Волонтерські організації звернулися до воєнного керівництва України із проблемами тактичної медицини у Силах оборони. Звернення публікує “Українська правда“.
Волонтери зазначили, що за численними відгуками з підрозділів, які захищають нашу країну на передовій, на 10-й рік війни не вирішено багато питань. Зокрема, вони перераховують вісім проблем тактичної медицини:
- Відсутній контроль якості медичних засобів (турнікети, оклюзійні наліпки та інші), які передаються державою до військових частин. Зокрема, відсутні затверджені Міністерством оборони вимоги до засобів тактичної медицини, які прямо впливають на життя військовослужбовця – кровоспинних турнікетів.Частина засобів отримується державою як гуманітарна допомога від благодійників та інших країн, частина закуповується за кошти державного бюджету. При цьому всі вони передаються в бойові підрозділи без належної перевірки якості та без дотримання рекомендацій Комітету TCCC (Tactical Combat Casualty Care), створеного при Міністерстві оборони США – організації, яка є найавторитетнішим у світі джерелом в сфері тактичної медицини та розробником відповідних стандартів. Це призводить до потрапляння в військові частини десятків тисяч низькоякісних турнікетів та інших медичних засобів, зокрема вироблених в Китаї, що своєю чергою спричиняє зростання невідновних втрат серед особового складу Сил Оборони.
- Чинна процедура обліку та списання медичних засобів жодним чином не відповідає реаліям військового часу. Це призводить до значних затримок чи взагалі унеможливлює списання з балансів військових частин медичних засобів, які були використані чи втрачені під час бойових дій. Крім того, надмірна паперова робота, що покладається на медиків підрозділів, які беруть участь у бойових діях, відриває їх від основної роботи (порятунок життів бійців), створює додаткове навантаження та стрес.
- Теперішня статистика та звітність в сфері забезпечення тактичною медициною не відображає реальний стан справ через зазначені проблеми із списанням, а також розповсюдженими випадками, коли, наприклад, під інвентарною назвою “турнікет САТ” у військові частини передаються китайські аналоги низької якості, не придатні для використання під час бойових дій.Практично повністю відсутнє забезпечення бойових медиків засобами, необхідними для надання допомоги на їхньому рівні – засоби для контролю важкодоступних кровотеч, внутрішньокісткові доступи та інше.Забезпечені на папері бригади по факту мають в рази менше наплічників бойових медиків, аптечок, турнікетів, якщо відкинути наявні лише на обліку засоби, які вже давно втрачені, та засоби, які через низьку якість не здатні виконувати свою основну функцію – врятувати життя у випадку поранення.
- У більшості військових частин спостерігається значний дефіцит транспортних засобів, призначених для евакуації поранених, як звичайних кейс/медеваків, так і броньованого евакуаційного транспорту.Значну частину роботи з евакуації поранених медики виконують на особистому транспорті або транспорті, який передали в військові частини благодійниками та волонтерами. Цей транспорт майже повністю комплектується медичним майном і технікою, отриманими за рахунок волонтерської допомоги. При цьому не зменшуються наявні перешкоди для отримання військовими частинами цієї благодійної допомоги через складну і довгу процедуру списання транспорту та/або техніки і медичного майна, яке було знищено чи пошкоджено під час бойових дій.
- Теперішня спроможність тренувальних центрів з тактичної медицини, де повинні навчатись бійці та бойові медики, на порядок нижча реальних потреб Сил Оборони.Часто навчання проводиться з відхиленням від стандартів ТССС (закріплених 202 Наказом ГШ ЗСУ від 2022 року), що ускладнює уніфікацію процесу надання допомоги на полі бою. З 2014 року і по сьогодні різними підрозділами Міноборони та Збройних Сил України було затверджено десятки документів щодо підготовки з тактичної медицини, що часто суперечать один одному, деякі з них застарілі, проте всі вони чинні і можуть використовуватись для організації навчання, що призводить до нескоординованості зусиль щодо навчання з тактичної медицини. Фахову підготовку бойового медика взводу для всіх видів та родів військ здійснює лише одна військова частина з пропускною здатністю до 300 курсантів на місяць. Відбір курсантів на навчання наразі відсутній, що призводить до випадків призначення військовослужбовця після проходження фахової підготовки на невідповідну посаду. Військові частини мають дуже низьке забезпечення тренувальними засобами для тактичної медицини, а інструктори часто не мають належної підготовки, щоб проводити навіть базову підготовку для бійців.
- У медичних підрозділах та лікувальних закладах Збройних Сил з подання або бездіяльності Командування медичних сил застосовуються застарілі та інші шкідливі настанови з лікування, що не відповідають засадам доказової медицини та стандартам МОЗ та країн-партнерів. Зокрема, протокол лікування акубаротравми, запроваджений Командуванням, містить недоказові і навіть шкідливі лікарські засоби, і змушує лікарів застосовувати їх, тим самим призводить до витрат коштів на недоказові препарати та неефективне лікування пацієнтів. Довідково: усі, хто перебував у 50 метрах від вибуху, потенційно мають акубаротравму.
- Нещодавня дискусія стосовно гемотрансфузії на догоспітальному етапі призвела до обвинувачення бойових медиків Командуванням медичних сил у незаконній лікувальній діяльності (ст. 138 КК України). Міністерство охорони здоров’я України ще рік тому запровадило стандарт лікування геморагічного шоку, який вимагає якнайраніше розпочинати лікування введенням пораненому крові або її компонентів, а 30.06.2023 Уряд опублікував постанову, яка забезпечує логістику крові для потреб фронту.Командування виключило бойових медиків з переліку осіб, що застосовують кров для лікування, мотивуючи це кримінальним правопорушенням. Попри те, що військово-облікова спеціальність бойового медика існує уже понад 6 років, а стандарт його підготовки включає чимало медичних маніпуляцій, зокрема гемотрансфузію, його правовий статус як медичного працівника досі не врегульований, а звинувачення в незаконній лікувальній діяльності стосуватиметься більшості маніпуляцій, що проводить бойовий медик згідно з кваліфікаційним стандартом. Що стосується виконання медиками Сил оборони стандарту МОЗ щодо лікування геморагічного шоку, то Командування медичних сил не закупило жодної одиниці обладнання та засобів, необхідних для переливання крові, а ті підрозділи, які проводять його, спираються виключно на волонтерську допомогу.
- Застаріла або відсутня нормативно-правова база в сфері тактичної медицини дає широке поле для зловживань та бездіяльності посадовців, які повинні забезпечувати Сили Оборони якісними медичними засобами. Зокрема, існують різноманітні переліки щодо складу аптечок чи наплічників бойового медика, які не відповідають реальному характеру бойових дій та не дозволяють купувати/передавати в військові частини лише якісні засоби.Чинний стандарт аптечки у Національній гвардії України зобов’язує військовослужбовців мати в аптечці наркотичний засіб, що призводить до важких ускладнень і наркотичної залежності. Немає державного органу, який би був лідером та ніс відповідальність стосовно питань комплексного забезпечення Сил Оборони засобами тактичної медицини, організації належного навчання бойових медиків та особового складу, організації ефективного процесу евакуації поранених, забезпечення військових підрозділів транспортними засобами, придатними до медичної евакуації.
Зазначені проблеми призводять до загибелі поранених військовослужбовців, яких можна було б врятувати за наявності якісних медичних засобів та ефективного процесу евакуації, а також до додаткових ускладнень та продовження часу на реабілітацію військовослужбовців, життя яких вдалося врятувати.
Представники волонтерського руху, інструктори з тактичної медицини, громадські організації просять військове керівництво країни вжити невідкладних заходів для нормалізації ситуації у цій сфері, яка безпосередньо впливає на життя багатьох тисяч захисників України, а саме:
- Чітко визначити уповноважені органи та осіб, відповідальних за процес забезпечення та навчання на військовій ланці, у тому числі тактичною медициною, проведення моніторингу та контролю якості, реального стану забезпечення у підрозділах Сил Оборони. За потреби, пропонуємо розглянути долучення іншого підрозділу/створення окремого підрозділу, спроможного формувати політику у сфері військової медицини, оскільки практика об’єднання формування та реалізації політики у єдиному Командуванні Медичних Сил призводить до жахливих наслідків: політику ніхто не формує, цілі сфери військової медицини, особливо на військовій ланці, залишаються повністю поза увагою.
- Врегулювати бюрократичний процес взяття на баланс, обліку та списання у контексті забезпечення тактичною медициною (індивідуальними аптечками, наплічниками бойових медиків, компонентами до них, а також транспортом для медичної евакуації). Залучити до напрацювання технічних та логістичних рішень відповідні структурні підрозділи.
- Провести ревізію наявних засобів тактичної медицини у всіх підрозділах, забезпечивши військові частини та громадськість інформацією з приводу методології такої перевірки, яка має бути розроблена на базі стандартів ТССС із залученням найбільш досвідчених українських інструкторів з тактичної медицини та бойових медиків з практичним бойовим досвідом.
- Розробити ефективний механізм моніторингу отримання тактичної медицини як матеріально-технічної допомоги від іноземних партнерів або українських організацій, ініціатив. Забезпечити фільтрування таких засобів, сортування до передачі їх на підрозділи для унеможливлення потрапляння неякісних засобів в Сили Оборони.
- Забезпечити належну співпрацю організацій громадянського суспільства та відповідальних уповноважених органів, осіб щодо актуальних медичних питань та потреб у силах безпеки й оборони.
- Міністрові внутрішніх справ, міністрові оборони, начальнику Генштабу взяти під особистий контроль стан забезпечення якісними засобами тактичної медицини Гвардії наступу, штурмових бригад та бригад ДШВ ЗСУ, інших підрозділів, що беруть участь у наступальних діях, а також боронять нашу державу у самих гарячих точках фронту.
Звернення підписали голови благодійних фондів і організацій та волонтери.
