Військові злочини російської армії – це її фірмовий почерк.
Понад 40 тисяч таких злочинів на сьогодні розслідуються українськими слідчими органами. Понад 40000 за рік з невеликим війни.
Жіночі оголені трупи, облиті соляром і обкладені шинами під Києвом, пам’ятаєте? Ті, що недогоріли?
Я пам’ятаю.
Це ми з вами побачили відео про смерть нашого героя-українця – і суспільство сколихнуло. А скільки вони стратили без відео? Скільки поранених добили в потилицю? Сотні? Тисячу? Тисячі?
Сотні випадків зґвалтувань жінок різного віку, дітей та… чоловіків.
Це не слова омбудсмена, це те, що зараз перебуває у процесі розслідування міжнародними органами.
Ще раз – майже півтори сотні зґвалтованих чоловіків, 141 випадок, якщо я не помиляюся.
Фірмовий почерк опричників, государевих людей, чекістів та іншої нечисті, породженої хворою країною, якою із завидною постійністю правлять монстри.
Змінюються покоління, століття минають, а почерк незмінний.
Примушення до любові, до дружби, до братерства, до спільного проживання – це те, що замінює їм любов, братерське, добре сусідство. Різниці вони не бачать. Такі тонкощі государів не цікавлять.
Вбити беззбройного за слова «Слава Україні» для них цілком природно.
Нашому герою – слава та вічна пам’ять!
Будь ласка, читайте текст після реклами
Всім нашим героям – слава!
І дай нам бог довгої пам’яті, щоб пам’ятати загиблих за Україну та її свободу і тих, хто цю свободу прийшов забирати.
Поіменно.
В обох випадках.