Ні в Туреччині, ні в Росії в Сирії немає настільки важливих інтересів, щоб починати заради цієї країни атомну війну. Але Путін і Ердоган штовхають свої країни саме в цьому напрямку.
З початку 2020 року на північному заході Сирії йдуть запеклі бої за провінцію Ідліб — останній притулок ісламістів, які підняли повстання проти місцевого президента Башара Асада в 2011 році. Якби ці повстанці самі по собі воювали з урядовою армією, то всім було б все одно. Але проблема в тому, що за ісламістів заступилася входить в НАТО Туреччина, а за Асада — Росія. Про це пише автор на сайті “НВ”.
Тепер ці країни вступили в прямий військовий конфлікт. По суті, почали війну.
Взагалі-то кажучи, останній рік Ідліб був зоною перемир’я. Але потім помірних повстанців там змінили бойовики «Аль-Каїди», і Асад з Путіним вирішили, що треба б цю провінцію захопити.
Захоплення провінції
Ще в січні вони оголосили, що провінція захоплена терористами, тому колишні угоди не діють. Сирійці почали наступ на землі, зверху їх підтримала російська авіація. Вони дуже швидко захопили майже половину території Ідліб. Ісламісти, яких залишилося вже не так і багато, в паніці почали тікати. Здавалося вже, що там все скінчено.
Але президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган був не згоден з такою формулюванням питання. Він мріє створити в північній Сирії кілька васальних територій, які потім можна було б включити до складу самої Туреччини.
Для нього цей проект — питання престижу і президентської гордості. Кинути його напризволяще він ніяк не може. У результаті на допомогу повстанцям з Туреччини були спрямовані спочатку зброя, потім безпілотники (один з них навіть був збитий), а потім і війська — звичайні турецькі солдати і офіцери. Їм поставили завдання — відбити у Асада місто Саракиб, який стоїть на перетині двох головних сирійських шосе — трас М5 і М4.
Перемога «ихтамнета»
Після двох днів боїв ця задача була виконана. Турецькі війська, які офіційно — «ихтамнет», відсвяткували перемогу. Багато турецьких газет публікували героїчні фотографії і навіть відеозаписи з Сирії. Однак радість була не повною.
По-перше, на півдні Ідліб урядові війська далеко просунулися вперед. Тобто перемога була лише локальної. Ну і головна неприємність — у ніч на 28 лютого російські літаки завдали удару по колоні турецької армії.
Що відомо про атаку Росії на Туреччину в Сирії? У результаті атаки, що відбулася в ніч на 28 лютого, загинули 36 турецьких військових, ще 36 отримали поранення. Після атаки Росії турецькі війська влаштували атаку по всім відомим їм об’єктах режиму Асада. У той же день Туреччина скликала засідання НАТО. Альянс засудив атаки Сирії і закликав Росію і режим Асада припинити військові дії.
Для сирійських біженців, яких в Ідлібі приблизно 3,5 млн, Туреччина відкрила кордон у Європу. У Міноборони Росії заявили, що турецьких військових обстріляли саме війська Сирії. При цьому начебто, ці турецькі війська перебували серед бойовиків в районі Бехуна в Ідлібській зоні.
У Туреччині все відкинули і заявили, що Росія і Сирія добре знали розташування турецьких військових. Бойовиків там не було. Президенти Росії і Туреччини Володимир Путін і Реджеп Ердоган провели телефонну розмову після атаки.
Наслідки цього удару виявилися дуже важкими. За неофіційною інформацією, убитих в районі 100 осіб. Ці люди прямували на південь Ідліб — туди, де просування урядової армії був особливо успішним.
На екстреному засіданні НАТО було прийнято рішення вважати всі сирійські військові цілі «ворожими» і відкривати по них вогонь без попередження. Турецька артилерія тут же завдала кілька ударів по прикордонних областях Сирії. В повітря піднялися літаки ВПС Туреччини.
Підтримка союзників
Анкара офіційно попросила підтримки у своїх союзників по НАТО, і у США — зокрема. Американці відповіли, що в цьому конфлікті підтримують Туреччину, але військової допомоги поки їй не надали. НАТО за своєю старою звичкою висловило «глибоку стурбованість», але далі цього не пішло. В Європі жодна людина не хоче починати ядерну війну проти Росії заради якихось особистих і незрозумілих завдань Ердогана в Сирії.
Турецький президент, дивлячись на те, що союзники не дуже-то поспішають йому на допомогу, образився і навіть розсердився. Він віддав наказ прикордонників та поліції не стримувати біженців з усієї Азії, які мріють пробратися з Туреччини в Європу. Фактично цієї ночі він дозволив людям безперешкодно плисти на кораблях і човнах на грецькі острови в Середземному морі, а звідти — далі в Європу.
У 2015 році подібне нашестя всього мільйона мігрантів викликало величезну кризу в Європі, і дало імпульс розквіту націоналістичних і ультраправих партій. Зараз в Туреччині вже не один мільйон біженців, а майже чотири мільйони. Тобто проблема може стати ще більш складною.
Але головне — це відносини Туреччини і Росії. Повідомлялося, що Ердоган вислав додому з Анкари російську делегацію, яка вела переговори про припинення вогню в Ідлібі. Йшли розмови майже про початок російсько-турецької війни. Однак потім риторика з обох боків трохи вщухла.
Росія зробила дуже цікаву заяву. Суть її була така: «Удар по турецькій колоні завдали не ми. А навіть якщо і ми, то ви самі винні, бо вас там немає, і в даному випадку ми не бомбили бойовиків-ісламістів. І турецькі військові потрапили під роздачу випадково».
Туреччина зробила вигляд, що повірила в це пояснення, бо інакше їй довелося б оголошувати війну Росії без 100% підтримки з боку НАТО.
Третя світова війна
Зараз європейці пропонують своє посередництво у вирішенні цього конфлікту. Всі дуже бояться, що два божевільних диктатори — Путін і Ердоган — заради своїх амбіцій затягнуть світ до Третьої світової війни. Але при цьому корінь проблеми не усунутий. Ердоган ні за що не погодиться на ліквідацію ідлібської квазідержави ісламістів, а Путін ні за що не змириться з його існуванням.
Бої за Ідліб так чи інакше будуть продовжені, причому з участю Росії і Туреччини. Справа в тому, що без російської авіації Асад не зможе повернути собі контроль над бунтівною провінцією, а повстанці не зуміють захистити її без турецьких солдатів і офіцерів.
В цій ситуації я дуже сподіваюся, що російська і турецька еліта спробує прибрати від влади двох своїх лідерів, які очевидно вже повністю неадекватні.
Зрештою, ні в Туреччині, ні в Росії в Сирії немає настільки важливих інтересів, щоб починати заради цієї країни атомну війну. Але зараз Путін і Ердоган штовхають свої країни і весь світ саме в цьому напрямку.
Зараз для всіх було б ідеально, якби оточення обох президентів зняло б їх з тронів і відправив на пенсію. Або, ще краще, під суд. Якщо цих двох не вгамувати, то, боюся, вони влаштують дуже великі неприємності для всієї нашої планети.