Світ чекав результату “історичної телефонної розмови” між Путіним і Трампом і нічого не дочекався, як і припускали найбільш проникливі. “Вся пара пішла в гудок”, пароплав мирних угод між Росією та Україною так і не вирушив у плавання.
Нове пришестя Дональда Трампа як президента найсильнішої країни світу всюди майже виявилося гучним гудком без жодного подальшого реального творення, далеко не тільки в страшній війні в Україні.
Але чи можна вважати нового президента США тільки смішним і марним опудалом? – Думаю, все ж таки – ні. Якщо не сам Трамп, то через його та його команди дії оголилися реальні трагічні напруження в сучасному світі, які до того успішно камуфлювалися дипломатією та замовчуваннями ЗМІ. І не тільки оголилися, а й потребують невідкладного та відповідального вирішення. Інакше бандитська агресія Кремля може обрушити дощенту будівлю світового порядку в найкоротший час. Агресія Росії проти України, що розпочалася 11 років тому, легко може стати прологом світової ядерної війни, але може і не стати, якщо з нових викликів Трампізму світові засвоїти ті уроки, які світ відмовився засвоювати із самого факту агресії Росії в попередні роки.
Урок перший – Європа, це не придаток Атлантичної системи безпеки, а самостійний колективний актор. При тому такий, що домігся за останні півстоліття дивовижної внутрішньої одностайності. Європі було винятково вигідно економити на власній обороні за рахунок США, але це робило її вкрай вразливою в разі, якщо трансатлантичний союзник знову забажає блискучої ізоляції або перейде (хто б міг подумати!) на бік антидемократичних та імперіалістичних сил тоталітарної “осі зла”. Не Америка, а Європа зростила ліберальні цінності протягом тисячоліть, починаючи від еллінської демократії та римської правової держави, християнської моралі та утвердження безцінності людської особистості. Європейські політичні мислителі та релігійні філософи створили підвалини лібералізму, якими лише 250 років тому скористалося і те європейське співтовариство, що, прагнучи збереження повноти свободи, перебралося в Новий світ. Тепер старому світу Європи належить знову затвердити ці свої споконвічні цінності самому. Затвердити в надії, що вони знову допоможуть заокеанським родичам згадати про свободу і гідність особистості.
Урок другий – Європа і солідарні з нею країни – Британські домініони і далекосхідні демократії – Японія, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур – найпотужніше економічне співтовариство у світі, яке істотно перевершує і за науковим потенціалом, і за виробничою потужністю США. Про Росію ми навіть не згадуємо. Тепер, знову стаючи головним оплотом гуманістичних цінностей, Європа і солідарні з нею країни зобов’язані створити відповідний до їхньої могутності військово-оборонний потенціал, щоб захищати принципи демократії та гідності людини в усьому світі, зокрема і в Україні, де зараз проходить передній рубіж боротьби між тоталітаризмом і свободою. Зуміє це співтовариство дуже різних держав утвердити свою єдність заради вищих цілей, позбутися повоєнного комплексу дитини, що вчепилася в руку сильного дядька Сема, – і світ людської гідності знову буде надійно захищений.
Третій урок: Трамп скористався широким невдоволенням простих людей США вседозволеністю ліберальної демократії. “Ті, хто прокинувся” – Woke – не змогли перевиховати суспільство Америки. Люди в переважній більшості продовжують цінувати традиційні цінності звичайної сім’ї, що складається з чоловіка, дружини і дітей, вважати Христофора Колумба великим першопрохідцем, а генерала Лі – чесною, нехай і хибною, людиною. Для них Джордж Вашингтон – не рабовласник, а творець США. І ігнорувати ці прості факти, значить віддати долю Америки до рук тих, хто не соромиться брутально і з напором заперечувати “нові цінності”. Отже, розумному політичному центру не можна ігнорувати це схиляння волі більшості та йти проти неї. Продовжувати робити так – віддати і США, і інші демократії в руки крайніх обскурантів, оскільки у нормальної більшості простих громадян немає іншого вибору, крім хибної альтернативи – Woke або Трамп. За такої альтернативи, згнітивши серце, віддають перевагу Трампу і Путіну, який стоїть за ним. Та ж сама проблема майже у всіх країнах Європи. Вони за один крок від перемоги Альтернативи в Німеччині, Лепен у Франції, за півтора кроки від перемоги Тінделла у Великій Британії. Суспільства європейських країн не можна допустити до цього кроку. Нормальність, узурповану крайніми антиліберальними силами, треба повернути політичному центру. Якщо він погребує цим – він зазнає повної поразки в найближчому майбутньому, і витягувати потім світ із безодні тоталітаризму буде дуже важко.
Але Трамп дав за один місяць світу такі уроки, які неможливо ігнорувати. А ось висновки з них відкриті різні. Поки нічого не втрачено, але зрозуміло одне – час розслабленості постісторичної епохи, проголошеної в 1990-ті Фукуямою, закінчився. Світ повернувся в історію, в її трагедію, в її виклик і в її боротьбу за гідну імені людини долю.