В пропагандистському інформаційному рупорі путінського режиму Путіна “РИА новости” розміщена стаття “Лавров: новый “крестовый поход” против России обречен на провал”. В ній зокрема зазначається: “Більшість країн Заходу збилися в коаліцію заради підтримки України до перемоги, намагаючись нанести стратегічний удар Росії на полі бою”, зазначив міністр на відкритті XVI Асамблеї Русского мира. Росія готова битися із Заходом на полі бою.
“Але таке в історії бувало не раз. Більшість європейських країн теж були представлені в армії Наполеона, більшість європейських країн були представлені в армії Гітлера. І той, і інший теж хотіли нанести стратегічний удар Росії на полі бою. Ми впевнені, що такою ж буде доля і нинішнього хрестового походу проти нашої країни і нашого народу”, – підкреслив міністр”.
За збоченою логікою міністра закордонних справ Росії Сергея Лаврова виходить так, що це Україна і підлий Захід разом підступно напали на миролюбну Російську Федерацію. І тепер вона змушена протистояти їхньому хрестовому походу та у “священній війні” відстоювати інтереси міфічного “русского мира”.
Подібна політична маячня постійно повторюються високопосадовими членами злочинного режиму Путіна, щоб не тільки відбілити їхню криваву агресію в Україні, а й показати свою рішучість безкінечно продовжувати воєнну авантюру, котра від самого початку була приречена на провал.
Довічний диктатор Путін дуже хоче, щоб з Російської Федерації були зняті санкції, однак не бажає виконувати жодну із вимог, через які ці санкції були накладені на Росію. Він свято вірить у те, що зможе пережити Захід і його ймовірні наступники, якщо він помре на посаді, теж переживуть.
Видаючи пропозиції капітуляції України за “мир”, володар Росії націлений продовжувати свою агресію. Адже поки московські еліти особисто на собі не відчують негативних наслідків російсько-української війни, їх і далі буде влаштовувати цей миршавенький правитель, який не маючи на то ресурсів, необдумано замахнувся на підкорення всього світу.
Путін ввів переважну більшість росіян в стан перебування в альтернативній реальності, за якої біль від безпросвітного життя та почуття страху перед репресивним режимом блокують для розуму можливість критично мислити. Після чого пересічний росіянин вважає своїм обов’язком підтримувати те, що держава вважає моральним і правильним. Це пояснює неспротив плебсу все новим репресивним і обмежувальним законам.
Росіяни не розуміють демократії. Адже у них її ніколи не було. На противагу Заходу, коли там громадяни постійно піддають сумніву рішення своїх лідерів. Це їхній обов’язок. А якщо незадоволені, то через чотири роки демократичним шляхом вони змінюють своє керівництво.
На Московщині все навпаки. Інформація, яку отримує населення, жорстко обмежується і контролюється владою. З кожним місяцем росіянам стає все важче виходити на альтернативні зовнішні джерела. І коли ви виросли в країні, де настирливо переконували вас, що небо зелене, а інші твердження не тільки невірні, але й злочинні, то важко чекати від таких “громадян” бажання, щось змінити, або замінити.
Росіяни не знають правди про те, що робить Путін від їхнього імені. Вони й досі не мають жодного уявлення про реальну економічну ціну для країни російсько-української війни, вони не бачать нестримної корупції в міністерстві оборони, вони мало чи зовсім нічого не знають про справжню кількість загиблих на фронтах війни. Їм говорять про якісь міфічні 30 тисяч, коли реальні втрати живої сили дуже скоро перевершать рубіж у 700 тисяч осіб. Вони не знають правди про те, як їхніх чоловіків на передовій погано годують, систематично недоплачують обіцяні суми, погано екіпірують і поводяться з ними, як з м’ясом у м’ясорубці.
Невпинна пропаганда тримає росіян у стані впевненості, що вони вже перемагають, переконуючи, що після цього на них чекає хороше майбутнє. Не дивлячись, що у путінського режиму немає ідеології, він її вправно заміняє пропагандою, яка здатна пояснити населенню все, що завгодно, і воно буде сліпо вірити в те, що з емоційним надривом повідомить телевізор.
Дезінформаційна машина Путіна потужно працює, як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Обдурені росіяни повірили в “небезпеку”, що якщо Путін не вторгнеться в Україну, вона стане членом ЄС, потім НАТО, а далі цим же шляхом підуть Молдова, Грузія, Вірменія та Білорусь. Й НАТО, оборонна організація, якимось чином домінуватиме в Євразії.
Так буває тільки у тоталітарній фашистській державі, яку створив Путін. Пропаганда діє так чітко, що московити повірять у будь-яку нісенітницю, яку їм згодовують інформаційні пропагандистські кілери. А одного разу вони прокинуться і виявлять, що Путін не тільки не зміг досягти жодної зі своїх стратегічних цілей, а що ніхто в світі його не підтримує і не хоче мати з ними нічого спільного.
Геноцид Путіним українського народу є стимулом для всіх демократичних держав, що ще не встигли приєднатися до НАТО, здійснити це якомога швидше, як це зробили нещодавно колись нейтральні Швеція і Фінляндія. Яких вторгнення Російської Федерації в Україну переконало в тому, що нейтральність здатна згубно відбитися на їхньому майбутньому. Тепер, коли він зруйнував колишній оманливий імідж Росії, жодна з європейських країн не захоче прив’язувати свої човни до потопаючого корабля Путіна.
Не дивлячись, що ситуація виходить в диктатора з-під контролю, він вірить в те, що Захід віддасть йому Україну на поталу. Такі тоталітарні правителі, зрештою, піддаються тому, що можна визначити, як “диктаторську пастку”. Стратегії, які вони використовують, щоб утриматися при владі, як правило, призводять до їхнього остаточного падіння. Замість того, щоб бути довгостроковими планувальниками, багато хто робить катастрофічні короткострокові помилки – ті помилки, яких можна було б уникнути в демократичних системах.
Вони чують лише те, що говорять підлабузники і отримують погані поради. Вони неправильно розуміють своє населення. Вони не бачать загроз, доки не стає занадто пізно. І на відміну від обраних лідерів, які залишають посаду відразу, коли закінчується термін їхнього перебування на ній, більшість диктаторів, і серед них й Путін, не здатні він неї добровільно відмовитися. Адже тоді доведеться відповісти за усі свої злочини, а от відповідати за щось він не бажає.
Путін небезпечний ще й тим, що коли ми живемо вже в ХХІ столітті, він назавжди застряв в середині ХХ. Адже диктатор не вміє користуватися Інтернетом, та повністю покладається на своїх підлеглих, щоб ті його інформували. А у них є маса причин, аби підсолоджувати інформацію та спотворювати правду, перш за все тому, що вони бояться гніву Путіна, якщо той почує не те, що хоче.
А оскільки він дивиться російське державне телебачення, споживаючи власну пропаганду, вигадані ним та його оточенням наративи повертаються до нього назад. Це й здається йому підтвердженням правильності вибраного ним шляху. Таким чином Путіну важко розібратися з тим, що насправді відбувається в Росії та навколо неї. Оскільки він відштовхується від недостовірних фактів, розглядаючи їх, як основу для прийняття рішень з того, чи іншого питання.
Постійно перебуваючи в “королівстві кривих дзеркал”, тиран, попри все, приймає рішення, які здатні трагічним чином вплинути на долю всього світу. У цьому полягає велика небезпека для всієї західної цивілізації. Не говорячи вже, що чим старшим стає Путін, тим сильніше загострюються його его, і він став ще більшим соціопатом, ніж до початку Великої війни Росії з Україною.
Вісь зла – Росія, Китай, Північна Корея і Іран вирішили, що слабкий та неповороткий Захід не може чинити спротив їхнім намаганням підім’яти під себе увесь світ. Вони роблять спробу розширити свій вплив, тестуючи своїх сусідів і шукаючи слабкі місця, щоб використати їх. Іран поглиблює свій тиск на Ірак і прагне підім’яти під себе сусідні арабські держави та знищити Ізраїль. Китай провокує нестабільність на кордоні з Індією, погрожує Тайваню вторгненням та лякає країни Південно-Східної Азії. Росія націлена на знищення незалежності України, Грузії та Молдови.
Втім, поки що не всі в американському політичному істеблішменті усвідомили наскільки багато і для них поставлено на карту в Україні. Сполучені Штати є, мабуть, найбільш доброзичливим світовим лідером, якого бачив світ. Вони стали єдиним гегемоном, який підтримує світовий порядок (серед тих, хто до них визначав його) у справедливий спосіб.
Тепер же за дій збожеволівшого від безкарності Путіна, цей порядок знаходиться під загрозою. Адже в разі успіхів Росії в Україні, буде не тільки знищений світовий порядок керований Америкою. Тоді Сполучені Штати втратять безпеку і процвітання, які американці відчували протягом останніх трьох поколінь.
Якщо Америка і Європа продовжать свою підтримку України, Росія програє. Санкції вже працюють, хоча не ідеально. У внутрішніх звітах РФ говориться, що залізнична система Росії близька до краху через відсутність підшипників для локомотивів, наявний цивільний авіапарк дуже потерпає через відсутність запасних частин для літаків. Російська Федерація не здатна нині взагалі щось виробляти, окрім зброї. А через те, що запаси боєприпасів у Росії вичерпуються, Путін змушений звертатися за допомогою до Північної Кореї та Ірану.
Але його ідеєю фікс і надалі залишається ліквідація Української держави. Тому думки деяких західних політиків про те, що згода на “мирну угоду” на умовах Кремля припинить війну, є наївною фантазією. У 2014 році Росія підписала Мінську угоду, яка мала принести мир у регіон. Та з цього нічого не вийшло. Путін не збирається дотримуватися будь-яких домовленостей, він розглядає їх як шанс відновити свою армію, щоб обдуривши Захід почати знову війну.
Наразі війна, яка зараз зайшла в глухий кут, повільно обертається на користь України, оскільки вона виснажує російські активи та перемелює живу силу противника. Путін та його злочинний режим виживуть лише у тому випадку, якщо Сполучені Штати та Європа перестануть підтримувати Україну. Але зараз ті на Заході, хто й досі вважають, що Росія не є загрозою для всієї цивілізації, мають дуже короткі часові горизонти.
Адже якщо ви хочете уникнути того, щоб ваші діти воювали у Третій світовій війні та, можливо, програли її, тоді зараз дайте відсіч експансіоністській силі зла, якою на сьогодні є путінська Росія.
