Радниця президента України, правозахисниця Олена Вербицька заявила, що її багато разів намагалося завербувати Головне розвідувальне управління Росії. Вона поділилася подробицями в інтерв’ю «Бабелю».
У 2016-2017 роках під час активної фази бойових дій на Донбасі Вербицька займалася волонтерською діяльністю і працювала радницею начальника Генштабу ЗСУ. Співробітники російських спецслужб вперше вийшли з нею на зв’язок через соцмережі.
“Моя діяльність передбачала активні комунікації в соціальних мережах з військовослужбовцями, волонтерами та правозахисниками. Всім, хто мені писав, я відповідала. Саме в месенджері Facebook я спілкувалася і з “контактерами”. Тактика їхнього спілкування змусила мене звернути на них увагу”, – згадує радниця президента.
Вербувальники позиціонували себе як “співчутливі громадяни РФ”, які підтримують Україну, але Вербицька зрозуміла, що це співробітники ГРУ Росії через їхній стиль спілкування. Вони сухо і коротко формулювали пропозиції, були обізнані у військово-політичних питаннях і спілкувалися з нею чітко за графіком, ніби заступали на зміну.
“Перший контакт був восени 2016 року – зі мною спілкувалася людина, підписана як Фелікс Хаос. Це був найактивніший і тривалий контакт. Він намагався увійти в довіру. За легендою, мав судимості, але при цьому писав максимально грамотно, з усіма знаками пунктуації», – розповіла правозахисниця.
Людина під ніком Фелікс Хаос схиляла Вербицьку до того, щоб вона визнала розвідниками українців, затриманих росіянами в Криму, зокрема Євгена Панова. Його другим завданням було змусити радницю начальника Генштабу ЗСУ вплинути на своє керівництво, щоб воно відправило диверсантів до Криму чи Росії.
“Він говорив про заходи у великих містах — називав це «квестами», але мав на увазі теракти. Він так і говорив: “Поки Росія в крові не захлинеться, вона не зрозуміє, що зараз відчуває Україна”. Дивне твердження. Я питала, як кров мирного населення Росії допоможе українцям? Коли мені набридло з ним спілкуватися, я відправила йому фото Штірліца (персонаж фільму “Сімнадцять миттєвостей весни”, розвідник, – ред.)”, – зазначила Вербицька.
За її словами, другий контактер працював під прізвиськом Лектор Борман. Він був нахабним і натякав, що з росіянами потрібно говорити з позиції сили. Весь березень 2017 року росіянин натякав, що потрібно спланувати якісь заходи. Через місяць стався вибух у метро Санкт-Петербурга, і він запитав у Вербицької, що вона думає з цього приводу.
«У мене пішли мурашки по шкірі. Я зрозуміла, що якби я раніше хоч у чомусь з ним погодилася, то смерті людей могли б прив’язати до України і показати листування зі мною — радником начальника Генштабу. Потім слідство в Росії говорило, що відповідальність за вибух взяло якесь угруповання з «Аль-Каїди», але, може бути, тому що прив’язати українців не вийшло», – вважає радниця президента.
У той же період до Вербицької дзвонили з російських номерів, але вона не відповідала. Трохи пізніше в 2017 році з’явився якийсь Іван Петров, але спілкування з ним швидко припинилося.
На довгий час росіяни залишили Вербицьку в спокої, поки вона не стала радницею міністра оборони Андрія Загороднюка в 2019 році. Втім, цього разу росіяни використовували Telegram. Про всі свої контакти Вербицька доповідала контррозвідці України. Під час спілкування з «Іваном Івановим» СБУ запропонувала спробувати його виманити, але радниця Загороднюка побоювалася, щоб це не закінчилося звинуваченнями в державній зраді. Ніяких письмових доручень, щоб операція не виглядала її ініціативою, СБУ не дала.
Вербицька додала, що російські спецслужби не обмежилися листуваннями і дзвінками. У 2018 році на неї вийшов знайомий з Грузії і запросив приїхати на банківський тренінг для клієнтів-підприємців (у Вербицької була фірма в Грузії). Правозахисниця подзвонила в банк, клієнтом якого була, і той спростував, що проводить будь-які навчання.
“Пізніше під час спілкування мій знайомий проговорився — у нього з’явилася можливість відкрити бізнес у Москві, він давно про це мріяв, але все не виходило, а на цей раз вийшло. У цей момент у мене пазли склалися. Ймовірно, йому запропонували бізнес у Москві за те, щоб він, можливо, викликав мене до Грузії», – пояснила Вербицька.
Вона зазначила, що її фірма знаходилася за 80 км від Абхазії, де Росія має військову базу. Вдруге чиновницю намагалася виманити жінка з Грузії, яка просила знайти тіло її чоловіка, який загинув на Донбасі. Виявилося, що пара розлучена, а її колишній чоловік живий і одружений на іншій.
На думку Вербицької, Росія вербує українців з кількох причин: щоб спровокувати на якісь висловлювання, які можна використовувати в інформаційному середовищі; підштовхнути до певних дій; дати можливість розкрутити наратив, що українці — це терористи.
- 2 грудня ФСБ Росії повідомила про затримання “співробітників українських розвідслужб” в регіонах Росії. В СБУ відреагували.
- 13 грудня російська спецслужба заявила, що затримала 106 прихильників “українського неонацистського молодіжного угруповання” М. К.У.».
