Собаки йдуть за лідером, вовки ведуть за собою. Однак і ті, і інші можуть співпрацювати з людиною. Про це йдеться в дослідженні, опублікованому у виданні Scientific Reports.
Вчені вивчали поведінку дитинчат вовків і собак, народжених поруч з людьми. Собаки схильні жити з людиною в товариських відносинах. Вовки ставляться до сусідів насторожено, але поступово схиляються до лояльності.
В науковому центрі у Відні живуть сірі вовки. В ході їх вивчення з’ясувалося, що вони можуть співпрацювати з тренерами-людьми не гірше собак. У перших і других була однакова мета – тягнути лоток з їжею на себе. Але вовки намагалися застосовувати свою тактику. Наприклад, відбирали мотузку у людини.
Собаки так не робили.
“Це показує, що, якщо вовки схильні бути ініціаторами дій і беруть на себе ініціативу, собаки ж частіше чекають і дивляться, що робить людина, наслідуючи їх поведінку”, – розповів Фредерік Ранзі з Інституту Конрада Лоренца.
За його словами, процес одомашнення вовків почався приблизно 30 тисяч років тому. Тоді тварини стали наближатися до околиць людських таборів в пошуках їжі.
Надалі їх приручали. Вони селективно розмножувалися. Поведінка і гени в результаті повільно змінювалися і вовки «перетворилися» в нинішніх собак – доброзичливих, але менш незалежних.