Одразу після серйозної поразки на місцевих виборах Володимир Путін зіткнувся з ще одним дуже неприємним кейсом.
Вперше за 20 років свого правління він зумів домогтися консолідації проти особисто себе всього російського суспільства.
Тверський районний суд міста Москви минулого тижня засудив до трьох з половиною років колонії актора Павла Устинова. Слідство оголосило, що під час забороненого мітингу він один накинувся на дев’ятьох поліцейських і почав їх бити. Одному навіть плече вивихнув.
Адвокати сказали, що нічого такого не було, що поліцаї самі напали на Устинова, який просто стояв собі біля станції метро, навіть у мітингу участі не брав. Але суддя відмовився дивитися відеозапис інциденту, на якому все видно, і відправив ні в чому не винну людину в тюрму. Про це пише автор на сайті “НВ”.
Для Росії це досить звичайна історія. Зараз там почалися репресії проти опозиції, людей постійно садять ні за що, щоб залякати всіх інших. Але цього разу все пішло не так. Оскільки Устинов — артист, його доля зацікавила багатьох його колег, зокрема досить відомих і навіть попсових, типу гумориста Максима Галкіна. Вони масово почали записувати відеозвернення на підтримку арештанта.
Навіть дуже обережний шоумен Іван Ургант в ефірі Першого каналу натякнув на те, що влада зовсім озвіріла, і що Устинова треба звільнити.
Це вже було щось новеньке. Зазвичай люди, які знімаються у всяких там «блакитних вогниках», у тупих серіалах про ментів і нещасне кохання, поводяться дуже тихо. Вони жартують, танцюють і співають у строго відведених рамках і тільки тоді, коли їм звелять. На підсосі у Кремля цим людям завжди було тепло, сухо і ситно. А тут — нате, будь ласка: проти влади ролики записують, вимагають щось там. До того ж не один-два артисти, а десятки!
Я майже не сумніваюся, що у Путіна і його гопників перший рефлекс був простий — покарати. Відлучити цих гадів від телевізора, від сцени і, звісно, від грошей. Просто щоб знали: будь-який бунт на кораблі буде придушено максимально жорстко.
Але тут є дві проблеми.
Перша: де знайти заміну всім цим артистам, гумористам, музикантам і співакам? Адже інших просто немає!
Друга проблема серйозніша. Навіть якщо для Путіна всі ці скоморохи — нікчеми і пил (хоча це не так, але припустимо), то для народу — це справжні кумири, лідери громадської думки, «інженери людських душ», як казали за часів Совка.
Актор Микита Кукушкін пішов ще далі. Він запропонував усім своїм колегам не зніматися в ролях ментів, прокурорів, ФСБшників, НКВДистів і всяких там судмедекспертів. Це вже удар по гебістській міфології, по головній путінській скріпі, яку він так довго створював.
І тут питання «з ким ви, майстри культури?», негайно стає дуже важливим. Якщо влада вступить з ними в очевидний конфлікт, то величезна частина населення піде за улюбленими артистами, а зовсім не за чекістами, які всім уже давно набридли. Відчуження, прірва між владою і народом може стати катастрофічною.
Тим паче, за Устинова абсолютно несподівано заступилися не тільки актори. Московські вчителі почали збирати підписи на захист Устинова. У будівлі адміністрації президента виросла величезна черга з охочих постояти в одиночному пікеті за засудженого актора.
Православні священики написали колективний лист на його захист. Це вже бунт всередині російської системи влади — церква там працює як ідеологічний відділ Кремля. Гірше того, навіть у Єдиній Росії з’явилися захисники Устинова!
Такого рівня ізоляції Володимира Путіна від решти суспільства за час його правління ще не було. Всі ті, хто 20 років мовчки виконував накази, утирався і тихо зносив приниження, раптом почали відкрито обурюватися свавіллям. У чекістів і їхньої обслуги від страху почали бігати очі. Вони вперше зіткнулися з такою хвилею солідарності суспільства проти себе. І, по-моєму, вони злякалися.
Одразу кілька кремлівських пропагандистів написали, що справа Устинова може бути переглянута, якщо ніхто не буде здіймати галас. Мовляв, це суддя винен — трохи перестарався.
Тут у кремлівських пропагандистів два завдання:
Перше — показати, що це не прецедент, а окремий, унікальний випадок. Вся логіка репресій у тому, щоб залякати людей. Показати, що невинного легко можна відправити до в’язниці. Якщо Устинова відпустять, то ця логіка ламається.
Друге завдання — не допустити проведення мітингу чи маршу опозиції, на який прийшли б і популярні актори, і музиканти, і священики, і вчителі, і звичайні люди.
Одна справа, коли проти влади бунтує якийсь там креативний клас, і зовсім інша — коли весь народ. Загалом, Кремль, скрегочучи зубами, вирішив скасувати вирок Устинову. Технічно це можливо. Але політично — можливо, ні. Річ у тому, що опозиція взагалі й Олексій Навальний зокрема вже виступили на захист Устинова. Вони ж зараз щосили хвалять артистів за солідарність, яка в них прокинулась.
Підтримка з боку опозиціонера — це чорна мітка для Кремля. Вона переводить весь конфлікт навколо Устинова в режим «Навальний проти Путіна». І зараз все виглядає так, що Путін програє. Для російського диктатора просто немислимо зазнати поразки в настільки принциповому поєдинку. Він зараз робитиме все можливе, щоб якось викрутитися і звільнити Устинова нібито без участі опозиції. Але дурнів немає — всі все чудово бачать.
І тут є ще один дуже важливий момент. Ймовірне швидке звільнення Устинова стане величезною психологічною перемогою для опозиції. Раніше вважалося, що вирвати людину з лап і щелеп репресивної машини неможливо. Звільнення Устинова покаже, що лапи і щелепи ослабли. Що навіть невеликий тиск з боку суспільства може врятувати людину. Якщо солідарність почне, працювати, то це змінить все.
Люди перестануть боятися бійок з поліцією. Вони почнуть відбивати у ОМОНу своїх прибічників. І арешт не сприйматиметься як трагедія — тепер людину можна буде витягти і після вироку.
Тут я хочу ще раз сказати одну важливу річ. Швидкої революції в Росії не буде. Репресивна машина там занадто сильна, а всі пагони громадянського суспільства випалені з вогнемета. Але навіть у цих умовах там зараз почалися дуже сильні глибинні зміни. Путін раз у раз опиняється в ізоляції від більшої частини суспільства. І я думаю, що до зими цей процес виллється в нові, дуже великі виступи опозиції проти влади.