Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан живе за принципом – жодного дня без підлості щодо України. Українофобія угорського прем’єра вже перетворилася на стійку антиукраїнську манію, яка скоро потребуватиме термінового лікування. Так дякуючи Орбану держави Євросоюзу не змогли узгодити спільну заяву до другої річниці повномасштабної війни Росії проти України. Її заблокувала Угорщина.
Феномен прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який хоче змінити порядки в Європі і Європейському Союзі, вивчатимуть у майбутніх підручниках з історії європейських країн. Адже у найбільш критичний період в історії України і Європейського континенту він добровільно перейшов на бік противників західної цивілізації та демократії.
Він захоплюється не тільки російським диктатором Путіним, а й колишнім президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом. Які стали для головного угорського політика взірцем для наслідування. При чому Віктор Орбан силиться стати “європейським Трампом” за рахунок України.
Угорський прем’єр виступає на підтримку та реалізує більшість тих політичних платформ, які підтримують американські політики правого крила: просувати “сильного” лідера з розширеними виконавчими повноваженнями. Пропагувати “націоналізм” та його символи.
Орбан контролює суди, щоб вони не стояли на шляху його консервативної політики. Він здійснює контроль над вищою освітою шляхом заборони певних книжок і викладання певних предметів. Тримає під контролем засоби масової інформації, щоб посилити консервативні погляди та заглушити протилежні політичні погляди. Контролює шкільні програми, щоб вони відображали консервативний світогляд та пріоритети. Пропагує “традиційні цінності”, яких не дотримується сам і його найближчі політичні соратники.
Однак за усіма його консервативними догматичними переконаннями, пропагандою та нав’язування угорському суспільству відповідної поведінки і соціальних стандартів, лежить той факт, що тоталітарний режим Путіна має вирішальний вплив на Орбана і політику Угорщини.
Віктора Орбана з Путіним об’єднує те, що він, як і російський диктатор, не визнає право України бути незалежною державою, водночас, роблячи усе для того, щоб відстоювати в Євросоюзі інтереси Російської Федерації. Московський ставленик в Європі, прикриваючись інтересами своєї країни, постійно вставляє Українській державі палки в колеса, переконуючи угорців, що цим він відстоює їхнє право на проведення самостійної політики в ЄС.
Постійно користуючись тим, що прийняття рішень в Європейському Союзі потребує одностайної згоди всіх його членів, він використовує цей принцип на користь Кремля. І неймовірно, що в ЄС вважають цю систему життєздатною.
Прем’єр Угорщини, як тільки ставиться питання допомоги Україні, відразу ж починає блокувати прийняття будь-якого позитивного рішення з цього питання. Маючи право вето, він потім шантажем виторговує у Євросоюзу майже все, що забажає, а в Брюсселі чомусь не враховують те, що мають справу з політиком, який у Путіна в кишені.
Очевидно, що Орбан вже давно перетворив Угорщину на шантажистську, антидемократичну і корумповану державу. Тоді, коли Угорщина готувалася до вступу до Європейського Союзу, то вона виконала низку складно досяжних умов щодо демократії, корупції, свободи слова і прав людини. На той час вона відповідала усім цим високим критеріям.
Однак, зусиллями орбанівського авторитарного режиму, Угорщина явно відмовилась від більшої частини критеріїв, котрі були необхідні їй, щоб отримати місце за столом членства ЄС. Тож у Євросоюзі мали б вирішити, чи законно кандидатам, лише під час підготовки до вступу, відповідати необхідним вимогам. А потім, отримавши місце в ЄС, сіяти там політичний хаос, одночасно пожинаючи переваги, які надає це членство.
Угорщина стала саме таким прикрим випадком, коли вона впритул підійшла до тієї межі, за якою вже проглядається звільнення від перебування в об’єднаній європейській спільноті, і переведення її до статусу заявника. У якому б вона мусила перебувати саме до того часу, поки угорське керівництво знову не виконає усіх необхідних вимог для приєднання до ЄС. Адже всі члени Євросоюзу повинні усвідомити, що членство зобов’язує постійно дотримуватися усіх необхідних вимог.
Іншим варіантом може стати призупинення членства Угорщини в ЄС, поки Орбан блокує допомогу Україні. Адже постійне потакання вимогам Будапешта, і дозвіл залишатися членом Євросоюзу, одночасно зневажаючи ідеали та правила перебування в ньому, створює поганий прецедент.
Хто в Брюсселі може гарантувати, що Угорщина, яка залишається членом ЄС, в разі нападу Росії на одну з держав Євросоюзу, чи НАТО, не надала б Москві конфіденційну інформацію? Не говорячи вже про її участь у військових операціях держав НАТО, у випадку вторгнення Російської Федерації у Литву, Латвію, Естонію, Польщу або Норвегію.
Загалом право вето Угорщини в ЄС, яким вона постійно зловживає, дуже нагадує Польщу в часи існування Речі Посполитої. Адже колись Польща була найбільшою країною у Центральній Європі та більшою за будь-яку іншу державу Західної Європи. Вона об’єдналася з Литвою, і ця Унія поглинула Україну і Білорусь. Проте була велика проблема, у Польщі була унікальна система законотворення.
Сейм збирався, щоб домовитися про прийняття якихось рішень. Проте, коли один, хоча б один із шляхтичів, що були присутні на цьому зібранні, заперечував проти закону, який збиралися прийняти, це перекреслювало дії всіх інших членів цього шляхетного зібрання. Що дуже нагадує поведінку орбанівських представників у ЄС.
Цей спосіб був абсолютно непридатний для того, щоб керувати країною. У підсумку Польща була двічі, в 1772 та 1793 роках поділена між сусідами, а в 1795 році, коли стався третій поділ Польщі Австрією, Пруссією та Росією, польська держава зникла з мапи Європи. І тільки після Першої світової війни Польща змогла відродити свою державність.
Потрібно бути дуже недалекоглядними, щоб зробити Євросоюз керованим “польською демократією”. Одностайність або нічого, такий підхід вже одного разу погубив польську державу. Тож чи варто знову повторювати чиїсь минулі помилки?
Угорщина влаштувала в ЄС і НАТО тиранію меншості, і це стало для неї чудовим способом досягнути бажаного результату. Давно пора припинити прикидатися, що за Орбана Угорщина все ще є демократичною державою. Вона повинна бути дискваліфікована, як член ЄС, а її право голосу призупинено доти, поки Угорщина знову не стане діючою демократією.
Віктор Орбан – сателітна маріонетка Путіна, який розкинув свої щупальця по всьому світу. Але коли посеред Європи діє агент Кремля, який цього і не збирається приховувати, ігнорування цього факту Брюсселем виглядає дуже дивно. Фанатіючий від російського диктатора угорський прем’єр, перебуває на неправильному боці історії. І виконує усі вказівки свого кумира.
Результатом підривної діяльності Віктора Орбана в Європі стало те, що він послідовно та цілеспрямовано продовжує розчищати шлях для доставлення російських танків і ракет до порогів держав-членів ЄС. Та у Європі воліють не сприймати угорського диктатора серйозно, а даремно. Задля збереження свого царського способу життя, мільярдних статків і власної безпеки, він продасть кого завгодно.
Блокуючи будь-яку допомогу Україні, Орбан сподівається на швидку поразку українського народу, розпад її державності та отримання Закарпаття у якості призу від Москви за допомогу і підтримку російської агресії.
Реалістичне рішення, як позбутися цієї недалекоглядної політики постійного домінування угорського прем’єра Орбана в ЄС, це відмовитися від принципу одностайності, котрий вже давно дискредитує Євросоюз. Коли Україна опинилася в критичній ситуації, витрачається час і зусилля на те, щоб умиротворити та задобрити мільярдними подачками європейського путініста, який починає тільки все більше нахабніти від чергових поступок.
Угорщина та її керівництво постійно йдуть не в ногу з Євросоюзом. А в результаті придушення вільних і чесних виборів, у підсумку, з’являються доморощені тирани, які своїми хибними діями ще більше спотворюють політичні процеси у Європі.
Можна уявити таку ситуацію, Російська Федерація нападає на одну з країн ЄС. У Брюсселі починають вирішувати, що є їм робити далі. А у той час Віктор Орбан цілком легітимно, користуючись недосконалістю європейських законів, накладає вето на захист Європи від Росії. Такого розвитку подій не можна виключати. І усі вето Орбана щодо допомоги Україні – є нічим іншим, як вотуванням права Української держави на захист від московського агресора.
На прикладі Угорщини прослідковується парадокс толерантності. І Євросоюз, і НАТО розглядали прийняття до своїх лав нових членів, як розширення ліберального світу. У результаті це призвело до толерантності до нетолерантних націй. Тепер неліберальні члени цілком легітимно можуть шантажувати ці поважні організації.
Прийняття рішень на основі консенсусу є помилковою формою демократії, оскільки воно вимагає абсолютної одностайності, що майже неможливо в будь-якому керівному органі.
У ліберальному, демократичному порядку кожен має право на висловлювання своєї думки. Однак будь-яка організація перестає бути дієздатною, коли одна країна ЄС може накласти вето на все, за що голосують усі інші. Це не демократично і не розумно. Саме на це сподівається Путін, розраховуючи перемогти Україну.
Угорський прецедент мусить підштовхнути держави Європейського Союзу до зміни правил прийняття рішень під час голосування. Що будь-яке рішення буде вважатися прийнятим, коли за нього проголосували не менше 75 відсотків представників країн ЄС.
З під ніг путінського сателіта – Угорщини, потрібно вибити можливість блокування рішень, від яких залежить подальша доля Європи. І це необхідно зробити якомога швидше.
Блог Віктора Каспрука
