За три дні пристрасті, як зазвичай, вщухли. Трохи систематизуймо. Від самого початку з військовою допомогою США було три варіанти.
1) Оптимістичний і малоймовірний – Путін перетисне Трампа, той психоне й оголосить про новий бюджет допомоги Україні.
2) Найімовірніший – нових бюджетів не буде, але постачання зброї, замовленої за президентства Байдена, і далі надходитимуть, а решту потрібної для нас зброї купуватимемо у США за європейські гроші.
3) Песимістичний і менш імовірний – Трамп обріже і старі постачання. Після срача в Білому домі ми зависли між другим і третім варіантом. До того ж інсайдери пишуть, що третій варіант може бути геть скоро.
Але рано чи пізно в наших відносинах зі Штатами відбудеться перезавантаження.
У підписанні порожнього папірця “гіпотетичні доходи від уявних копалин в обмін на відсутні гарантії безпеки” проблем немає.
Трампу він потрібен, щоб засвітити на камери й укотре оголосити себе Великим Укладачем Угод. Після чого можна спокійно сідати за стіл із Путіним.
Нам він був потрібен лише для покращення настрою Трампа. Щоб спробувати знову з нього вичавити чи то гарантії, чи то продовження допомоги.
Ці сподівання від самого початку були марними, але спробувати було можна. Вийшла, щоправда, повна хрінь, яка від зрозумілого другого варіанта відкинула нас до ймовірності третього, але що ж, поставимося до цього, як до стихійного лиха.
Проте є й позитивний бік: уся ця ситуація вилила на голови європейських лідерів цілу цистерну холодної води, що прискорило процеси планування “переозброєння Європи”.
Тож зараз перед нами дві дороги.
1) Якщо Трамп не психане (тепер уже в наш бік, ага) і не перерве поточних постачань зброї, можна сказати, що ми навіть у плюсі: постачання від Штатів є, а від Європи стануть більшими, ніж очікували (але не так швидко, звісно).
2) Якщо Трамп психане, то хріновенько. Є купа позицій, які Європа замінити не зможе. Збивати балістику твітами про підтримку не вдасться.
У будь-якому разі треба почекати, коли Європа роздуплиться зі збільшенням свого оборонного бюджету, з формуванням додаткового бюджету допомоги Україні й зі створенням “коаліції гарантів”. Після чого вже з іншими “картами” повертатися до Трампа.
Навіть якщо допомогу припинять, ситуацію можна буде відіграти назад. Але такий шлях, звичайно, неприємніший.
Станом на зараз якось так. Подивимося, яким шляхом усе піде.