Росія вже до кінця року зіткнеться з дефіцитом снарядів для артилерії та бронетехніки, якщо продовжить вести війну проти України за такої ж інтенсивності. Про це йдеться у статті The Insider.
З початку повномасштабного вторгнення Росія зазнала не лише колосальних втрат у живій силі, а й у військовій техніці та озброєнні. При цьому через санкції промислове виробництво зброї в РФ зупинилося, а багато комплектуючих були імпортними.
Снарядний “голод”
Багато військових експертів і громадян вважають, що РФ має величезні запаси артилерійського озброєння, яке дісталося у спадок від СРСР. Але проблема в тому, що радянські снаряди для ствольної артилерії не могли зберігатися довго. Ще влітку 2002 року під час другої чеченської кампанії російська армія зіткнулася з дефіцитом артилерійських снарядів основних калібрів: 122 мм та 152 мм.
Втім, є твердопаливні снаряди для РСЗВ, які набагато менш чутливі до тривалого зберігання, ніж снаряди для артилерійських гармат. Однак цей арсенал досить виснажили дві чеченські війни, грузинська кампанія, військові дії в Україні в 2014–2015 роках і більшою мірою – війна в Сирії.
Варто зазначити, що темпи витрат снарядів під час двох чеченських війн були у кілька разів нижчими, ніж у ході війни проти України. За даними видання, окупанти витрачають 40000–60000 снарядів усіх типів на добу за високої інтенсивності бойових дій та близько 24000 у період «затишшя».
Також журналісти підрахували, що за пів року війни в Україні Росія мала витратити не менше 7 млн снарядів. Це без урахування втрат прифронтових складів внаслідок ударів ЗСУ. Враховуючи повільні темпи виробництва у минулих роках (наприклад, у 2017 році випустили всього 10700 штук снарядів) та неможливість випускати боєприпаси зараз через санкції, вже до кінця 2022 року Москва зіткнеться зі справжнім снарядним “голодом”.
Проблема зносу стволів
У нарізних артилерійських знарядь, як і в танкових гармат, стовбури зношуються набагато швидше, ніж у направляючих на РСЗВ при належному обслуговуванні.
Наприклад, стволи російських танків мають ресурс від 210 пострілів бронебійними підкаліберними снарядами до 840 пострілів осколково-фугасними та кумулятивними снарядами. Водночас нарізні стволи в залежності від калібру, типу снаряда та дальності пострілу, мають ресурс до 2000–3000 пострілів.
Для порівняння, частина німецьких самохідних гаубиць PzH2000, наданих Україні, вийшла з ладу через місяць використання за інтенсивності стрілянини у понад 100 снарядів.
Самі російські військові ще в 2020 році скаржилися на проблеми із живучістю артилерійських стволів, а також на недостатню ефективність системи польового обслуговування та ремонту артилерійських знарядь.
Ракети закінчуються
До російської високоточної зброї належить кілька типів ракет. Ракети з дальністю понад 300 км: балістичні ракети для комплексів «Іскандер-М», крилаті ракети «Калібр» морського та наземного (9М729) базування, крилаті надзвукові протикорабельні ракети «Онікс» (П-800) морського та наземного базування, крилаті базування Х-101, Х-555 та Х-22/Х-32. Ракети з дальністю до 300 км: авіаційні крилаті ракети Х-35 та Х-59.
Ракети Х-555 та Х-22 дісталися Росії з арсеналів СРСР, а також від України у 1990-ті роки. Вони більше не виробляються.
Перед війною у РФ було кілька сотень одиниць ракет кожного із зазначених типів. Важко оцінити лише кількість простіших крилатих ракет Х-35 та Х-59. Однак про вичерпання ракет свідчить зниження інтенсивності обстрілів українських міст, порівняно з першими місяцями війни. Дефіцит далекобійних ракет окупанти маскують обстрілами з комплексів ППО/ПРО С-300/С-400 .
За інформацією ЗМІ, обсяги виробництва російських високоточних ракет дальністю понад 300 км становлять 225 одиниць на рік. Але з цієї оцінки виключено ракети дальністю до 300 км: Х-35 і Х-59. Обсяги виробництва цих боєприпасів оцінити важко.
Проблеми із бронетехнікою
РФ втрачала багато бронетехніки у минулих війнах. Причому не тільки внаслідок прямих влучень, а й через пошкодження від обстрілів, поломок та вичерпання моторесурсу. Основні танки російської армії Т-72 і Т-80 різних модифікацій мають моторесурс трохи більше ніж 1000 годин. Після чого їм необхідно міняти двигуни, які виробляються на імпортному устаткуванні. Зрозуміло, танкові двигуни ремонтують, але можливості обмежені при масовому перевищенні призначеного ресурсу.
З початку війни в Україні російські танки відпрацювали щонайменше 370–560 годин. Таким чином, за збереження високої інтенсивності бойових дій до кінця 2022 року більша частина бронетехніки повинна піти на ремонт, якщо не буде знищена.
До початку вторгнення російська армія мала близько 2000 модернізованих танків із 3300 танків, що знаходилися на озброєнні. А з більш ніж 16000 бойових броньованих машин усіх типів нових і модернізованих припадала приблизно чверть.
Проблеми з авіацією
На тлі всього перерахованого вище ситуація з російською авіацією виглядає краще, хоча для бомбардувальників Су-24 ця війна є останньою з огляду на їхню старість, а двигуни штурмовиків Су-25 мають найменший моторесурс. Проте інтенсивність використання російських літаків та гелікоптерів порівняно низька.
На початку агресії, коли українська ППО була менш організованою, російські літаки здійснювали 1-2 бойові вильоти на добу загальною тривалістю 1-1,5 години. Сьогодні РФ тримає біля кордонів України близько 400 бойових літаків різних типів та приблизно 360 гелікоптерів, але не всі з них ударні.
Проте наголошується, що вести повномасштабну повітряну кампанію країна-агресор виявилася не здатною від початку війни, а зараз її можливості для такої кампанії лише скоротилися.
«Зрештою, попри вливання у ВПК мінімум додаткових сотень мільярдів рублів в одному лише 2022 році, практично неминуча довгострокова деградація виробництва до рівня, коли його збереження залежатиме не стільки від організаційних та економічних факторів, скільки від конкретних інженерів, робітників та менеджерів . Простіше кажучи, і ця галузь буде більше схожа на мануфактурне, а не промислове виробництво», – підсумували в The Insider.
