Високопоставлені американські військові вважають, що поразка Росії у війні, що розв’язана проти України, може стати кроком до остаточної перемоги НАТО над пострадянським реваншизмом і авторитаризмом. Про це повідомляє “Голос Америки“.
Чотири колишні верховні головнокомандувачі союзних сил США та НАТО в Європі (SACEUR), генерали у відставці Уеслі Кларк (Wesley Clark, 1997 – 2000), Джозеф Ролстон (Joseph Ralston, 2000 – 2003), Джеймс Джонс (James Jones, 2003 – 2006) та Філіп Брідлав (Philip Breedlove, 2013 – 2016) зустрілися 16 березня у вашингтонському Центрі стратегічних та міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies, CSIS) для обговорення причин, ходу та перших результатів російсько-української війни.
«Ми всі пам’ятаємо довгі промови та довгу статтю (Путіна – ред.) про те, що Україна – це насправді Росія, що Україна – не країна, українці – не українці, а росіяни», – озирається у зовсім недавнє минуле Брідлав.
Він зазначив, що якщо окинути все, що відбувається, стратегічним поглядом, то стає ясно: йдеться про «набагато більше, ніж Україна». Брідлав акцентував, що Путін «зайнявся переписуванням повоєнної історії, намагається відновити «сферу впливу», хоче знову мати свої сателітні уряди у всіх державах, що межують з Росією».
Джонс розповів, що коли він був радником національної безпеки, а Путін – прем’єр-міністром, то був присутній на протокольному сніданку за його участю.
“Пам’ятаю, як Путін без жодного приводу близько години розповідав нам, якою великою катастрофою на планеті став розпад радянської імперії і як НАТО завжди був заклятим ворогом Росії. Схоже, він дійсно вірить у це, і в його свідомості гніздиться міф про те, що НАТО обіцяв ніколи не розширитися, ця помилка мотивує її протягом багатьох років», – пояснив він.
Ролстон звернув увагу на логічну помилку Путіна. Він зізнався, що його здивувало, що глава країни-окупанта пішов на повномасштабне вторгнення, тому що його стратегічний інтерес був розколоти НАТО і зменшити його присутність на сході Європи.
“Але те, що він здійснив, навпаки робить Альянс згуртованішим, змушуючи нас зміцнити східний фланг”, – уточнив він.
Брідлав розповів, як у грудні Путін «передав два документи з ультиматумом, і представники НАТО довго пояснили йому, що станеться, якщо він нападе.
“Він все це зважив і все одно напав. Так що наша тактика пасивного стримування Путіна знову не спрацювала. Тому зараз треба десять разів подумати, перш ніж повторювати цей прийом… «Якщо ти зробиш це, то ми зробимо те, а якщо ти зробиш ось це, то ми тоді додамо он то” – такі міркування пасивні за своєю природою, все що вони роблять – віддають ініціативу противнику. Виходить, спочатку діє Путін, а потім ми реагуємо. Це поступка ініціативи ворогові: нас зовсім не цьому вчили в армії!Ми зобов’язані захопити ініціативу», – упевнений він.
З цією тезою погодилися всі учасники круглого столу. Колишній льотчик-винищувач Брідлав емоційно додав, що “кожен бойовий льотчик знає: найкраща оборона у повітрі – випущена ракета”.
“Пасивне стримування зайшло в глухий кут. Путін давно перейшов до того, що він називає «активними заходами», і наше стримування не втримало його від військового вторгнення в Україну», – наголосив він.
Брідлав вважає, що саме зайва нерішучість може зараз спровокувати супротивника на подальші агресивні дії і таким чином призвести до Третьої світової війни.
«Ви не можете просто сховатись за червоною лінією кордонів НАТО та відсидітися. Якщо ми не хочемо Третьої світової, то Україна – це саме те місце, де вона може бути зупинена», – зазначив він.
Розмірковуючи про цілі Альянсу в російсько-українській війні, Брідлав виділяє три з них: зберегти НАТО та його світову стабілізаційну роль. Утримати Китай від потенційно можливих у майбутньому агресивних кроків. Але надтермінове – зробити все, щоб перешкодити російським зусиллям поневолити Україну.
“Переговори – це довга дискусія після бійки, але їх результат буде вирішено тим, що відбувається зараз у полі бою”, – сказав генерал.
Кларк ще більше загострює глобальне значення моменту. Він зазначив, що Путін поставив на кін усе своє майбутнє, і це є дестабілізаційним фактором у Європі.
“Якщо компроміс його не влаштує, він намагатиметься повернутися «за ще одним шматком пирога і не буде задовольнятися стабілізацією». Ключовий висновок: у вільного світу сьогодні «є можливість для чогось набагато більшого, ніж просто припинення вогню. У нас є шанс на серйозний успіх проти Володимира Путіна, який надовго може вибити його з сідла, ми повинні спробувати це зробити», – вважає він.
Таким чином, Кларк ставить питання можливості історично остаточної перемоги над пострадянським реваншизмом і авторитаризмом.
Учасники круглого столу зійшлися в тому, що станом на сьогодні можна констатувати: війна, якою її уявляв Путін, йому вже не вдалася. Бліцкриг на 3-5 днів зі захопленням основних міст, включаючи столицю, та зміна влади в Україні – провалився і більше не стоїть на порядку денному. Здебільшого це стало результатом гарної підготовки та високої мотивації українських військових, що здивувало не лише супротивника, а й багатьох західних експертів.
Брідлав навів живі приклади, розповів, як чеченський батальйон у північно-східній частині країни заїхав на своїх БТР у добре організовану засідку: крапка була заздалегідь пристріляна, артилерія відкрила вогонь і, по суті, знищила весь батальйон.
“Ми б назвали це ешелонованою обороною: її й створювала Україна, тоді як світ пасивно стримував Путіна. Їхні приготування, які були непомітними, тепер окупаються з лишком. Інший приклад, який мені подобається, як інженеру, це коли великий довгий конвой ув’язнений. в бруді, тому що в цьому районі була заздалегідь замінована дамба вздовж річки, місцевість затопила, і на фотографіях я бачив зовсім нові танки, що загрузли так, що вони виглядають немов доти: вони ніколи не виберуться звідти і залишаться там ніби монументи до закінчення війни» , – сказав він.
За контрастом Кларк звернув увагу на несподівано низьку підготовку російських підрозділів.
«Схоже, росіяни не приділяють уваги навчанню лише на рівні окремого солдата чи екіпажу. Вони виробляють техніку досить гарної якості, але люди, які її використовують, не мотивовані та не навчені. Ми знаємо, що ключ до перемоги лежить на індивідуальному рівні. Солдат повинен уміти поводитися з танком чи іншою бойовою машиною. У нього має бути мотивація та розуміння того, що він робить», – наголосив генерал.
Інша проблема, на яку звертає увагу Кларк – проблеми з логістикою, постачанням та інженерною службою. Він зазначив, що росіяни мали чудові інженерні війська у Другій світовій війні: вони засипали рови, будували мости, пройшли з честю через найскладніші ситуації. Але тепер не змогли відійти і на сотню миль від Чорнобильської зони відчуження, вимушено залишаючись на єдиному шосе, після того, як спробували з’їхати, але застрягли у бруді. Він поставив риторичне питання про те, чи знали військові РФ, яка місцевість їх чекає.
“У російської армії спостерігаються “серйозні проблеми з логістикою, організацією та управлінням військами, індивідуальною підготовкою особового складу, координацією з авіацією, з ідентифікацією цілей”, – підсумував Кларк.
Обговорюючи одну з найгарячіших тем – створення силами НАТО безпольотної зони над Україною, про що вже не вперше просить президент Володимир Зеленський, генерали-учасники круглого столу дійшли несподіваного висновку: першими етапами міг би стати гуманітарний авіаційний міст для постачання продовольчої та речової допомоги , медикаментів та вивезення біженців.
На думку Кларка, повітряний гуманітарний коридор може бути створений на основі військово-транспортних літаків у супроводі винищувачів з гарантією невступу в бойові дії з ВПС Росії.
«Цей повітряний простір належить Україні. І немає причин, чому ми не можемо на запрошення уряду України використовувати його з гуманітарною метою, щоб встановити повітряний коридор і не допустити ізоляції Києва, гуманітарної катастрофи, голоду і так далі”, – сказав він.
Джонс додав, що можна взяти Берлінський повітряний міст як модель. Він упевнений, що Альянсу варто звернутися до гуманітарної сторони військового повітряного транспорту. Це може стати і першим етапом для закриття неба України для бойових вильотів.
Ролстон зупинився на іншій темі, що широко обговорюється: передачі Україні польських винищувачів МіГ-29.
«Думаю, що ми маємо зайняти жорсткішу позицію, допомагаючи українцям будь-якими можливими способами. Але проблема 29-х носить радше символічний характер, ніж реальний. Ці МіГи спочатку належали до Східної Німеччини. У 1990 році, коли відбулося об’єднання Німеччини, політично треба було взяти щось із східнонімецьких збройних сил, і вирішили взяти полк МіГів. У 2002 році німці запросили мене злітати на одному з них, і я провів цілий день з їхніми пілотами та техніками. Вони скаржилися на те, як важко обслуговувати ці літаки, бо всі запчастини потрібно отримувати через Москву та Берлін на рівні МЗС: це було дуже повільно, навіть при тому, що у 2002 році відносини у Німеччини з Росією були добрими. Ось чому за кілька років Німеччина вирішила продати ці літаки Польщі. Здається, Польща заплатила за них по два євро за борт і вважала, що переплатила. Підозрюю, що менше половини цих літаків у льотному стані, і вони не зможуть літати довго без запчастин, яких Москва Україні не поставить. Тому найкраще віддати ці літаки Україні на запчастини для її власних МІГів», – резюмував він.
