Дельфіни, як і багато інших морських ссавців, покладаються на спілкування за допомогою звукових сигналів, проте через шум від діяльності людей в океанах дельфінам довелося перейти на крик. Про це повідомляє ВВС.
При спільному полюванні та іншій діяльності, що вимагає злагоджених дій, дельфіни використовують звуки, тому в процесі еволюції вони розробили свою складну мову.
Однак в останні роки шумове забруднення океанів у результаті людської діяльності сильно зросло і вже згубно впливає на деяких тварин. Наприклад, вчені з’ясували, що від шуму кораблів та бурових платформ у китів виникає кесонна хвороба, змінюється поведінка, і вони починають викидатися на берег.
А тепер, як з’ясовується, і вже дельфіни часом не можуть докричатися один до одного, що зрештою може негативно позначитися на їхньому здоров’ї та чисельності популяції.
“Якщо групи тварин у дикій природі не в змозі організувати успішну спільну годівлю, це може негативно вплинути на здоров’я окремих особин і як результат – на здоров’я популяції в цілому”, – стверджує один із авторів нового дослідження, доцент Брістольського університету Стефані Кінг.
Звук – одне з найважливіших джерел інформації для морських тварин. На відміну від світла, у водяній товщі звук поширюється на десятки, а то й сотні кілометрів. Щоб перекричати шум, що здіймається в океані від діяльності людини, дельфіни змушені підвищувати голос.
“З попередніх досліджень нам було відомо, що шумове забруднення впливає на тварин, але в нашому випадку ми вперше подивилися на те, як шум відбивається на їхній взаємодії”, – зазначила авторка дослідження, опублікованого в журналі Current Biology, співробітниця Брістольського університету Перніллі Майєр Соренсен, що підключила до своєї роботи колег із Центру дослідження дельфінів при університеті Сент-Ендрюс.
У дослідженні, яке проводилося в закритій лагуні, брали участь два пляшконосі дельфіни (афаліни) на прізвисько Дельта і Рис. Дельфіни працювали зі своїми дресирувальниками, і їм потрібно було продемонструвати спільну діяльність – вони по черзі через певні проміжки часу мали натискати контрольну кнопку.
Обидва дельфіни були оснащені сенсорами звуку і руху, і як з’ясувалося в ході експериментів, коли в лагуні підвищувався рівень антропогенного (твореного людьми) шуму, дельфіни намагалися його перекричати, подвоюючи тривалість звуків, що видаються ними, і їх гучність.
При цьому Рис і Дельта намагалися дивитися один на одного, оскільки у дельфінів спрямований слух, і коли вони бачать один одного, їм легше на тлі загального шуму розрізнити, що повідомив партнер.
І все-таки попри всі зусилля дельфінів, при підвищеному шумовому забрудненні Дельті й Рису вдавалося правильно почути один одного лише в 62,5% випадків порівняно 85% розуміння при контрольних експериментах з одним фоновим шумом.
І це при тому, що їх піддавали шумовій дії не вище 150 децибелів. А супертанкер, наприклад, видає під час руху всі 200 децибелів.
“Якщо ви зазнаєте шумового впливу, який заважає вам спілкуватися з друзями під час спільного полювання, це може призвести до того, що ви втратите можливість нормально харчуватися, і це позначиться на вашому здоров’ї. А якщо ви зазнаєте такого впливу все довше і довше, це може позначитися вже на всій популяції”, – пояснила Соренсен.
Наступним кроком, за словами дослідників, має стати повторення експериментів із дельфінами вже в дикій природі, проте з цим можуть виникнути труднощі, оскільки важко відтворити необхідний для порівняння контрольний сценарій без шумового забруднення.
Втім, за словами Соренсен, швидше за все, дикі дельфіни ще гірше відреагують на шумове забруднення, ніж дельфіни з дослідницького центру.
Адже Дельта і Рис – високомотивовані тварини, які чудово розуміють своє завдання і сотні разів його проробляли, а диким дельфінам, які захочуть розпочати бесіду, може бути невтямки, чи налаштований їхній партнер на діалог.