Президент України Володимир Зеленський ввів персональні санкції щодо громадянина Білорусі Олександра Лукашенка. В якості обґрунтування на сайті президента наведені аргументи співпраці білоруської влади з РФ, а також цитата «обмін суверенітету Білорусі на продовження власної влади».
На перший погляд, може здатися, що це сильний санкційний крок, який матиме ефект тут і зараз. Однак оцінка санкційних механізмів, зазначених у рішенні РНБО, призводить до висновку, що ці обмеження Лукашенко як фізична особа навіть не відчує.
Виходить рішення марне?
Я б так не сказав. Швидше, мова йде про політичний сигнал. Або політичну демонстрацію. Яку можна сприймати як підвищення ставок перед дуже навіть імовірною появою окремого українсько-білоруського переговорного треку.
Суть того, що відбувається в процесах після можливого заморожування війни, американському треку контактів з Лукашенком, появі польського і (скоро) литовського треків. Україні необхідний формат, в якому вона може висувати власні вимоги, просувати свої інтереси.
Для Лукашенка також необхідна можливість виходу на співпрацю з Україною. Про це він і натякав, і прямо говорив не раз. Але розраховував «вирішити питання через голову» Банкової.
Україна підняла ставки і, образно кажучи, запросила до розмови. Де доведеться говорити «від себе» і відповідати за свої слова.