Експерти попереджають, що здатність Великої Британії покладатися на Сполучені Штати у підтримці своєї ядерної програми стає все більш сумнівною. Альтернативний варіант – співпраця з європейськими країнами – буде дорогим і займе багато часу. Про це пише The Guardian.
Обговорення майбутнього британської ядерної системи Trident, що складається з підводних ракетоносців і балістичних ракет, отримало новий імпульс на тлі побоювань, що президент США Дональд Трамп може вивести країну з НАТО.
Програма Trident, яка коштує Британії 3 мільярди фунтів стерлінгів на рік, вже стикалася з викликами, зокрема після другого поспіль невдалого випробувального запуску ракети минулого року. Додатковим тягарем є високі витрати, проте заміна підводних човнів класу Vanguard залишається пріоритетом, навіть якщо це означає перевищення бюджету.
Раніше цього тижня уряд намагався зменшити занепокоєння після того, як колишній посол Британії у США сер Девід Меннінг припустив можливість припинення ядерного співробітництва між Лондоном і Вашингтоном.
До закликів шукати альтернативи приєднався колишній міністр закордонних справ Великої Британії сер Малкольм Ріфкінд, який ще в 1990-х роках ініціював переговори між Британією та Францією щодо ядерної співпраці.
«Британія та Франція мають тісніше співпрацювати, адже якщо колись постане питання про надійність США, Європа може залишитися беззахисною перед російською агресією», – заявив Ріфкінд.
«Внесок Америки тепер перебуває під питанням – не сьогодні чи завтра, але в найближчі роки, особливо якщо Трамп або йому подібні залишатимуться при владі у Вашингтоні», – додав він.
В уряді наполягають, що Британія зберігає незалежність у питанні ядерного стримування. Представник офісу прем’єр-міністра Кіра Стармера запевнив, що Лондон розглядає США як надійного союзника: «Ядерний арсенал Великої Британії є повністю незалежним у своїй роботі».
Однак на відміну від Франції, Британія тісно інтегрована в американську ядерну інфраструктуру. Її боєголовки розробляються, виробляються та обслуговуються в США відповідно до угоди 1958 року. За даними Університету Бредфорда, станом на 2008 рік Британія мала лише 50 ракет, закуплених зі складів США.
«Британія любить називати свою ядерну політику незалежною, але це абсолютно не так», – зазначив Ганс Крістенсен, експерт Федерації американських учених.
«Так, Британія може самостійно запускати ракети, але все, що стосується їхнього технічного обслуговування – від ракетних відсіків на підводних човнах до самих ракет – постачається американцями», – пояснив він.
Аналітики з питань оборони наголошують на необхідності підготуватися до можливого сценарію, коли США відмовляться постачати ракети Великій Британії.
Докторка Маріон Мессмер, дослідниця з Chatham House, вважає, що уряд вже має планувати такий сценарій, хоча й не може відкрито про це говорити, аби не давати Трампу чи Росії додаткових ідей.
За її словами, розробка власного замінника Trident або його модифікація для використання без США буде «надзвичайно складною» та дорогою. Вона зазначила, що одним із можливих варіантів є розгляд можливості запуску ядерної зброї з повітря, а не з моря.
«Використання існуючих боєголовок, розроблених для підводного запуску, для авіаційного запуску буде непростим. Ймовірно, доведеться створити абсолютно нову боєголовку, що вимагатиме будівництва нових виробничих об’єктів і навчання персоналу», – пояснила вона.
Мессмер також зазначила, що Франція є найбільш очевидним партнером для Британії у цій сфері, оскільки її ядерні ракети можуть бути адаптовані для спільного використання. Втім, це вимагатиме політичної волі французького уряду та готовності поділитися відповідними технологіями.
Ці фактори набувають актуальності, зокрема з огляду на те, що президент Франції Еммануель Макрон відкритий до обговорення можливості розширення французького ядерного захисту на інші країни Європи. Також майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що Німеччина може фінансово підтримати розвиток британської та французької ядерної програми.
Келвін Бейлі, депутат від Лейбористської партії та член парламентського комітету з питань оборони, зазначив, що важко уявити, що США відмовляться від співпраці з Британією, особливо з огляду на зміцнення зв’язків через альянс AUKUS між Австралією, Великою Британією та США.
Втім, він підкреслив, що Європа має бути готовою до будь-якого розвитку подій: «Ми повинні також замислитися над тим, як ми, європейці, можемо гарантувати власну безпеку. Ми вже демонструємо лідерство в цьому питанні разом із Францією, яка є нашим найбільш очевидним партнером».
