Переглянув нашвидкоруч апофеоз побєдобесія у Москві. Констатую: Путин був справжній, а от єдність очільників пострадянських країн, які були змушені приїхати до Москви — фальшива. Не було на їх обличчях ні захвату, ні піднесення від того, що їх використали у якості живого щита для кремлівського фюрерка від потенційних українських безпілотників.
А тоді чого приперлися? Справа в тому, що лобістом недоімперії на міжнародному рівні виступає Китай. Зброї Кремлю він поки що не дає, але повністю зганьбити його не дозволяє. Тому висловлює певні побажання до країн, які від Китаю залежні. Керівникам країн, які входять до ОДКБ, їхати до Москви не дуже хотілося – сильно там смердить мертвечиною. Однак відмовити товарищу Сі собі дорожче — в прямому сенсі.
До речі, ВСУ і не збиралася нічого запускати. Бо ми не воюємо з цивільними, хоч вони і є наскрізь прозомбовані дурнуватою пропагандою. Зверніть увагу, деякі пропагандистські пабліки недоімперії почали називати нас «німцями» — це, начебто, допоможе їм в неспровокованій агресії проти України. Витрачати безпілотник на невоєнні об’єкти — це марнотратство, з точки зору хазяйнуватих українців.
Найбільш цікаве з усього параду — що ж сталося з Лукашенком? Був на диво стриманим, навіть втомленим, нікого не переконував, як завжди, що без Росії всім гаплик. Кажуть, що в нього була перемотана рука — самострєл чи що? А ще кажуть, що в нього мікроінфаркт, але він героїчно, «як діди воювали», важко поранений доповз до Червоної Площі, щоб пробулькотіти фюреркові: «Шеф, всьо пропало, ми — в дупі».
Тільки сумно, що від України ніхто не взяв участі. Но це поки що. Може, у наступному візьмуть. І пройдуть Червоною Площею колони суворих ветеранів, переможців у війни. На чолі з полком «Азов».