Вчені з Еморійського університету (США) змогли довести науковим шляхом, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Їхні висновки представлені в журналі Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences, пише Naked Science.
У дослідженні взяли участь 50 жінок, у яких є хоча б один онук у віці від 3 до 12 років. Бабусям показували фотографії їхніх онуків і дітей, а ще знімки незнайомих дітей і дорослих. В цей час вчені спостерігали за роботою їх мозку за допомогою функціонального МРТ. З’ясувалося, що, коли жінки бачили зображення онуків, у них активувалися області мозку, пов’язані з емоційною емпатією.
Це означає, що бабусі прагнуть зрозуміти почуття нащадків своїх дітей. Тобто радість онуків викликає у них відповідну радість, а смуток онуків — теж смуток. А ось при перегляді знімків дітей активувалися зони мозку, пов’язані з когнітивною емпатією.
Емоційна емпатія відрізняється від когнітивної: при першій люди здатні відчувати те, що відчуває інша людина, а при другій — розуміти, що він відчуває і з яких причин. Таким чином, перший вид емпатії передбачає найбільш глибокий емоційний зв’язок, ніж другий.
“У маленьких дітей, ймовірно, розвинулися риси, що дозволяють маніпулювати не тільки материнським мозком, а й мозком бабусь. Доросла дитина не володіє такими ж “милими” рисами обличчя, які є у онука, тому втрачає перевагу перед літніми жінками. Наші результати – це додатковий доказ існування в мозку глобальної системи батьківського піклування”, – зазначив провідний автор роботи професор антропології Джеймс Ріллінг.
- У Великобританії вчені виявили мутацію гена MC4R, який пов’язаний з контролем харчової поведінки і регуляцією обміну речовин.