На острові Сулавесі в Індонезії група палеогенетиків досліджувала ДНК з останків молодої жінки, яка померла там близько 7 тисяч років тому, і з’ясувала, що вона відноситься до раніше невимовної популяції стародавньої людини. Стаття з результатами роботи вчених опублікована в журналі Nature.
Дослідники встановили, що в геномі жінки міститься менша кількість генів від денисівців, ніж у більшості сучасних австралійських аборигенів і папуасів. Крім того, вона відноситься до раніше невимовної популяції мисливців-збирачів, предки яких могли прийти на Сулавесі раніше папуасів, австралійських і тасманійських аборигенів.
Вважається, що заселення Індонезії, Австралії та Океанії першими популяціями Homo sapiens з Південно-Східної Азії відбулося близько 50 тисяч років тому і на багатьох із них вплинуло схрещування з денисівцями.
Селіна Карлхофф з Інституту історії людства Товариства Макса Планка спільно з ученими з Австралії, Німеччини, Індонезії, Малайзії та Південної Кореї провела генетичне дослідження останків молодої жінки 17-18 років, яка померла приблизно 7,3–7,2 тисячі років тому на південному Сулавесі.
Вивчені останки були виявлені в ході розкопок у печері Паннінге 2015 року і виявилися першим відносно повним похованням, яке відноситься до толіанської культури. Жінку поховали в зігнутому положенні на глибині близько 190 сантиметрів.
Вчені зазначили, що для них стала несподіванкою наявність у жінки меншої кількості денисівських генів, ніж мала більшість корінних австралійців і папуасів. Дослідники пояснили, що їм відомо про поширення сучасних людей зі Східної Азії в острівний регіон, проте це сталося набагато пізніше, близько 3500 років тому.
- У Помпеях виявили унікальну гробницю з напівмуміфікованим тілом.