Наприкінці червня в американському науково-дослідному Інституті досліджень зовнішньої політики у Філадельфії було представлено спеціальну доповідь «Еволюція політико-військових цілей у війні в Україні після 100 днів». Виклад презентації опублікував “Голос Америки”.
Її автором є Філіп Василевскі, який пропрацював 31 рік в Оперативному директораті ЦРУ, боровся у складі корпусу морської піхоти в Афганістані та Іраку, а згодом отримав ступінь магістра Гарвардського центру російських досліджень імені Девіса, ступінь магістра досліджень національної безпеки Військового коледжу армії США.
На його думку, битва на Донбасі може забезпечити Росії деякі тактичні успіхи та пропагандистську перемогу, але, найімовірніше, не стратегічну.
Першою причиною цього Василевскі назвав стан російської армії, яка сформована із трьох частин: перша – це еліта: десантники, морська піхота, спецназ та приватні військові компанії. Ці повністю добровольчі формування, укомплектовані найефективнішими бійцями, які досі демонструють готовність просуватися вперед. Проте експерт констатує, що російські елітні сили вже задіяні в боях і зазнали дуже тяжких втрат, при цьому можливість швидкого відновлення їхньої чисельності та боєздатності зводиться до нуля.
Другою частиною військ РФ експерт назвав регулярну армію, що складається з контрактників та призовників. Головною її проблемою Василевскі назвав низький моральний дух, проблеми командування на полі бою та логістику.
Третій компонент російської армії складається з «допоміжних сил», які хоч і використовують російську зброю, форму та спорядження, не пов’язані безпосередньо з російськими офіційними військовими структурами – бойовики терористичних “ЛДНР” та загони “кадирівців”.
“Солдати “самопроголошених республік” – по суті, гарматне м’ясо, що максимально використовується на Донбасі для мінімізації втрат регулярної армії. Їх часто примушують до служби, вони проходять мінімальну (якщо взагалі проходять) підготовку і іноді озброєні гвинтівками з поздовжньо-ковзним затвором часів. світової війни. Немотивовані та погано забезпечені, вони мають дуже сумнівні наступальні можливості”, – сказано у тексті презентації.
Серед іншого Василевскі озвучив три сценарії можливого контрнаступу українських військовослужбовців.
“Україна знаходиться в кращому становищі для поповнення своїх втрат у живій силі та техніці. Вона може дозволити собі обмінювати частину території на якийсь час, щоб встигнути асимілювати західні поставки. З надходженням зброї із Заходу та підготовкою нових добровольців українська армія зростатиме в чисельності та можливостях, тоді як російська навряд чи. Коли все буде готове, Україна матиме сили для контрнаступу”, – вважає автор доповіді.
Він нагадав, що хорватська армія зробила те саме після втрати території 1992 року. До 1995 року за допомогою західних поставок та інструкторів Хорватія відновила свою армію та здійснила спільно з Боснією контратаку (операція «Буря»), витіснивши сербів із так званої Сербської Країни протягом тижня.
Експерт зазначає, що ЗСУ могли б ризикнути розпочати контрнаступ під Харковом на схід у напрямку Куп’янська, зруйнувати два мости через річку Оскол, затиснувши російські війська в котлі навколо Ізюму.
Як другий варіант розглядається звільнення Херсона, перетин Дніпра та досягнення Перекопського перешийка в Криму. Це мало б приголомшливий ефект, подібно до висадки американців в Інчхоні під час Корейської війни, продовжує Василевскі. Він наголосив, що захоплення Перекопського перешийка та руйнування Кримського мосту звели б до нуля успіхи Росії в Азовському регіоні та мали б нищівний психологічний ефект.
“Україна має ресурси та міжнародну підтримку, щоб уникнути сценарію замороженого конфлікту. Російська армія дуже залежить від рейок, її логістика заснована на залізничних перевезеннях, які дуже вразливі для вогню із закритих позицій. Руйнування залізничних вузлів може ефективно знищити її боєздатність без лобового протистояння у полі”, – додає експерт.
Василевскі вважає цей варіант продовженням дуже успішної лінії українців щодо завдання ударів по вузлах зв’язку та управління, особливо по передових військових штабах російської армії.