало грошей на купівлю військової техніки та оплату для військовослужбовців. Однак у першому кварталі 2024 року США не давали Україні військової допомоги, а тому країна була змушена замістити власними коштами.

  • Волонтер розповів, як головні сержанти ОТУ Харків і КСВ саботують бойову підготовку особового складу

    Волонтер розповів, як головні сержанти ОТУ Харків і КСВ саботують бойову підготовку особового складу

    Волонтер Роман Доник заявляє про спроби фальсифікації результатів бойової підготовки в підрозділах ЗСУ на Харківщині. Про це Доник написав у Facebook.

    “Головний сержант ОТУ Харків Міхєєв, десь місяць тому намагався примусити наших інструкторів, разом з головним сержантом бойової підготовки КСВ Олехом, проставити на вихідному контролі декільком сотням військовослужбовців відмітку про проходження БЗВП. Без реальної оцінки підготовки. Ну типу бригади підготували, а ми як центр зробили вихідний контроль, перевірили і люди готові йти на бойові посади. Це виглядало, як – привозять пачку військових квитків і заочно примушують поставити відмітки. Пояснюючи, що “та хлопці вже на позиціях, вже воюють. Ну що ви за пі**раси такі, увійдіть у положення”. Позиція центра категорична – якщо людина не готова, ми ніколи не кажем що вона готова. Це вбивство в нашому розумінні. Це принцип. За який нас дуже і дуже не люблять” – написав він.

    Як зазначає Доник, “саме ці люди з головними сержантами бригад, відповідають за підготовку. Але вони місяць займаються своїми справами, а потім примушують інструкторів фальсифікувати результати”.

  • Вищому командуванню не потрібна правда: 31 ОМБр вимагає не знімати з посади комбрига Андрія Усанова

    Вищому командуванню не потрібна правда: 31 ОМБр вимагає не знімати з посади комбрига Андрія Усанова

    Начальники служб та командири підрозділів 31 окремої механізованої бригади виступають проти рішення головнокомандувача щодо заміни командира 31 ОМБр полковника Андрія Усанова. Про це вони заявили у відповідному зверненні до командувача Сухопутних військ генерал-лейтенанта Олександра Павлюка та головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.

    “Він не кладе бездумно своїх людей за ордени, для нього на першому місці – життя кожного з нас, саме тому командир 31-ої ОМБр полковник Усанов Андрій Юрійович не угодний вищому командуванню ЗСУ та його знімають з посади. Начальники служб та командири підрозділів виступають проти такого рішення головнокомандувача”, – йдеться у зверненні.

    Також наголошується, що полковник Андрій Усанов професійний військовий, офіцер-десантник, командир, який користується повагою та авторитетом серед підлеглого йому особового складу бригади, якому довіряють та під командуванням якого готовий йти в бій кожен військовослужбовець 31 ОМБр. Командир, який ефективно планує та веде бойові дії, який раціонально використовує людський ресурс та цінує кожного і кожну. Під його керівництвом бригада досягала значних успіхів, що неодноразово відзначалося вищим командуванням.

    “Але, на жаль, вищому командуванню не потрібна правда, щодо дійсного стану справ з ділянки фронту, який мужньо під командуванням полковника Усанова тримають наші бійці, яких залишилось крайнє мало, та замість того, щоб поповнювати піхотні батальйони мобілізаційним ресурсом, командування приймає рішення замінити командира бригади, що являється не раціональним та безсенсовним, так як боєздатність підрозділів від цього не підвищиться, а снаряди до гаубиць не зʼявляться. Цим своїм рішенням, значно знизиться морально-психологічний стан та бойовий дух бригади, та підірветься довіра до вищого командування. Просимо залишити командиром 31-ої окремої механізованої бригади полковника Усанова Андрія Юрійовича!” – наголошують військові.

  • В ДШВ заявили, що “неугодного” комбрига 80-ї ОШБр Ішкулова буде призначено на вищу посаду

    В ДШВ заявили, що “неугодного” комбрига 80-ї ОШБр Ішкулова буде призначено на вищу посаду

    Комбрига 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ полковника Еміля Ішкулова не звільнятимуть, а підвищуватимуть. Про це повідомили у пресслужбі ДШВ ЗСУ.

    “Враховуючи безцінний бойовий та командирський досвід цього офіцера, рішенням військового керівництва, полковника Ішкулова буде призначено на вищу посаду.  Це дозволить застосувати його знання, навички та лідерські якості, отримані під час планування та організації ведення бойових дій, вже у масштабі Десантно-штурмових військ ЗС України”, — йдеться в повідомленні.

    В ДШВ зазначили, що поширену в мережі інформацію щодо звільнення комбрига Ішкулова від початку не правильно трактували, а “зазначена інформація супроводжується некоректним тлумаченням та містить низку неточностей”.

    В ДШВ визнали, що полковник Еміль Ішкулов дуже досвідчений кадровий бойовий офіцер, який пройшов всі командні ланки в підрозділах українського десанту, повний лицар орденів Богдана Хмельницького і успішно керував раніше розвідувальним взводом 25-ї окремої повітрянодесантної Січелавської бригади та командував окремим підрозділом 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади на південному напрямку, а згодом досить тривалий час Галицькою бригад ДШВ на Бахмутському напрямку.

    “Зауважимо, що новопризначений командир 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗС України – грамотний бойовий офіцер, який є Народним Героєм України та повним лицарем орденів “Богдана Хмельницького” всіх ступенів, тривалий час успішно вів бойові дії в складі саме цієї легендарної бригади”, — йдеться в повідомленні.

    • Командири батальйонів і дивізіонів 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ звернулися до президента Володимира Зеленського з проханням не знімати з посади комбрига Еміля Ішкулова.
  • Кожен командир має пам’ятати: люди не витратний матеріал. Зеленський дав низку доручень

    Кожен командир має пам’ятати: люди не витратний матеріал. Зеленський дав низку доручень

    Президент Володимир Зеленський пообіцяв “всебічну підтримку” представникам військової медицини і озвучив низку планів на цьому напрямку. Про це він розповів на першому щорічному міжнародному конгресі з військової медицини та ментального здоров’я “Воїн: життя, здоров’я, боєздатність”.

    “Коли ми справедливо говоримо про необхідність зброї, маємо не забувати, що підтримка і захист наших воїнів – це також зброя. Кожен командир має пам’ятати:  люди не витратний матеріал. Їхні сили,  їхні знання, їхні вміння – важлива цінність для нашої держави”, – заявив президент.

    Одним із пріоритетних завдань у військовій медицині Зеленський назвав постачання аптечок і турнікетів відповідної якості, постачання мобільних шпиталів. “Бути уважнішими до поранених, бути уважнішими до тих, хто повернувся з російського пекла, – ідеться про механізми реінтеграції звільнених із полону бійців, створення Центру реінтеграції та забезпечення відновлення військовослужбовців”, – зазначив він.

    Президент заявив, що “все, що може бути оцифроване, має бути оцифроване”. Міноборони і Генштаб до кінця 2024 року повинні розгорнути медичну інформаційну систему у військових частинах, щоб маршрут пораненого був прозорим і зрозумілим.

    Він повідомив, що дав доручення уряду повною мірою забезпечити фінансування створення сучасного реабілітаційного шпиталю з модулем реінтеграції військових, звільнених з полону, та стабілізаційних пунктів для безперебійного надання медичної допомоги в зоні ведення бойових дій.

    Також президент підписав указ, який регулює проходження служби особами з медичною освітою та присвоєння первинного офіцерського звання лікарям, що не проходили військову кафедру.

  • ВСП повідомила результати перевірки в 59 бригаді, яку звинувачують у втратах особового складу

    ВСП повідомила результати перевірки в 59 бригаді, яку звинувачують у втратах особового складу

    Робоча група завершила розслідування в 59 окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка, яке розпочали після звернення парамедикині Катерини «Пташки» Поліщук. Про це повідомила Військова служба правопорядку у Збройних силах України.

    Під час розслідування провели роботу з командирами підрозділів, військовими, перевірили рішення та бойові розпорядження командування бригади. Також дослідили, як у бригаді організовували виконання бойових завдань.

    Робоча група, що проводила перевірку, не виявила випадків видання злочинних наказів. Водночас, встановлено окремі факти управлінських рішень та чинники, які можуть негативно впливати на хід виконання бойових завдань військовою частиною.

    “З метою недопущення такого в подальшому, керівництвом ЗС України прийнято належні рішення та вжито низку заходів, спрямованих на попередження подібних випадків. Окремих посадових осіб командування бригади притягнуто до відповідальності”, – йдеться в повідомленні.

  • Родичі військовополонених: РФ під час обмінів повертає тіла без внутрішніх органів

    Родичі військовополонених: РФ під час обмінів повертає тіла без внутрішніх органів

    Повернення в Україну тіл військовополонених без внутрішніх органів може бути свідченням того, що їх використовують в Росії для трансплантації. Про це йшлося на зустрічі в Анкарі представників родин військовополонених із Надзвичайним та Повноважним послом України в Туреччині Василем Боднаром, передає Укрінформ.

    «На сьогодні вже достеменно відомо, що ми отримуємо тіла закатованих з полону (при обміні тіл). Ми отримуємо не тільки закатовані тіла, а тіла, які, на жаль, без органів. Тобто це підтверджує той факт, що чорний ринок трансплантології органів Російської Федерації працює. І, на жаль, працює з нашими військовополоненими. Тому я вважаю, що про це треба казати на весь світ, щоб зупинити цей злочин», – сказала дружина одного з військовополонених захисників Маріупольського гарнізону.

    Жінка звернулася до Президента Туреччини з проханням підтримати створення змішаної медичної комісії, що дозволить стежити за станом здоров’я як українських, так і російських військовополонених.

    «І також хотіла би попросити виступити Туреччину як країну-покровительку у вирішенні всіх гуманітарних питань, пов’язаних з обміном військовополонених», – додала дружина військовополоненого.

    Вона наголосила на тому, що Росія відмовляється повертати і вносити в списки на обмін військовополонених Маріупольського гарнізону.

    «Насправді розказують дуже страшні речі, переживають за своїх чоловіків, синів. І це реальний біль, який нас стимулює до того, щоб швидше працювати і стимулювати наших міжнародних партнерів вживати певний дій. Одна із основних вимог – це створити міжнародну медичну комісію, яка би досліджувала стан перебування наших військовополонених і допомагала їм боротися з проблемами зі здоров’ям… І це один з меседжів, який був донесений до турецької сторони», – сказав посол України в Туреччині Василь Боднар.

    Дипломат висловив сподівання, що Туреччина, у т.ч. в ролі держави-покровительки, активно долучиться до допомоги членам родин військовополонених з тим, щоб зібрати інформацію про їхніх рідних і домогтися обмінів.

  • В Одесі фітнес-тренер обматюкав військового і побажав смерті всім воїнам, але відразу поплатився

    В Одесі фітнес-тренер обматюкав військового і побажав смерті всім воїнам, але відразу поплатився

    В Одесі фітнес-тренер обматюкав військового та побажав йому смерті та усім українським військовим. Відповідне відео опублікував у Telegram блогер та активіст Дем’ян Ганул.

    “З відео зрозуміло що п**ор бачить людину в формі і з притаманною сепаратисту ненавистю бажає смерті та посилає захисника. Я на звʼязку з військовим, якого ображав цей негідник. П**ор встановлений, звати виродка Свивастян Гогович, ми з хлопцями уже виїхали до нього, цього разу ніхто йому не допоможе”, – написав він.

    Згодом Ганул опублікував фото, на якому у тренера розбите обличчя.

    Також тренер отримав повістку та поїхав проходити ВЛК, розповів активіст.

     

  • Зеленський про співвідношення втрат: 1 українець до 6 росіян

    Зеленський про співвідношення втрат: 1 українець до 6 росіян

    Статистика втрат на війні складає один військовий Сил оборони України до шести російських окупантів. Про це заявив президент Володимир Зеленський в інтерв’ю американському виданню The Philadelphia Inquirer, яке оприлюднив Офіс президента.

    “Дійсно у них (росіян – ред.) набагато більше людей, і дійсно ми бережемо своїх людей більше. Дійсно у нас людей не буде більше, ніж у Росії. Але ми повинні подивитись, що у нас гинуть сьогодні один українець до шести росіян. У нас була статистика десь у чотири рази (1:4 – ред.), а зараз на Харківському напрямку, Покровському напрямку цифри 1:6. Я не до того веду, що ми повинні воювати до кінця і нам вистачить людей, ні. Я просто хочу вам сказати, що всі ці балачки про велику кількість людей, про мільйони росіян… Так, вони мають рацію, але війна технологічна, і хто більш технологічний, той може перемагати”, – сказав він.

    Відповідаючи на питання, як Україна може подолати перевагу росіян у кількості людей та зброї, Зеленський також зазначив, що захід має закрити росіянам можливість обходити санкції у виробництві своїх дронів і ракет. Водночас потрібно фінансувати внутрішнє виробництво дронів і ракет в Україні.

    Глава держави також зазначив, що Росія найбільше заробляє з нафти і газу, і “реальні професійні люди сходяться в тому, що починаючи з 2025 року, Росія економічно буде падати”.

    Зеленський підкреслив, що Путін боїться незадоволеного російського суспільства.

    “Незадоволене російське суспільство і є “ядерною зброєю” проти ядерного Путіна. Це найголовніше, і на цьому треба зосередитися – не давати обходити санкції, технологічно підтримувати Україну і не боятись, що буде з Росією після Путіна, це головний меседж. Як тільки захід припинить боятися, що буде з Росією без Путіна, Росія без Путіна швидше настане”, – сказав президент.

  • На війні загинув відомий хореограф, який повернувся на фронт після втрати ноги

    На війні загинув відомий хореограф, який повернувся на фронт після втрати ноги

    На війні загинув відомий український хореограф Антон Смецький. Про це йдеться у повідомленні Національного палацу мистецтва “Україна” у Facebook.

    “Як боляче, коли ідуть найкращі… Загинув, виконуючи бойове завдання, Антон Смецький. Антон пішов на фронт з початку війни. Він втратив ногу, зробив протезування та пішов знову, хоча мав змогу і не іти. Але він просто не зміг залишити своїх побратимів та свою країну!”, – йдеться у повідомленні.

    Загибель військового підтвердила і його дружина Олеся Смецька, поставивши на аватарку у Facebook світлину із запаленою свічкою й репостячи дописи друзів і знайомих Антона, які висловлюють жаль з приводу його смерті.

    Відомий хореограф працював з багатьома зірками. Зокрема, він робив номери для Ірини Білик, Монатіка.

    Смецький вирушив на фронт на початку повномасштабної війни РФ проти України. Чоловік розповідав, що його не одразу взяли, адже він з Донецька.

  • Чому суспільство підтримує напади на військових ТЦК

    Чому суспільство підтримує напади на військових ТЦК

    Рік тому велика частина українського народу підтримувала бандитів у протистоянні із поліцейськими, які були вимушені застосувати зброю коли до них застосували силу.

    Цього року велика частина українського суспільства підтримує людей, які атакують ТЦК, представників ЗСУ, у протистоянні з тими, хто опирається законним вимогам

    Чи нормально в країні нападати на військових, які виконують свою роботу, під час військового стану. Чи є взагалі в Україні менш захищена категорія людей, ніж військові, які вимушені проводити мобілізацію? Чи вважаєте ви нормальним нападати на військових і вважати це доблестю?

    Так, в поліції є хабарники, але це не дає права нападати на поліцейських і опиратися законним вимогам поліції.

    Так, в ТЦК є хабарники, але це не дає права під час військового стану застосовувати силу до військових.

    Чому є хабарники? Бо країна корумпована. І вони є скрізь.

    Чи може так статися, що одного дня у якогось військового не витримають нерви і він пристрелить того, хто застосовує до нього силу. Може. І він буде правий. І я буду першим, хто буде захищати такого військового. Бо в країні війна. Бо військовий виконує свою задачу. Бо дістало вже. І винуватим в загибелі цивільного будуть люди, що весь цей час толерують ганебну практику зневаги і атаки представників ТЦК. Які для багатьох людей, схоже, виглядають страшніше, ніж солдати Путіна. Чи просто на них нападати не страшно? Бо росіяни пристрелили б таких в момент. А українські військові вимушені поводитись «чемно».

    В одному місці вважають, що можна бити військових. В іншому мати кусає військового, намагаючись не допустити мобілізації свого сина. В третьому колеги лікарі починають відбивати свого, не бажаючи, щоб його мобілізували.

    Що далі? І чи є відповідальність за такі дії. Відповідальність воєнного стану. І звісно, можна зрозуміти емоції мати. Але за такі зрозумілі емоції має наступати зрозуміла кримінальна відповідальність. Щоб інші тримали свої емоції при собі.

    Дивно в суспільстві формується показники свій-чужий. Чомусь до чужих почали потрапляти поліцейські, які виконують свою роботу і захищають суспільство. І військові, які виконують свою роботу. Часто, вони ризикували життям на передовій. А тепер вони в ТЦК. І вони стикаються із вдячністю простого народу. І народ вважає, це нормою? Нормою, намагатись відбити у військових тих, кого мають мобілізувати? То може всю армію розпустимо? Чи там, в ЗСУ, служать інші люди?

    Коли люди підтримували бандита у протистоянні з поліцейським, люди чомусь ставили себе саме на місці бандита. Саме з ним асоціювали себе і тому ненавиділи поліцейського. А тепер люди асоціюють себе не з військовими, що захищають Україну, а з тими, кого можуть мобілізувати. Це зрозуміло. Ніхто з цивільних не хоче йти в армію, надихаючись російською пропагандою, що це шлях в один кінець. Але одна справа тихо боятися, а інша активно діяти. Ставати на один бік з росіянами. Бо з одного боку ЗСУ. А якщо ви проти ЗСУ, то ви разом з Путіним, Кадировим і їхніми вбивцями і катами з Бучі. Прекрасна компанія, правда ж.

    Коли ви поширюєте таке відео, про що ви думаєте? Що це весело? Ги-ги-ги, б’ють військових. Як бляха смішно. Чи так ви демонструєте свою громадянську позицію. Щось накштал вдягати футболку «ухилянт» не вдягаючи її. І що каже ваша громадянська позиція? Що це нормально дискредитувати мобілізацію в Україні? Що це нормально підтримувати російську інформаційну політику по дискредитації мобілізації. І чи не приходить до вашої голови думки, чого раптом для росіян так важливо зірвати мобілізацію? Не здогадуєтесь чому така велика увага? І якщо так, то чи не свідомо ви підтримуєте ворога у війні проти України?

  • 55 бійців 81-ої ОАеМБр утримують в підвалі і не виплачують гроші. Керівництво бригади відреагувало

    55 бійців 81-ої ОАеМБр утримують в підвалі і не виплачують гроші. Керівництво бригади відреагувало

    81 окрема аеромобільна бригада відреагувала на звернення військовослужбовців у соцмережах, які представляються десантниками 81-ої ОАеМБр, і кажуть, що їх тримають у підвалі. Про це повідомили у пресслужбі бригади.

    Напередодні син військовослужбовця ЗСУ Ілля Ярема написав у Facebook та розмістив відео, де військові повідомляють, що вони з 81 ОАеМбр, а також їх “утримують в підвалі та не дають звільнитися” за станом здоров’я.

    “Мого батька утримують у підвалі, не виплачують гроші та не дають звільнитись за станом здоровʼя чи перевестись до іншої частини. Його та ще 54 особи зі 129 ОБр ТРО Кривий Ріг, 24 лютого 2024, перевели до 81 ОАеМБр ДШВ. Це при тому, що в нього, у цей час, були операції і реабілітації, які, в подальшому, призвели до погіршення групи інвалідності! Таких там 55 осіб. Висновок ВЛК – непридатний до служби в ДШВ! З березня місяця він і хлопці не отримують жодних грошей. Рапорт на звільнення за станом здоровʼя по інвалідності не розглядається, що протизаконно”, – заявив він.

    За словами Яреми, вони повідомляли про це поліцію, ВСП, ДБР і вже немає жодних змін понад три місяці.

    Бригада майже через дві доби оприлюднила повідомлення, в якому наголосила, що ці військовослужбовці “проходять військову службу в одній з окремих бригад територіальної оборони та перебувають в статусі таких, які виведені в розпорядження їхнього командира за різних причин”.

    “Це передусім пов’язано, що при прийомі передачі зазначеного підрозділу, дані військовослужбовців були виведені поза штат після поранень та контузій. Відповідно до чинного законодавства командування 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ не має законних підстав щодо (звільнення, переведення, розгляду скарг та заяв ) зазначених військовослужбовців, адже це в межах компетенції командира окремої бригади ТРО”, – заявили у бригаді.

    Проте, враховуючи зазначену ситуацію, командування Слобожанської аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ не залишається осторонь, та сприяє якнайшвидшому вирішенні даного питання спрямованого на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовців, запевнили у 81-й бригаді.

  • Скільки ще разів ми будемо “обнуляти” свої підрозділи, тримаючи оборону за нікому непотрібну хату до останнього солдата?

    Скільки ще разів ми будемо “обнуляти” свої підрозділи, тримаючи оборону за нікому непотрібну хату до останнього солдата?

    Чи потрібно тримати оборону до останнього солдата?

    Крайній тиждень морально підкосив мене настільки, що це відбилося на фізичному стані.

    І в час коли ніби мав би відновитися – новини з підрозділу добивають ще більше.

    Цей текст написав після того як втратив одного зі своїх бійців. Одного з тих хто був моєю «гвардією», надійним тилом і підтримкою. На кого міг покластися в будь-якій ситуації. І коли доходило до того що «комбат йде на нуль і можливо трошки на зачистку» вони йшли зі мною. Не за мною, а зі мною. Як друзі і як команда. Це був один з тих хто був моїм особистим командирським резервом хоч і взводі звʼязку, зі всіма скілами: розвідника, звʼязківця, водія, кулеметника, механіка, оператора бпла.

    Причина чому він опинився на позиціях: наказ ОТУ перевести людей з підрозділів забезпечення у піхоту. Тобто кухарів, звʼязківців, водіїв поставити на позиції «з метою підвищення ефективності ведення бойових дій».

    ОТУ це така структура, яка за цифрами не бачить людей. За цією логікою – гіпертоніки-дядьки (які в більшості потрапили у втз/вмз після поранень, або через непридатність за станом здоровʼя), або вузькопрофільні спеціалісти (електрики, водії всіх категорій, звʼязківці) супер-ефективні піхотинці, і коли їх поставити на позиції наша оборона стане стійкою і міцною як ніколи!

    Але вернуся до початку. Поставлю питання навіть інакше. Чи маємо ми ПРАВО воювати до останнього бійця в підрозділі?

    Це табуйована тема обговорень для широкого кола, але серед військових «нормальність» підрозділу окрім бренду і репутації командира (бригади/батальйону) визначається ще якомога меншою кількістю «обнулень». Скільки разів ваш батальйон обнулився?

    Для командирської ланки в більшості оцінка дещо інша. В більшості командири авторитетних бригад (з іменем, історією) не паряться зовсім щодо відсутності особового складу. Бо «нових пришлють». А кількість людей в роті на рівні 10-15 чоловік і 20-30% в батальйонах швидше привід для гордості: «от бачите, ми ж воюємо».

    А «в моїх батальйонах на позиціях бійці взагалі не міняються» – говориться з такою інтонацією, що якщо у вас не так то ви лохи, воювати не вмієте.

    Але в цій ситуації вимушена героїчність і стійкість тих хто місяць сидить в окопі без звʼязку, а воду і провіант отримує скидами з дрона, приписується командиру, а не тим кого поставили в такі обставини.

    То коли треба триматися до останнього? Де межа відповідальності бійця, а де межа відповідальності командирів різних рівнів?

    Не буду вдаватися до статуту. Кадрові військові кичаться зазубреними нормативами і правилами, але по факту сучасна війна вносить свої корективи. І до статуту звертаються тільки коли треба когось ви@бати і покарати.

    Отже, де межа стійкості бійця на позиціях?

    Є в мене друг і боєць з яким ми цю війну почали ще з 10 бригади. Руслан «Стетхем». Хлопці про нього кажуть «справжній мужик». Людина зі сталі.

    Під час оборони Нетайлового він тримав оборону в двоповерховому монолітному будинку. За цей час з ним помінялося дві групи, були загиблі, поранені, були хлопці, які не витримали інтенсивності обстрілів і відійшли. Скидами противник спалив все. Подвірʼя перед будинком зрівняли у вертолітний майданчик, з монолітного бетону залишилося півтори стіни. Днів чотири точно противник навіть не намагався просувати в тому напрямку піхоту. І Руслан тримав цю позицію. В один момент сам. З кулемета косив до останнього. Після купи контузій і поранень.

    І робив він це все бо знав, що якщо відійде, то хлопці на сусідній позиції опиняться в оточенні і навряд чи вийдуть.

    Якщо впаде одна позиція – посиплеться решта. Відійшов вже коли загроза оточення зникла. Зараз його нагородили орденом «За мужність» і він лікується.

    Інший приклад. Двоє бійців терміново знімаються і йдуть займати сп (спостережний пост) на позиціях звідки втекли суміжники. Займають їх для того щоб противник не відрізав ще два взводних опорних пункти. Коли на другий день суміжники так і не підійшли, вони самі вийшли на радіостанцію: «ми залишимось тут, бо тоді нас обійдуть». Останнє що від них почули: «нас оточують». Позицію вони не здавали до останнього.

    Так, були критичні моменти коли довелося виводити кухарів, банщиків, заправників на позиції. Але це було контрольовано, бо знали що через кілька днів проведемо заміну. Поставили їх в другу лінію оборони готувати окопи. Поставили поруч кілька досвідчених сержантів. Тому коли на них випадково вийшли заблукала група противника, вони прийняли бій.

    І на третій день з ранковими променями сонця, після зміни, кухарі ще й гордо привели полоненого непальця.

    Як думаєте, скільки фізично такі бійці можуть активно воювати? Скільки часу їм потрібно на відновлення? Чи варто їх знов і знов використовувати щоб затикати дірки в обороні, чи краще зробити сержантами, або поставити вчити нове поповнення?

    Де має бути межа стійкості на рівні рота/батальйон?

    Є рубежі які просто треба тримати, інакше противник підтягне артилерію, обійде з флангу сусіда, займе пануючу висоту, візьме під вогневий контроль логістику, ітд, ітп.

    І часто в такій обороні ключову роль може грати якась маленька сп, або кілька позицій, втрата яких тягне за собою обвал по всій лінії.

    Зазвичай коли ти поясниш це людям – вони роблять все можливе щоб цю оборону тримати.

    А є побудова оборони по точках. Яку люблять трошки вище батальйонів і бригад.

    Це коли підрозділ займає оборону на непідготованих позиціях, коли ти мусиш займати саме оцю хату, а якщо її спалили і знищили, а ти відійшов в сусідню – то це вже втрата позиції. А втрата позиції карається.

    Це коли ти тримаєш крайню хату в селі тільки тому що поки ти в хаті – село вважається нашим. І пофіг скільки там людей ляже за ту хату. Бо поки ви в тримаєте крайню хату в селі Копиздичі – Копиздичі українське село. І без різниці що та хата вже в оточенні тиждень, туди не можна довезти бк, провізію, неможливо провести евакуацію поранених і загиблих. Ви тримаєте ту хату, бо якщо «втратимо село – буде розслідування, і когось знімуть з посади». Відновити позиції! Терміново! Хата в Копиздичах і сп в посадці важливо!

    І коли ситуація патова, людей не вистачає на оборону, приймаються рішення: «в бій усіх».

    Тобто мета покладених життя і здоровʼя людей – це боязнь втратити посаду, боязнь бути покараним.

    На цьому моменті, наступає відповідальність командирів.

    І найважливіше в цьому всьому ПРАВДА. Правда командира роти сказати, що я виставив позиції не там, бо вважаю інакше, або навіть правда сказати, що людей не стільки як мало би бути.

    Правда командира батальйону/бтгр/полку/бригади сказати що у нас недостатньо людей. І цими силами і їхньою мужністю ми витримаємо день/два/тиждень. А далі треба приймати рішення комусь вище.

    Бо командир батальйону не вміє «наростіть штурмовиків до 16» за два дні коли піхоти всього залишилось 4.

    Інакше ми воюємо до останнього бійця.

    А людський ресурс у нас не безмежний.

    І таких як Стетхем більше немає. І його потрібно берегти. А щоб хтось став хоч на краплинку таким – треба роки досвіду, сталеві нерви і найголовніше – мотивація.

    ——-

    На нашому напрямку хлопці стримують оборону вже чи не третього батальйону.

    І перші два рази це був непотріб. Діди по 60 років, зеки, найманці (в тому числі згадані непальці).

    Тому коли хтось гине або отримує поранення через цей шлак – це ще образливіше, бо противник давить мʼясом, коли ми обороняємося цвітом нації.

    ———-

    На останок згадаю цитату одного капітана армії США, який проводив колись нам навчання штурмовим діям:

    «Mission First, People Always”.

    Я сподіваюся, що десь у владних кабінетах зрозуміють, що мобілізація сама по собі не вирішить питання оборони.

    Людьми треба вміти керувати.

    Бо дрони, артилерію, снаряди можна дістати. А мотивованих, навчених патріотів більше немає. І «бабы нарожают» не спрацює.

  • Між солдатами в окопі й генералами – велика прірва: Нардеп пояснив, чому немає демобілізації

    Між солдатами в окопі й генералами – велика прірва: Нардеп пояснив, чому немає демобілізації

    Для запровадження механізму демобілізації з війська після 36 чи 48 місяців служби потрібно спочатку налагодити процеси мобілізації в державі. Про це заявив народний депутат, заступник голови Комітету ВР з питань прав людини Руслан Горбенко в інтерв’ю Укрінформу.

    «Під час численних поїздок на фронт ми зрозуміли, що існує велика прірва між піхотинцями, солдатами в окопі й генералами, Міністерством оборони чи Генштабом. І це велика проблема. Щодо демобілізації – так, ті, хто вже давно на фронті, чекають на відповідний законопроєкт. Проте є декілька нюансів», – зазначив він.

    Парламентарій підкреслив, що наразі в жодній країні світу немає практики демобілізації після 36 чи 48 місяців служби під час воєнного стану, саме тому Україні «немає з кого брати приклад» при розробці цієї законодавчої ініціативи.

    Горбенко додав: якщо у державі демобілізують після певного періоду служби усіх військових, то у війську буде шалений дефіцит кадрів.

    «Тому для того, щоб запровадити механізм демобілізації, нам потрібно спочатку налагодити процеси мобілізації», – наголосив політик.

  • Письменник Сергій Жадан долучився до лав Нацгвардії

    Письменник Сергій Жадан долучився до лав Нацгвардії

    Письменник, фронтмен гурту Жадан і Собаки Сергій Жадан вступив до лав Національної гвардії. Про це він повідомив на своїй сторінці у Facebook.

    “Вступив до лав 13 бригади НГУ “Хартія”. Проходжу вишкіл”, — написав Жадан.

  • WP: Українські командири очікують, що більшість нових військових прибудуть погано підготовленими

    WP: Українські командири очікують, що більшість нових військових прибудуть погано підготовленими

    У той час як Україна готується мобілізувати чоловіків на тлі посилення російських атак, командири на фронті кажуть, що очікують, що більшість нових солдатів прибудуть з поганою підготовкою. Про це пише Washington Post.

    Видання після спілкування з українськими військовими пише, що командири “вже давно” нарікають на незадовільну підготовку новобранців у навчальних центрах.

    Звідки б не прибували нові солдати – з інших позицій, з в’язниць або нещодавно мобілізовані – українські польові командири кажуть, що через недостатню підготовку їм часто доводиться тижнями навчати їх базових навичок, наприклад, стрільбі.

    “У нас були хлопці, які навіть не знали, як розібрати й зібрати зброю”, – сказав 28-річний заступник командира батальйону 93-ї механізованої бригади, який погодився назвати свій позивний “Шмідт”.

    “Шмідт” розповів, що перший тиждень він провів з солдатами, переведеними з тилових частин, просто переконуючись, що кожен з них вистрілює щонайменше одну коробку набоїв – близько 1500 пострілів – щодня, перш ніж перейти до виконання більш складних завдань. За кілька тижнів ці солдати можуть опинитися в боях біля міста Часів Яр, де російські війська просуваються вперед, пише ЗМІ.

    “Ми просто витрачаємо багато часу на базову підготовку, – сказав “Шмідт”, додавши: – Якщо, не дай Боже, буде прорив під Часів Яром, і ми отримаємо нову піхоту, яка не знає елементарних речей, їх відправлять туди просто вмирати”.

    “В умовах, коли київські сили критично недоукомплектовані і втрачають позиції, нездатність забезпечити належну базову підготовку солдатів підкреслює жахливу ситуацію, в якій опинився Київ більш ніж через два роки після вторгнення Москви. За словами солдатів, Росія досягла успіхів цього року значною мірою тому, що українські військові не мають достатньої кількості військ для захисту від безперервних нападів, а уряд не поспішає активізувати свої мобілізаційні зусилля” – пише видання.

    Командири фронтових підрозділів вітають будь-яке нове підкріплення, враховуючи, що деякі підрозділи вже місяцями перебувають без підкріплення.

    Але, як пише WP з посиланням на них, багато з цих передислокованих військовослужбовців є погано підготовленими, попри те, що багато з них служили в армії з початку російського вторгнення понад два роки тому, хоча і далеко від поля бою.

    Ще близько місяця тому український солдат з позивним “Вал” стояв на варті на мосту на півдні Одеської області, і цю роботу він виконував протягом двох років з часу вторгнення Росії. 30 квітня він отримав повідомлення, що його переводять на бойове чергування.

    За 24 години його зарахували до 93-ї бригади і наказали вирушати на схід Донецької області. Він навіть не встиг зібрати свої речі – частину мали відправити пізніше.

    “Це страшно, – каже 31-річний чоловік. “Ніхто не був по-справжньому готовий”.

    Офіцер, який провів понад рік, навчаючи нових солдатів на одному з українських полігонів, розповів, що в навчальних центрах немає гранат та гранатометних пострілів, оскільки їх економлять для поля бою.

    Один з сержантів на умовах анонімності розповів, що представники деяких бригад змушені ночувати біля навчальних центрів, щоб відібрати собі найкращих та найвмотивованіших бійців. А інші, додає він, змушені обирати “з кривих, кульгавих та хворих”.

  • 22-річний хлопець пішов до ЗСУ, щоб визволити з окупації свою дівчину

    22-річний хлопець пішов до ЗСУ, щоб визволити з окупації свою дівчину

    22-річний Анатолій вступив до лав Збройних сил України, щоб визволити з окупації свою дівчину, пише ВВС Україна.

    “Історія кохання, загартована не часом, а випробуваннями!”, – так описала стосунки Діани й Анатолія керівниця Центрального регіонального центру КШППВ Юлія Павлюк.

    20-річна дівчина перебувала в російській окупації з перших днів великої війни в Україні. 22-річний Анатолій не барився й одразу вступив до лав ЗСУ, щоб визволити її.

    А далі був рік на передовій, в найгарячіших точках, зокрема в Авдіївці.

    “Кожен день наповнений страхом і невідомістю, але думка про своїх рідних давала Анатолію сили йти далі”, – розповідає Павлюк.

    Тепер обоє служать в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими й допомагають повертати полонених українців додому.

    Вчора Анатолій освідчився коханій. І вона сказала “Так”.

  • НАЗК перевірило декларації третини керівництва ТЦК: тільки у 8 – ознаки корупції

    НАЗК перевірило декларації третини керівництва ТЦК: тільки у 8 – ознаки корупції

    Національне агентство з питань запобігання корупції перевірило декларації 541 посадовця керівного складу ТЦК, у 8 з них виявили ознаки порушень. Матеріали щодо цих людей передали до правоохоронців, повідомила у Facebook голова комітету з питань антикорупційної політики у ВР Анастасія Радіна.

    “Закон про мобілізацію вступив у силу — і перевірка статків співробітників ТЦК та ВЛК триває. Разом із колегами у антикорупційному комітеті заслухали НАЗК щодо результатів роботи по цьому напрямку. Наразі НАЗК перевірило третину посадовців керівного складу ТЦК (541 із приблизно 1700 осіб, за даними Агентства). НАЗК передало до правоохоронних органів матеріали щодо восьми працівників ТЦК. У них сукупно виявлено ознаки незаконного збагачення на 265 млн гривень, необгрунтованих активів на 6 млн гривень, та недостовірних даних у декларації на 7 млн гривень” – зазначила нардепка.

    За словами Радіної, наразі триває моніторинг способу життя ще 28 і повна перевірка декларацій ще 5 посадовців керівного складу ТЦК.

    Вона також зазначила, що “щонайменше дві декларації співробітників ТЦК отримали вищий показник ризикованості, ніж десятки тисяч декларацій інших посадовців з різних органів”.

  • Ряд військових опинились в «розшуку»: У Міноборони пояснили, що робити з «Резервом+»

    Ряд військових опинились в «розшуку»: У Міноборони пояснили, що робити з «Резервом+»

    Українці, які під час оновлення своїх даних через застосунок Резерв+ дізналися про статус розшуку, можуть звернутися до служби технічної підтримки для виправлення даних. Про це розповіла заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко в ефірі телемарафону.

    За її словами, основним завданням і функціональністю Резерва+ є надання доступу громадянам до даних, які щодо них вносять оператори ТЦК і СП.

    “Тому що це важливий статус сьогодні для кожного громадянина. Ми запустили можливість надавати запити нашій технічній підтримці щодо таких ситуаційно звернутись за виправленням даних, не маючи візит до ТЦК і СП. Це буде дуже зручна історія, коли не потрібно буде ходити, знімати себе з розшуку, якщо це було зроблено помилково”, – сказала представниця Міноборони.

    Вона зазначила, що присутній людський фактор і оператор ТЦК і СП може теж помилятися, але завдяки тому, що людина бачить по собі фактичний статус, можна ці помилки швидко виправляти.

    “Тобто зараз це звернення до служби підтримки і можливість зробити офлайн через візит до ТЦК і СП, трохи згодом ми зробимо це в автоматичному режимі, щоб людина взагалі для уточнення даних не ходила до ТЦК і СП”, – сказала Черногоренко.

    Представниця МОУ додала, що фактично люди в Україні зараз є свідками народження електронного ТЦК і СП. Вона заявила, що завдяки роботі команди Міністерства оборони їм вдалося скоротити цей контакт між оператором ТЦК і людиною до кількох кліків у телефоні.

    Зазначимо, що в мережі військовослужбовці масово публікують скріншоти з додатку «Резерв+» і зі статусом «у розшуку». Деякі з них вже декілька років воюють.

  • Як припинити боятися та полюбити піксель

    Як припинити боятися та полюбити піксель

    Я не народжений для війни.

    Я взагалі не зустрічав на війні тих, хто був для неї народжений. У роті, з якою я починав служити, були шкільна вчителька, айтівець із Івано-Франківська та цирковий мім із Києва. Бачив в армії трактористів та маркетологів. Бізнесменів і барменів. Власників пасік та СТО.

    Можливо, річ у тім, що я не встиг повоювати в кадровій армії. Вона вигравала нам час у 2022-му. Тримала фронт, поки стрімко тренували всіх, хто прийшов до військкоматів у перші дні після вторгнення. А потім співвідношення мобілізованих та кадрових стало таким, що армія перетворилася на народну.

    25 місяців тому я судив про війну з фільмів та комп’ютерних ігор. Не повторюйте моїх помилок. Війна не схожа ні на те, ні на інше. Ми не стріляємо з ранку до вечора. Не здійснюємо подвиги в режимі 24/7. Ми абсолютно необов’язково виглядаємо епічно і точно не нагадуємо ваших улюблених кіногероїв. Коли зніматимуть фільм про цю війну – нас не покличуть навіть у масовку.

    А ще я не дивлюся телевізор.

    Річ не в тім, що там немає сюжетів про армію. Проблема в тому, що у цих сюжетах немає армії. Ті, хто знімають війну, щоразу потрапляють в ту саму пастку. У їхніх матеріалах надлюди творять надзусилля: щодня штурмують посадки, тримають оборону втрьох проти роти, здійснюють подвиги та мстять за друзів. Героями цих сюжетів можна захоплюватись. Їх можна обожнювати. Але з ними неможливо себе співвіднести.

    Якби я дивився ці сюжети, то неймовірно боявся б армії. Кожна історія нагадує кульмінацію блокбастера. Кожен герой – молодого грецького бога. Я б додивлявся кожен матеріал із дивовижною сумішшю захоплення та сорому. А ще – із гострим почуттям невідповідності себе побаченому. І так – я був би певен, що не народжений для війни.

    Насправді армійський побут більшості підрозділів на 90% складається з рутини і на 10% – з надзусиль. Причому рутина – це не лише раптове затишшя в окопах. Це ремонт машин та обслуговування техніки. Облік та діловодство. Логістика та продслужба. Це величезна кількість спеціальностей, де потрібні руки та мізки, мізки та руки. Але в тому й особливість, що журналісти привозять з армії розповіді лише про ті самі 10% надзусиль, які вселяють глядачеві пієтет та страх. В результаті – армія потрапляє у пастку глорифікації.

    Медіа створили у країни два протилежні настрої. Перший: “армія – територія героїв, які здійснюють подвиги”. Другий: “я не схожий на них, а значить, це не для мене”. Внаслідок цього армія очолює рейтинг довіри, вулиці завішані рекрутинговими білбордами, а люди при цьому бігають від повісток.

    Ті, хто хотів стати героями – давно вже ними стали. Ті, хто мріяв про славу та кар’єру – просто зараз добувають одне та інше. Апелювати до них безглуздо, всі ці люди вже встигли вбратися в піксель. Героїзація служби в армії вже не потрібна. Потрібна рутинізація.

    Армія – це роботодавець, який платить високі – за мірками країни – зарплати. Причому вона платить їх не лише за перемогу над німейським левом та лернейською гідрою. Вона платить їх тим, хто гострить Гераклові меч, лагодить йому корч і заповнює журнал обліку подвигів. Вона платить її сержанту по МЗ – який по роздавальній відомості видає лопати для очищення авгієвих стаєнь. Старшому техніку – який стежить за кіньми Діомеда. Зв’язківцям – які перепрошивають Гераклу рації та налаштовують “кропиву” на планшеті.

    Але всі ці люди лишаються під радарами українських медіа. Весь наш контент про армію натякає, що Геракл воює самотужки. Що єдиний спосіб бути поруч із ним – це бути йому пропорційним. Що армія – місце для напівбогів, якими можна захоплюватися лише на відстані. І це породжує спотворення, яке робить ідею мобілізації неможливою.

    У медіасвіті емоції – це нафта. Той, хто їх здобув, той і озолотився. А тому ЗМІ вибирають із різноманіття армійських історій саме ті, що здатні викликати шок, трепет та скорботу. Це чудовий спосіб заробляти клікбейт. І абсолютно нікудишній – щоб продавати армію як роботодавця.

    Будні армійського кухаря неймовірно звичайні. Старшому водієві не потрібен мйольнір для ремонту волонтерського корча. Логіст не здійснює подвиг, коли видає за накладною майно. Діловод не схожий на Тоні Старка в момент заповнення чергового журналу. І від їхніх історій журналісти звикли відмахуватись.

    Втім, не журналістами єдиними. Кінематограф привчив нас бачити у війні подвиг і трагедію, епос і смерть, торжество духу та велич жертви. Комп’ютерні ігри навчили тому, що солдатські будні 24/7 складаються з вогневого контакту. Якщо боєць не спить, то стріляє. Якщо не стріляє – спить.

    Третя штурмова вже зрозуміла цю пастку – і тому на рекламних білбордах висить запрошення “працювати в армії”. Тому що в армії справді можна працювати. Не перемагати Таноса. Не бурити метеорит. Не підривати зірку смерті. Думати, варити борщ, ремонтувати речі. Бонусом ти отримуєш почуття приналежності, привід для самоповаги, пільги та статус.

    Але натомість ми вже третій рік живемо в ситуації збитої оптики. Що вище на п’єдестал ставлять нас – то менше люди хочуть до нас. Що героїчніше описують наш побут – то менше інші хочуть його з нами ділити. До війни ми говорили про те, що заручник клікбейту – це здоровий глузд.

    Але останні три роки заручник військового клікбейту – це країна.

  • Чому наступ на Харків може виявитися великою помилкою для росіян

    Чому наступ на Харків може виявитися великою помилкою для росіян

    Наступ на Харків

    Росіяни вчаться. Але які росіяни? Солдати на тактичному рівні, командири на оперативному, але чи вчаться і чи можуть вчитись тупі совкові генерали на стратегічному? Власне, я в це не вірю, але переконатися в цьому ми зможемо в найближчі місяці якраз на Харкові.

    Справа в тому, що наступ на Харків буде колосальним стратегічним прорахунком російського командування. Чому? Бо це вже було в лютому 2022 року. Зараз орки ведуть атакуючі дії по всьому фронту: Роботине, Кринки, Вугледарський напрямок, Часів Яр, Красногорівка, Куп’янський напрям. Щодня вони несуть колосальні втрати, які потребують колосальних поповнень. І ось в умовах відсутності серйозних проривів – вони відкривають ще один напрям. Зрозуміло – ціль розтягнути наші ресурси. Але ми обороняємося і несемо значно менші втрати. То ж для орків це означає ще один напрям втрат в техніці і людях, який треба постійно поповнювати.

    Я розумію, що зараз багато “розумників” мені почнуть писати, щось там про безліміт путінського мяса і ресурсів. Я це все чув і в березні 22-го року, коли стверджував, що росіянам доведеться відступити з багатьох напрямів. Безлімітних ресурсів – не буває, і чим більше вони витрачаються, тим скоріше закінчаться.

    путін не любить поразок, навіть найменших. То ж на всіх напрямах має бути просування, а отже ще більше сил і ресурсів, які по факту просто розмазуються на дуже довгу дистанцію фронту. При цьому кожне просування на кілометр коштує сотні солдат і десятки одиниць техніки. То ж, насправді, відкриття Харківського напряму – стратегічна помилка, яку вони вже робили. Саме розмазування військ на 7 напрямів вторгнення призвело до катастрофи путінських планів в 2022.

    Зараз трохи неприємної правди. На стратегічному рівні війна виглядає зовсім інакше. Потрібне маневрування, розтягування сил ворога, потрібно щось жертвувати, нав’язувати йому небажані бої, виснажувати тощо. Тому перше і головне, що слід засвоїти всім – втрачена територія чи населений пункт не є катастрофою і поразкою. Так, це наші землі, так це наші люди, але нам треба думати як виграти війну, а не кожний бій, який нав’язує ворог. Ми менші, і ще й з партнерами – інвалідами, нам ніколи не виграти війну в лоб. Треба маневрувати, десь відступати, десь контратакувати. Війну можна виграти тільки завдавши ворогу втрат, при яких він не зможе продовжувати вести бойові дії. Це закон війни, який не залежить від наших з вами побажань.

    Станом на зараз угрупування окупантів на Харківському напрямі майже таке ж за розмірами як і на Часів Яр. Тільки-от Харків не Часів Яр, де просування ворога буксує. Тому, очевидно, що зараз ніякого широкомасштабного наступу на Харків не передбачається. Ціль ворога – захопити ряд населених пунктів і скувати наші сили в спробах їх відбити. То ж чи варто нам вестись на цей план, тоді коли реальним напрямом удару орків є саме Часів Яр та Вугледар?

    Як військовий я можу вам сказати, що з середини бачив повне розуміння дій ворога в Харківській області. Повірте, їх чекали, і сили оборони більш ніж достатні. Є певний задум, який реалізовує наше командування, і Харківський напрям – це історія, в якій варто довіритись ЗСУ. І не треба впадати в істерику при перших поганих новинах. По – інших напрямах я, на жаль, менший оптиміст.

    Західна допомога до нас доїхала у дуже мізерному вигляді. Якби в нас було все, що вже навіть виділено – окупанти б не змогли і кордон пройти. Та це не так. Коли ви починаєте писати про мінування територій, то не розумієте, що навіть з мінами у нас вже є серйозні проблеми. І воювати в умовах обмежених ресурсів, виснажених бригад – це дійсно про військовий талант.

    То ж на фоні поганих новин про окуповані села Харківської області, є і хороша новина – орками продовжують керувати ті ж тупі істоти, які спланували найгіршу операцію вторгнення в історії. Рано чи пізно – це позначиться на війні. Як це і було в 22 -му році.

  • Одна з найбільших проблем нашого часу – вважати всіх військових героями, а тих, хто виїхав у Європу, – зрадниками

    Одна з найбільших проблем нашого часу – вважати всіх військових героями, а тих, хто виїхав у Європу, – зрадниками

    Про різницю між участю і індульгенцією

    Одна з найбільших проблем нашого часу – це рівняти всіх під одну гребінку. Якщо військовий – то герой, якщо виїхав в Європу – то зрадник. Насправді, серед військових купа різних покидьків, які можуть втекти, вкрасти набої і вбити поліцейського на блок-посту, а серед тих хто виїхав купа тих, хто купляє машини, дрони, донатить тощо. Однак, ці полярності знищують і обезціннюють багато хорошого і правильного з обох сторін.

    Жінка в Польщі кричить “Чого мій чоловік має служити, сама б…дь служи”, і ми всі обурюємося цим фактом. І разом з цим відразу обезцінюємо всі ті мільйони доларів наданої допомоги нашими людьми в Європі. Ще більше важливо було, коли тисячі українців виходили на мітинги і тисли на іноземні уряди з наданням допомоги. Весною 2022 року, коли у нас практично запасів снарядів було не більше чим на 10 днів – це зіграло особливу роль в переломі війни. То ж де та межа, по якій можна судити?

    Для мене цією межею є різниця між участю і індульгенцією. Так, не всі можуть стати штурмовиками чи пілотами. Зрештою, не всі можуть стати військовими, хоча в ЗСУ точно знайдеться місце для кожного. Однак, абсолютно всі можуть брати участь і робити свій внесок в нашу перемогу. Повірте, вам будь-який військовий скаже, що сьогодні волонтер який привозить десятки fpv – не менш цінний ніж піхотинець на позиції. Вам будь-який волонтер скаже, що людина, яка донатить не менше 10 тисяч гривень в місяць або просто 40-50% свого доходу – не менш цінна, чим волонтер, який об’їжджає передову і привозить fpv. Тому знайти своє місце у війні – це брати в ній участь, наближати перемогу, хай навіть не в пікселі.

    Участь – це про жертву, про обмеження себе в чомусь. Мій знайомий айтішник продав автомобіль, задонатив всю суму на ЗСУ, бо прийняв рішення до завершення війни відмовитись від авто. В 2022 році в нашій ініціативі “машини для фронту” одним з найактивніших водіїв була Анастасія Бурмістрова, яка щотижня брала з собою сина і відвозила автомобіль на фронт. Тому якщо кожен з нас почне у чомусь себе обмежувати і брати участь – наші можливості виростуть в десятки разів. Зрештою, можливо рано чи пізно багатьом доведеться ухвалити рішення стати військовими. Не всі хто взяв до рук зброю в лютому 2022 зробили б це, якщо б орки поперели тільки на Авдіївку.

    Втім, коли людина кричить “хай депутати воюють”, “ мені країна нічого не дала”, “досить того, що я плачу податки” – це про індульгенцію. Людина придумує аргумент, щоб виправдати своє боягузтво, замість того, щоб знайти своє місце у війні. Така людина не збільшує наші шанси на перемогу, і що найсмішніше не збільшує свої шанси на нормальне життя. Коли я бачу, як радіє якийсь ухилянт, що втік в Європу – я йому відверто співчуваю, бо чудово бачив життя європейських іммігрантів. Життя на задвірках бандитських районів, робота грузчика чи в полі, все життя не мати шансів на власне житло. Бути безправним в країнах, де перемагають ультраправі з антимігрантською риторикою – це огидне життя. У ньому більше шансів залишитись живим, але дуже мало нормально жити.

    Держави ще з часів давніх греків створюють громадяни, які беруть на себе відповідальність за участь в їх існуванні. Кожен з нас визначається сьогодні в найважчий час для нашої держави чи є він громадянином чи ні. І це визначення буде працювати не тільки на цей момент, а й після війни, в якій так чи інакше існування нашої держави ми вже відстояли.

  • В ДШВ ЗСУ підтвердили особу одного з військових, убитих росіянином у Німеччині

    В ДШВ ЗСУ підтвердили особу одного з військових, убитих росіянином у Німеччині

    Один із військовослужбовців, яких вбив росіянин в Німеччині минулого тижня, служив у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді Десантно-штурмових військ Збройних сил. Про це сама бригада повідомила у Facebook.

    “Встановлено особу одного із військовослужбовців, які загинули у Німеччині у місті Мурнау. Ним є наш побратим – військовослужбовець 122-го аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗС України. З етичних міркувань ми не повідомляємо його імені”, – ідеться в повідомленні.
    Зазначається, що у 2023-му році військовослужбовець був поранений в боях за Білогорівку, після чого проходив лікування та реабілітацію у Німеччині.

    Командування ДШВ висловило співчуття родичам та друзям загиблого бійця.

  • Ситуація в Часовому Ярі: у 67-й бригаді ДУК почалися перевірки та переведення

    Ситуація в Часовому Ярі: у 67-й бригаді ДУК почалися перевірки та переведення

    Після втрати деяких позицій на напрямку Часового Яру на Донеччині, де з початку 2024-го року йдуть важкі бої, у 67-ій окремій механізованій бригаді “Добровольчий український корпус” почалися перевірки та переведення військових, які були кістяком підрозділу. Про це повідомляється на Facebook-сторінці ДУК.

    “Повідомляємо, що вище командування Збройних сил України розпочало процес переведення в інші військові частини всіх командирів та бійців ДУК ПС, які формували бригаду та є її бойовим кістяком. Мотиви таких дій нам не відомі. Всі спроби зупинити цей процес та вияснити причини результатів не дали. Можливо, хтось вважає, що розпорошення бійців ДУК ПС по різних підрозділах Збройних сил призведе до знищення ДУК ПС”, – ідеться в повідомленні.

    Як зазначають у ДУК, в бригаді працюють численні комісії.

    “Вони складають списки бійців, котрі з першого дня існування військової частини здійснювали в її лавах захист України. На командирів підрозділів відкрито службові розслідування, не виключено, що відкриють кримінальні провадження за надуманими звинуваченнями в невиконанні бойових розпоряджень”, – додали бійці.

    В той же час джерела УП повідомляють, що в управлінні напрямку, на якому донедавна працювала 67-ма, військове керівництво різних рівнів цікавило, чому на напрямку Часового Яру “просідає” такий вмотивований підрозділ як ДУК.

    Однією з причин, які виявила перевірка, були проблеми всередині самої бригади. Управління з-поміж ключових людей ДУКу нібито відокремлювало від військовослужбовців з “Правого сектора” тих, хто, зокрема, перевівся до них з інших частин під час нещодавнього поповнення (їх називали “піксельними”). Ставлення до “піксельних” нібито було гіршим, їх першими відправляли в бій і через брак досвіду вони втрачали позиції.

    Імовірно, додає джерело УП, це була не єдина причина проблем з боєздатністю бригади, яку виявила перевірка.

    Як розповів виданню один з колишніх бійців ДУКу, який служив у підрозділі в часи АТО й перший рік повномасштабного вторгнення, корінь нинішньої проблеми лежить у певною мірою неможливості переформатування колишнього добровольчого підрозділу у регулярну бригаду Збройних сил.

    Після переформатування ДУКу у 67-му бригаду добровольцям довелося жити “за армійськими лекалами”, зокрема дослухатися до рішень новопризначеного армійського командування. Адже колишні керівники ДУКу не мали військових звань, які б дозволили зайняти їм керівні посади.

    За часів колишнього головкома Валерія Залужного ДУКівському кістяку, зокрема Андрію Стемпіцькому, вдавалося зберігати певну автономію в бригаді й мати підтримку з Генштабу.

    “А коли призначили Сирського, то їх (ДУКівський кістяк – ред.) поставили перед фактом: ви маєте виконувати тільки ті функції, які відповідають вашому посадовому рівню. Вони це розцінили як політичне переслідування. Для ідейних бійців ДУКу це виглядає як руйнування двіжу, а по факту – це просто унормування системою своєї бойової одиниці”, –  розповів колишній боєць ДУКу.

  • Притула “наїхав” на бійця ЗСУ, прийнявши його за бота

    Притула “наїхав” на бійця ЗСУ, прийнявши його за бота

    Відомий український волонтер та громадський діяч Сергій Притула втрапив у скандал через образливий коментар у бік військового Третьої окремої штурмової бригади.

    Так, боєць Валерій Жемчужніков прокоментував допис Притули про передавання ЗСУ транспорту, купленого за донати.

    “А де розробки, де інженери. Розмінування за допомогою фпв (FPV-дронів, — ред.). І багато інших розробок, які допоможуть перемогти. Вам не надоїло купу грошей витрачати на залізо, яке буде жерти топляк”, — написав Жемчужніков.

    Відповідь Притули була занадто емоційною та грубою.

    “У мене в мами є вівчар німецький, Князь. Велика така собака. То у нього спробуйте від***ктати. Інших пропозицій поки нема!”, – написав волонтер.

    Проте згодом Притула видалив свій коментар і перепросив у військового, заявивши, що сприйняв його за бота.

    “Косяки треба визнавати, якими б огидними вони не були. Відбувся класичний «френдлі фаєр». Перепросив у Валерія з 3 ОШБр, коменти якого сприйняв за коменти бота. Вибачення прийняті. Дякую воїну за службу, розуміння і почуття гумору. Поговорили, порозумілись, працюємо далі. Зрештою, не чужі люди, фонд багацько допомагає бригаді. Знаю, що у когось «осад залишиться», але якщо ми з бійцем порозумілись, то і ви заспокійтесь!”, – написав він у Facebook.

  • У ЗСУ знайшли можливості для почергової ротації на фронті частини бригад

    У ЗСУ знайшли можливості для почергової ротації на фронті частини бригад

    На фронті триває планова ротація підрозділів, які з початку повномасштабного вторгнення виконували завдання в районах бойових дій. Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ.

    “Попри те, що російські окупанти продовжують тиснути на багатьох напрямках, знайдені можливості для почергової відправки бригад на відпочинок”, – йдеться в повідомленні.

    Водночас, зазначили у Генштабі, вживається комплекс заходів з метою посилення бригад, які продовжують виконувати бойові завдання на фронті.

    “Таке рішення вдалось ухвалити, зокрема, і після перегляду чисельності певних підрозділів, які не беруть участі у бойових діях. Вивільнені тисячі військовослужбовців були спрямовані до бойових частин. Цей процес триватиме і далі”, – повідомили у Генштабі.

  • Біля Кринок окупанти розстріляли беззбройних полонених українських воїнів

    Біля Кринок окупанти розстріляли беззбройних полонених українських воїнів

    Поблизу окупованих Кринок на Херсонщині російські окупанти розстріляли полонених українських військовослужбовців. Про це повідомляє Офіс генерального прокурора України.

    Як зазначили в ОГП, 7 квітня в одному з Telegram-каналів було опубліковано відеозапис, на якому зафіксовано, як російські військові розстрілюють трьох полонених українських військовослужбовців.

    На відео видно, як представник ЗС РФ здійснює у беззбройних нерухомих військових кілька пострілів, ймовірно з автомату. В описі під записом зазначено, що подія відбулась поблизу Кринок Олешківської громади Херсонської області.

    “Вкотре представники країни- агресора показово ігнорують положення Женевської конвенції щодо поводження з військовополоненими, що свідчить про підтримку таких дій найвищим командуванням російських збройних сил”, – ідеться в повідомленні.

    За процесуального керівництва Херсонської обласної прокуратури розпочато досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 КК України).

  • УПЦ КП анулювала нагороду військовому через його сексуальну орієнтацію

    УПЦ КП анулювала нагороду військовому через його сексуальну орієнтацію

    Українська православна церква Київського патріархату анулювала нагороду військовому Віктору Пилипенку через його сексуальну орієнтацію і пропаганду ЛГБТ. Про це повідомляється на сайті УПЦ КП.

    Зазначається, що боєць отримав медаль “Жертовність і любов до України” 8 лютого, коли Святіший Патріарх Філарет нагороджував особовий склад медичного пункту 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Збройних Сил України.

    Анулювання нагороди стало реакцією церкви на допис Пилипенка у Facebook.

    “Друзі, я щиро радий, що виходячи з того, що патріарх Філарет зробив такий крок і подякував мені, відкритому гею та активісту правозахисту за захист – вручив мені медаль зі своїм підписом та печаттю, він та очолюваний ним Київський патріархат кардинально змінили свою позицію щодо ЛГБТ+ людей та більше не вважають нас «гріховними» та такими, що є причиною коронавірусу”, – писав військовий.

    В УПЦ КП кажуть, що це – “відверта маніпуляція та брехня”. Там наголосили, що, ґрунтуючись на основах Священного Писання, вони незмінно негативно ставляться до одностатевих шлюбів і пропаганди гомосексуальних статевих зв’язків.

    “Ми дякуємо воїну Віктору Пилипенку (як і всім нашим захисникам за те, що вони захищають нашу свободу та територіальну цілісність) за його військові заслуги, але не розділяємо його гріховних уподобань і агітацію ЛГБТ. Повідомляємо, що зважаючи на відкриту пропаганду гріховної ідеології та заперечення існування Бога, вважати церковну нагороду Віктору Пилипенку від 08.02.2024 р. указ № 27468 – анульованою”, – йдеться у повідомленні.

    Згодом Пилипенко відреагував на позбавлення його відзнаки.

    “Друзі, я визнаю лише нагороди від народу України, якому давав Присягу. Я навіть написав слова вдячності Філарету, наївно уявляючи собі, що він свідомо мене нагородив і показав своїм колегам християнський, безперечно благородний жест-дороговказ до примирення та взаємної поваги до геїв, атеїстів, людей інших вірувань. Але все виявилося більш прозаїчним”, – написав він у Facebook.

  • Окупанти розстріляли двох українських полонених

    Окупанти розстріляли двох українських полонених

    Російські окупанти 18 лютого розстріляли двох полонених захисників України в зоні відповідальності оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Про це Сухопутні війська Збройних сил України повідомили в Телеграмі.

    «Сьогодні вранці в смузі відповідальності ОСУВ «Хортиця» росіяни вкотре показали своє ставлення до МГП, розстрілявши 2-х українських військовополонених», – ідеться у повідомленні.

    Начальник пресслужби ОСУВ “Хортиця” Ілля Євлаш у коментарі УП уточнив, що це сталося біля села Веселе Донецької області, що поблизу села Роздолівка.

    • Рідні поранених в Авдіївці бійців, яких росіяни взяли у полон після захоплення позиції “Зеніт” в Авдіївці, впізнали їхні тіла з відео у соцмережах.
This site is registered on wpml.org as a development site. Switch to a production site key to remove this banner.