25 років правління Путіна (рахуючи його прем’єрство) почалося вибухами будинків у Москві та Волгодонську і загибеллю підводного ракетоносця «Курск» у Баренцевому морі. «Вона потонула» — ці слова, безпристрасно сказані Путіним у серпні 2000, пам’ятає вся Росія. Під час вибуху будинків загинули десятки громадян, які мирно спали, під час ненадання допомоги «Курську» — понад сто офіцерів і матросів. І ми досі не знаємо з точністю, хто підривав будинки і чому не було врятовано екіпаж «Курська». Влада мовчить, як у рот води набрала. Але якщо мовчить, отже, є що приховувати. І більшість росіян знають — що приховує це мовчання.
Чвертьвікова диктатура Путіна не принесла народу Росії ні миру, ні процвітання. Розпочата смертями невинних людей, вона перетворилася поступово на розгнуздану тиранію. За законами тираній, задавивши свободу у себе вдома, тиран вирушив завойовувати світ. Грузія, Сирія, Крим, Донбас, Лівія і, нарешті, повномасштабна війна з мирною Україною, яка коштувала Росії вже сотень тисяч життів, а Україні, боюся, і того більше.
Громадяни Росії дедалі більше відчувають свою повну вразливість перед обличчям диктатури КДБ на чолі з «товаришем» Путіним, Росія стала вигнанцем у міжнародній спільноті й товаришує (якщо це можна назвати дружбою) з найбільш огидними та людиноненависницькими режимами Глобусу — Червоним Китаєм, аятольським Іраном, кімченинівською Кореєю. В’язниці в Росії переповнені політв’язнями. У них кидають за пост в Інтернеті, за лайк, за кожне вільно сказане слово.
Головний обов’язок будь-якої влади — захист громадян. І ось, з вини маніакальних амбіцій Путіна втратили життя і здоров’я багато сотень тисяч людей, втягнутих у військові конфлікти з його злісної волі.
А тепер війна з усіма її жахами, якими Путін сповна обдарував Україну, повернулася на російську землю. Тепер українські війська воюють уже в Курській області, бомбардують Бєлгород і Липецьк.
Як виявилося, і цього слід було очікувати, КДБ, від імені якого править Путін, абсолютно нездатний до скільки-небудь конструктивної державної діяльності. Він уміє тільки забороняти, віджимати, вбивати в потилицю, сипати отруту в труси. Жодного позитивного державного проєкту у Путіна та КДБ не було і немає. Діючи методом «тику», слідуючи за божевільними пристрастями і хворобливими фобіями, правління Путіна і КДБ остаточно знекровило і розорило багату країну і прирекло її на ганьбу та осміяння.
Такий підсумок чвертьвікового правління Путіна і КДБ. Вони ненавиділи Росію, вони почали із заміни «Патріотичної пісні» на сталінський гімн. Вони жадали знову звично жити в більшовицькому чекістському раю для себе, раю, який для народів Росії завжди був тільки ГУЛАГОМ. А в підсумку вони згубили надію на відродження Росії і самі потонули разом із нею. І ніхто їх не рятуватиме, як не врятували вони самі моряків «Курська», як принесли в жертву своїм амбіціям сплячих москвичів 1999 року в багатоповерхівці на Каширському шосе, як нині безсилі захистити життя мирних громадян у Суджі.
Ба більше, якщо під час згадки тих безневинних жертв чекістського режиму серця людей стискаються скорботою, то доля Путіна та його режиму визначається старовинною мудрістю — що посієш, те й пожнеш. І серпень — час жнив.