Американські ветерани Алекс Дрюке та Енді Тай Хюїнь, які провели більше трьох місяців у полоні, розповіли в інтерв’ю The Washington Post як їх катували російські окупанти.
40-річний Алекс Дрюке та 27-річний Енді Тай Хюїнь розповіли, що незалежно один від одного приїхали до України у квітні, щоб приєднатися до добровольчого батальйону, який складається з іноземців. Спочатку вони приєдналися до підрозділу у Львові, але пізніше вирішили, що можуть бути кориснішими на передовій та були направлені до Харкова. 9 червня, під час першої операції, в якій брали участь Дрюке і Хюїнь, вони потрапили в полон після того, як їхній підрозділ потрапив у засідку.
Полонених американців окупанти вивезли на територію Росії. При перетині кордону, як згадує Дрюке, його вдарили в живіт і сказали «Ласкаво просимо до Росії». Чоловіків доставили до табору, де у наметах утримувалися військовополонені, більшість із яких — українці. Намети були оточені двома рядами огорож з колючим дротом.
Під час допитів Дрюке та Хюїня багаторазово запитували, чи працюють вони у ЦРУ, і не вірили, що вони були рядовими в українській військовій частині. У ході допитів чоловіків змушували довго стояти навколішки, поки у них не німіли ноги. Якщо хтось у такому положенні рухався, його били, розповідають колишні полонені. Крім того, за їхніми словами, їх змушували стояти ночами, через що вони не могли спати.
За їхніми словами, вони провели в Росії кілька днів, після чого їх доправили до СІЗО Донецької області. На новому місці, як згадує Хюїнь, умови утримання лише погіршилися: затриманих помістили у холодний підвал, щодня вони отримували буханець хліба з водою, який часто виявлявся брудним. З приміщень, де проводилися допити, було чути крики, згадує чоловік.
Хюїня та Дрюке на деякий час поміщали в одиночну камеру, де, за їхніми словами, було включено музику — набір із приблизно 80 пісень популярних виконавців від Емінема до Rammstein.
Колишні полонені наголошують, що це не давало їм розслабитися, але дозволяло стежити за часом. Під Донецьком тривали й побиття полонених, згадують американці. Зокрема вони розповідають, що під час тортур помер британець Пол Юрі — після повернення його тіла українська влада повідомила про виявлення слідів «можливих невимовних тортур». Під час допитів американцям ставили, на їхню думку, безглузді питання, зокрема просили ідентифікувати незнайомих людей та описати події, в яких вони не брали участі.
Крім того, Дрюке згадує, що озброєні люди змушували їх брати участь в інтерв’ю з російськими пропагандистами, в яких їм, у тому числі, доводилося говорити про корупцію українських чиновників і закликати американців «двічі подумати» про участь у конфлікті.
Пізніше полонених знову перемістили в інше місце ув’язнення, де вже не було тортур, але умови все ще були поганими, згадують вони. Зокрема, Хюїнь згадує клопів, від укусів яких у нього досі зберігаються шрами.
Перед обміном на російських військових полоненим «дуже болісно» пов’язали руки та очі, згадують вони. «Я багато разів розумів, що можу померти, або я близький до смерті, або що я, ймовірно, помру. Але це був єдиний раз, коли я насправді молився за смерть», — каже Дрюке.
Дрюке та Хюїнь були звільнені з полону в рамках обміну, під час якого Україна повернула 55 російських військовослужбовців та кума Путіна Віктора Медведчука, а Росія звільнила 215 українських військових та 10 іноземців.